В Україні
Домашнє завдання, або Очікувані результати виборів директора НАБУ
Олексій Баганець,
заступник Генерального прокурора (2000—2002, 2005—2006, 2014—2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих
України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат,
кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва
Вибачте, друзі і колеги, що знову в черговий раз змушений писати про ймовірність якнайшвидшого вступу України до Європейського Союзу. Я вже говорив, що для цього нам потрібно, навіть в умовах повномасштабної війни з агресором, виконати домашнє завдання, одним із пріоритетних складових якого є саме посилення боротьби з корупцією, що наша держава більше імітує, аніж насправді «робить» уже 9-й рік!
Так, ми під тиском ззовні створили цілу низку так званих «антикорупційних» органів – НАЗК, НАБУ, ДБР – і навіть «особливий суд» (ВАКС). Але, поряд із цим, наші лже-реформатори фактично зруйнували існуючу до того правоохоронну систему з відлагодженою взаємодією між органами досудового розслідування, а також прокуратуру, яка не тільки наглядала за дотриманням всіма без винятку правоохоронцями вимог законів та прав і свобод громадян, а й організацією досудового розслідування та координацією діяльності всіх органів правопорядку, в тому числі й по боротьбі з корупцією.
Читайте також: Директора Координаційного центру з надання правової допомоги призначать без конкурсу
Що ж ми маємо тепер у підсумку? В результаті таких «перетворень» кількість правоохоронних органів в Україні збільшилася майже вдвічі, що лягло величезним тягарем на плечі не тільки держави, а й платників податків, тобто і простих громадян, в той час як позитивних результатів в протидії корупції це не принесло. Переконливим доказом цього є, хоча б, неспівмірність затрат держави на утримання нових антикорупційних органів (більше 3-х мільярдів гривень на рік) і реально відшкодованими, в результаті їх діяльності, до державного бюджету збитками від корупції в сумі, в кращому випадку, кількох мільйонів гривень!
Скажу більше, українському суспільству за ці останні роки зуміли нав’язати як панацею від призначення непрофесійних та «недоброчесних» осіб до складу органів правопорядку і навіть судів явно брехливу тезу про те, що, як мінімум, при обранні та призначенні туди на керівні посади повинні брати участь і відігравати головну роль так звані «міжнародні спостерігачі», тобто особи, «делеговані міжнародними та іноземними організаціями, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод надають (надавали) Україні міжнародну технічну допомогу в сфері забезпечення та протидії корупції». Іншими словами, фактично громадянам іноземних держав, які не знають нашої мови, маю на увазі української, не знають наших звичаїв, традицій та культури, а ще більше – не володіють нашим законодавством, в першу чергу кримінально-процесуальним, а тим більше не знають нашої судової практики. При цьому, зауважте, що їх голоси є визначальними при голосуванні, що в сукупності протирічить Конституції України, бо єдиним джерелом влади в нашій країні є український народ.
Вплив на досудове розслідування
Так, я можу погодитись з тим, що в останні роки за рахунок призначення на найвищі посади в органах правопорядку і прокуратури «своїх людей», (однопартійців, кумів, друзів дитинства тощо) наша влада, (як і попередні, як мінімум дві), має безпосередній вплив (якщо не сказати більше) на проведення досудового розслідування та навіть на прийняття судових рішень про притягнення до кримінальної відповідальності, в тому числі й осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у корупції.
Це дійсно погано і при такій побудові системи правопорядку та правосуддя протидіяти корупції складно, тим більше, у вищих ешелонах влади, а може, навіть і неможливо. Але, тільки вдумайтесь, до чого може призвести обрання керівників антикорупційних органів, прокурорів і суддів іноземними громадянами? Якщо хтось уже здогадався, то я озвучу: з такими підходами до призначення високопосадовців до органів державної влади іноземцями, тим більше на керівні посади, а тепер і суддів, ми поступово перетворюємося в такий собі протекторат іноземної держави, нехай і із числа наших нинішніх партнерів у війні із російськими загарбниками.
Але й це мене хвилює менше, аніж повна профанація (не знаю як це назвати пом’якше) при проведенні так званих «конкурсів» при відборі найбільш придатних, гідних і, начебто, професійно підготовлених кандидатів на такі посади (вже мовчу про найбільш «заїжджену» в таких процедурах явно придуману вимогу як «доброчесність», зміст якої члени конкурсних комісій, як правило, розуміють по-різному). Невже мене комусь вдасться переконати в тому, що такі, начебто, європейські підходи до відбору найбільш підходящих кандидатів на ці високі посади, тим більше пов’язані з умінням як організовувати досудове розслідування корупційних злочинів, в першу чергу у найвищих органах влади, так і забезпечувати процесуальне керівництво, дозволили обратися на посаду головного антикорупційного прокурора колишньому детективу того ж антикорупційного бюро, який, наскільки відомо зі ЗМІ, не закінчив за час роботи на займаній посаді (а це не менше 5-ти років) жодного резонансного кримінального провадження з направленням до суду обвинувального акту, тим більше про корупційні дії саме високопосадовців?!
Читайте також: Прокурори – стажисти окружних прокуратурах отримуватимуть дві третини окладу прокурора
Звичайно, що ні. Я просто не можу усвідомити, як такий обраний, начебто, згідно з європейськими принципами кандидат може організувати роботу антикорупційних прокурорів, якщо сам він ніколи не працював в органах прокуратури і цю роботу просто не знає? А якщо вже зовсім чесно, то він і не мав права по закону бути обраним на вказану відповідальну посаду, але на це порушення так звана «конкурсна комісія» уваги не звернула, бо його негайне призначення вже пообіцяв наш гарант Конституції іноземним партнерам, які також, на мою думку, з приводу цього кандидата були введені в оману.
Обрання директора НАБУ
Або візьміть нинішні конкурсні перегони по обранню голови НАБУ та уважно ознайомтесь з усіма їх особливостями, які сьогодні обговорюють у соціальних мережах, як це зробив я. Теж нічого втішного не можу сказати. Знову й на цю відповідальну посаду на такому ж «конкурсі» обрали трьох претендентів, двоє з яких явно не відповідали вимогам, а третього, діючого прокурора у нас при нинішній владі ніколи не «оберуть» і, тим більше не призначать! Послухайте тільки уважно інтерв’ю Сергія Горбатюка, в минулому керівника Управління спеціальних розслідувань тодішньої ГПУ, яке він дав журналісту Остапу Дроздову. До Сергія можуть бути різні претензії, я й сам деякі з них висловлював йому особисто в очі, але, визнайте, він дійсно є достатньо кваліфікованим та досвідченим слідчим, а тому, на мою думку, був би гідним для обрання на посаду керівника НАБУ, що він і намагався реалізувати, подавши свої документи для участі в конкурсі. Перше, що йому кинулося в очі під час цього «конкурсу», так це повна відсутність будь-яких можливостей у конкурсної комісії обрати саме вмілого організатора досудового розслідування, здатного діяти в надзвичайно складних психологічних умовах протидії корупції, бо так звані «тестові завдання» виявити такі здібності членам комісії можливості не дають.
Щодо тестів
Друге, що мало місце і при так званому «тестуванні» прокурорів у 2019–2021 роках під час проведення «реформи Рябошапки», яку, на жаль, продовжила і Венедиктова, це неякісні тестові завдання, особливо що стосується перевірки претендентів на знання законодавства, в яких Сергій Вікторович особисто виявив, як мінімум, 8 помилок(!) на поставлені там запитання. Як виявилося, всі ці тести готувалися ще, начебто, в 2015–2017 роках, після чого до них будь-яких змін не вносилося, хоча за цей період змінювалося законодавство, але відповідних поправок у перелік тестових відповідей не було внесено, про що він і повідомив членів конкурсної комісії.
До речі, окрім Горбатюка С. В., свої зауваження щодо наявності в тестах неправильних відповідей повідомляли й інші конкурсанти, за результатами розгляду яких декому із них пізніше на цій підставі навіть вносили зміни до кількості набраних балів (скоріше всього добавляли). Більше того, Горбатюк з’ясував, що й експертної перевірки цих тестів теж не було, у всякому випадку членами конкурсної комісії такої експертизи не було пред’явлено конкурсантам. Ще неприйнятнішим було те, що ці тестові завдання з моменту їх розробки вже стільки років використовувалися постійно на конкурсах при відборі на посади детективів НАБУ. Тобто в Сергія Горбатюка склалося враження, що такий підхід при проведенні тестів створював прийнятні умови для успішного відбору, в першу чергу, для працюючих детективів НАБУ, які вже проходили подібні перевірки на професійні знання під час попередніх конкурсів.
Про сам конкурс за «європейськими стандартами»
І тому не дивно, що на «конкурсі» були відібрані саме такі троє претендентів на посаду директора НАБУ, із яких одного Кабінетом Міністрів України буде обрано, і призначено начебто, як «найбільш підходящого». А тепер подивимося об’єктивно, хто з них може забезпечити роботу цього антикорупційного органу досудового розслідування, щоб переконати суспільство і Європейський Союз в дійсності намірів нашої влади посилити боротьбу з корупцією, тим більше у вищих ешелонах влади! Щоб я не був голослівним, повідомляю, що значна частина експертів і представників деяких ЗМІ вже назвали всіх трьох «підходящими» кандидатами саме для діючої влади, яка буде тепер спокійно визначати, кого можна притягувати до відповідальності за корупцію, а кого ні. Я про таке сказати не можу, бо не маю відповідних доказів. Та й хвилює мене дещо інше: чи зможе будь-хто з обраних на такому «конкурсі» осіб при призначенні на названу посаду забезпечити саме посилення боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади чи ні?
Зокрема, шановні читачі ЮВУ, скажіть, як можна було такій авторитетній, сформованій, начебто, у відповідності до «європейських стандартів» конкурсній комісії за участі незалежних представників іноземних держав, обрати одним із претендентів на таку надзвичайно важливу посаду діючого голову Державної інспекції архітектури та містобудування України, який ніколи, підкреслюю, в органах правопорядку і, тим більше, досудового розслідування чи прокуратури, не працював?!
Та навіть і юридичну, так би мовити, «професійну освіту» він отримував не у визнаних юридичних вузах нашої країни, а в Національному університеті біоресурсів та природокористування, який явно не спеціалізується на підготовці юристів. У зв’язку з цим, ви тільки уявіть його рівень професійної підготовки для роботи на посаді керівника органу досудового розслідування? Жах, одним словом! При цьому, не буду повторювати інші негативні якості цього претендента, які вже озвучили експерти, на які члени конкурсної комісії не звертали уваги, що теж викликає додаткові сумніви в об’єктивності прийнятого рішення.
Або візьміть другого з кандидатів на посаду директора НАБУ – діючого на посаді в цьому ж органі керівника управління внутрішнього контролю, який із 2004 по 2014 рік пропрацював на посадах оперуповноваженого, трохи менше – заступника начальника відділу та начальника відділу боротьби з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій УМВС України в Луганській області. Тобто це теж кандидат, який навіть і дня не працював на посаді слідчого й теж уявлення не має, як ця функція виконується. От вам і «конкурс». От вам і якість діяльності в ньому «незалежних членів» комісії із числа іноземців!
Як результат
Невже хтось вважає, що такий директор НАБУ зможе посилити та активізувати діяльність антикорупційного бюро? Не те, що я цього навіть теоретично не допускаю, я цілком переконаний, що ні. Нічого не зміниться на краще в діяльності нашої держави в боротьбі з корупцією, а навпаки, результативність НАБУ і САП тільки погіршиться, а тому й шанси в Україні стати членом ЄС тільки зменшаться від таких кадрових рішень.
Тому одразу хочу розчарувати і керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна з приводу хвалебних од на адресу НАБУ/САП/ВАКС, зокрема й щодо його повідомлень про їх «досягнення» у лютому 2023 року. Так, із дев’яти названих ним як позитивних фактів у боротьбі з корупцією, можу сприйняти, і то лише умовно, лише чотири, де йдеться про винесення ВАКСом, нехай хоча б яких обвинувальних вироків. Але подивіться, шановні друзі, стосовно кого й за які корупційні діяння вони виносилися:
– справа про хабар так званого «лісника Януковича», хоча не вказано точно ні посаду засудженого, ні суму неправомірної вигоди, ні міри покарання;
– справа, так званого, «Повітряного експресу», у якій Верховний Суд, начебто, залишив без змін вирок ВАКС, хоча, знову ж таки, не зазначено, за що саме засуджена особа чи особи, їх статус і посади, які вони займали, за ознаками якої саме статті (статей) КК України та термін покарання.
А посилання, при цьому, на вирок даного особливого суду щодо голови та депутата однієї із сільських рад (!) і, знову ж таки, без зазначення суми неправомірної вигоди, а тим більше про засудження до штрафу народного депутата О. Трухіна за пропозицію дати поліцейському хабар у сумі 150 тисяч доларів США, жодної критики не витримують, бо не для протидії такій «корупції» і в такому вигляді вони створювалися та вже існують 8 років!
Усі інші приклади «позитивної діяльності» названих антикорупційних органів і такого ж суду взагалі аж ніяк і ні про що не свідчать, бо мова в них іде лише про «досягнення» на стадії досудового розслідування: про взяття під варту з можливістю застосувати заставу екс-директора Державного підприємства «Сетам» та екс-заступника міністра: чи, знову ж таки, про перебування під вартою екс-нардепа Микитася, а не про доведення їх винуватості у вчиненні корупційних злочинів. Щодо озвученого Шабуніним факту про завершення якогось досудового розслідування щодо екс-голови ДФС Р. Насірова, то мені особисто про притягнення останнього до кримінальної відповідальності взагалі соромно слухати, бо про це мова ведеться, ви тільки вдумайтесь, уже 6 чи навіть 7 років, а обвинувального вироку, хоча б одного, про його винуватість у вчиненні корупційних дій до цих пір немає, при тому допускаю, що, як мінімум, по одному обвинуваченню останнього навряд чи й буде!
Про інші факти тяганини під час розслідування НАБУ і САП кримінальних проваджень про корупційні дії, а тим більше – при розгляді ВАКС таких резонансних фактів, навіть говорити нічого. Скажу більше, чомусь керівник Центру протидії корупції нічого не згадав (мабуть, випадково) і про кількість закритих детективами та антикорупційними прокурорами кримінальних проваджень даної категорії на стадії досудового розслідування, про кількість винесених виправдальних вироків та закритих проваджень Вищим антикорупційним судом, чи про число доказаних антикорупційними органами фактів корупції, яка була вчинена неодноразово, на дріб’язкові суми, як це мало місце в більшості випадків у практиці діяльності антикорупційних органів, а в складі організованих злочинних груп та, тим більше, злочинних організацій, бо саме в такому вигляді корупція й існує в Україні, особливо у вищих ешелонах влади. А треба було про це повідомити, бо такі статистичні дані теж впливають на оцінку загальної картини про те, як організована у нас боротьба з корупцією, що й вимагають від України зарубіжні партнери.
Але при такому, як я описав, підході до вирішення кадрових питань в антикорупційних органах ситуація на краще аж ніяк не зміниться, тому незалежно від того, чи всі вони будуть перебувати під впливом Офісу Президента, чи того або іншого посольства зарубіжних держав.
P.S. Як уже всі ми знаємо, так і сталося – новим директором НАБУ Кабінетом Міністрів одностайно було обрано саме Семена Кривоноса, якого експерти й називали як найбільш вірогідного претендента. І нічого дивного в цьому немає. За нинішньої влади будь-яка зміна керівників, в тому числі й органів правопорядку, відбувається виключно на гірше, на жаль…
Джерело: Юридичний вісник України
