В Україні
Нові практики підтримки потерпілих та свідків
Вероніка Плотнікова, керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків
Офіс Генпрокурора оновлює стандарти роботи. Наразі в ОГП створено новий підрозділ – Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків (далі – Центр), який опікуватиметься допомогою учасникам кримінального процесу. На першому етапі Центр працюватиме зі свідками та потерпілими від воєнних злочинів, згодом коло підтримки розповсюдиться на всіх потерпілих від насильницьких злочинів. Практика створення відповідних центрів почала формуватися в Хорватії та Боснії і Герцеговині для вирішення питань повоєнної підтримки потерпілих і свідків воєнних злочинів.
Читайте також: Звільнити всіх військовополонених та незаконно утримуваних осіб вимагає Верховна Рада
Наразі в Україні зафіксовано понад 112 тисяч злочинів, пов’язаних з агресією рф, у тому числі – понад 93 тисячі воєнних злочинів. З метою акумуляції інформації про такі злочини було створено єдиний ресурс warcrimes.gov.ua, за допомогою якого свідки та потерпілі надсилають інформацію про події, очевидцями яких вони стали, при цьому є можливість вказати дату та місце події, за наявності додаючи фото та відеоматеріали. Наразі на портал надійшло понад 20 тисяч повідомлень. Відтак 20 тисяч разів люди знайшли в собі мужність розповідати про жахіття, які довелося пережити, та свідчити перед громадськістю та державою про воєнні злочини, скоєні окупантами.
Слід розуміти, що за кожною з таких цифр – понівечена людська доля, травмоване фізичне тіло, пошкоджена психіка. Іноді це не той випадок, коли людина має змогу беземоційно брати участь у слідчих або процесуальних діях, які супроводжують відповідні впровадження. Таким людям потрібен провідник, щоб мати змогу раз за разом звертатися до власного пекла й повертатися звідти не обпаленими. Саме на такий рівень підтримки налаштований новостворений Координаційний центр підтримки.
Новації розслідування кримінальних проваджень
Першочерговим завданням кримінального провадження є не лише притягнення винних до відповідальності та захист особи від кримінальних правопорушень і вже точно не робота задля звіту. Всі гравці поля кримінальної юстиції мають охороняти права, свободи та законні інтереси його учасників, зокрема й потерпілих та свідків. Органи прокуратури в ході збройної агресії рф проти України зіштовхнулися з безпрецедентною кількістю воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноцидом тощо. Такі виклики потребували змін у підходах до розслідування кримінальних проваджень, з’явилося розуміння того, в яких напрямках ми мусимо модернізувати та переформатувати роботу прокуратури, щоб потерпілі та свідки отримували належний рівень допомоги.
Читайте також: Ветеранів залучатимуть до роботи з утвердження української національної ідентичності
Хто такі координатори і як вони можуть допомогти? Координатори нашого Координаційного центру будуть сполучною ланкою між потерпілими, свідками та державою в її кримінально-правових аватарах. Співробітники Центру тісно співпрацюватимуть зі слідчими, прокурорами та судом.
Чого можна очікувати від координаторів? Вони, наприклад, мають надавати своїм підопічним своєчасну та точну інформацію про їх права в кримінальному провадженні – не в розрізі вже звичної всім пам’ятки про права і обов’язки, яка є необхідною в матеріалах провадження, а в контексті роз’яснень звичною їм мовою про «Що, Де, Коли» з людьми буде відбуватися в кожній із ситуацій, надання інформації про стан досудового розслідування та судового розгляду в обсязі, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.
Крім того, метою Центру є й допомога потерпілим і свідкам в отриманні юридичної консультації та представництві, включаючи направлення до центрів з надання безоплатної правової допомоги, до відповідних служб із надання психологічної, медичної та соціальної допомоги, допомога в оформленні заяв щодо отримання виплат потерпілим та свідкам, які потребують невідкладної фінансової допомоги.
У контексті індивідуальної оцінки особлива увага приділятиметься особам старшого віку та особам з особливими потребами, потерпілим і свідкам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, потерпілим і свідкам тортур, потерпілим, які зазнали тяжких тілесних ушкоджень, членам сімей осіб, смерть яких була безпосередньо спричинена злочином. Діти, які є потерпілими та свідками воєнних злочинів, завжди вважаються вразливими.
Тож Центр супроводжуватиме потерпілих та свідків на довгому шляху до міжнародного суду над рф.
Тут мало б виникати питання: а чи не повинен усі ці питання «закривати» першочергово прокурор або слідчий, чи ж, зрештою, інші державні відомства або недержавні організації? Ми маємо бути свідомі того, що юридична й фактична дистанція в нашій війні – не спринт, а марафон, фінішна стрічка якого видніється близько до міжнародних судів. При направленні справи до національного суду вона вже перестає бути пріоритетом для слідчого, при набранні вироком законної сили – для прокурора, а людина й надалі залишається з усіма болями, які завдано ворогом та раз за разом відтворено під час слідства й суду. Повинна бути відповідальність держави – на жодному з етапів не залишати особу сам на сам, а «передавати її по маршруту» й розуміти, хто і в який спосіб допомогатиме в подальшому.
Читайте також: Російські активи та завислі законодавчі ініціативи
Завдання Координаційного центру – не тільки і не стільки в особистій підтримці, а в координації зусиль усіх спроможних та зацікавлених суб’єктів, тому історія про створення міжвідомчого, в тому числі реферального, механізму підтримки є великим викликом для всіх. Тож приєднуйтесь до команди Центру!
Як післяслово
Хочу підкреслити – наразі ми на самому початку довгого шляху до розбудови інституційно спроможної підтримки свідків та потерпілих, команда Координаційного центру лише формується. Ми оголосили набір на 34 посади, серед яких – координатори, аналітики, керівники, спеціалісти зі стандартизації та взаємодії з державними органами та громадськими організаціями. Запрошуємо всіх охочих приєднатися до нашого Центру, щоб підтримати потерпілих та свідків воєнних злочинів та допомогти їм жити далі, а державі – забезпечити покарання винних. Звісно, складно обіцяти потерпілим те, чого можеш не зробити в повному обсязі, небезпечно й далі сприймати особу виключно як через її процесуальний статус. Та й загалом роботи в цій сфері ще багато.
Джерело: Юридичний вісник України
