Судова практика
Законодавство не обмежує осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, у праві вступати в адвокатуру
6 липня 2023 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 500/4859/21 визначила, чи може особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, набути право на заняття адвокатською діяльністю.
Юрист звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ради адвокатів про видачу йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за умови, що він усуне обставини несумісності, пов’язані з перебуванням на службі в органах місцевого самоврядування, зокрема – з роботою в міській раді.
Такі дії позивач вважав посяганням на його законне право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки чинне законодавство встановлює обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, спрямованої на надання правової допомоги клієнту, однак не лімітує право посадових осіб органів місцевого самоврядування, які перебувають на публічній або державній службі, на участь у відповідних процедурах добору та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу.
Суд апеляційної інстанції це рішення скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив, зазначивши, що жодний нормативний акт не обмежує осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Розглянувши касаційну скаргу ради адвокатів, Велика Палата вказала, що, зокрема несумісною з діяльністю адвоката є робота на посаді в органі місцевого самоврядування відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI. Тобто особа, яка перебуває на службі в органах місцевого самоврядування, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу.
Системне тлумачення положень Закону № 5076-VI свідчить, що терміни «діяльність адвоката» і «адвокатська діяльність» є тотожними.
Читайте також: Підвищення кваліфікації адвоката. Правомірність притягнення до відповідальності
Аналіз понять «адвокат» та «адвокатська діяльність», що наведені у ст. 1 Закону № 5076-VI, а також зміст ст. 4, 6, 19 цього Закону свідчить про те, що обставини несумісності з діяльністю адвоката, визначені ст. 7 зазначеного Закону, виникають для осіб, які мають (уже отримали) такий статус (п. 83 постанови Великої Палати від 10 лютого 2021 р. у справі № 822/1309/17; п. 73 постанови Великої Палати від 14 квітня 2021 р. у справі № 826/9606/17), тобто склали присягу адвоката й отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, обмеження і способи їх усунення, закріплені у ст. 7 Закону № 5076-VI, встановлені для осіб, які вже мають статус адвоката та бажають займатись іншою (несумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для інших осіб, які бажають стати адвокатом.
Велика Палата дійшла висновку, що якщо особа відповідає встановленим ч. 1 ст. 6 Закону № 5076-VI вимогам, не працює на посадах судді чи прокурора, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 15 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
