Дональд Трамп і розкол Заходу

Політика адміністрації США працює на руйнування існуючих альянсів Америки — навмисно або через недогляд, вважає президент центру всесвітньої економіки при ЕСАДЕ (Іспанія), екс-генсек НАТО Хав’єр Солана.

«Після саміту« Великої сімки» в Квебеку не може бути ніяких сумнівів: Захід перебуває в кризі», пише колишній генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана в новій колонці «The Western Crack-Up».

Хоча країни ліберальних демократій часто ведуть неузгоджену зовнішню політику (на думку Солани, це показала, наприклад, війна в Іраку), Захід спирається на єдині ідеологічні підстави. Саме ці підстави зараз розхитуються під напором політики «Америка перш за все», яку сповідує президент США Дональд Трамп.

Солана вказує як на найбільш наочний симптом на постійні випади Трампа і його однодумців на адресу союзників США (із загальним мотивом «ми не можемо дозволити нашим друзям нас експлуатувати»). «Трамп явно приготувався зруйнувати стратегічне взаєморозуміння, яке США завжди зберігали в стосунках зі своїми союзниками», — пише він. Автор також зауважує, що єдиними традиційними союзниками Америки, які поки користуються беззастережною підтримкою Трампа, залишилися Саудівська Аравія та Ізраїль.

«Усього кілька років тому було б абсолютно неможливо уявити, що США можуть відмовитися підписати спільне комюніке G7, — пише Х. Солана. — Ніхто б і уявити не міг, що адміністрація США стане критикувати уряд Канади в тих висловлюваннях, які Трамп і його радник з питань торгівлі Пітер Наварро недавно адресували Джастіну Трюдо». При цьому, нагадує автор, після саміту з Кім Чен Ином у Сінгапурі глава Білого Дому заявив, що в нього «добрі стосунки» з Трюдо, і тут же додав, що в нього також «зараз дуже хороші відносини з головою Кімом». Те, що Трамп дозволяє собі порівнювати відносини США з главами цих двох держав, Солана вважає не просто безглуздям, але відвертою дурістю і свідченням його лякаючої короткозорості.

Автор вважає, що якби проблема була лише в поганих манерах адміністрації Трампа, цим можна було б знехтувати. Однак ця адміністрація на практиці реалізує політику, яка ставить під загрозу найважливіші альянси США. На- приклад, введення мит на імпорт сталі та алюмінію з Канади і ЄС зробили практично неможливим досягнення консенсусу на недавньому саміті «Великої сімки».

Солана вважає, що введені мита шкідливі не лише для зарубіжних експортерів, але й для американських працівників і компаній у тих галузях, які залежать від поставок сталі та алюмінію. «Однак Трамп, схоже, несприйнятливий до фактів й ігнорує логіку економіки, — пише він далі. — Для виправдання своєї руйнівної політики він наводить ізольовані приклади, — наприклад, високі мита Канади на молочну продукцію із США, вирвані з контексту; при цьому він ігнорує те, що середньозважений рівень мит в Америці і так вище ніж в ЄС, Японії і Канаді».

Солана звертає увагу на те, що поки учасники саміту G7 скочувалися до взаємних звинувачень, на іншому кінці світу проходила інша важлива зустріч — «Шанхайська організація співробітництва» (в неї входять Китай, Індія, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Росія, Таджикистан і Узбекистан) проводила свій щорічний саміт у китайському Циндао. «Як із задоволенням відзначила головна офіційна газета Комуністичної партії Китаю, — іронізує колишній генсек НАТО, — зустріч глави КНР Сі Цзіньпіна і президента Росії В. Путіна відрізнялася набагато більшою сердечністю ніж зустріч Трампом з лідерами G7».

«Трамп ще більш посилив негативне враження від саміту G7, запропонувавши повернути в цей клуб Росію, вигнану з нього після анексії українського Криму в 2014 році. Однак цією пропозицією він порушив по-справжньому назрілу тему: надмірну ізольованість геополітичних клубів. Роздробленість глобальних стратегій буде ставати, судячи з усього, все більш невигідною для західних інтересів. Замість переходу до ізоляції й зниження свого впливу на світовій арені, західні лідери повинні розширювати масштаби й глибину співробітництва для пошуку шляхів вирішення глобальних проблем. З цією метою слід розвивати майданчики для діалогу, такі як «Велика двадцятка», де можуть збиратися представники всіх провідних сучасних держав», — пише екс-керівник НАТО.

Далі Солана пише про прихильне ставлення Трампа до Росії, зазначаючи, що для таких відносин важко знайти реальні підстави в практичній політиці. «Зовнішній курс Путіна стає все більш ворожим по відношенню до систем безпеки Заходу. І прихильність Трампа до Кремля викликають серйозне занепокоєння як всередині США, так і за кордоном».

Солана нагадує, що в минулому році Трамп, нехай навіть трохи повагавшись, все ж підтвердив прихильність принципу взаємної оборони в рамках НАТО. Але це не означає, пише він далі, що напруженість зникла, бо Трамп продовжує вимагати підвищення військових витрат від інших країн НАТО, мабуть, не розуміючи, що ці додаткові витрати будуть спрямовані не в бюджет блоку і не на виплати Америці за захист, який вона надає союзникам, а підуть на розширення власного оборонного потенціалу кожної країни. Більше того, ЄС уже прийняв програму «Постійне структуроване співробітництво» з метою збільшити обсяг ресурсів, що спрямовуються на безпеку й оборону, та їх колективне (тобто більш ефективне) використання. «Адміністрація Трампа повинна була б вітати подібні заходи, — вважає Х. Солана, — однак вона, як бачимо, скептично реагує на будь-які спільні ініціативи ЄС».

Екс-генсек НАТО нагадує, що під час президентської виборчої кампанії в США Трамп підтримав ідею Британії вийти з ЄС, і що адміністрація США після вступу Трампа на посаду за будь-якої зручної нагоди займається ослабленням Євросоюзу. «Буквально кілька днів тому Посол США в Німеччині Річард Гренелл заявив, що допомагає «підвищити роль інших консерваторів в Європі». Це, безперечно, не відповідає дипломатичному протоколу», — говорить Хав’єр Солана. На його думку, єв- ропейські партії, які Трамп і Гренелл збираються підтримувати, не є консервативними, а відкрито реакційними, оскільки ставлять собі за мету повернути назад прогрес, якого європейці досягли в розвитку їх спільного проекту.

«Трамп явно відчуває себе більш комфортно, коли в нього є можливість взаємодіяти з іншими країнами виключно на двосторонній основі, — пише, підсумовуючи, Солана. — Тому й не дивно, що йому не до вподоби Євросоюз, який є бастіоном багатополярності». Однак, зауважує він далі, Європа і Америка домагалися найбільших успіхів саме тоді, коли підтримували одне одного, використовуючи інститути, які спираються на загальні для всіх норми.

Солана доходить висновку, що Трамп воліє стратегію «розділяй і владарюй», проте в розпочатій ним грі можуть бути лише ті, хто програв, — починаючи із Заходу й закінчуючи світом у цілому.

Підготовлено
за матеріалами
«The Western Crack-Up»

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути