Думка експерта
Аргументи здорового глузду. Чому США мають визнати росію державою-спонсором тероризму?
Андрій Пишний,
учасник міжнародної санкційної групи Єрмака–Макфола,
кандидат юридичних наук.
Президент Сполучених Штатів Америки Джо Байден не вважає, що росію варто визнавати державою-спонсором тероризму через її повномасштабне вторгнення в Україну. Натомість наш Президент Володимир Зеленський наполягає на необхідності такого кроку й обмеженні видачі росіянам американських віз, про що він заявив на зустрічі з державним секретарем США Ентоні Блінкеном 8 вересня. Тож наразі в політикумі та експертному середовищі України, США та Європейського Союзу точиться гостра дискусія з приводу того, чи варто визнавати росію державою-спонсором тероризму? Звісно, що варто. І от чому…
Хто ж проти?
Є об’єктивна реальність: звірства, які вчинили й чинять російські загарбники, військові та найманці, на тимчасово захоплених територіях і не тільки. Зафіксовано понад три десятки тисяч воєнних злочинів, понад 90% з яких вчинені проти цивільного населення та спрямовані на знищення цивільних об’єктів. Саме це й спонукало вище військово-політичне керівництво України звернутися до США з таким закликом.
Читайте також: До питання визнання ПВК «Вагнер» терористичною організацією в Україні
Нагадаю, парламенти Литви та Латвії вже визнали росію спонсором тероризму. Утім, це більше морально-політична підтримка. Тільки США мають дієвий правовий механізм і досвід визнання держав спонсорами тероризму з подальшим застосуванням до них цілого спектру всеосяжних економічних санкцій. Наразі в Сполучених Штатах визнання росії спонсором тероризму підтримують більшість експертів, громадянське суспільство і навіть Конгрес. А Сенат уже навіть одноголосно схвалив відповідну резолюцію. Спікер Палати представників Ненсі Пелосі заявила про готовність членів нижньої палати ухвалити відповідне рішення, якщо цього не зробить Держдеп, який у цій історії мав би зіграти провідну роль.
Відтак двопартійний квінтет членів Палати представників навіть представив законопроект. Натомість Держдеп понад місяць відкрито нічого не коментував із цього приводу, водночас непублічно працював із Конгресом, щоб переконати в недоцільності визнання росії спонсором тероризму. Далі з’явилася згадана заява Джо Байдена з категоричним «ні», а наступного дня речниця Білого дому навела три основні аргументи на користь такої позиції. До цієї аргументації варто також додати статтю International Crisis Group із заголовком «Чому США не повинні визнавати росію державою-спонсором тероризму», яка вийшла місяцем раніше.
Головний аргумент – Держдепартамент хоче залишити за собою певну свободу маневру для перемовин. Натомість визнання росії спонсором тероризму звузить цей маневр. Тож кремль може вдатися до більш радикальних дій, зокрема до подальшого ядерного шантажу.
Далі йдуть сюрреалістичні тези про те, що російський уряд зробив вагомий внесок у боротьбу з міжнародним тероризмом. Або що включення росії до переліку терористичних держав дасть право громадянам США вимагати в американських судах компенсацій із коштів арештованих російських активів, що суттєво ускладнить відшкодування збитків Україні. Крім того, зняття санкцій з держави-спонсора тероризму, як і зняття самого цього статусу з росії в разі завершення війни, буде складним і тривалим. І від цього страждатимуть і російська економіка, та її економічні партнери – ЄС та ЄврАзЕС, що вдарить і по світовій економіці.
Мушу не погодитися
США визнає чотири держави спонсорами тероризму: Сирію, Іран, Кубу та Північну Корею. У кожній із них стирчать «радянські вуха». Уся ця терористична мережа країн-ізгоїв була і є периферійною до Москви. Там вона була спроектована, звідти керувалася, отримувала зброю, технології та гроші. СРСР була державою-терористом від початку свого заснування. Росія є його правонаступницею. Після розпаду Радянського Союзу росія не скористалася шансом стати процвітаючою демократією. Натомість одноосібний режим путіна підривав житлові будинки, розв’язав Другу чеченську війну, війну з Грузією та Україною, розправився з опозицією та вільною журналістикою.
Читайте також: Статус держави-терористки для росії: чи наважиться світ на такий крок і що це змінить?
Тож визнати росію спонсором тероризму – це щонайменше чесно назвати речі своїми іменами, а насправді – вдарити в осердя сучасного світового тероризму.
СРСР створений шляхом збройного захоплення влади й фізичного знищення політичних опонентів. Його офіційна верхівка, не приховуючи, проводила політику «червоного терору», зокрема щодо завойованих народів. Перше десятиліття свого існування цей монстр був у міжнародній ізоляції. А коли Франція, США та інші країни Заходу почали визнавати СРСР, щоб почати з ним економічну співпрацю, тодішнє радянське керівництво знищило українське селянство для індустріалізації Радянського Союзу. Це призвело до Голодомору, в результаті якого померло близько 4 мільйонів українців.
Щось подібне робить росія й зараз, коли краде українське зерно й українську сталь на тимчасово окупованих територіях, залишаючи цивільне українське населення без їжі, ліків та засобів для існування.
А масові розстріли мирних українців у Бучі, Ірпені, убивство тисяч цивільних у зрівняному із землею Маріуполі, бомбардування пологового будинку, навмисне знищення авіаударами сотень жителів у драмтеатрі, обстріляні цивільні об’єкти у Вінниці, Краматорську, Кременчуці, де загинули десятки мирних українців, щоденні обстріли житлових районів Харкова й ракетні удари по енергетичній інфраструктурі – що це, як не цілеспрямований тероризм?
А використання в бойових діях найманців ПВК «Вагнер», злочинців із тюрем, забороненої міжнародними конвенціями зброї – касетних та фосфорних бомб, протипіхотних мін? А цинічне знищення українських військовополонених в Оленівці?.. А ядерний шантаж? Він здійснюється просто зараз. Росія на початку повномасштабного вторгнення захопила не працюючу, але небезпечну, Чорнобильську АЕС і діючу Запорізьку – найбільшу в Європі. Останню окупанти замінували, що вже несе неабияку загрозу. Що це, як не ядерний шантаж?
До всього варто додати постійні погрози з москви застосувати проти України та світу ядерну зброю. Що це, як не тероризм, який підтримує, спонсорує і здійснює росія?
Ratio
Зрозуміло, що ключовим питанням для України є стягнення арештованих і заморожених на Заході російських активів як компенсації за завдані збитки. Щоб уникнути конкуренції між громадянами США та Україною за компенсацію збитків, завданих внаслідок війни росії проти України, Конгресу США варто ухвалити спеціальний Акт до законодавства про іноземний імунітет у судах США. Його основою може стати законопроєкт Беннета-Портмана, який встановлює, що всі кошти, конфісковані в РФ завдяки розслідуванням групи KleptoCapture, повинні бути спрямовані на допомогу українським біженцям і на повоєнну відбудову України. Остаточна сума шкоди, яку завдала росія Україні та українцям, буде встановлена після завершення війни, однак ретельний підрахунок за участі авторитетних міжнародних організацій уже ведеться (Світовий банк, скажімо, визначив її в 350 млрд доларів).
За даними Інституту КШЕ, до 5 вересня 2022 року сума прямих задокументованих збитків України сягає 114,5 мільярда доларів. Найбільша частка в їх загальній сумі належить житловому фонду та інфраструктурі – 72%. Сумарно збитки цих двох сфер оцінюються в 82,9 мільярда доларів. Тобто йдеться не про військові об’єкти, не про військову інфраструктуру, а про житло. Якщо сюди додати зруйновані дороги, об’єкти медицини та освіти, це становитиме понад три чверті всіх збитків.
Російська держава, її збройні сили та найманці насправді воюють не із Збройними силами України, а з цивільним українським населенням, навмисне руйнуючи його житло і цивільні об’єкти. Що це, як не тероризм з метою залякування українського цивільного населення? Причому тероризм навіть не міжнародного, а вселенського масштабу, напевно, найбільшого після завершення Другої світової війни.
Як це працює й чому США можуть…
В останній доповіді Інституту КШЕ, підготовленій за результатами роботи групи Єрмака—Макфола, були ретельно проаналізовані санкційні заходи щодо держав, класифікованих за американським законодавством як спонсори тероризму.
Отже, з боку США вони піддаються таким загальним заходам:
- вимога ліцензії на експорт до цих країн певних оборонних товарів та заборона на експорт до них будь-яких боєприпасів;
- обмеження двосторонньої допомоги;
- закритий доступ до участі в програмі загальної системи преференцій (країна не може мати безмитний вхід на американський ринок);
- заборона на фінансові операції з урядом країни, визначеної як держава-спонсор тероризму;
- внесення винятків до юрисдикційного імунітету іноземної держави (тобто американські громадяни можуть судитися з росією та її резидентами в американських судах щодо компенсацій);
- відмова в наданні іноземного податкового кредиту;
- нові обмеження на дипломатичні відносини та протидія в міжнародних фінансових інститутах.
Іноді США посилаються на «підтримку тероризму» цими країнами під час введення додаткових санкцій. Вони можуть бути запроваджені, «щоб позбавити уряд країни доходів, які можуть бути використані для фінансування та підтримки терористичних груп та мереж», що актуально в ситуації України.
Американські санкції проти чотирьох країн-спонсорів тероризму поділяються на первинні та вторинні: первинні застосовуються до держав-терористів та їхніх урядів, вторинні – до третіх країн або до бізнесів, які з ними співпрацюють у заборонених сферах.
Що все це означає? А те, що в американського уряду та Державного департаменту більш ніж достатньо свободи для маневру.
Раніше перелік держав-спонсорів тероризму містив Ірак, Лівію, Південний Ємен та Судан. Тепер вони поза чорним списком. Куба та Північна Корея встигли і потрапити в список, і вийти з нього, а згодом потрапити вдруге. Тож у США є досвід виведення країн з переліку держав-спонсорів тероризму, покрокового зняття санкцій, а також повторного їх введення з посиленням санкційних заходів. Крім того, до кожної підсанкційної держави-спонсора тероризму застосовується індивідуальний пакет санкцій. Скажімо, у випадку з Іраном, який був визнаний спонсором тероризму 1984 року, основні системні санкції США почали запроваджувати з листопада 1979 року. Вони не тільки заблокували всю іранську урядову власність та активи, а й заборонили всю торгівлю між США та Іраном.
Завдяки цим заходам, близько 50 мільярдів доларів іранських активів було використано для виплати компенсацій американським жертвам іранського тероризму – заручникам посольства США, яких утримував Іран, та їхнім родинам.
Північна Корея вперше потрапила в список 1988 року через знищення пасажирського літака Південної Кореї. За 20 років, у період президентства Джорджа Буша-молодшого, КНДР було виключено зі списку держав-терористів, оскільки вона погодилася згорнути ядерну програму (але так і не згорнула).
9 грудня 2016 року Мережа боротьби з фінансовими злочинами Мінфіну США (FinCEN) включила Північну Корею до переліку юрисдикцій, що викликають основне занепокоєння у зв’язку з відмиванням грошей. 20 листопада 2017 року її було повернено до «чорного» списку держав-спонсорів тероризму.
Торгівля з цією країною обмежена продовольством, медикаментами та іншими товарами гуманітарного призначення й на всі ці товари потрібна ліцензія уряду США. Зовнішня допомога Сполучених Штатів Північній Кореї мінімальна й переважно направлена на біженців, які залишають цю країну.
Унікальний кейс у Куби. США ввели всеосяжні санкції проти неї в 1960 році. До списку держав-спонсорів тероризму Куба потрапила у 1982 році. Тоді адміністрація Рейгана видала низку документів, що засвідчили підтримку цією країною революційних груп у Латинській Америці, які нападали на мирних жителів. У грудні 2014 року президент Барак Обама оголосив про відновлення дипломатичних відносин з Кубою та пом’якшення дипломатичних та економічних обмежень, очікуючи, що Конгрес перегляне санкції.
Пізніше, 29 травня 2015 року, державний секретар Джон Керрі виключив уряд Куби з переліку. Однак на початку свого терміну президент Дональд Трамп змінив курс і протягом чотирьох років запровадив нові санкції.
Ми бачимо, що в усіх країнах, які перебувають у списку держав-терористів, свої історії та причини включення до нього. Тож росія не виняток і так само має свою історію санкцій від США, ЄС, Канади, Австралії та Нової Зеландії.
Ймовірно, нічого надзвичайного не станеться, якщо росія матиме й відповідний статус, якого вона цілком заслуговує: статус держави-спонсора тероризму.
Економічні санкції таки працюють
Чому це важливо? Наразі серед невоєнних засобів впливу всеосяжні економічні санкції проти росії найбільш ефективні. Ми не раз спостерігали, що через неофіційні канали, екс-канцлера ФРН Герхарда Шредера, організацію проросійських мітингів у країнах ЄС та газовий шантаж військово-політичне керівництво росії посилає сигнали про готовність до перемовин із Заходом щодо війни в Україні. Але на певних умовах.
У цих «певних умовах», зазвичай у димовій завісі кремлівської пропаганди про денацифікацію, федералізацію й демілітаризацію України, серед іншого неодмінно щоразу звучить головний меседж: зніміть з нас санкції. Це свідчить про їхню дошкульність, а отже – про ефективність.
Звісно, така політика призводить до певних втрат для країн і глобальної економіки. Але хто порахує, якими вони будуть, якщо в цій ситуації вільний світ на чолі із США не поставить росію на місце? Зараз Білий дім вустами своєї речниці апелює до зернової угоди, мовляв, це чи не єдине дипломатичне досягнення в цій війні, яке в разі визнання росії спонсором тероризму буде поставлене під загрозу. Насправді ж зерновій угоді загрожує ментальний розлад путіна, що прогресує. Зернова угода буде під ударом завжди, як і Запорізька АЕС, як і загроза ракетних ударів по об’єктах критичної цивільної інфраструктури.
Відмова від визнання росії державою-спонсором тероризму не може убезпечити нас від цього, не поліпшить гуманітарну ситуацію на тимчасово окупованих територіях та в прифронтових районах. Також вона не пришвидшить бажання путіна сісти за стіл перемовин. У нього завжди знайдеться щось іще, чим він шантажуватиме Україну та світ. Така нова реальність, у якій ми живемо, і її треба визнати. А щоб її змінити, росію треба визнати державою-спонсором тероризму.
Як післяслово …
Кожен день війни в Україні – це десятки вбитих і сотні скалічених людських життів. МВС України, зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення від обстрілів російських окупантів загинуло не менше 7 тисяч цивільних, ще 5,5 тисяч отримали поранення. Це офіційно зафіксовані випадки загибелі мирних людей.
І ми лише можемо уявити, яка ситуація на тимчасово окупованих територіях, особливо в Маріуполі, Запорізькій та Херсонській областях. Скільки буч та ірпенів нам ще доведеться побачити після визволення?
Кожен день війни – це зруйновані будинки, дитсадки і школи. В Україні на середину вересня пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 115,9 тисячі приватних будинків, 15,3 тисячі багатоповерхівок, 44 соціальні центри, 1 118 закладів середньої освіти, 978 медичних закладів, 511 адміністративних будівель. Це й реальна загроза аварії на Запорізькій АЕС. У разі найгіршого сценарію з навколишніх територій необхідно буде евакуювати понад 400 тисяч людей.
Це удар по міжнародному праву і правовому порядку, заснованому після Другої світової війни в рамках ООН та інших організацій. Чого лише варте ігнорування росією першого рішення Міжнародного суду ООН в Гаазі від 16 березня, який зобов’язав росію негайно припинити воєнне вторгнення в Україну. Зрештою, кожен день війни в Україні – це пряма дорога до Третьої світової, якою погрожує експрезидент росії, а тепер заступник голови радбезу рф. Ключ до подолання цього виклику зараз у руках США та американського уряду – Державного департаменту та президента Байдена.
Джерело: Юридичний вісник України
