Економічні злочини vs злочини в економіці

Денис ОСМОЛОВСЬКИЙ,
юрист

«Тиск на бізнес» — поняття настільки відносне та оціночне, що будь-які заходи, спрямовані на його зменшення, можуть виявитися заходами на його збільшення.

Про «світлі часи» загального нагляду

Задля аналізу особливостей втручання правоохоронних органів у бізнес-сферу бажано розглядати злочини як інструмент (механізм), що дозволяє силовикам застосовувати заходи кримінально-процесуального примусу в сфері економіки. Є так звані економічні злочини (Розділ VII ККУ — кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності), а є злочини, через які правоохоронні органи можуть втручатись у сферу економічних відносин. Наприклад, злочини за статтями ККУ: 191 (привласнення), 358 (підроблення документів), 366 (службове підроблення) не є економічними злочинами, але є чудовим інструментом для «процесуального входу», в даному випадку Нацполіції, в бізнес-середовище. Подейкують, що в деяких регіонах спеціально навчені слідчі Нацполіції вносять до ЄРДР повідомлення за ст. 366 ККУ щодо всіх підряд виграних державних закупівель, далі: виклик, допит, запити або тимчасовий доступ, і… клієнт «готовий» для спілкування, мабуть, не треба пояснювати для якого.

Або органи безпеки, що ніяк не можуть відірватися від «захисту економічних інтересів Держави» за відсутності критеріїв цих інтересів. Якщо раніше демонстрація СБУ «оперативних напрацювань» представникам бізнесу здебільшого відбувалася через оперативно-розшукові заходи з подальшою реалізацією матеріалів через дружні стосунки в податковій чи Нацполіції, то зараз, в умовах правоохоронної конфронтації, реалізується певна автономність, від розслідування невластивих для СБУ злочинів за ст. 191, 364 ККУ до фінансування тероризму 258-5 ККУ. Про податкову міліцію взагалі варто промовчати, адже про «мерців» або добре, або ніяк…

Але, все ж таки Нацполіція, СБУ, податкова міліція, і навіть ДБР з НАБУ, всі мають спільну рису – наявність процесуальних керівників у вигляді прокурорів (згідно з діючим КПК). Із часу ліквідації в прокуратурі функції загального нагляду прокурори отримали ще кращу можливість – руками інших органів здійснювати «вплив» на бізнес-середовище через так зване процесуальне керівництво. Яке на практиці може виглядати так: Нацполіція реєструє провадження, наприклад, за ст. 191 ККУ, може бути на «прохання» прокурорів (будь-яка держзакупівля з відправкою коштів на «ризикового» контрагента), оскільки орган ДПС пропустив реєстрацію податкових накладних, вони, в знак покарання, добровільно-примусово залучаються до негласної співпраці через надання відомостей з ЄРПН, процесуальний керівник дає доручення на відпрацювання контрагентів «ризикових» СПД, наприклад, працівникам СБУ. Для підприємців реального сектору така «взаємодія» виглядає доволі суворо: Нацполіція розслідує, СБУ супроводжує, прокурори курують… Далі за сценарієм.

Тиск на бізнес – це зловживання можливістю під час будь-якого розслідування втручатися в діяльність підприємств. На сьогоднішній день для такого зловживання існує численна кількість можливостей.

Як нівелювати зловживання під час розслідування?

Чи можна заборонити здійснювати досудове слідство? Звісно, ні. Чи можна нівелювати ризики зловживання під час розслідування? Так. Але для цього треба, зокрема, переглядати та коригувати злочини в ККУ, наприклад предмет злочину за статтями 358 (підробка документів), 366 (службове підроблення). В економічних відносинах, тим більше в умовах їх електронізації, підроблення первинних документів можуть бути способом вчинення інших злочинів, наприклад, ухилення від оподаткування (теж потребує коригування), або привласнення, тобто факультативною ознакою складу злочину у вигляді способу його вчинення, а не самостійним злочином. Суттєвого коригування потребує стаття 209 ККУ (легалізація), яка після нещодавнього внесення змін не корелюється з КПК (ч. 9 ст. 216) та фактично стала «відкритими воротами» для входу в бізнес-середовище будь-яких правоохоронців. Згідно КПК розслідувати правопорушення за статтею 209 ККУ має той, хто розслідує предикатний злочин, але змінами до неї прибрали поняття предикатного злочину, і відтепер розслідувати за цією статтею ККУ будуть усі, кому не лінь — Нацполіція буде долучати її до статей 190, 191, 358, 366 ККУ, податкова міліція — до статей 205-1 та 212 ККУ, хтось узагалі може надати їй статус самостійності, адже тепер достатньо лише встановити, що «фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом».

Необхідно переглядати в КПК процесуальне керівництво в частині прав прокурорів доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам, особливо інших правоохоронних органів, які не здійснюють досудове слідство в конкретному проваджені. А стаття 214 КПК України – це суцільний «процесуальний треш», який перетворює навіть спеціалізовані НАБУ і ДБР на звичайні райвідділи.

Щодо ролі Бюро економічної безпеки

Усі ці зміни варто втілювати із запровадженням нового Бюро економічної безпеки, про створення якого багато говорилося. Але перш ніж створювати правоохоронний орган для протидії економічним злочинам бажано визначити завдання такого органу залежно від функції держави, і буде чудово, якщо це буде конституційно визначена функція, як то, наприклад, «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». «Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом».

У сучасних умовах «економічна безпека» — поняття, яке не визначено в нормативному полі, відповідно, створювати «Бюро економічної безпеки України» без визначення сектору економічної безпеки виглядає рішенням доволі дивним. Хоча, якщо подивитися на це питання крізь потребу терміново замінити вивіску податковій міліції (через їх негативну статистику), то все логічно, назву змінили, «мертві» провадження в залишку перекинули новому органу й продовжили далі. Але… начебто в пояснювальній записці про це бюро — метою є створення єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними злочинами, та уникнення дублювання відповідних функцій у різних правоохоронних органах (одна з вимог Меморандуму про економічну та фінансову політику). Тому є надія, що питання ставиться ширше.

Визначивши нормативно сектор економічної безпеки, вже буде не складно розмежувати «територію» правоохоронних органів та їх повноваження, з одночасним приведенням «до тями» диспозицій Кримінального кодексу, звісно, якщо є бажання дійсно створити дієвий механізм захисту економічних інтересів держави.

P.S. Але, все-ж таки для запровадження в майбутньому потужного аналітичного центру економічної безпеки бажано починати з малого, наприклад, зробити якийсь аналог «Fraud Investigation Squad» у структурі Мінфіну на базі підрозділу протидії з легалізації, з доступами до інформації, а не створювати формального державного монстра, який не встигне навіть розвинутися, бо помре від «передозування» вказівок процесуальних керівників, які досі не можуть забути «світлі часи» загального нагляду.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути