Судова практика
Роботодавець може звільнити працівника в разі неможливості забезпечення його роботою через знищення засобів виробництва внаслідок бойових дій
27 вересня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/11673/22 визначив, за яких умов може бути звільнено працівника у разі повного знищення (відсутності) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця у зв’язку з бойовими діями.
Працівниця дитячого табору в м. Одесі звернулася до суду з позовом до ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», у якому просила поновити її на роботі, вважаючи своє звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, оскільки місто Одеса не є місцем ведення бойових дій.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що відповідачем не надано достатніх і достовірних доказів того, що на підприємстві знищенні (відсутні) виробничі, організаційні та технічні умови, засобу виробництва або майно. Посилання представника відповідача на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з наявністю воєнного стану, а також тимчасового перебування військовослужбовців на узбережжі суди не визнали належними та допустимими доказами знищення майна, засобів виробництва.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що розірвання договору у випадках, передбачених п. 4 і 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Частиною 7 ст. 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП.
Послідовне та логічне їх тлумачення цих норм дає підстави стверджувати, що обов’язковою умовою для звільнення за цією підставою (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України) має бути об’єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов’язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Тобто таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.
Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку з нерентабельністю господарської діяльності внаслідок того, що установа фактично не працює, чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.
Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження знищення засобів виробництва та майна роботодавця, відсутності організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одесу до переліку таких територій включено не було.
Оскільки ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» розташоване на території, де не проводилися бойові дії, неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором, не пов’язана з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, а саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов’язанні з тим, що фактично дитячий табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Тому Верховний Суд залишив касаційну скаргу роботодавця без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
