В Україні
Релігійна ідентичність українців
Якщо проаналізувати дані всіх останніх опитувань соціологів, то дійдемо висновку, що більшість жителів нашої країни ідентифікують себе українцями. Натомість політична ідентичність наших співгромадян зреалізувалася в протидії агресорові. Релігійна ж ідентичність досягається діяльністю різних церков, а тут якраз і виникають проблеми.
У даному випадку треба прямо зазначити, що йдеться про діяльність Української православної церкви московського патріархату, яка вже тривалий час працює проти нашої держави, хоча на словах її керівництво і клір заявляють, що УПЦ МП – українська церква, при тому, маючи в кишенях російські паспорти, як той же глава цієї Церкви Онуфрій чи Павло Лебідь, більше знаний у миру як «Паша мерседес». Ви можете собі уявити, щоб десь у росії існувала би церква, яка не поділяє поглядів керманичів кремля? Я ні..
Чтайте також: Майном Києво-Печерської Лаври управлятиме держава
В Україні – свободу совісті, свободу релігійної ідентифікації особи можна відстоювати або, як кажуть експерти, вільно маніфестувати. Бо ми – не росія, де святі отці знають, кому служити. В нас священики і віряни такі ж громадяни, як і всі, й можуть виходити на протести, демонстрації, писати листи-звернення, виступати із заявами чи скаржитися в суд. Якщо це робиться в законний спосіб, без використання силових методів і засобів – то протестуйте на здоров’я. Це дозволено в демократичному суспільстві. До речі, віряни УПЦ не раз користувалися цим правом. Наприклад, протестуючи свого часу хресними ходами проти приїзду Папи Римського.
Сьогодні ж частина з них протестують проти виселення УПЦ МП з Києво-Печерської Лаври. Підстава для такого кроку була цілком зрозуміла – клір цієї церкви, як і частина вірян, відкрито працювали під час війни на ворога. Наразі існує ризик, що верхівка УПЦ МП закличе прихильників силою захищати лаври в столиці та Почаєві, а це значить можливі зіткнення між людьми, як це було в 1990-х, коли вирішувалося питання Києво-Печерської Лаври. Тоді влада просто віддала святиню обраному на Харківському соборі, за яким стояли рпц і кремль, митрополиту УПЦ Володимиру (Сабодану) Лавру під адміністративні потреби цієї церкви.
Нині ж ситуація – і політична, і релігійна – принципово інша. Й масових «борців» за віру чи просто найнятих тітушок, які захищатимуть лавру, не видно. І це було очевидним ще на Різдво 7 січня, коли ПЦУ проводила богослужіння в Успенському соборі Лаври. Тоді в них був шанс зібратися й протестувати. Але вони цього не зробили, бо розуміють ситуацію. Якщо поміркувати, то вимоги суспільства «заборонити, церкву» свідчать не про несприйняття релігії, привабливості та особливостей релігійного життя. Йдеться про заборону антидержавної діяльності церковних управлінських структур і кліру, окремих церковних авторитетів чи парафій, які відкрито працюють на ворога. Звісно, до кримінальної відповідальності будуть притягнуті священники, чию вину буде доведено в судовому порядку. Так відбувається в будь-якій цивілізованій державі. Мусимо визнати, що правові механізми впливу на різні релігійні структури і віруючих є, влада просто ними ніколи не користувалася.
Читайте також: Договір оренди Почаївської лаври з УПЦ МП запропоновано розірвати
Якщо згадати, що Києво-Печерська Лавра була передана цій церкві, м’яко кажучи, в не зовсім законний спосіб. Нагадаємо, договір між УПЦ МП і Києво-Печерським заповідником як основним розпорядником будівель і майном комплексу про оренду двох храмів на території Верхньої Лаври завершився 31 грудня 2022 року, а новий не було підписано. Складніше з Нижньою Лаврою, в 2013-му було видано спеціальне розпорядження Кабміну про передачу її УПЦ МП в безстрокову оренду, про це, до речі, в договорі нічого не сказано, що є порушенням законодавства. Думається, саме тому ця церква й намагалася захоплювати корпус за корпусом. Це було наслідком політичного рішення тогочасної влади (нагадаю, це роки президентства В. Януковича). Щодо Святогірської і Почаївської лавр – будуть окремі процедури. Щодо Почаївської Лаври, то там угода укладена на 49 років – аж до 2052 року. Її законність давно викликає питання в суспільстві. Тому держава може не чекати строку закінчення договору, а розірвати його достроково. Стосовно Святогірської Лаври, тут також необхідно прийняти окреме рішення. Водночас на всі такі рішення мають бути законні підстави. Та ж Почаївська Лавра, як відомо, тривалий час належала греко-католикам і, це був період її найбільшого розквіту. Греко-католики багато зробили для її розвитку як центру духовності й просвіти. Держава в цій ситуації повинна зробити все мудро, підтримуючи заразом громадянський мир і спокій між віруючими. Це й стане основою для історичного вибору релігійної ідентичності українців.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
