Роман Труба: «ДБР — не аналог ФБР. У нас інший досвід, інша історія…»

Сорокачотирирічний Роман Труба пройшов жорсткий конкурс і був призначений на посаду директора Державного бюро розслідувань 22 листопада 2017 року. Часу відтоді пройшло небагато, проте можна з упевненістю говорити, що набутий досвід слідчого і прокурора дозволяє йому почуватися на цій посаді як «риба у воді», але крутитися доводиться як білка в колесі — між Кабінетом Міністрів, Верховною Радою, Радою контролю при ДБР і ЗМІ. Бо всі вимагають якихось даних, свідчень, напрацювань. А головне — всі хочуть знати, а що відбудеться після початку роботи ДБР? Для з’ясування цих питань ми й напросилися на зустріч із Романом Трубою. За штатним розписом він має керувати чималим загоном спеців із розслідування «білокомірцевих злочинів», які важливо розкрити, задокументувати, передати провадження до суду. Але поки що директор Державного бюро розслідувань починає писати історію ДБР зі скромного офісу, що знаходиться в декількох кімнатах на 5-му поверсі приміщення КМУ.

До всього сказаного додамо, що Роман Труба також працював у відомій юридичній компанії «Сектор права», що опікується питаннями безпеки клієнтів. Тож практичний досвід у нашого співрозмовника чималий — і як менеджера, і як професійного слідчого.

— Отже, Романе Михайловичу, давайте почнемо нашу розмову з, так би мовити, філософії діяльності ДБР. Яким має бути той орган, який Ви маєте створити на рівному місці, в ідеалі? Це буде український аналог американського ФБР?

— Зрозуміло, що філософія нашої роботи стосується протидії злочинності. Разом із тим наша структура — це не аналог ФБР. Бо в нас інша історія, інший досвід і, не побоюсь цього сказати, в нас інша злочинність.

Історія створення ДБР сягає ще 1995 року, коли Україна взяла на себе зобов’язання перед Радою Європи реформувати повноваження органів прокуратури, зокрема, забрати у них функцію слідства, а залишити лише здійснення процесуального керівництва. Це звичайна європейська практика, оскільки не може один орган і проводити розслідування, і здійснювати процесуальне керівництво. Але Україна затягувала з реформування правоохоронної системи, і де-факто, воно відбулося у листопаді 2017 року, коли органи прокуратури втратили ці повноваження. Відтак досудовим розслідуванням злочинів, скоєних топ-чиновниками, працівниками всіх правоохоронних органів, суддями, а також розслідуваннями військових злочинів займатиметься Державне бюро розслідувань, а Генеральна прокуратура здійснюватиме лише процесуальне керівництво.

Злочини, скоєні високопосадовцями чи правоохоронцями, простими не будуть. Також ми розуміємо, що на нас буде чинитися тиск, але ми готові до цього. Але ми визначили свою місію — встановлення справедливості у суспільстві шляхом незалежного та всебічного розслідування злочинів задля притягнення винних до відповідальності, незважаючи на їхні посади, зв’язки та ресурси.

— На якому етапі створення перебуває ДБР зараз?

— Одразу після призначення на посаду я розробив Стратегію діяльності ДБР на найближчі 5 років. У ній визначено етапи становлення Бюро: установчий, початковий, нарощування потужностей та етап досягнення стабільної ефективності. Зараз ми знаходимося на установчому
етапі. Він розпочався з моменту призначення на посади директора та заступників директора бюро та триватиме до вересня цього року.

Головні завдання на цьому етапі — підготувати орган до роботи: знайти приміщення та вирішити питання матеріально-технічного забезпечення, провести конкурси та сформувати штат.

Початковий етап стартуватиме з вересня — коли ДБР оголосить про початок роботи та почне відкривати кримінальні провадження. Він триватиме до початку 2019 року — до перших проваджень, скерованих до суду.

Під час нарощування потужності бюро (з початку 2019-го і до початку 2020 року) ми розраховуємо, що суди почнуть виносити вироки по нашим справам. Це й будуть перші відчутні результати для суспільства. Досягнути стабільної ефективної діяльності ми плануємо в 2020–2022 рр.. Таким чином, ми маємо здобути репутацію органу, що забезпечує невідворотність покарання для високопосадовців, які вчинили злочини.

— Звісно, ми не могли обійти питання фінансування ДБР, оскільки від цього залежить подальша робота бюро. Які реальні кошти Ви отримуєте від держави для реалізації Вашої стратегії?

— Це питання дійсно важливе, бо від цього залежить, яким ми створимо бюро. На 2018 рік затверджено кошторис у розмірі 651,5 млн грн, але більша частина — це зарплатний фонд, який ми не можемо використовувати, навіть, якщо ще не призначені працівники. Кошти, які ми можемо витратити на матеріальне забезпечення бюро — близька 80 млн. гривень. Це — ремонт всіх приміщень, якщо буде в цьому потреба, тобто не лише центрального апарату, але й територіальних органів, придбання комп’ютерної техніки, обладнання робочих місць, я вже не говорю про придбання транспортних засобів. Чи вистачить цього? Думаю, відповідь очевидна.

— Питання підслідності є надважливим для Державного бюро розслідувань, адже Ви, ймовірно, отримаєте внаслідок реформи правоохоронних органів значну кількість розпочатих і незавершених справ, що розслідуються зараз слідчими прокуратури, Нацполіції, а можливо, й СБУ…

— Одразу уточню, я вважаю, що для завершення слідства по провадженнях, що вже розпочаті вказаними правоохоронними органами, часу ще цілком достатньо. Тож вони, сподіваюся, завершать ці справи самі. Ми ж будемо здійснювати провадження із самого початку. На сьогодні вже розробили пропозиції щодо змін до ст. 216 КПК, яка визначає нюанси підслідності. У необхідних випадках будемо використовувати досвід роботи слідчих груп, утворених зі слідчих різних відомств. Для цього в нас є достатньо повноважень.

— А скажіть, будь-ласка, Романе Михайловичу, чому, на Вашу думку, досі не завершено розслідування злочинів Майдану?

— На мій погляд, тут є низка важливих факторів. По-перше, ця категорія злочинів — злочинів Майдану — не знає аналогів. Їх вчинили досвідчені й озброєні люди, багато з яких зникли, зокрема, що всім відомо, переховуються в Росії. Скажу й те, що над розкриттям і документуванням цих злочинів працювали справді класні спеціалісти, які провели величезну роботу. Водночас потрібні нові засоби фіксації доказів, хоча багато з них втрачені, це по-друге. Думаю, за час, що лишився, розслідування будуть завершені і справи скеровані до суду.

— Повернемося до Державного бюро розслідувань. Ви провели чималу організаційну роботу, розробили багато документів, а що ще на сьогодні потрібно зробити?

— Це той випадок, коли керівники на якийсь час стали виконавцями, адже роботи щодо запуску з «нуля» нового правоохоронного органу багато, а працівники з’являться лише після конкурсів. Усю роботу — від розробки положень до організації конкурсів, пошуку приміщень, ми робили дуже маленькою командою працівників, і, гадаю, кожному з нас буде що згадати.

Зазначу, що ми перші, хто одночасно проводить конкурси майже на 700 посад. Це складно, особливо, коли немає власного приміщення, техніки, тощо. Ми аналізуємо досвід, враховуємо помилки та ті речі, які вдалося зробити успішно. Що попереду? Визначення переможців, підготовка їхніх робочих місць, вирішення питань розміщення територіальних управлінь та початок роботи. Потреби, звичайно, залишаються. Зокрема, хотілося б мати сучасне обладнання, щоб ми були схожі з ФБР не лише за назвою. По цьому напрямку ми працюємо з міжнародними партнерами та розраховуємо на їхню підтримку.

— Кожен керівник, заступаючи на посаду, мріє створити дієздатну команду. Якою Ви бачите свою таку команду, адже склад її чималий, а ще буде створена розвинена структура та інфраструктура бюро?

— Я б не сказав, що це мрія. Це — реальний план нашої роботи. Всіх майбутніх працівників — а це 1500 — ми обираємо через конкурс, і це не пусті слова. Окрім того, що переможуть кращі кандидати за професійними якостями, вони мають відповідати цінностям команди ДБР. Це доброчесність, професійність, рішучість та відповідальність, командна робота та рівні можливості.

Щодо інфраструктури, я не розраховую, що держава збільшить фінансування ДБР, але й працювати на «динозаврській техніці», ми також не збираємося.

— Як відомо, початком роботи бюро визначено 1 вересня. Що це означає?

— Із цієї дати ми починаємо реєструвати провадження, віднесені до нашої підслідності. Це те, на що ми всі чекаємо.

— Й останнє запитання. Яким же може бути службове навантаження Ваших працівників, слідчих зокрема, що Ви з цього приводу прогнозуєте?

— Давайте порахуємо разом. Якщо в державі на сьогодні не менше трьохсот тисяч осіб підпадає під службову юрисдикцію ДБР і, відповідно, фіксується по декілька десятків тисяч службових злочинів щороку, то, думаю, з початком нашої роботи цей показник буде на порядок вищим. Не буду забігати наперед, але спрогнозую, що роботи в наших слідчих буде багато.

— Дякуємо за розгорнуті та цікаві відповіді.

Спілкувалися
Віктор Ковальський
та Федір Іллюк

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути