Мобільна допомога постраждалим від домашнього насильства

Набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» від 22 серпня 2018 р. № 654.

Так встановлено, що мобільна бригада, яка утворюється при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, надає соціальні послуги шляхом проведення фахової консультації за допомогою телефонного зв’язку, з виїздом до місця проживання чи перебування постраждалих осіб (за складеним графіком окрім термінових ситуацій), у приміщенні загальної чи спеціалізованої служби підтримки, в іншому приміщенні, визначеному місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Бригада є структурним підрозділом центру чи державного органу, або об’єднанням фахівців різних суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству (далі – суб’єкти).

Основними її завданнями є:

• надання психологічної допомоги постраждалим особам;
• реагування та надання не пізніше ніж протягом 1 доби соціально-психологічної допомоги постраждалим особам, які потребують термінової допомоги, зокрема шляхом кризового та екстреного втручання;
• інформування постраждалих осіб щодо послуг (медичних, психологічних, правових тощо), які вони можуть отримати для подолання наслідків насильства;
• роз’яснення постраждалим особам їх прав, визначених законом, можливостей отримання допомоги від суб’єктів та доцільності її отримання;
• провадження інформаційно-просвітницької діяльності щодо форм, проявів та наслідків насильства, а також щодо заходів у сфері запобігання та протидії насильству.

Для виїзду бригади до місця вчинення насильства можуть залучатися (у разі потреби) представники поліції, служб у справах дітей, інших суб’єктів.

Надання бригадою допомоги передбачає забезпечення мінімально необхідного обсягу послуг, а саме:

• діагностику психологічного стану постраждалої особи, оцінювання ризиків продовження чи повторного вчинення щодо неї насильства;
• кризове та екстрене втручання з метою негайного усунення або мінімізації наслідків насильства шляхом виклику екстреної допомоги держаних органів;
• надання психологічної допомоги, у тому числі дітям, відповідно до індивідуальних потреб;
• проведення заходів із соціальної та реабілітаційної підтримки постраждалих осіб;
• тощо.

Поділитися

Твітнути