Думка експерта
І знову про справу Коболєва… Частина 3
Як забезпечити прийняття законного рішення в кримінальному провадженні за підозрою екс-голови правління НАК «Нафтогаз України» в незаконному одержанні астрономічних сум премій?
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Дещо стосовно позиції слідчого судді
Зокрема, представники політичної партії «Демократична Сокира», яку раніше фінансував (у цьому провадженні вже) ОСОБА_5, та члени якої входять до РГК НАБУ, поставили під сумнів законність зазначеного вище рішення апеляційної палати ВАКС та організували збір грошових коштів із метою внесення за підозрюваного застави, що особисто в мене не викликало підстав стверджувати про реальність такого ризику. Звертаю увагу на те, наскільки «лояльно» детектив описав усі ризики, на відміну від його змісту, коли про нього повідомив керівник САП апеляційній інстанції ВАКС, що дає підстави допустити вплив наших зовнішніх «партнерів» антикорупційного бюро з тим, щоб послабити позицію сторони обвинувачення при обранні запобіжного заходу особі, яка явно ухилилася від виконання покладених на неї ухвалою апеляційної інстанції процесуальних обов’язків.
Читайте також: Електронне декларування: відновлення і розвиток інструменту
Більше нічого нового в обґрунтування своєї позиції не навели в судовому засіданні ні детектив, ні прокурор, вони фактично повторили те, про що говорили в апеляційній інстанції. Один із адвокатів лише намагався пояснити причину невиконання підзахисним ухвали апеляційної інстанції ВАКС тим, що розмір застави, зазначений у клопотанні детектива, є необґрунтованим, оскільки вирахуваний, виходячи із сукупного розміру доходу ОСОБИ_5 за період 5 років та не враховує його витрати за цей час, тобто, що підозрюваний не вніс заставу у вказаному судом розмірі виключно через об’єктивну неможливість, а фактично внесена ОСОБА_5 та іншими суб’єктами сум грошових коштів складає 107 082 432 грн, що, начебто, є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків.
Один із прокурорів наполягав на тому, що Державною службою фінансового моніторингу України, на жаль, не вживалися заходи щодо блокування рахунків ОСОБА_5, відкритих за кордоном. Цікавою була й отримана прокурором інформація про те, що із загальної суми застави – 107 млн грн, з яких 101 млн було внесено ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ», 4,2 млн громадською організацією «Демократична Сокира» й лише 1 млн грн – ОСОБА_5! Сам же підозрюваний пояснив невнесення визначеної судом грошової застави заблокуванням іноземними банками належних йому грошових коштів, хоча чи відповідає це дійсності, чи ні, прокурори в судовому засіданні цього не пояснили.
Але, найцікавішим було саме рішення слідчого судді ВАКС за результатами розгляду цього, фактично повторного, клопотання, доводи якого й позицію захисту у вигляді заперечень незадовго до того вже розглядала колегія суддів вказаного суду. Перше, що кинулося у вічі, то це майже ідентичне трактування слідчим суддею позиції апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги антикорупційної прокуратури на попереднє рішення слідчого судді ВАКС, у тому числі й щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5, наявності ризиків, які дають підстави застосувати до екс-керівника НАК «Нафтогаз Україна» запобіжний захід.
А ось щодо такого ризику, як можливість ОСОБА_5 чинити тиск на детективів та прокурорів у даному кримінальному провадженні через представників політичної партії «Демократична сокира», яку він раніше фінансував і члени якої входять до Ради громадського контролю НАБУ (хоча, нагадую, нас всіх при прийнятті закону переконували в зворотньому, коли під виглядом реформи її запроваджували), суддя з цим не погодився і, думаю, зрозуміло чому.
Її аргументи взагалі не стосуються того, про що говорили прокурори в цьому судовому засіданні й що було вказано в ухвалі апеляційної інстанції ВАКС із цього приводу. Ви тільки вдумайтесь у доводи слідчого судді:
«…позаяк матеріалами клопотання не доведено, що заяви та повідомлення в ЗМІ якимось чином зашкодили кримінальному провадженню, вплинули на реалізацію в межах досудового розслідування слідчими і прокурорами своїх повноважень, мали негативні наслідки для кримінального провадження внаслідок діяльності Дисциплінарної комісії НАБУ та конкурсної комісії № 2 з проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у НАБУ (зокрема, з огляду на кількісні склади цих комісій не доведена можливість осіб, афілійованих з ГО «Демократична Сокира», здійснювати реальний вплив на прийняття тих чи інших рішень)», що нічим іншим, як припущенням, пояснити неможливо.
Ще переконливішим у необ’єктивності слідчого судді є такий її висновок: «у свою чергу публічне визнання фінансування ОСОБА_5 у минулому громадської організації, яка наразі організувала збір для забезпечення внесення ним застави та критично висловилася з приводу повідомлення ОСОБА_5 про підозру, є вочевидь недостатнім для того, щоб констатувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню». Думаю, додаткові коментарі тут зайві, бо про застосований громадськими активістами тиск на детективів і прокурорів слідчий суддя навіть не згадала.
Ще переконливішим щодо особистої зацікавленості слідчого судді застосувати для підозрюваного прийнятну для нього міру запобіжного заходу свідчить й її обґрунтування щодо відсутності підстав для застосування більш суворої міри запобіжного заходу до підозрюваного, який фактично не виконав рішення апеляційної інстанції ВАКС, що межує із вчиненням кримінального правопорушення.
Читайте також: «Замкнуте коло», або Що можуть означати критичні нападки на НАБУ і САП у справі за підозрою А. Коболєва?
І це при тому, що вона погодилася з цим, але в подальшому фактично почала стверджувати зворотнє, намагаючись виправдати такі дії підозрюваного, чого фактично я у своїй практиці ще не зустрічав. Ви тільки вдумайтесь у те, що пише слідчий суддя: «Разом із тим підозрюваним та іншими особами вочевидь вживаються заходи, спрямовані на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 1 березня цього року, позаяк станом на 8 березня (тобто на 8 день, – примітка автора) було внесено 46,71% визначеної суми застави, тобто майже її половину». А ще більше я переконуюся в бажанні ледь не виправдати підозрюваного, коли читаю наступні «шедеври» особистого внутрішнього переконання слуги Феміди: «Слідчий суддя враховує, що в цьому кримінальному провадженні розмір застави визначений у розмірі, що перевищує межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КК України, у зв’язку з чим вона припускає, що у підозрюваного можуть виникнути об’єктивні труднощі у виконанні ухвали суду». Тобто в апеляційній інстанції ВАКС, яка визначила заставу саме в такому розмірі, подібних сумнівів не було, а в слідчого судді вони чомусь з’явилися. Чому б це?
Або вслухайтесь у ще такі доводи слідчого судді нашого нового (особливого) суду: «…… на переконання слідчого судді, конкретно в цьому випадку провідне значення має її абсолютний розмір, який складає понад 107 млн грн, тобто в понад 100 разів перевищує верхню межу застави, визначену законодавцем для особливо тяжких злочинів (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України), та належить до переліку найбільших розмірів застав, внесених за весь час існування цього процесуального інституту в Україні». На це я міг би заперечити слідчому судді запитанням: а хіба в нас було багато кримінальних проваджень, де б такого рівня високопосадовці підозрювались у розкраданні державного майна в таких розмірах?
У подальшому слідчий суддя дофантазувався до того, що дійшов до ще одного висновку про те, що внесення підозрюваним 46,71% визначеної апеляційною інстанцією ВАКС суми застави не свідчить про виникнення нових, раніше не констатованих, ризиків у цьому кримінальному провадженні, які можуть перешкоджати його розслідуванню іншим чином, а вважає цей факт актуалізацією ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ступінь якого від цього зріс, а тому робить висновок про необхідність покладення на ОСОБА_5 додаткового обов’язку носити електронний засіб контролю, при тому, що його застосування та ж апеляційна палата визнала незадовго до цього недоцільним за неможливості в умовах воєнного стану в Україні!
Не зовсім зрозумілим є й висновок слідчого судді про те, що чинний кримінальний процесуальний закон не містить прямої кореляції між невнесенням застави протягом п’яти днів із дня її визначення й необхідністю обрання підозрюваному більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча, дійсно, це є прогалина в законі. Особливо неприйнятним і, вважаю, надуманим слідчим суддею, є визнання запобіжного заходу у вигляді застави найбільш ефективним, позаяк на депозитний рахунок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло більше 107 млн грн, що безсумнівно вже призвело до економічної зацікавленості ОСОБА_5 у збереженні грошової суми, внесеної ним особисто (слідчий суддя, мабуть, не звернув увагу, що зі 107 млн грн, лише 1 мільйон грн внесено підозрюваним).
А хіба не фантазії чи припущення слідчого судді є в тому, що станом на час постановлення цієї ухвали обов’язок підозрюваного виконати ухвалу суду від 01.03.2023 року ще не вичерпав себе й має бути реалізований шляхом додаткового надходження від підозрюваного та заставодавців?
Насамкінець скажу свою особисту думку про висновки, які можна зробити з цих судових рішень нашого «особливого» антикорупційного суду. Враження в цілому протиречиві, але головним є те, що й цей новий судовий орган не тільки допускає явні судові помилки, але й ухвалює рішення, в законності яких виникають обгрунтовані сумніви, а що ще гірше, що на нього теж можна впливати, як і на суди звичайної юрисдикції, адміністративної чи господарської.
Чому я вирішив так глибоко проаналізувати судові рішення щодо цієї епопеї з обрання міри запобіжного заходу такого рівня керівнику державної компанії? Ви вже бачите (я до тих, хто зголосився витратити свій час на прочитання моєї публікації), що написав забагато. Але, повірте, витрачений вами час цього коштує, бо по цьому окремому кримінальному провадженню можна зробити об’єктивні висновки про результати, а точніше, мабуть, наслідки так званих реформ в Україні, які нам нав’язали ззовні, хоча, я впевнений, що їхні ідеї та пропозиції наші «реформатори» просто спотворили чи навмисно напередодні великомасштабної війни з агресором, чи робили це невміло, непрофесійно, навіть не усвідомлюючи того, до чого це в дійсності призведе. У мене зараз навіть такі припущення існують.
Джерело: Юридичний вісник України
