Чи розпочався «бум» у процедурі банкрутства фізичних осіб…

Маю сумніви, що він навіть розпочнеться. Інститут банкрутства фізичних осіб запроваджений Кодексом з процедур банкрутства, що діє з жовтні 2019 року не набув популярності у населення – боржників фізичних осіб.

Більшість фізичних осіб – боржників, не ініціюють банкрутство з двох причин, це:

• ризики втратити все майно під час застосування процедури банкрутства, а навіть майно, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом й до завершення процедури погашення боргів боржника;
• тягар обов’язкового авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за 3 (три) місяці виконання повноважень та інші затрати, що покладаються на плечі боржника;

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Станом на 2020 рік на депозит суду, фізична особа – боржник повинна внести обов’язковий аванс в розмірі 31 530,00 гривень.

З погляду оплати праці арбітражного керуючого, сума є адекватною, на погляд фізичної особи-боржника, вона «значуща» і витягнути її з кишені, маючи вже боргові навантаження, однією сумою для боржника в більшості випадків заважко. Але є і плюс, на боржника в подальшому не покладаються вимоги по оплаті праці арбітражного керуючого. Надалі, зацікавленні кредитори, участь арбітражного керуючого повинні оплатити самостійно.

Щодо сплати судового збору. Статтею 116 Кодексу не передбачено подання документу на підтвердження справляння судового збору при подачі зави про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичною особою. Однак, частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» наведено перелік об’єктів щодо яких при зверненні до суду судовий збір не справляється. В казаному переліку до цього часу відсутня зава про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичною особою, що створює підстави для суду залишали без руху заяву фізичної особи у разі неподання доказів сплати судового збору. Такі прецеденти наявні і вони не поодинокі, особливо дана практика проглядається у господарському суді Харківської області.

Щоб мінімізувати витрати у фізичних осіб-боржників постає пиття щодо захисту своїх інтересів самостійно. Самопредставництво, в тому числі при розгляді справ в суді не заборонено, а чи можливо воно на практиці, а мову ми ведемо про процедуру банкрутства, як показує та сама практика – ні.

Навіть ще не доходячи до суду боржник стикається зі складанням

– проекту плану щодо реструктуризації боргів;

– та декларацій, за останні три роки, що передують даті подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, про майно, яка повинна подаватися в тому числі, відносно таких осіб: члени родини боржника, особи які перебувають у шлюбі особи, які перебували у шлюбі, але розірвали шлюб три роки тому, особи які спільно проживають, діти, батьки, особи які перебувають під опікою та піклуванням боржника, інші особи, які проживають спільно з боржником, пов’язані спільним побутом мають взаємні права та обов’язки, але не носять сімейний характер.

Якщо декларація ще більш менш зрозуміла для боржника, то з проектом плану реструктуризації боргів все навпаки. І саме на цьому етапі у боржника вже формується розуміння, що йому потрібний юридичний супровід, підтримка, допомога. Ми повертаємось знову до фінансової складової для фізичної особи в процедурі банкрутства.

Формуючи кейс для зацікавленних фізичних осіб щодо ініціювання процедури банкротства вже на етапі розрахунку витрат боржника, що будуть супроводжувати процедуру його банкрутства, фізична особа втрачає інтерес і не вбачає в банкрутстві інструменту вирішення своїх фінансових проблем.

З більш стійкими боржниками, починаємо розбирати саму процедуру, її етапи проходження.

Кодекс передбачає дві процедури для інституту банкрутства фізичних осіб:

-процедура реструктуризації;

-та процедура погашення боргів боржника разом із визнанням банкрутом.

Після закінчення мораторію у 120 днів, протягом якого виконання боржником грошових зобов’язань зупиняється (за виключенням оплати аліментів, відшкодування шкоди здоров’ю або життю), списується податковий борг боржника за три роки, як безнадійний, переходимо до наступного етапу – реструктуризація.

Зауважте, у боржника виникає обов’язок по сплаті ПДФО(податок на дохід фізичних осіб) на суму боргів, які будуть прощені кредиторами. Обов’язок по сплаті податку виникне тільки після остаточного списання – після завершення процедури реструктуризації.

Обов’язок складання та подання проекту плану реструктуризації покладено на боржника. Боржник самостійно визначає кредиторів та суми заборгованості перед ними, а також, майно за рахунок якого буде погашено борг. До плану реструктуризації не можуть бути включені борги по сплаті аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також борги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування. План реструктуризації боргів затверджується судом тільки після повної сплати заборгованості за вищенаведеними платіжами.

Строки – план реструктуризації затверджується на 5 років, щодо кредиту на житло – 10 років. Вказані строків можуть бути подовжені. Кредитори самостійно контролюють виконання плану реструктуризації.

Якщо проект плану реструктуризації не погоджено кредиторами і відповідно не затверджений судом, фізична особа оголошується банкрутом і суд розпочинає процедуру погашення боргів.

Щодо етапу визнання його банкрутом та процедури погашення боргів, в даній процедурі призначається керуючий реалізацією майна, який проводить інвентаризацію майна боржника, складає ліквідаційну масу. До ліквідаційної маси входить все майно боржника та майно, отримане/набуте під час процедури банкрутства, а також майно боржника, яке є часткою у спільному майні. Для боржника – до ліквідаційної маси не входить житло, яке є єдиним місцем проживання особи і його родини і не є предметом забезпечення (квартира площею не більше 60 кв. м. та будинок площею до 120 кв. м.).

Після продажу майна та виплати боргів, суд звільніє фізичну особу від боргових зобов’язань, окрім, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; сплата аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.

Про списання боргів та сплату податку, ми вже говорили вище.

Надалі, про наслідки для фізичної особи, яка оголошена банкрутом. Відносно вказаних осіб діють обмеження, а саме:

– протягом 5 років після визнання банкрутом фізична особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти інших сторін про факт своєї неплатоспроможності;

– протягом 3 років фізична особа, яку визнано банкрутом, не може вважатись такою, що має бездоганну ділову репутацію

Окрему увагу, законодавець в Кодексі приділив фізичним особам-боржникам по іпотечним валютним кредитам. Для вказаної категорії фізичних осіб діє особлива процедура, що стосується реструктуризації. Реструктуризація розраховується за певною формулою, сума боргу визначається виходячи з вартості житла в іпотеці станом на даний момент; борг зменшується на суму погашеного кредиту, залишок реструктурується на 10 або 15 років під відсоток. Вказаній категорії боржників є сенс скористатись прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства якими врегулювано проблему невиконання зобов’язань за кредитами в іноземній валюті і мораторію на стягнення майна наданого, як забезпечення по таким кредитам.

Інститут відновлення платоспроможності фізичних осіб залишається нововведенням, судової практики, якою було б врегулювано ті чи інші питання не так багато і вона перебуває ще на стадії формування.

За умови добросовісності учасників, інститут банкрутства фізичних осіб має всі передумови щоб стати дієвим. Фізична особа-боржник правильно і вчасно скориставшись представленим інструментом (процедурою банкрутства) може зберегти та акумулювати активи для відновлення своєї платоспроможності, а для кредитора, процедура банкрутства фізичних осіб, стане гарантією повернення заборгованості.

Також давайте не забувати, що ми продовжуємо існувати, працювати та утримувати свої зобов’язання під час запровадженого карантину, який ще не закінчився, і наслідки тривалого карантину будуть найбільш помітні після його завершення, це стосується і збільшення фізичних осіб які будуть звертатись до суду з заявами про відкриття проваджень у справах про банкротство. Але, я залишаюсь при своїй думці, що витрати для фізичної особи – боржника по ініціюванню процедури банкротства і її супроводженню є для неї занадто великі, першочергово, «ставить на паузу» вказану категорію осіб.

Поділитися

Твітнути