В Україні
Інноваційна економіка в суспільстві, заснованому на знаннях: міф чи реальність її побудови в Україні? Частина 2
Закінчення. Початок
Олександр Соснін
доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Сергій Гордієнко
професор кафедри національної безпеки Навчально-наукового інституту права імені князя Володимира Великого МАУП, доктор юридичних наук, доцент
Різні підходи до побудови інформаційного суспільства
У світовій практиці сформувалося кілька різних підходів до побудови інформаційного суспільства, які визначаються національними особливостями політичного, економічного й соціального характеру. Скажімо, Сполучені Штати Америки виходять із існування національної інформаційної інфраструктури й побудови цифрової економіки. Та й загалом США є однією з перших держав, що реалізують програми інформатизації. Європейські країни в якості головних факторів, які визначають умови розвитку інформаційного суспільства, теж виділяють поточний стан національних інфраструктур, рівень інтеграції суміжних галузей економіки, потребах суспільства, які реально існують, фактичний рівень конкуренції та наявності інноваційної культури.
Читайте також: Ділення на «бюджетників» і «контрактників» не буде: ухвалено проект закону про оплату навчання студентів
Згідно із загальними уявленнями, що склалися на сьогодні, розвинене суспільство характеризується певною сукупністю ознак, серед яких, у першу чергу, виділяють такі, як: збільшення ролі науки, освіти, знань із життя суспільства, створення відповідних умов щодо вільного входження своїх громадян до глобального інформаційного простору, появу в економіці принципово нових підходів до використання сучасних ІКТ в процесах підвищення професійного й культурного рівня населення, виховання в ньому більш відповідального відношення до знань і змістовної інформації як ресурсу розвитку країни.
Усе це зумовлено розумінням владних еліт щодо ієрархії трендів глобальної економіки, в якій інтелект, який породжує якісно нові знання, став локомотивом та ресурсом розвитку людства. На сьогодні це виглядає так:
Успіхи на шляху зростання вагомості знань значною мірою обумовлені, крім історичного досвіду, вільним від кріпацтва життям, якісним правовим підґрунтям організації виробничих процесів, своєчасним доведенням до людей необхідної інформації (див. таблицю 1).
Зрозуміло, що інноваційчна економіка знань, яка стає новою реальністю, вибудовується з матеріального виробництва індустрії суспільства. Своєю технологічною розвиненістю вона поступово знижує його енергоємність, забезпечуючи конкурентні переваги лідерам інноваційної активності. Знання і технології на глобальному рівні легше долають територіальні й часові обмеження. Безумовно, роль часу в рішенні соціально-економічних і суспільно-політичних питань залишається вирішальною. Наслідком зростання значення фактору часу є:
- відносне знецінення традиційних технологій у порівнянні з наукомісткими й інформаційними;
- політика «скидання» розвиненими країнами за межі своїх національних територій «інтелектуально брудних» і примітивних виробництв;
- підсилення розриву між реальним сектором економіки й умовами «прискорюваного» виробництва коштовних знань;
- хвиля банкрутств виробничих компаній через моральне старіння освоюваної техніки ще до її масового виходу на ринок.
Провалля безладу й корупції як гальмо на цьому шляху
Три десятиліття радикальних соціально-політичних трансформацій в Україні були пов’язані з бурхливим впровадженням новітніх ІКТ з цифровою обробкою інформації, однак чи досягнуто на сьогодні більш-менш прийнятний рівень інформатизації суспільства? Чи не є він міфом? На прикладі того, що в касах тої ж «Укрзалізниці» сьогодні панує бізнес перекупників квитків, ми не можемо говорити про те, що всі правоохоронні структури, які мають контролювати сферу надання населенню електронних послуг, діють. Сьогодні, коли ми дедалі більше схиляємося до європейських цінностей, вивчаємо досвід і переваги ліберальної демократії, рівняючись на стандарти життя європейських країн, широко впроваджуючи новітні ІКТ в державному управлінні, у виборчих процесах, намагаючись надавати різноманітні інформаційні послуги населенню, впроваджуючи в державному документообігові універсальні електронні технології, ми, на жаль, не помічаємо провалля безладу й корупції, яке обумовлено безконтрольністю дій озброєних новітньою комп’ютерною технікою «підприємців». Ми бачимо, що Україну зі шляху до розвитку постіндустріальної економіки та відповідного рівня надання послуг збиває безвідповідальність і неорганізованість, яка породжує безлад, а це спонукає звернутися до критичної оцінки джерел і мотивів початих перетворень, спробувати виявити дійсну цінність уявлень про можливості цифрової цивілізації подолати побутову корупцію, спробувати запропонувати нові орієнтири для соціально-значущої діяльності активної частини населення із прогресуючими в своєму розвитку ІКТ.
Читайте також: Реформа ринку праці: новий трудовий кодекс та модернізація служби зайнятості
Ми бачимо, що в сучасному світі незаперечних переваг набувають ті країни, які мають у складі свого науково-технічного потенціалу повнокровну й універсальну промислову базу, сильну фундаментальну й прикладну науку, що є не тільки гарантією прояву власних конкурентоспроможних амбіцій, але й необхідною умовою сприйняття різноманітних ідей, які з’являються в світі. Безумовно в нас вона потенційно є, але нещодавній скандал із Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України (Дежспецзв’язку) в листопаді цього року свідчить, що питання взаємодії державних і приватних структур у державі належно не відпрацьовані. Враховуючи всі обставини, які виявляє досвід експлуатації новітніх ІКТ, країни ставлячи за мету виконання прав своїх громадян, більш динамічно коригують закони, вдосконалюють фактори суспільної та економічної організації суспільно-політичного життя, займають нові ніші в світовій економіці і, відповідно, реалізують свої можливості в політичному облаштуванні світу. Вони вміло розкривають цінність і можливості новітніх ІКТ на тлі загальної традиції управлінських принципів своїх країн, впроваджуючи новітні методи і форми подання сенсу застосування ІКТ в діяльності людини й організації інформаційно-управлінських впливів на населення. У сукупності це обумовлює вимогу постійної модернізації систем державного управління.
Підкреслюючи необхідність формування «інформаційно-комунікаційного середовища» суспільства, ми й сьогодні відзначаємо відсутність повного теоретичного концепту, хоча він значною мірою відбитий у програмі побудови в Україні інформаційного суспільства. А в України, безумовно, є платформа для прориву в майбутнє у вигляді вчення В. І. Вернадського про ноосферу, досягнень і досвіду вчених покоління В. М. Глушкова, а головне інтелектуального потенціалу самовідданого в праці народу й патріотичної інтелігенції.
Читайте також: Пріоритети розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності не зміняться до кінця війни
Замість висновку
Наше суспільство, насичуючись новітніми засобами зв’язку, телекомунікації і комп’ютерної техніки, розвивається в такому напрямку, що вже дало владі підстави почати розмови про реальність розбудови в Україні інформаційного суспільства. Максимальне використання потенціалу ІКТ і знаходження відповідей на відповідні виклики найтіснішим чином зв’язані з вирішенням нагальних завдань у низці інших сфер, актуальність і проблемність яких не викликає сумнівів навіть у дуже скептично налаштованих коментаторів, і цей зв’язок підкреслюється в Декларації принципів: «Наше завдання полягає в тому, щоб використовувати потенціал інформаційних і комунікаційних технологій для досягнення сформульованої в Декларації тисячоліття мети розвитку, а саме ліквідації крайньої злиденності і голоду, забезпечення загальної початкової освіти, сприяння рівності чоловіків та жінок й розширенню прав і можливостей жінок, скороченню дитячої смертності, покращення охорони материнства, боротьбі з ВІЛ/СНІД, малярією й іншими захворюваннями, сприянні екологічній стійкості і формуванні глобального партнерства з метою розвитку для забезпечення більш мирного, справедливого і процвітаючого світу». З урахуванням наведеного не є дивним те, що в багатьох країнах значні сили наразі спрямовано на розробку стратегії відповіді на виклики, які несуть за собою нові комп’ютерні технології, і такі держави намагаються максимально використати цей потенціал.
Джерело: Юридичний вісник України
