Особливості оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування

Галина Олійник, юрист, спеціально для ЮВУ

Останнім часом збільшилася кількість перевірок фіскальною службою серед фізичних осіб-підприємців. Під особливу увагу ДФС потрапили адвокати, приватні нотаріуси, аудитори, тобто особи на загальній системі оподаткування.

За словами директора департаменту податків і зборів з фізичних осіб Павла Дроняка, лише за 4 місяці цього року працівники Державної фіскальної служби провели 3,5 тисячі перевірок фізичних осіб-підприємців, що становить половину перевірок, проведених у 2017 році. При тому третина таких перевірок закінчилася донарахуванням податків.

Серед основних прогалин у діяльності ФОП можна виділити наступні:

• відсутність реєстрації як фізичної особи-підприємця;
• не ведення або заповнення з помилками книги доходів та витрат;
• відсутність первинних документів на закупку товарів.

Для здійснення господарської діяльності будь-якій людині необхідно здійснити ряд дій для реєстрації себе як фізичної особи-підприємця. Для цього відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» подаються відповідні форми заяв до органів реєстрації. Після проведення процедури реєстрації фізична особа-підприємець має обрати спрощену чи загальну систему оподаткування.

При спрощеній системі оподаткування облік ведеться по надходженню грошових коштів до підприємця і на відміну оподаткування ФОП на загальній системі — не підлягають зменшенню на витрати. Розглянемо особливості оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування. За даною системою об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 177.4 до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності. Витрати, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Отже, головною умовою, яка надає право зменшити об’єкт оподаткування, тобто суму на яку нараховується податок, є збереження первинних документів (накладна, касовий чек, виписка з банку) на здійснення таких витрат. Так, згідно з п. 177.4 до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, належать:

• витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (підпункт 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 цього кодексу);
• витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу);
• обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 вищезазначеного пункту);
• суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; (підпункт 177.4.3);
• інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 — 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 цього пункту).

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати документи, що підтверджують походження товару. Форму Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України No 481 від 16.09.2013 (далі — Порядок No 481). Зазначеним Порядком передбачено, що:

• у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, які надійшли на поточний рахунок, до каси платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
• у графі 5 зазначаються реквізити документа, який засвідчує понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом.

Документами, що підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, які засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Пунктом 177.1 ст. 177 Податкового кодексу встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього кодексу. Відповідно до вказаного пункту ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, передбачених пунктами 167.2 — 167.5 вищезазначеної статті) у тому числі, але не винятково у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику в зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Якщо підприємець не погоджується з результатами перевірки, він має право оскаржити рішення органів Державної фіскальної служби. Порядок оскарження рішень органів ДФС встановлено ст. 56 Податкового кодексу та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 р. No 916.

Відповідно до п. 56.2 Податкового кодексу в разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення. Відповідно до підпункту 4 п. 2 розділу ІХ зазначеного Порядку за результатами розгляду скарги контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов’язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми ПДВ платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

Однак фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має пам’ятати, що право на включення зазначених витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: 1) документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов’язані із господарською діяльністю підприємця; 2) безпосередньо пов’язані з отриманням доходів; 3) мають бути фактично сплачені; 4) товари має бути поставлено, а послуги — отримано.

До документів, що підтверджують факт закупівлі товару, повинні додаватися банківська виписка, платіжне доручення, фіскальний чек або інший документ, який підтверджує фактичну сплату коштів за товар чи послугу та дає право на включення до витрат.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути