Університет «Україна» — атака рейдерів. Захистити навчальний заклад може лише Верховний Суд

Юрій Котнюк, ЮВУ

Сьомого серпня сталася безпрецедентна подія в історії української освіти — рейдери захопили один із корпусів університету «Україна», повна назва якого «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». В один із днів понад півсотні молодиків спортивної статури в чорному одязі й балаклавах вдерлися до восьмиповерхової будівлі на вулиці Львівська, 23 в Києві, де захопили майно університету, ключі від приміщень та утримували в заручниках одного з його співробітників.

Поліція, що прибула за викликом потерпілих, фактично зайняла позицію стороннього спостерігача, але в цьому випадку її логіку можна зрозуміти, оскільки ватажки захоплювачів пред’явили документи про те, що вони представляють фірму «Офіс Сервіс Люкс», якій ця будівля, мовляв, належить на законних підставах, що й підтверджується інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Поліції, звичайно, бракувало часу й бажання розбиратися в тому, що даний запис було зроблено внаслідок протизаконних махінацій, а тому її Святошинське райуправління для годиться відкрило кримінальне провадження за статтею 356 КК України — «Самоправство», котре розслідується, як мокре горить. А між тим у справі майна університету «України» є два судових рішення: одне — Окружного адміністративного суду Києва, з якого витікає, що ТОВ «Офіс сервіс люкс» одержало право власності на будівлю незаконно, інше — Київського апеляційного адміністративного суду, яке скасовує перше. Має бути ще третє — Верховного Суду, яке, сподіваємось, буде ухвалене виходячи з принципів верховенства права, а тому все розставить на свої місця.

Освітян підвела міська влада

Університет «Україна» було створено в 1998 році, і одним з основних його завдань було надання доступу до вищої освіти людям з інвалідністю. Відтоді й донині керівником закладу є перший міністр освіти незалежної України, відомий вчений Петро Таланчук, а найбільшим серед інших його засновників є Київська міська державна адміністрація. У стосунках з останньою були як плюси, так і мінуси. КМДА, наприклад, запровадила програму «Турбота. Назустріч киянам», у рамках якої в університеті навчалися студенти пільгових категорій: студенти з інвалідністю, сироти, діти з малозабезпечених родин. Але міська влада не завжди оплачувала виконання своєї частки вартості цих програм, що змушувало заклад брати кредити в банку «Хрещатик», одним із засновників якого, до речі, теж була КМДА. Правда, для цього в червні далекого 2008 року університету довелося укласти з банком договір іпотеки, за умовами якого він віддавав у заставу ту саму 8-поверхову будівлю загальною площею 3 495 квадратних метрів.

Протягом усього періоду їхнього співробітництва університет «Україна» взяв у банку «Хрещатик» кредити на суму близько 100 мільйонів гривень, і за той же час повернув (якщо до тіла кредитів додати відсотки за них) — 155 млн. Станом на 2 червня 2016 року, коли правління Національного банку України прийняло рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», ситуація була такою: борги університету перед банком складали 49 мільйонів гривень, але при цьому на рахунках банку знаходилися й потім були заморожені кошти в сумі 13 млн. Якби Київська міськдержадміністрація в повному обсязі й своєчасно виконувала свої зобов’язання перед закладом, борги останнього були б значно меншими — всього 8 мільйонів, і тоді баланс був би взагалі на користь університету: не він був винний банкові 36 млн., а навпаки, банк був би йому винен п’ять мільйонів.

Освітяни закладу в даному питанні не сиділи склавши руки й активно боролися за свої права — підтвердженням тому є рішення Господарського суду Києва від 7.07.2015 р., яким було постановлено стягнути з КМДА на користь університету «Україна» 5,6 млн гривень заборгованості з відшкодування освітніх послуг наданих по згаданій вище програмі «Турбота. Назустріч киянам». У подальшому цей вердикт було залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 2.08.2017 р. і Верховного Суду від 3.04.2018 р., тільки, на жаль, він досі не виконаний.

З усього викладеного витікає, що заклад не належав до числа тих, про яких можна сказати, що він злісний чи безнадійний неплатник і стягнути з нього гроші можна не інакше, як шляхом продажу його майна будь-кому, хто заплатить гроші. Тому, як підказує здоровий глузд, тут не обійшлося без махінацій. У даному випадку — махінацій з боку виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд), яка займалася розпродажем активів банку.

Фокуси виконавчої дирекції Фонду

Отже, хронологія подій, що призвели в подальшому до судового й навіть фізичного конфлікту, така. Оскільки погасити борги, так би мовити, всі й зразу в закладу не було жодної фінансової можливості, 9 березня 2017 р. виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення No 908 «Про затвердження умов продажу активів банку», згідно якого на аукціон були виставлені права вимоги «Хрещатика» до університету «Україна» за всіма його кредитними й іпотечним договорами. Для останнього, за сприятливих, звичайно, умов, це, напевне, був би не найгірший варіант, адже за результатами відкритих торгів новим кредитором закладу могла стати яка-небудь порядна особа, з якою можна було би конструктивно вирішити питання погашення боргів. Все воно до того йшло і може так би й сталося, якби чиновники суворо дотримувалися норм закону, зокрема, вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, яке було затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 р. No 388.

Восьмиповерховий корпус було названо лотом «Q8128b2280» з початковою ціною 52 мільйони гривень. Якби через відсутність учасників перший аукціон не відбувся, через певний проміжок часу мав бути проведений другий, але вже з меншою на 10 відсотків початковою ціною, тобто 47 млн гривень. Якби й друга спроба завершилася невдачею, мав бути призначений третій аукціон, але з ціною меншою ще на 10 відсотків, тобто 42 млн гривень. Усього рішенням виконавчої дирекції Фонду передбачалося провести вісім аукціонів, і якщо сім перших завершилися би безрезультатно, то на останньому восьмому ціна лоту мала би знизитися до 15 мільйонів гривень.

Перший аукціон було проведено 7 квітня, другий — 24 квітня, третій — 12 травня 2017 року й усі вони були визнані такими, що не відбулися через відсутність учасників. Очевидно всі, хто цікавився цим лотом, розуміли, що здирати в подальшому борги із закладу, де навчаються студенти-інваліди, це справа, яка несе в собі репутаційні ризики, а тому утримувалися від участі в аукціоні. Таким чином, справа для університету, здавалося, йшла за оптимальним сценарієм, але виконавча дирекція фонду після безрезультатного завершення третього аукціону раптом вирішила не проводити чотири наступні й скасувала своє ж рішення від 9.03.2017 р. No 908. Натомість нею було ухвалене нове рішення від 6.07.2017 р. No 2846, але з такою ж самою назвою — «Про затвердження умов продажу активів банку».

На сцені знову реєстратори з одеських сіл

Юридична бездоганність вказаного вище акту виглядає дуже сумнівною, але внаслідок виконання саме цього рішення на сцену змогло вийти таке собі ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс», яка не посоромилася зв’язатися зі студентами-інвалідами. В ході нової серії аукціонів вона 29 серпня 2017 р. виграла лот, назвавши ціну 31 млн гривень, а 22 вересня того ж року між ліквідатором банку «Хрещатик» і переможцем торгів було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги на борги університету «Україна». Але займатися брудною справою стягнення боргів з навчального закладу було передоручено іншому гравцю — такому собі ТОВ «Офіс сервіс люкс», з яким 2 жовтня 2017 р. «Фінансова комапанія «Фактор плюс» уклала договір про відступлення прав вимоги на стягнення частини боргів університету «Україна», а саме на 26 млн грн, а головне — всі права іпотекодержателя стосовно предмету іпотеки — ту саму 8-поверхову будівлю загальною площею 3 495 м2. Як свідчать факти, «Офіс сервіс люкс» є фірмою, наближеною до керівництва Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки надає їй делікатні послуги з «архівування документації ліквідованих банків».

Правомірність укладення даного договору нині оскаржується університетом «України» в порядку господарського судочинства, але ще 10 листопада того ж року за дуже сумнівних обставин у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про те, що в навчального корпусу на вулиці Львівській, 23 з’явився новий власник в особі ТОВ «Офіс сервіс люкс». Цікава деталь — запис було зроблено державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Павлинівської сільської ради Іванівського району Одеської області «Павлинівське бюро реєстрації та інвентаризації». В номері No 34 нашої газети за цей рік у статті «Справа «ПП Гурівецьке» ми докладно розповідали про діяльність таких от «реєстраторів-одноденок», які створюються для виконання брудної одноразової роботи, після чого позбавляються ліцензії й наказують довго жити. Невідомо лише, чому вони для «прописки» так охоче обирають саме села Одеської області.

Міністерство юстиції, куди Петром Таланчуком була подана відповідна скарга, напевне, розбереться з цими сумнівними обставинами, а ми поки що нагадаємо ключовий документ, внаслідок якого стали можливими всі викладені вище махінації, — це рішення виконавчої дирекції Фонду від 6.07.2017 р. No 2846. Воно було оскаржене в Окружному адміністративному суді Києва і рішенням від 18 січня 2018 року суддя Ірина Васильченко визнала даний акт протиправним і скасувала. На її думку, він суперечив певним вимогам, викладеним у розділі VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, в якому йдеться про порядок продажу активів прогорілого банку на відкритих торгах. Проте судді Київського апеляційного адміністративного суду, куди з апеляційною скаргою звернулися Фонд, банк «Хрещатик» і ТОВ «ФК «Фактор плюс», вирішили інакше, тож їхньою постановою від 10 квітня дане рішення було скасоване. Тепер слово за Верховним Судом, який у травні відкрив за даною справою касаційне провадження.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути