Думка експерта
Не такий страшний МКС, як його малюють, або Чому Україна й досі не ратифікувала Римський статут?
Марта Береза, юристка Фундації DEJURE, Коаліція «Україна. П’ята ранку»
Двадцятого січня далекого 2000 року Україна підписала Римський статут, однак навіть 23 роки по тому досі його не ратифікувала. До цього ж вкотре закликав прокурор Карім Хан вже у 2023 році під час конференції на підтримку розслідування Міжнародного кримінального суду щодо ситуації в Україні за участі міністрів юстиції понад 40 країн. На його думку, таке рішення дозволить гармонізувати національне законодавство України з міжнародними стандартами та відповідно зміцнити міжнародний правопорядок для нинішніх і майбутніх поколінь українців.
Трохи передісторії
Цікаво, що в 2014 та 2015 роках Україна частково визнала юрисдикцію МКС шляхом подання двох заяв щодо справ Майдану та щодо злочинів проти людяності і воєнних злочинів, вчинених на її території. Це було зроблено в межах окремої процедури, передбаченої статтею 12 Римського статуту, і створило нам ряд зобов’язань щодо співпраці з МКС. Наразі представники України активно заявляють про необхідність реформування Римського статуту, зокрема щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину агресії. Проте вимагати в держав-учасниць щось змінювати та при цьому відмовлятися стати їхнім повноправним партнером видається, м’яко кажучи, дещо непослідовним.
Читайте також: Чи важлива для України ратифікація Римського статуту МКС?
Тож Україна й досі позбавлена переваг держав-учасниць, допоки не стане повноправною частиною цього міжнародного механізму. Римський статут: щоб що і для чого?
Наразі понад 120 держав-учасниць можуть активно формувати майбутнє міжнародного кримінального правосуддя, обговорювати зміни та доповнення до Римського статуту. Саме цей документ лежить в основі роботи Міжнародного кримінального суду, який має юрисдикцію переслідувати осіб, відповідальних за найбільш серйозні злочини згідно з міжнародним правом, а саме – злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Що ще дозволяє статус держави-учасниці Римського статуту?
У цьому переліку можливість:
- передавати на розгляд Суду будьякі ситуації, які підпадають під його юрисдикцію;
- брати участь в Асамблеї державучасниць, вносити свої пропозиції до її порядку денного;
- здійснювати нагляд за адміністрацією Суду;
- затверджувати бюджет МКС;
- висувати власні кандидатури до найвищих органів суду, зокрема на посади прокурора, судді, секретаря, а також відряджати своїх фахівців до секретаріату суду;
- брати участь у виборі вищезазначених посадових осіб МКС;
- співпрацювати з міжнародними експертами, які мають величезний досвід та знання щодо найбільш серйозних злочинів згідно з міжнародним правом;
- покращити власне законодавство у сфері кримінального правосуддя у відповідності зі стандартами МКС, та міжнародного права в цілому.
Страхи і міфи стосовно ратифікації Римського статуту
Необґрунтовані чутки, які вирують в українському інфопросторі протягом усього періоду війни з росією, породили безліч страхів щодо ратифікації Римського статуту. Начебто, саме вони є причиною, чому це рішення наші можновладці все відкладають, принаймні до нашої перемоги, адже можуть спричинити додаткову соціальну напругу. Ми виокремили два найпопулярніші міфи, які, на нашу думку, є російським ІПСО:
- страх українських військових, що МКС зможе притягнути їх до відповідальності (наприклад, за неналежні накази чи їхнє неналежне виконання);
- росія завалить Суд сфабрикованими справами щодо України.
Чому вони не є підставами для відкладення ратифікації? Cтрах українських військових, що МКС зможе притягнути їх до відповідальності, безпідставний. По-перше, ключовим принципом роботи МКС є принцип комплементарності. А саме: Міжнародний кримінальний суд розглядає лише ті справи, які потрапляють під сферу його повноважень, а національна система правосуддя не спроможна чи не бажає їх розслідувати. Отже, якщо національна судова система справляється з розглядом справ про воєнні злочини, в тому числі щодо представників своїх збройних сил, МКС не матиме підстав їх розслідувати.
Читайте також: Конкуренти Гааги. Чому та як українські суди мають розслідувати воєнні злочини росіян?
До того ж, Міжнародний кримінальний суд не розглядає дрібні злочини. Його цікавлять лише чотири категорії найтяжчих злочинів, які характеризуються масовістю та особливою жорстокістю. Більше того, відповідачами в таких справах зазвичай бувають представники влади чи вищого військового командування. При цьому критерієм визначення потенційних підозрюваних є ступінь тяжкості скоєного злочину, а не національна приналежність чи інші фактори. Тобто злочини звичайних військових, якщо такі навіть мали місце, не становлять інтересу для Суду.
Якщо ж якісь зі злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС, справді буде вчинено українською стороною, помилково вважати, що Суд на даному етапі не зможе їх розслідувати. Вважається, що Україна поширила свою співпрацю з ним лише у справах щодо: «осіб, які на момент вчинення злочину були підпорядковані та/або діяли з метою здійснення збройної агресії проти України, та/або на підставі рішень посадових осіб, військового командування, або органів державної влади російської федерації або іншої країни, що здійснювала або сприяла здійсненню агресії проти України» (примітка до Розділу IX-2 КПК).
Насправді ж ця примітка не впливає на обсяг зобов’язань нашої країни перед МКС. За умови визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду Україна може обмежити часові та просторові межі сфери повноважень Суду, проте не коло осіб, щодо яких вона співпрацюватиме або ні з МКС.
По-друге, не потрібно плутати воєнні злочини з військовими (непокора, дезертирство тощо). Останні не підсудні цьому Суду та регулюються виключно національним законодавством. Ті порушення наших військових, про які ми можемо чути з новин, як правило, належать саме до категорії військових злочинів.
Тепер щодо того, що росія завалить Суд сфабрикованими справами проти України. Це рф може зробити і без ратифікації Україною Римського статуту. Але вплив будьякої держави, зокрема росії, на фінальні обвинувачення неможливий.
Міжнародний кримінальний суд – це неупереджений та аполітичний суд. Розслідування й притягнення до відповідальності можливе виключно на підставі доказів, які збирає та незалежно аналізує сам прокурор МКС.
Прикметним є й те, що близько 80% респондентів за даними дослідження «Правовий захист постраждалих від воєнних злочинів росії» позитивно ставляться до ратифікації. До цього також неодноразово закликали як громадські організації, так і українська наукова спільнота. Тож такий крок Римського статуту не спровокує напруги в суспільстві.
Це слід зробити невідкладно, щоб підтвердити наміри та готовність України вживати усіх необхідних заходів для захисту прав людини й сприяти розвитку міжнародного правопорядку. Більше того, ратифікація Статуту є зобов’язанням нашої країни згідно зі статтями 8 і 24 Угоди про асоціацію. Заявляти про те, що Україна незабаром стане членом ЄС і при цьому не вживати заходів щодо ратифікації Римського статуту свідчить про невиконання державою своїх міжнародних зобов’язань. Така позиція – це ще й крок назад. Адже, зволікаючи з ратифікацією, Україна залишається на рівні з такими державами, як росія, яка відкликала свій підпис, Китай, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан, Пакистан, Індія, Непал, Іран, Куба тощо, чим віддаляє себе від західних демократичних держав.
Джерело: Юридичний вісник України
