В Україні
Андрій Новак: «Війна в Україні зв’язує економіку, політичне і правове буття й лише людину вона не в змозі «зашморгувати»…»
Андрій Новак – відомий український економіст, вчений, громадський діяч. Його перу належить, зокрема, вагома праця: «Як підняти українську економіку», яка в 2006 році стала українським бестселером. У 2010-му він був обраний головою Комітету економістів України, а з 2011-го працює проректором Європейського університету. Відома і його авторитетна думка в оцінках стану української економіки, а також патріотична позиція у важливих питаннях політичної ситуації української держави, що наразі протистоїть російській навалі. Й саме тому редакція ЮВУ звернулася до Андрія Новака з низкою запитань щодо деяких економічних нюансів сьогодення, які він погодився роз’яснити.
– Пане Андрію, наше перше питання стосується Вашої оцінки, як відомого вченого-економіста, стану української економіки.
– Якщо стисло, наша економіка сьогодні – це економіка зовнішньої підтримки, адже 50 % дефіциту бюджету Україні допомагають покривати наші партнери. І це триває вже достатньо довгий період – практично три роки поспіль. Наразі, завдяки зовнішній допомозі, НБУ суттєво збільшив свої резерви, які нині дорівнюють 40 млрд доларів. Такого резерву в нас не було навіть у найкращі мирні роки. А це дає можливість уряду забезпечувати всі бюджетні витрати, зокрема військові та соціальні. При цьому треба зазначити, що всі основні програми підтримки України розраховані на 4 роки. Це програма з МВФ на 16 млрд доларів, програма ЄС на 50 млрд доларів, програма підтримки з боку США, яка також розрахована на чотири роки. Це, так би мовити, найпесимістичніший сценарій тривалості війни. Більше чотирьох років ніхто терпіти російську агресію не збирається.
Читайте також: Без військової підготовки не допускатимуть до роботи в держсекторі
Таким чином в Україні під час війни виконуються не лише військові й соціальні програми, але помітне й виконання певних економічних та господарських проектів – будуються дороги, житло, ремонтуються постраждалі від війни інфраструктура, промисловість та енергетичні об’єкти. Тому поки що ситуація з економікою країни прийнятна.
– Щодо економічного державного менеджменту, які кроки влади Ви могли б відзначити, іншими словами, на Вашу думку, як сьогодні працює уряд?
– Та критика, яка нині висловлюється щодо роботи економічного блоку держави, має під собою підстави. Головна підстава з них у тому, що, як кажуть медики, хоча б не нашкодити. Це означає, з економічної точки зору, що у важких сучасних умовах війни як мінімум не можна обмежувати, а тим більше забороняти бізнесові ініціативи. Всі роботи, послуги або виробництво, що може створювати економічний продукт, не можна, підкреслюю, забороняти чи обмежувати. В тому числі не можна закривати будь-які заклади, зокрема гральні, розважальні, освітні тощо. Там, де трудяться працівники й реально сплачуються податки, все це має працювати. Якщо ж держава починає щось забороняти або щільно регламентувати, то створюються умови для виїзду громадян за кордон. Інакше кажучи, заборонами штучно обмежується економічне поле в середині країни, тобто таким чином звужується ринок, збільшується безробіття, зменшуються надходження до бюджету. Потрібен певний мораторій на заборони в економічній сфері діяльності.
Негативного імпульсу бізнесу надала галаслива тема мобілізації – чоловіки раптом кудись поховалися. Наразі вони навіть у магазини припинили ходити, що погано, бо таким чином ми звужуємо внутрішнє споживання. Це, по перше. А по друге, замість розширення меж вільної економіки ми створюємо й маємо демотиватори підприємницької діяльності. А урядових заходів із розвитку економічної діяльності ми практично не бачимо, що стимулює тінізацію економіки загалом, як і відносин між роботодавцем та робітником тощо.
Інша активна тема, яку інакше як російське ІПСО позначити не можу, це – «дрони замість бруківки», тобто ми повинні припинити класти бруківку, робити ремонти, спинити будівництво тощо, а всі сили спрямувати на виробництво дронів. Виникає питання: а де брати гроші на таке виробництво (дронів). Тобто ми по ланцюгу закриваємо виробництво будівельних матеріалів, ремонтні виробництва, виробництво металоконструкцій інших супутніх матеріалів. У результаті зникають сотні робочих місць, десятки підприємств. Що ми таким чином робимо корисного? Нічого. Зменшуються податкові надходження, а люди активно виїжджають з країни. Кому від цього краще? Лише кремлю. Там будуть аплодувати процесу згортання нашої економіки. І це ІПСО підхопили журналісти, урядовці, депутати… На самому ділі лозунг «дрони замість бруківки» це – шлях в нікуди. Повинен зазначити ще деякі популярні теми про донати. Це, безперечно патріотична й потрібна справа. Та всі разом донати, які ми збираємо з фондів Притули, Юнайтед 24, «Збережемо життя» та інші забезпечують потреби армії аж на 2% і не більше, 98% військових потреб фінансується з бюджету, а він наповнюється лише з податків юридичних і фізичних осіб.
Читайте також: 8 пріоритетних напрямів інноваційної діяльності до закінчення війни
– Що означає військова економіка?
– Так звана «військова економіка» живе за рахунок цивільної економіки, її податків. Військова економіка це некомерційна економіка, бо практично всі оборонні закупівлі здійснюються з держбюджету. Якщо скорочуємо цивільну економіку, падає й військова. Наприклад, росія перевела свою економіку на військовий лад. Тобто там нічого нового не придумали – все йде за рахунок прибутків з енергоносіїв, себто за рахунок цивільної економіки з видобутку газу, нафти, лісу, зерна. До речі ми не бачили жодних заборон російського зерна в Польщі, хоча його частка на європейському ринку майже вдвічі більша ніж українського. Наша частка складає 9%, а російського – 14 %. На кордонах чогось блокують (ті ж поляки) тільки українське зерно, а російське – зась! Так, росія втратила європейський енергоринок, і це для неї болюче питання, хоча частково вона вирішує його за рахунок Китаю, Індії, інших азійських країн. Закони економіки діють однаково в усіх країнах. І вони є вищими за правові закони. Це – безумовно. Наша військова економіка розгортається повільно, заважають удари по українських теренах з боку російських військ, але рух є.
– Давайте перейдемо до політичних питань, а точніше до політичних нюансів.
– Якщо говорити про політичну ситуацію і політичні дії української влади, то вони продиктовані ситуацією на війні. До того ж значною мірою ми є зовнішньо залежними. Й у цьому контексті на сьогодні політична діяльність є досить ефективною. Йде зовнішня допомога, відбуваються численні політичні заходи, зовнішні ініціативи. Нашу країну підтримують понад 60 держав світу, а також усі без винятку міжнародні організації, крім тих, звісно, ініціатором створення яких є росія. А якщо і є тут якісь проблеми, то це не зовсім українські. Відрадно й те, що всі держави, які підтримують нашу країну заклали у військові бюджети цього року кошти на нашу фінансову й військову підтримку. Правда тут є нюанс, в Європі, наприклад, всі політичні і фінансові питання треба погоджувати між урядами 27 держав і Єврокомісією. І якщо хтось один ветує питання, то воно й не вирішується. А росія через своїх васалів, зокрема Угорщину, впливає на політичну ситуацію навколо неї.
У внутрішній політиці є свої проблеми. До всього сама українська влада створює деякі з цих проблем. Перше, це монополізація інформаційного простору. Наразі нам пропонується єдиний інформаційний продукт, який монтується з одного місця. Певне це від того, що самі представники чинної влади є вихідцями з інформпростору, тож вони чомусь вважають, що в сучасному світі можна вдаватися до монополізації інформаційного ринку.
Другий негатив, це провали функціонування економічного блоку уряду, його намагання впровадити заборони або певні особливі регулювання, про що вже йшлося. Третій момент – виборчі питання, у них братимуть участь внутрішньо переміщені особи, мігранти? Хоча слід зазначити, що наразі національні вибори неможливі.
Четвертий момент – внутрішня незмінність влади. Будь-яка затримка зміни влади це явний негатив, адже виникає спокуса лишитися при владі, не віддавати її нікому. А це шлях до авторитаризму, диктатури, монополізації влади. В нас скоріше за все зміни влади не буде і в цьому, і в 25 році. Вважаю, що як мінімум місцеві вибори треба проводити на всіх територіях, які не входить до ТОТ, або прифронтових територій. Ми все ж таки суверена держава, тож потрібно виконувати політичний принцип змінності влади. А після закінчення війни, треба буде проводити всі вибори разом – місцеві, парламентські, президентські.
– Андрію Яремовичу, дозвольте провокативне питання – щодо відносин з росією по закінченню війни?
– Я не провокативно, а напряму відповідаю про так звану «мудру» позицію позаблоковості. Саме така позиція й привела в Україну цю війну. Позаблоковість, тобто наша країна «ніде та ні з ким» і є причиною війни. Якби ми були в НАТО, то війни на наших теренах не було б. Переконаний, росія ніколи не нападе навіть на найменшу країну, яка є в НАТО. Йдеться про балтійські країни, Фінляндію, Швецію. У них є надійний щит.
Щодо того, чи треба було вносити питання про шлях до НАТО в Конституцію, то – окреме політичне питання. В кожній європейській державі шлях до Альянсу відбувався в різних політичних формах. Спекуляції на тему дружніх відносин з росією, близкість кордонів, міжродинні зв’язки, трудову міграцію в цю країну тощо також одна з причин військових подій. Будь-які продовження подібних спекуляцій приведуть до нових війн, нових конфронтацій. Натомість членство в ЄС це політична безпека, а членство в НАТО – військова безпека, яка нам вкрай потрібна. Конституційну фіксацію наміру бути в НАТО вважаю правильним кроком. Зворотного руху вже не буде.
Читайте також збірник Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
– І все ж таки наша військово-політична перемога може передбачати якісь зв’язки з росією?…
– Ні, жодних зв’язків з росією – це є питання на час війни. Військово-політична перемога передбачає повернення до загально визнаних кордонів України 1991 року, водночас американська стратегія перемоги України передбачає розвал самої росії на енну кількість суб’єктів. В одних руках і в одному центрі залишати керування величезною територією і світовими ресурсами не можна. Бо це знову призведе до нової війни. росія свої ресурси спрямовує на озброєння, мілітарні накопичення, далі йде використання цього військового ресурсу. В даному разі він використовується проти нас. Усю територію рф у подальшому ми можемо розглядати в двох аспектах. По-перше, це ринок сировини і, по друге, це ринок збуту власної продукції. Що робила вже багато років Європа: придбавала російську сировину і продавала їй свою готову продукцію, тобто телефони, автомобілі, меблі інші ліквідні товари. Після нашої перемоги, думаю, ми теж приєднаємося до європейської традиції відносин із суб’єктами, що залишаться після росії.
– Й останнє запитання. Стосується воно ресурсів громадянського суспільства України. Чи вірите Ви в нього?
– Вважаю громадянське суспільство це вагоме і, мабуть, суттєве джерело української демократії. Якщо є громадянське суспільство, громадянські свободи, то є й демократія. А якщо їх немає, то це тоді росія, Північна Корея, Венесуела тощо. І те, що Україна – не росія, це й відрізняє нашу країну від рф. В нас є свобода преси, свобода вибору, змінність влади, інші ознаки демократії, і це добре. До того ж, фактично, після кожних виборів у нас відбувається зміна влад, на відміну від росії, де влада зацементована. Там немає громадянського суспільства, бо там диктатура. Згадаймо обидві кольорові революції в нас – це все результат існування громадянського суспільства. І сьогоднішня влада як би вона не намагалася монополізувати інформаційний простір, політичні процеси тощо в неї нічого не вийде. Диктатура в нас апріорі неможлива. Війна в Україні зв’язує економіку, політичне життя і правове буття й лише людину вона не в змозі «зашморгувати». Зараз ми знаходимося на стадії хвороби суспільного росту, ми вчимося її долати. Разом із тим усе ж є небезпека монополізації інформаційного середовища. Саме через інформативне поле дехто бажає впливати на масову громадську думку. Тому ми не повинні допускати різні фейки, ІПСО, і в політичних процесах керуватися не «відосіками», фейками, зовнішніми ефектами, а змістом програм політичних партій, діями інститутів громадянського суспільства, авторитетом політичних еліт й окремих визначних особистостей.
– Дякую, пане Андрію, за змістовні відповіді.
Спілкувався
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
