В Україні
Не все так погано у нашому домі. Навіть якщо говорити про суди
Павло Демчук,
юридичний радник Transparency International Ukraine
Декілька думок за результатами OGP Summit, який на початку вересня відбувся в Таллінні.
Нещодавно мені пощастило відвідати OGP Summit у Таллінні. Конференція в межах партнерства «Відкритий уряд» — подія не нова, але саме цьогорічна була для нас, українців, особливою, адже це вперше захід відбувався вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Й урядові лідери та активісти із 75 країн чимало уваги приділяли саме нашим проблемам, викликам та перемогам.
Читайте також: Відкладення судового розгляду – в разі неявки всіх захисників
Але в той час як на різних рівнях обговорювали прозорість нашої влади, особливо в процесі відбудови, мене особисто зачепив момент, не такий помітний. Але це, ймовірно, та перемога, масштаб якої ми самі ще не до кінця можемо оцінити й осягнути, тоді як для багатьох інших країн це питання стоїть дуже гостро. Це відкритість судової влади.
Ні, я жодним чином не буду стверджувати, що наша судова система працює ідеально — звісно, це не так, і роботи в нас ще дуже багато. Але ми вже маємо яскравий приклад — Вищий антикорупційний суд, — 4-річну практику роботи якого можна вважати передовою. Зокрема, представники громадського сектору та урядовці з країн Латинської Америки наголошували, що сайт суду повинен бути доступним, з нього має бути зрозуміло, коли й де саме відбудуться судові засідання. Та й мати на руках зрозумілі судові рішення, врешті-решт, теж було б непогано, що й казати про новини щодо таких рішень від самого суду як першоджерела інформації.
І тут Україна справді показує себе прогресивною. Ми маємо відкритий реєстр судових рішень, суди мають власні сайти. Так, воєнний стан накладає свої обмеження на оперативність та повноту оприлюднення цієї інформації, та й процес подолання рудиментів і звичок ще радянської системи далеко не завершився. Але вже є практика своєчасної комунікації про результати судового розгляду та трансляції судових засідань. Справді, не всіх, але це ж поступовий процес. І цей результат багато наших колег з інших країн вважали б для себе справжньою розкішшю.
Так, досвід ВАКС потрібно переймати. При тому слід враховувати, що його створення супроводжувалося складним і ретельним відбором суддів, до його публічності та прозорості в української громадськості був запит ще до, власне, запуску Антикорсуду у вересні 2019-го.
Читайте також: Будівля нова, але ґрунт ненадійний. Які системні проблеми впливають на роботу ВАКС?
І тут, до речі, теж варто зважати на ті виклики, які є спільними і для нас, і для інших країн в розвитку судочинства. Наприклад, учасники конференції в Таллінні чи не найбільше говорили про доступ та використання інформації про судовий розгляд. Наприклад, щодо результатів судових засідань, призначених покарань чи навіть журналів судових слухань. Аналіз масиву даних про призначені в інших справах покарання в сукупності з певними індикаторами може допомогти суддям при виборі санкції у справі, яку він слухає.
І в цьому контексті важко не згадати те, що Державна судова адміністрація не оновлювала реєстр судових рішень у форматі набору відкритих даних, попри те, що повинна робити це щоденно. Це ускладнює роботу з такою інформацією та автоматизацію її використання.
Також багато уваги в різних країнах приділяють стратегії розвитку правосуддя. Наприклад, представниця Верховного Суду Республіки Філіппіни не раз згадувала у своєму виступі про Стратегічний план судових інновацій, який має на меті створити нові рамки та запровадити нові підходи і водночас розвинути та переорієнтувати наявні. Це, на її думку, допоможе досягти здійснення правосуддя, що реагує на запити та працює в режимі реального часу.
Тут цікаво, що ми в Україні теж багато зробили в цих процесах, проте дається цей поступ дуже нелегко, і досвід інших країн та інших експертних організацій може нам допомогти. Як і наш досвід зі свого боку допоможе їм. Звісно, іноземний досвід потрібно опрацьовувати осмислено й використовувати кращі практики вдумливо.
Читайте також: Перезавантаження БЕБ. Спроба № 2
На нас чекає дуже багато роботи — це не секрет ані для нас, ані для інших країн, з представниками яких мені довелося спілкуватися на саміті в Таллінні. Але ми знаємо, куди прагнемо потрапити і знаємо, що саме треба робити. Питання лише в реалізації. А якщо опиратися на нехай і проміжні перемоги в таких процесах, то кінцева точка стає набагато більш осяжною.
Джерело: Юридичний вісник України
