В світі
Іспанія, праворуч! Як дострокові вибори можуть змінити зовнішній курс Мадрида
Андрій Якубув, політолог, активіст української громади в Іспанії
Після дострокових виборів до влади в Іспанії має всі шанси прийти права коаліція. А новим прем’єром тоді найімовірніше стане лідер «Народної партії» Альберто Нуньєс-Фейхо. Раніше, неочікувано для іспанців, результати місцевих виборів призвели до розпуску національного парламенту. А 29 травня прем’єр-міністр країни Педро Санчес заявив, що на пів року пришвидшує проведення загальних виборів – голосування відбудеться 23 липня. Що спричинило нову політичну кризу в королівстві та як це може вплинути на допомогу Україні?
Три з половиною роки «прогресу»
Як відомо, минулі парламентські вибори в Іспанії, які пройшли у 2019 році, призвели до зміни влади, причому ця зміна здавалася не дуже приємною для України. Численні корупційні скандали істотно вдарили по рейтингу правлячої тоді Народної партії, що посилило зміну політичного циклу традиційного біпартизму починаючи з 2015 року, коли національна сцена поповнилася гравцями. На деякий час виникла ситуація політичної кризи (чотири загальнонаціональних виборчих кампаній за чотири роки). Зрештою, соціалісти знайшли вихід, сформувавши уряд меншості з новими лівими – партією Podemos («Можемо»), яка є найменш проукраїнською в сучасному спектрі.
Читайте також: Відставка уряду, який давав зброю Україні. Чи зможе Словаччина зупинити проросійський реванш?
Вибори 2019 року відзначилися також зростанням позицій нової правої альтернативи – партії Vox, яка виступає за згортання розширеної автономії регіонів, що мало особливе відлуння на тлі заворушень у Каталонії.
За майже чотири роки, що минули від цих виборів, Іспанія впоралася з критичним станом під час пандемії й долає наслідки інфляції, яка пояснюється тут «українською війною». Але ж на відновлення та розвиток в усіх галузях влада країни поступово освоює європейські гранти на 60 мільярдів євро та має доступ до не меншої кількості грошей у формі вигідного кредитування за програмою Next Generation. Отже, на відміну від попередніх політичних криз в Іспанії, зараз не йдеться передусім про соціальну проблематику, яка у вустах правих політсил зводиться до вимоги зменшення податків та незгоди з нещодавнім втручанням у ринок оренди житла (яке стає все більш недоступним, особливо для молоді).
Значна частина сьогоднішньої критики прем’єра-соціаліста Педро Санчеса стосується партій, які підтримують його правління в меншості. З одного боку, залишаються конфлікти з коаліційним партнером-партією Podemos – навіть після того, як одіозний Пабло Іглесіас покинув уряд та відмовився від лідерства в цій партії. З іншого боку, Санчес має в парламенті підтримку регіональних партій каталонців та басків. Першим він уже зробив поступки, яких обіцяв не робити, коли обирався, наприклад, часткове помилування засуджених каталонських політиків за останню спробу сепаратизму та пом’якшення покарання за деякі злочини, за які вони були ув’язнені.
Та чи не найбільша критика безпосередньо Санчеса, в тому числі пов’язана зі сприйняттям його характеру, стосується одноосібного рішення змінити понад 40-річну позицію Іспанії щодо перспектив вирішення ситуації із Західною Сахарою (іспанська провінція в Африці до фактичної окупації з боку Марокко в 1975 році).
Після певних загравань із лідером «Полісаріо» («Народного фронту за визволення Західної Сахари») іспанський прем’єр раптово підтримав можливість марокканського плану інтеграції цього регіону як автономії, що є визнанням його суверенітету та не відповідає підходу до цього питання на рівні ООН.
Відгородити ультраправих
Не дивно, що така політика призвела до потужної критики уряду Санчеса та особисто прем’єра. Навесні цього року уряд зіткнувся з вотумом недовіри, висунутим ультраправою партією Vox.
Щоправда, від цього голосування утрималася «Народна партія», де вважали найбільш дієвим способом висловити недовіру прем’єру голосуванням на місцевих виборах. Вони відбулися минулої неділі, коли вибирали владу в 12 з 19 автономних спільнот. Власне, ці місцеві та регіональні голосування за передвиборчою риторикою стали виборами проти Санчеса. Як наслідок, соціалісти, які подекуди навіть змогли покращити свій минулий результат, загалом поступилися правим та ультраправим, які позбавили їх влади майже в усіх основних бастіонах, які були за ними останні чотири-вісім років.
Читайте також: Лише з дозволу «першого»
Ключовою причиною успіху правих стало повернення до них електорату центристів з існуючої останні два скликання партії Ciudadanos («Громадяни»), яка зараз навіть не наблизилася до прохідного бар’єра. До схожої непрохідної ситуації дійшла й ліва Podemos у більшості регіонів, розпорошивши свій електорат між схожими альтернативами. А отже, неможливо повторити їх дотеперішню місцеву взаємодію із соціалістами.
Натомість партія Vox, з підтримкою довкола 10%, отримує золоту акцію для переходу до неї влади в значній частині муніципалітетів та низці автономних парламентів, де «Народна партія» зайняла перше місце, але не має більшості. При цьому в значній кількості рад Vox до цього не була представлена.
Дочасні вибори
Така перспектива здатна суттєво посилити позиції правих напередодні парламентських виборів. Тож у прем’єра не залишилося кращого вибору, аніж зіграти на випередження, оголосивши дострокові вибори. Розрахунок Санчеса полягає в тому, що загроза приходу ультраправих до влади має мобілізувати прогресивного виборця. А разом із тим, щоб різні альтернативи його лівиці усвідомили помилку та подалися спільним блоком задля результату, який слугував би підтримкою його подальшого правління.
Що це означає для України?
Від початку російського вторгнення Санчес відвідував Україну двічі, а рівень іспанської віддачі президент Зеленський відзначив нагородою для міністра закордонних справ Хосе Мануеля Альбареса. Іспанія, хоч й на власному рівні, все ж є стабільним партнером українського оборонного відомства з низки ініціатив, навіть попри те, що участь Мадрида в «повітряній коаліції» поки залишається предметом діалогу.
У цьому контексті прихід до влади «народників» виглядає гарною новиною для України. Зокрема, лідер партії Альберто Нуньєс-Фейхо ще влітку минулого року проявив ініціативу щодо зустрічі з українським послом та виступив за всебічну допомогу Україні. Та можливості правого уряду передбачувано залежатимуть від ультраправої Vox. А її позиція наразі неоднозначна. Зокрема, частина електорату партії може бути русофільською через нерозвінчаний міф про відповідні традиційні цінності та притаманний Іспанії антиамериканізм. А в питаннях внутрішньої політики Vox також симпатизує ще одному «симпатику» України Віктору Орбану. Втім, є всі шанси сподіватися на те, що підтримка України не розколе праву коалцію. Адже лідер Vox Сантьяго Абаскаль свого часу публічно критикував Санчеса за недостатню підтримку України через, нібито, «присутність союзників Путіна в уряді Іспанії».
Джерело: Юридичний вісник України
