Думка експерта
Гібридні загрози: чи вистоїть Україна?
Олена БУСОЛ,
доктор юридичних наук,
головний науковий співробітник
Міжвідомчого НДЦ з проблем боротьби
з організованою злочинністю при РНБО України
Закінчення. Початок
Інформаційний тероризм
Що це – прогалини законодавчого поля в сфері інформаційної безпеки, чи відсутність належних механізмів для перешкоджання діяльності українських ЗМІ та TV, які транслюють проросійські мантри чи інформацію прямо антиукраїнського характеру? Все це вже схоже на інформаційний тероризм. Чому досі немає оперативного та своєчасного реагування на відповідні акти інформаційної агресії на фоні переваг РФ в інформаційній складовій гібридної війни проти України? Чому не ведеться інформаційна робота з населенням країни на окупованих територіях, адже мешканці цих територій реально не мають доступу до українського інформаційного контенту? Так, центральні органи виконавчої влади дозволяють агресору використовувати інформаційні продукти проти української влади. Тут, окрім морального аспекту, туманно проглядається ще й кримінальний. Проте, коли туман розсіється, буде вже запізно.
До того ж, громадянам незрозуміла позиція Президента України в питанні інформаційного вектора спрямування, а тому потребує більш чітких меседжів з боку влади. А тим часом іде як відкрите, так і приховане використання демократичних норм та процедур держав ЄС, а також США й інших країн для інформаційної дискредитації України та її спроб (або бездіяльності) щодо формування міжнародної підтримки протидії російській агресії.
Більшість представників політичних партій в Україні роблять наголос на внутрішньополітичному аспекті проблеми російської агресії, недостатньо уваги приділяючи зовнішній комунікації. А тим часом, політичні та лобістські групи на Заході використовуються РФ для формування сумніву в правильності позиції країн ЄС щодо продовження санкційного впливу на Кремль, а також для легітимації анексії Криму. Провідними лобістами повернення Росії до Ради Європи виступають представники Німеччини, Франції і Нідерландів.
Українські телевізійні канали та інші медіа не так давно трохи пригальмували, але все ж таки продовжують транслювати проросійські гасла. Так, Національна рада з телебачення і радіомовлення України має претензії до проросійських телеканалів, зокрема, NewsOne, «Наш», «112», Zik. Через кодування українських каналів росіяни мають тепер на супутнику перевагу. Ті передавачі, які встановлені зараз, охоп- люють лише невелику частину окупованої території.
ЗМІ поширюють інформаційні продукти з використанням регіональної, етнонаціональної, мовної та іншої партикулярної ідентичності серед громадян України для формування ліній розколу в суспільстві, чим підготовлюють соціальну базу для майбутніх протестів. У березні 2020 р. РФ ухвалила закон про носіїв російської мови в Україні та Білорусі, яким надається право отримати російське громадянство за спрощеною процедурою, що можна розцінити як черговий наступ РФ на мовному фронті.
При цьому РФ продовжує в офіційній (МЗС) та політичній площині навішувати ярлики з метою делегітимізувати українську владу («партія війни», «київська хунта», «бандерівці», «фашисти», «нацисти»). Так, ми чули від представниці МЗС РФ Марії Захарової та очільника цього відомства: «Героем современной Украины является профессиональный агент Гитлера, нацист, преступник» тощо.
Кремль не спить, використовуючи в тому числі інформаційні канали РПЦ – УПЦ МП з метою дезорієнтації населення, зниження його резистентного потенціалу агресору. На ТV в різних ТОК-шоу після президентських і парламентських виборів 2019 року різко побільшало українських (і не тільки), «експертів», які відверто спотворюють інформаційний образ українського експертного середовища. Таким чином, слід констатувати несформованість недержавної системи забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Слід також звернути прискіпливу увагу на нормативно-правове врегулювання державно-громадської взаємодії в протидії інформаційним загрозам.
Кібер-сфера – королева серед гібридних загроз
На тлі низької культури та рівня знань державних службовців щодо забезпечення безпеки своєї робочої та приватної переписки й комунікації через електронні засоби, спостерігаємо такі загрози: встановлення неліцензійного програмного забезпечення кібератак, зупинення роботи стратегічних об’єктів,центральних органів виконавчої влади, об’єктів стратегічної та критичної інфраструктури України. Не слід забувати і про технічні можливості приховування справжніх виконавців злочинів у кіберпросторі, використання програмних продуктів для прихованого збору інформації про фізичних осіб та організацій на території України, а також до несанкціонованого доступу до приватних і робочих електронних скриньок українських політиків та державних службовців. В епоху інформатизації кібер-сфера – король серед небезпек від загроз.
Економіка з російським присмаком
Гібридною загрозою для України є й збереження присутності російських банків в Україні (ПАТ «Промінвестбанк», «Сбербанк»), які продовжують контролювати значну частину фінансів бізнесу і громадян. Небезпеку також несе і приховане переформатування важливих бізнесів задля поновлення старих чи створення нових механізмів економічної залежності України від РФ.
Чогось ані уряд, ані Президент, після гарячкуватих заяв та обіцянок П. Порошенка у 2016 р.,вже не порушують питання деофшоризації власності в Україні, що створює передумови для маніпулювання як фінансовими ресурсами (виведення прибутків в офшори, перекладення боргів на державний бюджет), так і підтримкою такого пограбування України частиною іноземних, зокрема, західних партнерів України. Замість цього чомусь міцнішає олігархізація економіки і політики. І це, незважаючи на щирі зусилля Президента В. Зеленського, який запевнив суспільство в тому, що повернення Приватбанку колишнім власникам не відбудеться. Слід також віддати належне главі держави та уряду, який зараз знаходиться в кроці від отримання кредиту від МВФ, що виглядає дуже обнадійливо.
Деякі громадяни України через грошову вигоду для себе розглядають РФ як державу для добрих заробітків. Це із задоволенням використовують пропагандистські канали, а звідти недалеко й до антиукраїнських мітингів і всіляких провокацій. Нікого в Україні вже не дивує великий розрив у заробітних платах керівників великих державних підприємств, приватних корпорацій та найманих працівників середньої ланки. Та й контролюють найважливіші економічні активи в Україні, наприклад, обленерго, облгаз, російські або проросійсько налаштовані власники, що утруднює контроль за ними. Не можна скидати з рахунків при визначенні гібридних загроз і зовнішній економічний вплив на діяльність таких підприємств та корпорацій, що призводить до протестних настроїв, наприклад, протестів шахтарів.
Енергетична сфера – джокер агресора
Фахівці стверджують про критичну залежність українського ринку нафтопродуктів від імпорту. Внутрішній ринок газу залишається частково залежним від транзиту російського газу через територію України. Наголошують на функціонуванні ринку електроенергії в єдиному технологічному режимі з РФ, та розбалансованості ринку вугілля України. Наша держава може опинитися під загрозою припинення РФ постачання газу транзитом через територію України. Не додає оптимізму й можливість РФ прямо контролювати власні поставки нафтопродуктів на український ринок. І функціонування Об’єднаної енергетичної системи України може бути дестабілізовано тією ж Росією. Гібридною загрозою вважається також активізація РФ під виглядом російсько-німецької та російсько-турецької бізнесової співпраці задля реалізації проектів інфраструктурного нівелювання газотранзитної функції ГТС України («Північний потік-2», «Турецький потік»).
Права нацменшин та небезпека від «фаріонів»
Якщо Ви думаєте, що ігнорування владою проблематики кримсько-татарського народу, як корінного народу АР Крим, не призводить до жодних наслідків, то ви помиляєтесь. Тим часом, цей факт на повну використовується агресором.
До основних транснаціональних загроз для України, що активно експлуатуються в гібридній війні, на сучасному етапі можна віднести: наявність сепаратистських тенденцій у прикордонних районах, наявність множинного громадянства в жителів Буковини, Закарпаття, прикордонних з РФ територій, що дає змогу розігрувати сценарій «захисту прав своїх громадян». Завдяки, будемо відвертими, проваленій реформі правоохоронних органів, від якої залишилися одні «неприємності», отримали розгул організованої злочинності, вкупі з тероризмом, проникнення диверсійних груп на територію України, неконтрольований відтік за межі країни матеріальних і фінансових ресурсів із тимчасово окупованих територій.
Гібридною загрозою є переміщення мешканців непідконтрольних територій, які, отримавши належні їм соціальні виплати від України, повертаються додому, та вже там продовжують підтримувати окупацію України РФ. А тим часом агресор продовжує лінію «захисту прав національних меншин», акцентує увагу суспільства на протиріччях в міжрелігійних стосунках, що вносить розкол між віруючими різних конфесій.
Суперечки між Україною й Уґорщиною з приводу мовного питання почалися восени 2017 р. Тоді набрав чинності новий Закон «Про освіту». Відповідно до його положень увесь освітній процес у державних та комунальних закладах має відбуватися українською мовою. А право меншин на навчання рідною мовою має здійснюватися лише в окремо сформованих класах поряд із здобуттям загальної середньої освіти українською. Будапешт вбачає в нових нормах обмеження прав чисельних уґорських громад на Закарпатті – і закликав надати їм можливість здобувати середню освіту повністю рідною мовою. На бік Угорщини в цьому питання стали США. Попри те, що Україна заявляє про порушення принципу невтручання в її внутрішні справи, ситуація є суперечливою й негативною для репутації України та може нести загрозу для забезпечення прав як уґорської меншини, так і української більшості.
Уже десятий рік поспіль використовують питання мовної політики для дестабілізації ситуації в державі такі неурядові актори як Iрина Фаріон, Олег Тягнибок. Повернення до мовного питаня у зв’язку з прийняттям Закону про мову призведе до чергового загострення в країні, що дуже вигідно агресору (вважають фахівці – зокрема Голова комітету Верховної ради з питань гуманітарної та інформаційної політики депутат О. Ткаченко, директор Агентства моделювання ситуацій В. Бала, Керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, політолог М. Дяденко та інші).
Гібридні загрози – це також прояви антисемітизму, ісламофобії, полонофобії, сексизму. Як професійний аналітик, відзначу тотальну зневіру українських громадян у можливості захисту їх конституційних прав і свобод державними інституціями та владою, що спостерігається в період після президентських і парламентських виборів 2019 р. та по теперішній час.
Загублена історія України
У нас є історична пам’ять, є історики, проте для України існує небезпека, яка полягає, передусім, у низькому рівні надання суспільству історичної правди щодо формування та розвитку України як держави. Про існування такої проблеми свідчать українські підручники. Батьки та їхні діти, що навчаються за нинішніми підручниками, мають різну уяву щодо історичних подій, що вносить певний дисонанс у функціонування суспільства.
Низька мотивація громадськості
Взаємодія держави та громадськості в забезпеченні державної безпекової політики дуже важлива. Така діяльність може полягати в повідомленні правоохоронних органів щодо виявлених фактів дезінформації, пропаганди, злочинів проти держави; фахова підтримка громадським сектором реалізації безпекової політики; проведення науково-практичних конференцій та семінарів. Проте, окрім існуючого потенціалу, спостерігається зневіра громадян України щодо можливостей бути почутими державою, їхнього впливу на прийняття управлінських рішень. Мотивація до проявів активної громадянської позиції низька та й законодавство цьому не сприяє (згадайте тут «мертвий» закон щодо викривачів корупції).
Укріпити дипломатію
Однією з умов успішної нової зовнішньої політики є адекватна оцінка безпекового потенціалу держави, чітке розуміння викликів, загроз та відповідних ресурсів для досягнення визначеної мети. Україна найближчими роками потребуватиме професійнішої дипломатії. Фахівці переважно критично висловлюються стосовно нинішньої роботи Міністерства закордонних справ України та зовнішньої політики держави в цілому. І Костянтин Грищенко, і Борис Тарасюк й інші важковаговики української дипломатії та експертного середовища наголошували, зокрема, на проблемі слабкого менеджменту в МЗС.
Членство в НАТО залишається незмінною найближчою метою України. Проте насторожують нещодавні вислови новопризначеного міністра оборони України А. Тарана про те, що впровадження стандартів НАТО є недосяжною метою для України. Таким чином, проголошення членства в НАТО може бути піар-ходом для влади.
Для перемоги в гібридній війні необхідне ефективне державне управління, причому в усіх складових національної безпеки, а не лише військовій. Кожен громадянин має пишатися Україною так само, як у Республіці Сінгапур, яка подолала корупцію, зараз пишаються своєю державою.
Непрофесіоналізм у сфері державного управління
Чому в Україні під час фактично збройної окупації АР Крим не було проведено жодного пострілу? Чому не провели термінову операцію по знищенню терористів, які захопили кримський парламент? Адже В. Путін заявив на весь світ, що «їх там немає», і зелені чоловічки – невідомі люди. Цей момент не був використаний, бо існує невігластво у сфері наукового забезпечення безпекової політики. Рішення в безпековій сфері приймають уже впродовж 20-ти років особи, які не створили умов для того, щоб національна безпека як наука не «пасла задніх». Методологія ухвалення рішень у сфері національної безпеки не є розробленою, а радниками в цій сфері, нехай і позаштатними, стають випадкові люди на кшалт С. Сивохо, який, якщо вірити Вікіпедії, військову службу проходив у стройбаті, де освоїв спеціальність «оператор підйомно-козлових пристроїв».
Не випадково, серед вимог, визначених НАТО для розбудови національної системи стійкості, є такі, як забезпечення неперервності урядування та надання критичних державних послуг, наприклад, спроможність приймати рішення, доносити їх до населення та запроваджувати їх в умовах кризи. Непрофесіоналізм у сфері державного управління нині є яскраво вираженою рисою сучасної України, що є гібридною загрозою національній безпеці держави, та потребує вжиття відповідних адекватних заходів з боку президента України та уряду.
Часта зміна керівного складу у сфері державного управління наводить на думку, що уряд працює за принципом «кінці у воду». Актори змінюються, а зацими змінами люди не встигають зрозуміти стратегію і тактику розвитку певної галузі. В такому випадку ніхто й ні за що не відповідає в кожній із сфер суспільного життя. Правильним було б жити за принципом «Сталість=Стійкість України».
Висновки та прогнози
Нині в Україні під загрозою виявилися практично всі сфери суспільного життя – економіка, політика, культура пам’яті та інформаційного споживання, освіта, наука, охорона здоров’я, навіть ідентичність. У протистоянні інформаційним загрозам Україна досягла певних успіхів. Проте це не гарантує захищеність національних інтересів України від проявів інформаційної агресії інших держав, які мають перевагу в засобах ведення інформаційної війни.
Можна стверджувати про існування в Україні небезпечних умов для розвитку та поширення етнорелігійного тероризму. Та й узагалі протидія тероризму різного плану залишається пріоритетним напрямом забезпечення національної безпеки. В наступні п’ять років слід очікувати при розв’язанні внутрішньодержавних та міждержавних конфліктів подальшого посилення ролі силових військових засобів, які не відносяться до традиційних (кібернетичні, інформаційні, біологічні, хімічні), а також таких незбройних засобів впливу, як економічні санкції, політичні, дипломатичні домовленості, які нині мають істотні переваги перед збройними засобами.
На цьому тлі доцільно впровадити декілька заходів, які необхідно вжити українському урядові.
Рекомендації для посилення захищеності України від гібридних загроз (невичерпний перелік)
В інформаційній сфері:
— вдосконалити Доктрину інформаційної безпеки, конкретизуючи заходи для проведення інформаційної політики та кібербезпеки;
— забезпечити якість інформаційного продукту в українському медіа-просторі, при цьому приділити увагу національним меншинам та діаспорі в інших державах;
— наповнювати патріотичним змістом інформаційний продукт для дітей та юнацтва;
— передбачити можливість однозначного регулярного отримання якісного інформаційного продукту мешканцями окупованих територій;
— формувати позитивний імідж України за кордоном.
У правоохоронній сфері:
— розробити та прийняти Державну програму протидії організованій злочинності на підставі наукових розробок;
— створити центральний координуючий орган, який здійснюватиме управління макросистемою протидії організованій злочинності як організаційно-функціональною системою;
— переглянути кадрову політику правоохоронних органів у бік професіоналізму, та посилити оперативно-розшуковий блок.
У сфері зовнішніх відносин:
— активізувати роботу з державами – регіональними лідерами, щоб зберегти вже завойовані позиції;
— провести комплекс заходів для відновлення позицій України на ринках держав Африки, Азії, Латинської Америки СНД, Туреччини, Єгипту, Індії, Японії.
— збільшити ефективність використання інструментів публічної дипломатії;
— активізувати парламентську дипломатію;
— концентрація уваги виключно на США та ЄС є помилковою тактикою. Вони є важливими, але Україна програє через те, що не звертає достатньої уваги на інші держави, чия підтримка необхідна;
— стратегія розвитку ВМС до 2035 р. потребує імплементації та постійної актуалізації.
У сфері кібер-простору:
— посилити кіберзахист державних об’єктів та підвищити ефективність кібер-протидіїі України;
У співпраці з громадським сектором:
— вирішити проблему недієвості роботи громадських рад при органах влади, функціонування дорадчо-консультативних механізмів донесення громадської думки до політико-владних структур;
— роз’яснення громадянам та громадським об’єднанням можливостей їхнього впливу на прийняття політико-управлінських рішень.
У сфері освіти і науки:
— Міністерству освіти і науки України, РНБО України, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки України розробити заходи щодо підготовки висококваліфікованих кадрів для забезпечення національної безпеки. Розробити механізми заохочення талановитої молоді до навчання за безпековими спеціальностями за прикладом Сінгапуру.
У системі охорони здоров’я:
- Кардинально переглянути стратегію, тактику і механізми проведення реформ у медичній галузі. За приклад взяти Польщу, Ізраїль та Китай.
- Тактичним завданням для МОЗ України нині є забезпечення в повному обсязі абсолютно всіх громадян України масками, тестами на коронавірус, доступними ліками; забезпечити медпрацівників захисними костюмами, очками від зараження коронавірусом, медичні заклади – апаратами штучного дихання, іншими засобами та ліками.
- Провести мобілізацію та терміново перепрофілювати українські заводи, і не тільки державної власності, на випуск апаратів штучної вентиляції легень. Наприклад, звернути увагу на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», яке є одним із найбільших у Європі машинобудівних комплексів з випуску устаткування для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловості.
Верховній Раді України:
1. Україні разом з партнерами по НАТО – напрацювати інструментарій щодо консолідації зусиль для протидії загрозам військового, політичного та економічного характеру, які виникають з боку Росії.
2. Кардинально переглянути підписані в Мінську домовленості про створення консультативної ради, в якій ОРДЛО будуть представлені як суб’єкт.
3. Прийняти Закон України «Про колаборантів».
4. Розробити систему заходів протидії етнорелігійному тероризму та внесення змін у чинне законодавство.
5. Вжити нормативних та інших заходів державного масштабу, які дозволять виявити та притягнути до відповідальності зрадників, а також чисельних агентів впливу, які роками формували невірне ставлення до ідентифікації загроз та, відповідно, вироблення адекватних заходів державної політики.
6. Здійснити оптимізацію антикорупційних органів та переглянути компетенцію СБУ.
7. Закони України «Про запобігання корупції» та «Про безоплатну правову допомогу» потребують внесення суттєвих змін із метою приведення їх у відповідність до українських реалій та узгодження між собою. Для цього необхідно вивчити та застосувати позитивний досвід держав, які мають ефективне законодавство щодо захисту прав викривачів корупції, насамперед, Сполучених Штатів Америки.
8. Підготувати та зареєструвати у Верховній Раді України проект постанови про Заяву Верховної Ради України щодо відновлення Україною статусу ядерної держави. Для стримування агресора необхідно створити Фонд відновлення ядерного статусу України, в тому числі із залученням коштів, виведених в офшори олігархами. Питання захисту нації від біологічної, хімічної та ядерної зброї повинно отримати державний пріоритет.
Снєгирьов Д., експерт із воєнних питань, з посиланням на українських науковців, висловив думку, що Україна має можливість за 5–7 років, за щорічного фінансування в 200—300 млн доларів розробити технології для виготовлення ядерної зброї й відновити виробничі потужності. Серед завдань, які мають бути вирішені, отримання тритію, реактор-виробник збройового плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію й металургійний завод з виробництва збройового плутонію. Також уваги заслуговує той момент, що Україна є одним із найбагатших запасами урану регіонів.
9. Необхідно вольове рішення президента України щодо нейтралізації суб’єктами боротьби з тероризмом так званої влади на окупованих територіях в Україні шляхом проведення антитерористичної операції протягом декількох днів, з дотримання процедур, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом». З висновку колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду, для притягнення особи до кримінальної відповідальності заст. 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної групи чи терористичної організації) не потрібні рішення органів державної влади про визнання певної діяльності терористичною.
Джерело: Юридичний вісник України
