Юридична практика
Казнокрадство в Генеральній прокуратурі і… виправдувальний вирок ВАКС
Вісімнадцятого січня Вищий антикорупційний суд виправдав колишнього співробітника одного з господарських підрозділів Генпрокуратури Аполлінарія Нагалевського, якому було пред’явлене обвинувачення в зловживанні службовим становищем, внаслідок чого зазначена державна установа зазнала збитків на 1,8 мільйона гривень. Причиною такого несподіваного фіналу кримінальної справи, яка розслідувалася аж вісім років, стали процесуальні порушення, допущені стороною обвинувачення під час збору доказів, у зв’язку з чим судді їх визнали недопустимими.
«На злодієві й шапка горить»
Як слідує з тексту вердикту, підставою для розслідування стали висновки, вкладені в Акті фінансового аудиту Генеральної прокуратури України за підсумками 2015 року, складені Рахунковою палатою. В ньому зазначалася підозріло велика кількість укладених відомством договорів купівлі-продажу, сума яких коливалася між 199 і 200 тисячами гривень, що явно робилося для того, аби оминути вимоги проведення конкурсних процедур, поріг яких відповідно до чинного в ту пору Закону «Про здійснення державних закупівель» становив саме 200 тис. грн. У силу певних причин детективи НАБУ особливо зацікавилися дев’ятьма з таких договорів, укладених із трьома товариствами з обмеженою відповідальністю на загальну суму 1 798 892, де йшлося про роботи з ремонту електро-, водо- й тепломереж у семи адміністративних будинках, що перебували на балансі ГПУ й містилися на вулицях Різницькій, 13/15, Московській (нині Князів Острозьких), 8 (корпус № 24), Петлюри, 7/9, Антонова, 2-А, Гусовського, 9; Грінченка, 3-Б та Ісаакяна, 17. Всі троє згаданих вище контрагентів не могли їх виконувати, оскільки існували виключно на папері, з чого належало зробити висновок, що або ці роботи виконувалися кимсь іншим, або вони не виконувалися взагалі, а гроші були вкрадені.
Читайте також: Вибіркове правосуддя у сфері боротьби з корупцією
Негласні джерела інформації повідомили, що ймовірнішим є другий варіант, у зв’язку з чим було відкрите кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України (розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах), в рамках якого за клопотанням НАБУ Солом’янський районний суд Києва надав Державній аудиторській службі України дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії з окремих питань фінансової господарської діяльності ГПУ. Одночасно Апеляційний суд Києва надав дозвіл на прослуховування телефонів співробітників профільних підрозділів зазначеного відомства, до чиєї компетенції входило укладання цих договорів.
І от 17 листопада 2016 року було зафіксовано цікаву розмову, ініційовану Аполлінарієм Нагалевським, який обіймав посаду начальника відділу експлуатації будівель і споруд та соціального забезпечення управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури України. Цей чоловій питав свого знайомого співробітника Рахункової палати, чи є в нього «вихід» на Станіслава Косінова, який тоді виконував обов’язки першого заступника голови Держаудитслужби. Суть питанняи зводилася до того, що останній наслав на нього трьох дівчаток, які рвуть його на шматки, тож він готовий заплатити 5 або й навіть 10 тисяч доларів, аби той угамував своїх ревізорок. Як ви вже, напевне, здогадалися, співробітник РПУ, котрому зловмисник відводив роль посередника, дуже швидко погодився співпрацювати з НАБУ, під контролем детективів якого взяв у Нагалевського 5 тисяч доларів, але при цьому домовився, що в тому разі, якщо нічого не вийде, він поверне гроші.
Сценарій НАБУ, звісно, передбачав, що в нього дійсно нічого не вийде, й через кілька днів хабародавець попросив повернути гроші, оскільки ті «троє дівчаток» стали рвати його ще жорстокіше, ніж до того. При цьому Нагалевський під запис повідомив старому знайомому, що він знайшов інстанцію набагато вищу, ніж Держаудитслужба, а саме Адміністрацію Президента України. Назад свої гроші він отримав 9 грудня 2016 року й через кілька хвилин був затриманий, а 12 липня 2021 року вироком ВАКСу цей чоловік був засуджений за статтею 369 КК України (надання неправомірної вигоди) до двох років позбавлення волі з конфіскацією тих 5 тисяч доларів, які були предметом хабара. При цьому до набрання вироком законної сили обвинуваченому був залишений запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, а через рік Апеляційна палата ВАКС ухвалою від 8.06.2021 р. залишила даний вердикт без змін, але при цьому звільнила засудженого від відбуття покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Винуваті або всі, або ніхто…
Отримавши першу легку перемогу, детективи, напевне, вирішили, що їм щаститиме й надалі, а тому в листопаді 2021 року передали до ВАКС обвинувальний акт, в якому «шили» Нагалевському зловживання службовим становищем на користь третіх осіб (стаття 364 ККУ), а Генеральний прокурор Ірина Венедіктова, як «потерпіла особа», подала цивільний позов про стягнення з нього 1,8 млн грн. Але тут уже «найшла коса на камінь». Головним документом, яким, на думку сторони обвинувачення, підтверджувалася вина підозрюваного, були акти приймання-передачі виконаних робіт, які насправді не виконувалися, бо саме на їх підставі на рахунки фіктивних підприємств були переказані бюджетні кошти. Проте на цих актах, окрім підпису самого Нагалевського, стояли візи ще трьох осіб: інженера очолюваного ним відділу, тобто особи, яка була йому по службі підлеглою, а ще начальника управління матеріально-технічного забезпечення ГПУ та профільного заступника Генпрокурора, які вже за своїм службовим становищем були на порядок вище підсудного. То чому ж, виникає логічне питання, винуватим призначили одного лише Нагалевського?
Читайте також: Про здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді: судова практика
Додамо до цього, що акти приймання-передачі формально підписував профільний заступник прокурора, а решта перелічених вище осіб лише його візували. Відповідно до чинного на момент вчинення злочину наказу Генеральної прокуратури України від 15.01.2013 р. № 3 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України» відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення службових документів покладалася на керівників структурних підрозділів і виконавців, котрі їх готували, а відповідальність за зміст документа, який візувався кількома особами, повинні були нести однаковою мірою всі ці особи. Як зазначили судді, в ході досудового слідства не було встановлено фактів, які б свідчили про те, що Нагалевський здійснював тиск на тих, хто був нижчим за нього по ієрархії, та замилював очі вищим. Всі четверо знали, або повинні були знати, що роботи не виконувалися: в структурі Генеральної прокуратури України існувала багаторівнева система контролю, тож виокремлення дій однієї особи з усієї сукупності фактів, на думку ВАКСу, виглядає нелогічним з боку сторони обвинувачення. Крім того, детективи не встановили, що саме підсудний більше за інших був зацікавлений у розтраті: не було віднайдено доказів, що саме він чи за його участі створювалися три фіктивні фірми, а переказані на їх рахунок гроші потрапили в кишеню Нагалевському чи пов’язаних із ним осіб.
Підкачали «плоди отруєного дерева»
За таких обставин зловмиснику могло бути пред’явлене обвинувачення в хіба що в службовій недбалості й процесуальне законодавство дозволяло суду зробити перекваліфікацію, але в даній ситуації колегія суддів не стала так чинити через те, що, на їх переконання, не було доведено факту заподіяння шкоди бюджету ГПУ. Вперше цифра 1,799 млн грн «намалювалася» в акті ревізії Державної аудиторської служби від 20.12.2016 р., складеному тими самими «кровожерливими дівчатками», на яких так скаржився Нагалевський. Згодом ці висновки були підтверджені висновком експертизи від 5.05.2017 р., складеним завідувачем відділу економічних досліджень Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Як зазначалося вище, ревізія Держаудитслужби проводилася на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду Києва, і якраз на цьому місці детективи, на думку суддів ВАКСу, самі собі підклали свиню, оскільки такого способу збирання доказів стороною обвинувачення, як призначення позапланової ревізії, законом не передбачено. Такі повноваження слідчого й прокурора колись були, але їх вилучили зі статей 36 і 40 Кримінального процесуального кодексу України на підставі п. п. 12 п. 5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону «Про прокуратуру». Цей нормативний акт набрав чинності 15 липня 2015 року, й відтоді прокурор і слідчий не мають повноважень призначати ревізії та перевірки. Ну а з огляду на те, що КПК України не встановлює порядок отримання доказів шляхом призначення позапланової ревізії ані слідчими суддями, ані, тим більше, прокурорами чи слідчими, то результати таких ревізій є недопустимими доказами й відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України не можуть бути використані під час ухвалення процесуальних або судових рішень у межах кримінального провадження.
Але ж, пам’ятаємо, в запасі в детективів був ще один козир у вигляді висновку експерта ДНДЕКЦ МВС, яким підтверджувалося заподіяння державній установі збитку в сумі 1,799 млн грн. Проте ВАКС начисто його забракував, застосувавши доктрину «плодів отруєного дерева», про існування якої вітчизняна Феміда дізналася з практики Європейського суду з прав людини. Вона означає, що недопустимими слід вважати не лише докази, які безпосередньо були отримані внаслідок порушення закону, а й тих доказів, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. До нашої історії це стосувалося тим боком, що експерту МВС на вирішення було поставлено питання щодо підтвердження висновків, викладених в акті позапланової виїзної ревізії, проведеної Держаудитслужбою, і той, добросовісно провівши дослідження, написав, що підтверджуються.
Якби детективи поставили питання якимсь іншим чином, скажімо, який збиток був заподіяний державі внаслідок виплати трьом фірмам коштів у сумі 1,799 млн грн за виконання робіт, які насправді ними не виконувалися, тоді хто знає – може в суддів і не піднялася би рука написати, ніби факт завдання шкоди не підтверджується належними й допустимими доказами. А так стороні обвинувачення лишається сподіватися хіба що на те, що в суддів Апеляційної палати ВАКС із цього приводу сформується альтернативна точка зору. Тож поки що Аполлінарій Нагалевський визнаний невинуватим за відсутністю в його діях складу злочину, цивільний позов залишений без розгляду, а процесуальні витрати віднесені на рахунок держави.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
