«Укргазвидобування» проти «Сбербанку». Господарські суди примушують державний концерн платити росіянам за чужі борги

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Минулого тижня інформаційний простір сектора газу облетіло ледь не сенсаційне повідомлення про те, що ТОВ «Карпатигаз» у повному обсязі погасило заборгованість перед ПАТ «Сбербанк», яка в цього товариства виникла тоді, коли воно виступало в ролі оператора за договором спільної діяльності з ПАТ «Укргазвидобування» від 10.06.2002 р. No 3. В офіційному повідомленні банку було написано, що внаслідок добровільної сплати боргу позичальником кредитор відмовляється від судових процедур зі стягнення заборгованості. Прочитавши це, низка ЗМІ поспішила зробити висновок про те, що, нібито, державний концерн «Укргазвидобування» уникнув багатомільйонних виплат на користь «Сбербанку», оскільки одержання кредиту було організовано в такий спосіб, що гроші брало ТОВ «Карпатигаз», а розплачуватися за нього повинне було «Укргазвидобування». Мусимо розчарувати читача: державний концерн має борг не лише перед «Сбербанком», а й перед його дочірньою структурою ТОВ «Центр фінансового лізингу», і розмір нав’язаного йому штучного боргу становить 406 мільйонів гривень. І ця дочірня структура якраз і не збирається відмовлятися від судових процедур зі стягнення заборгованості.

Приватизація прибутків і націоналізація збитків

Про хитру структуру під назвою ТОВ «Карпатигаз» наша газета писала неодноразово. Його генеральним директором є громадянин України Борис Синюк, який протягом тривалого часу працював у структурах російського Газпрому. За усталеними законами жанру можна було би написати, що цим сказано все, але це ще далеко не все. Якщо поцікавитися, тим, хто є офіційним власником цього товариства, то ми побачимо, що там офшор на офшорі сидить і офшором поганяє, й ці офшори розкидані по всій планеті — від Гонконгу до Сейшельських Островів. Та коли журналісти-розслідувачі спробували розплутати цей клубок, то з подивом виявили, що реальними вигодонабувачами діяльності «Карпатигаз» є провідні персони майже всіх політичних сил, представлених у нинішньому складі Верховної Ради. Саме цим, напевне, й пояснюється безуспішність спроб керівництва Нафтогазу і його дочірнього ПАТ «Укргазвидобування» розірвати невигідні договори спільної діяльності з цим ТОВ.

Перший договір про спільну діяльність (без утворення юридичної особи) між «Карпатигазом» і Укргазвидобуванням укладено 10 червня 2002 року. Його предметом була експлуатація лише однієї свердловини No 36 Летнянського газового родовища, що у Львівській області, яку законсервували ще в 1988 році. Тоді на тлі дешевизни західносибірського газу вона вважалася малопотужною та нерентабельною, але через десяток років, коли Радянський Союз разом із радянськими цінами канули в Лету, виявилося, що навіть така шкірка варта вичинки, якщо провести її капітальний ремонт. «Карпатигаз», яке відповідно до умов договору було визнане оператором спільної діяльності, бралося профінансувати останній, на що в Нафтогазу, нібито, критично бракувало грошей, але прибуток від видобутку газу планувалося ділити навпіл. Зовні, начебто, все по-чесному, але ця спільна діяльність ще тоді замислювалася як корупційна годівничка: насправді капітальний ремонт було проведено за гроші ДК «Укргазвидобування», а «Карпатигаз» на рівному місці став заробляти гроші на західноукраїнському газі.

Лишається додати, що «Укргазвидобування» в ті роки очолював Євген Бакулін, а материнську компанію «Нафтогаз України» — Юрій Бойко.

Шведський дах

Після перемоги Помаранчевої революції і Бакуліна, і його патрона Бойка нова влада турнула зі своїх посад, а нове керівництво Генпрокуратури направило до Укргазвидобування припис із вимогою розірвати договір про СД з «Карпатигазом». Проте нічого з цього не вийшло: організатори схеми зуміли знайти спільну мову з представниками судової влади й у вересні 2008 р. Господарський суд Львівської області відмовився задовольнити позов Укргазвидобування про розірвання договору. Згодом це рішення було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Коли президентом став Янукович, а Бойко з Бакуліним очолили, відповідно, Міністерство палива і енергетики та НАК «Нафтогаз України», позиції «Карпатигазу» значно зміцнилися, але організатори схеми, судячи з усього, вирішили підстрахуватися на випадок чергової зміни влади. Так, у 2010 році формальним власником ТОВ «Карпатигаз» стала зареєстрована у Швеції компанія «Місен Ентерпарайзес АБ», а 25 лютого 2011 р. в рамках вищеназваного договору від 10.06.2002 р. було укладено додаткову угоду про те, що третім учасником спільної діяльності стає оця от шведська фірма, але оператором СД, як і раніше, лишається «Карпатигаз». Практичне значення цього кроку полягало в тому, що якби Бойка з Бакуліним знову турнули зі своїх посад, позов про розірвання договору про СД довелося би подавати не до якогось місцевого господарського суду України, а до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма. Так воно в подальшому й вийшло.

Проте найцікавішим пунктом угоди від 25.02.2011 р. було те, що сторони домовилися експлуатувати 110 свердловин різних родовищ, але при цьому офіційно вважалося, що Укргазвидобування вносить у спільну діяльність лише одну свердловину — ту саму свердловину No 36 Летнянського газового родовища. На практиці це означало, що оператор СД — «Карпатигаз» — видобував природний газ з усіх 110 свердловин, але з Укргазвидобуванням ділився прибутками від продажу лише того газу, який був видобутий тільки на одній свердловині. Як потім порахували слідчі Генеральної прокуратури України, за період з 25.02.2011 р. по 01.07.2016 р. таким чином було незаконно видобуто 3 млрд. м3 природного газу, чим завдано збитки державному бюджету в сумі 15 мільярдів гривень. А 15 липня 2016 року у зв’язку з цим ПАТ «Укргазвидобування» офіційно звернулося до Стокгольмського арбітражу з позовом про розірвання договору спільної діяльності з ТОВ «Карпатигаз» і «Місен Ентерпарайзес АБ» та про стягнення збитків. Часткове рішення (partial award) з цього приводу інститут ухвалив на минулому тижні, але це привід для окремої статті.

«Шашні» із «Сбербанком»

За умовами договорів між «Укргазвидобуванням» і «Карпатигазом» останнє, як оператор спільної діяльності, брало на себе не лише функції матеріально-технічного забезпечення промислових свердловин і реалізації видобутого ними газу, а й залучення інвестицій і кредитів. Саме в даній сфері й закрутився його «роман» з «Дочірнім банком Сбербанку Росії», який нині іменується ПАТ «Сбербанк». Наслідком є низка справ, які нині розглядаються в господарських судах. Одна з них була виграна російським банком за рішенням Господарського суду Києва від 4 вересня 2017 р., ухваленому суддею Ростиславом Сташківим.

Ця історія почалася 16 серпня 2012 року, коли між «Сбербанком» і «Карпатигазом» було укладено договір про відкриття кредитної лінії з лімітом у 12 мільйонів доларів США. Втім головна біда не в цьому, а в тому, що через рік, 12 квітня 2013 року, між «Сбербанокм» і ПАТ «Укргазвидобування» було укладено договір поруки, за умовами якого останнє брало на себе обов’язок покривати за свій рахунок борги ТОВ «Карпатигаз». На момент подачі позову «Сбербанком» сума неповерненого боргу за цим кредитом склала 6,65 мільйонів доларів США. Куди вони були розтринькані — загадка, але український суд вирішив, що розплачуватися за цей борг має українська держава в особі державного ПАТ «Укргазвидобування».

Останнє подало зустрічний позов, в якому просила визнати договір поруки недійсним, оскільки під час його укладення тодішнім очільником «Укразвидобування» Юрієм Борисовим не були дотримані вимоги Цивільного кодексу України, зокрема, його статті 203 (За-
гальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину), яка вказує, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства. Через що, мовляв, цей договір, відповідно до ст. 215 ЦКУ (Недійсність правочину) має бути визнаний недійсним. Але все
марно — суддя Сташків навіть не став обтяжувати себе обгрунтовуванням свого рішення відхилити аргументи державного концерну й виніс рішення на користь банку країни-агресора: стягнути 6,65 мільйонів доларів основного боргу, 72 тис. доларів заборгованості по відсотках, крім того, 22 мільйони гривень пені, що разом у національній валюті за курсом Національного банку України склало 195 млн грн. Нині дана справа перебуває на стадії перегляду в Київському апеляційному господарському суді. Відомостей про те, що позивач —«Сбербанк» — відмовився від позову через те, що «Карпатигаз» повернув йому борг поки що немає.

Але найбільша сума позовних вимог фігурує в двох інших справах (No 910/21720/15 і No 910/24412/16), пов’язаних зі стосунками Укргазвидобування з однією з дочірніх структур «Сбербанку», яка спочатку називалася ТОВ «Сбербанк лізинг Україна», а потім перейменувала себе на ТОВ «Центр фінансового лізингу». Цей епізод пов’язаний із закупівлею трьох турбінно-компресорних агрегатів виробництва відомої в даній галузі американської фірми «Солар Турбінс Інтернешнл Компані» загальною вартістю 41 мільйон доларів США. У 2013 р. була задумана комбінація наступного характеру. «Карпатигаз» купує за свої гроші ці турбіни, але потім продає їх ТОВ «Сбербанк лізинг Україна», який платить за них гроші й одразу ж передає їх у лізинг продавцю — «Карпатигаз», а той потім повертає по мірі можливості. При цьому продавець й одночасно лізингоодержувач ТОВ «Карпатигаз» виступав не просто сам від себе, а як оператор спільної діяльності з державним концерном «Укргазвидобування», і американські турбіни придбавалися саме для його виробничих потреб.

Придумана схема була настільки заплутаною, що в судових рішеннях неможливо знайти чіткої відповіді на питання про те, чи купувалися насправді ці турбіни, чи стоять вони на балансі Укргазвидобування й чи взагалі існували вони коли-небудь у природі. Зате чітко відомо, що існує два позови ТОВ «Центр фінансового лізингу» до ТОВ «Карпатигаз» про стягнення коштів за те, що останнє передоплату в сумі 37 мільйонів доларів за договором про купівлю-продаж турбін одержало, а товар не поставило. Мало того — в ролі співвідповідачів даної справи виступають компанія «Місен Ентерпарайзес АБ» і наше ПАТ «Укргазвидобування». За даними позовами Господарським судом прийнято два рішення: одне — від 21 березня 2017 р., яким ухвалено солідарно стягнути з усіх трьох 983 млн грн боргу, друге — від 17 серпня 2017 р., яким ухвалено з тих же відповідачів стягнути солідарно 237 млн грн матеріального збитку, завданого у вигляді упущеної вигоди. Перше рішення було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 21 вересня 2017 р. й нині справа знаходиться на новому розгляді в суді першої інстанції. Друга також не набрала законної сили, бо вже скоро рік як переглядається Київським
апеляційним господарським судом. За обома цими рішеннями на долю «Укргазвидобування» припадає стягнення в сумі 406 млн грн, і відомостей про те, що ТОВ «Центр фінансового лізингу» відмовився від своїх претензій, немає.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути