Connect with us

Думка експерта

Беззахисне суспільство. Позбавлення прокурорів правозахисної функції призвело до повної беззахисності громадян (частина перша)

Опубліковано

Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих
України, член Керівної ради Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при
ДБР, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України

Незважаючи на щорічне погіршення ситуації щодо діяльності органів правопорядку, прокуратури і судів, в тому числі через постійні намагання їх «реформувати», що триває, як мінімум, шість останніх років, я продовжую свої дослідження проблеми дотримання прав і свобод громадян у сфері правоохоронної діяльності, на що, на жаль, ні попередня, ні нинішня влада взагалі не звертають будь-якої уваги. Водночас цей свій аналіз я розділю на дві частини, щоб не перевтомлювати читачів. У першій із них зупинюся на тому, що саме позбавлення прокурорів правозахисних функцій і призвело до очевидної беззахисності громадян від свавілля та беззаконня органів правопорядку.

«Афера» з прийняттям КПК 2012 року

Я вже неодноразово говорив про те, що проведені мною протягом останніх 4-х років аналізи стану дотримання конституційних прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування засвідчили про щорічне погіршення законності в діяльності органів правопорядку та прокуратури. Основними причинами такої ситуації є ціла низка фактів й обставин, першим із яких було прийняття ще в 2012 році з порушенням усіх можливих норм як Конституції України, так і Закону «Про Регламент Верховної Ради», нового Кримінального процесуального кодексу України, яким закладено основу для розвалу існуючої до цього правоохоронної системи, в першу чергу шляхом суттєвого обмеження повноважень органів прокуратури, зокрема й у сфері досудового розслідування, та порушення принципу стримування і противаг в її діяльності. Нагадую, що це було зроблено як із метою виконати «рекомендації» Європейського Союзу, який пообіцяв тодішньому Президенту України В. Януковичу підписати Угоду про асоціацію, так і навмисного створення тодішньою владою необхідних умов для ускладнення процесуальних можливостей органів досудового розслідування і прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності тодішніх найвищих посадових осіб у разі усунення їх від влади. Про явну «аферу» з прийняттям нового КПК України свідчить хоча б той факт, що він був проголосований у порушення регламенту ВРУ вночі приблизно 35-ма народними депутатами замість 226-ти необхідних! А «новизна» кримінального процесуального закону полягала в тому, що Україні ззовні явно нав’язували своє бачення повноважень прокуратури, незважаючи на наші національні традиції та правову культуру, на існуючу в державі криміногенну й економічну ситуацію, на напрацьовані правоохоронними органами й прокуратурою десятками років, підкреслюю, ефективні методи розкриття й розслідування злочинів, збору, перевірки та оцінки доказів, причому в розумні терміни та з дотриманням прав і свобод громадян. У підтвердження своєї позиції про повну неприйнятність нав’язаної нам, підкреслюю, шкідливої моделі органів прокуратури, заявляю, що до сьогоднішнього дня в деяких країнах Європи прокуратура продовжує, наприклад, здійснювати досудове розслідування (Румунія, Польща, Іспанія тощо), тільки й того, що його здійснюють не слідчі прокуратури, а безпосередньо прокурори, а також прокуратури мають наглядові повноваження за додержанням деяких законів та представляють у судах інтереси соціально незахищених громадян.

А тепер трохи історії: Україні дійсно раніше докоряли тим, що слідчі й прокурори були представниками одного й того ж державного органу, що, начебто, перешкоджало об’єктивності прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням та, буцімто, сприяло, корупції. Але мало хто в 2012 році звертав увагу на те, що запропонований справжній зміст нового КПК в дійсності полягає в тому, що тепер слідчий будь-якого органу досудового розслідування, який не перебуває в складі прокуратури, не може самостійно провести понад 90% слідчих, негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій без згоди прокурора, чого за попереднім кримінальним процесом не було! Тобто задумка «реформаторів» ззовні і їх поплічників в Україні полягала в тому, щоб, навпаки, ліквідувати прокурорський нагляд за додержанням законів слідчими й оперативними працівниками на стадії досудового розслідування, в тому числі й прав та свобод громадян.

Наслідки прийняття нового Закону «Про прокуратуру»

Але відвертим початком неприхованого наступу на конституційні права і свободи наших громадян було прийняття в жовтні 2014 року нового Закону «Про прокуратуру» — за ініціативою вже новообраного Президента України П. Порошенка, який зі своєю командою під тиском Заходу й США за 5 років майже повністю зруйнував правоохоронну систему нашої країни, в першу чергу шляхом навмисного обмеження (до крайнощів) як чисто наглядових, так й, особливо, правозахисних повноважень прокуратури, позбавивши її не лише функції досудового розслідування, чого поза будьяким сумнівом не потрібно було робити як із мотивів економії бюджетних коштів, так і з напрацьованого досвіду по боротьбі зі злочинністю та досягнутого рівня забезпечення, дотримання прав і свобод громадян, так і функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, яка з 1996 року залишилася в Прикінцевих положеннях Основного Закону на перехідний період. При цьому ще раз звертаю увагу, що це було зроблено свідомо в порушення вимог Конституції України, не чекаючи створення системи органів державного контролю за додержанням законів, які б перебрали на себе функції, які до цього виконувала прокуратура, в результаті чого цей напрям діяльності держави залишається без її уваги повністю безконтрольним, в тому числі й у частині, що стосується забезпечення захисту прав і свобод громадян. Я думаю, що й обіцяне ще тоді запровадження взамін наглядових функцій прокуратури того ж незнайомого нам і чужого інституту «префектів» так і залишається лише на папері вже сьомий рік! Хоча й вони на практиці ніколи не зможуть замінити прокурорів.

До цього треба додати і той факт, що в жовтні 2008 року в Страсбурзі на третьому засіданні Консультативної Ради європейських прокурорів було обговорено й схвалено висновок, у якому чітко вказувалося, що діяльність прокуратури поза межами кримінального права зумовлена, передусім, потребами суспільства в належному забезпеченні прав людини та суспільних інтересів, і що обидві наявні в межах Європи прокурорські системи (як ті, де прокурори наділені повноваженнями поза межами кримінальної юстиції, так і ті, де вони не мають таких функцій) є цілком допустимими в демократичній державі.

І це при тому, що в Європі немає єдиного стандарту щодо статусу прокуратури в системі гілок влади, а тому заклики ззовні і всередині України про приведення нашої прокуратури у відповідність до так званих «європейських стандартів» є нічим іншим, як вигадкою. Насправді ж, реальні мотиви такого тиску ззовні на нашу країну були зовсім іншими, а саме: зруйнувати таким шляхом існуючу в Україні систему стримувань і противаг в органах державної влади, посіявши в діяльності вітчизняних правоохоронних органів хаос і безлад (чого й було досягнуто), сформувати в головах наших довірливих громадян відчуття незахищеності та перетворити нашу державу на такий собі сировинний придаток до Заходу та США, в якому б процвітали злочинність, корупція й беззаконня. Скажу більше скажу: якщо звернутися до досвіду тих же європейських держав, то й на сьогодні в 37-ми із 47 країн із них прокурори продовжують виконувати правозахисні функції.

Та, незважаючи на це, попередня влада в особі П. Порошенка й підпорядкованої йому Верховної Ради, разом із більшістю так званих «опозиційних» фракцій дружно продовжувала й далі руйнувати прокуратуру, а саме: під тиском Європейського Союзу в червні 2016 року вони скасували й п’яту її конституційну функцію, а саме нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами», чим фактично позбавили українців, у першу чергу соціально незахищених, раніше існуючого в них права на захист їх інтересів з боку органів прокуратури, який, звертаю увагу, здійснювався безоплатно, в основному ефективно й головне — в найкоротші терміни.

І це при тому, що в пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до Конституції України», який був прийнятий у грудні 2004 року, не звертаючи уваги на реакцію того ж Євросоюзу, з приводу розширення конституційних повноважень прокурорів, тодішня незалежна від зовнішнього впливу й тиску Верховна Рада України прямо зазначила, що це зроблено саме з метою поліпшення забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина! Й тодішній Президент України підписав ці зміни до Основного Закону.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.