Інформаційна війна, інформаційно-психологічні операції, пропаганда чи дезінформування на війні?

«Уточніть значення слів, і ви позбавите людство половини помилок».
Рене Декарт

Сергій Гордієнко, доктор юридичних наук, доцент

Свого часу А. Дистервег писав: «неправильне знання гірше, ніж незнання». Щоб за суттю відповісти на поставлене в заголовку запитання, в першу чергу необхідно визначитися із співвідношенням основних категорій та понять, якими користуються при описі зазначеної тематики (інформація, критична інформація, інформаційні масиви, протидія, протиборство, загроза, безпека, загрози інформаційним масивам, війна, зброя, інформаційна війна, кібервійна, спеціальна інформаційна операція, інформаційно-психологічні операції, пропаганда, дезінформація тощо). Й лише після офіційно визнаних державою в нормативно-правових актах науково-обґрунтованих понять є можливість у подальшому адекватно вести дискусію про баланс інтересів України як держави, суспільства й особи між собою в інформаційній сфері, а також про адекватне визначення та відображення загроз Україні від іноземних держав в інформаційній сфері та протидію останнім, що дасть реальну змогу структурувати цілі державних інституцій в інформаційній сфері та розмежувати їх повноваження. Надалі має бути вибудувана вертикаль і горизонталь завдань державних і недержавних структур.

Дещо про вказані поняття та їх суть

В якості прикладу наведемо ряд точок зору на поняття і «інформація» та «війна». Залежно від сфери досліджень інформація має безліч визначень: позначення змісту, отриманого від зовнішнього світу в процесі пристосування до нього (Н. Вінер); заперечення ентропії (Бриллюен); комунікація й зв’язок, у процесі яких усувається невизначеність (К. Шеннон); передання розмаїтості (У. Ешбі); ступінь складності структур (А. Моль); імовірність вибору (Ягл). Закон «Про інформацію» під інформацією розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі, а Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» визначає це поняття інакше: інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Читайте також: Відповідальність за колабораціонізм: проблеми теорії (законодавства) і практики

У цьому контексті О. П. Дзьобань та В. Г. Пилипчук у своїй роботі «Феномен інформації: історико-правові та філософські аспекти» зробили низку дуже цікавих і предметних висновків:

1. Процес формування концепцій розуміння ролі та значення інформації можна умовно розділити на три періоди: докібернетичний, кібернетичний і посткібернетичний. Водночас, незважаючи на те, що природа інформації активно досліджувалася починаючи з другої половини ХХ століття, основною проблемою й нині залишається відсутність єдиного розуміння сутності інформації.

2. При визначенні поняття «інформації» слід враховувати такі ключові аспекти:

– концептуальні засади розуміння суті інформації й теорії інформації, що містяться в дослідженнях і вживані в математиці, фізиці, кібернетиці не повністю відповідають ролі й значенню досліджуваного явища для суспільних відносин;

– поняття «інформація» не зовсім доречно впроваджувати та використовувати в контексті науково-технічних досліджень. Очевидно, що саме в цьому полягає одна з головних причин труднощів у визначенні справжнього значення цього терміну;

– у розумінні інформації та описанні її поняття мовна мотивація має не менш важливе значення, аніж аналіз характеристики, структури, природних властивостей і самого змісту цього феномена;

– не зовсім коректним видається зведення поняття «інформація» до слів «відомості», «дані», «сигнали», «команди» тощо, та відповідне його юридичне трактування в чинному законодавстві.

3. Інформація, поряд із матерією та енергією, є фундаментальними величинами, які становлять основу світобудови та розвитку людини, суспільства і держави. В контексті зазначеного правомірною є постановка проблем:

– щодо наявності потреби надання юридичного визначення інформації й доцільності запровадження підходів, характерних для визначення енергії і матерії;

– стосовно пріоритетності законодавчого визначення термінів, які є базовими для інформаційної діяльності, зокрема: «інформаційні ресурси», «відомості (дані)», «інформаційна продукція», «інформаційні послуги» та ін., що сприятиме розвитку економіки та нових суспільних відносин в сучасних умовах.

4. Феномен інформації вимагає подальших комплексних досліджень на рівні філософії, лінгвістики, соціології, психології, біології, права та інших галузей науки (Пилипчук В. Г., Дзьобань О. П. Феномен інформації: історико-правові та філософські аспекти / «Інформація і право». № 1(13)/2015. 154 с. С. 5–14).

На нашу думку, інформація – це відомості, отримані людиною в процесі діяльності з пізнання інформації. Це осмислені людиною відомості про навколишній світ і процеси, що відбуваються в ньому. Інформація існує незалежно від пізнання її людиною, і лише пізнана інформація стає відомостями.

Доцільним також вважаємо розмежувати поняття «війна» і «збройний конфлікт». Однак, ми зупинимося тільки на визначенні війни.

Війна – це збройна боротьба двох і більше держав, яка характеризується формальним актом її оголошення. Початок війни для сторін які воюють має чітко визначені наслідки: припиняються дипломатичні та консульські відносини; припиняються будь-які економічні, торгові, фінансові взаємовідносини між фізичними та юридичними особами країни противника. Для досягнення політичних цілей у війні використовуються збройні сили як головний і вирішальний засіб, а також економічні, дипломатичні, ідеологічні й інші засоби боротьби. Відтак спробуємо зрозуміти термін «інформаційна війна», допустивши просту компіляцію двох понять: збройна боротьба двох і більше держав за використання в якості зброї будь-яких відомостей та/ або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. А тепер уявимо таку зброю в руках солдата чи державного діяча, або спробуємо особисто застосувати «інформаційну зброю» (нематеріальний об’єкт) проти будь-кого. Тобто, використовуючи популістські поняття йде дезорієнтація населення стосовно векторів загроз. Таким чином, викладене слугує підставою для висновку, що «інформаційних війн» як типу війн не існує. Реальною є лише збройна боротьба з використанням класичного методу діяльності абсолютно всіх спецслужб світу – дезінформування. Останнє описане не однією сотнею публіцистичних, наукових та художніх книг.

Дезінформація та її просування

Дезінформування – активний метод діяльності спецслужб, який полягає у цілеспрямованому доведенні до іноземних держав або окремих політичних структур, які приймають рішення на державному рівні, дезінформаційних матеріалів з метою ввести їх в оману та спонукати до дій (бездіяльності).

Читайте також: Для російських агресорів СНПК така саме зброя, як і ракети, які вони запускають по українських містах

Дезінформування здійснюється у формі окремих разових або довгочасних заходів та операцій. Воно складається з підготовки дезінформаційних матеріалів, доведення їх до іноземних держав, їхніх структур та контроль за їхньою реакцією. Дезінформування розрізняють за масштабом, способом і формою його здійснення. Стратегічне дезінформування визначається проведенням, як правило, дезінформаційних операцій, розрахованих на забезпечення вирішення найбільш важливих для держави завдань, пов’язаних із можливими змінами співвідношення сил на міжнародній арені на свою користь. Тактичне дезінформування представляє собою проведення дезінформаційних заходів з метою вирішення завдань на суто тактичному рівні.

У залежності від способів проведення розрізняють агентурне, безагентурне та комбіноване дезінформування. Проведення дезінформування включає: підготовку дезінформаційних даних; обрання способу дезінформування; просування дезінформаційних даних до структур іноземних держав; контроль за реакцією іноземних держав на дезінформацію. Спосіб дезінформування обирається з урахуванням масштабу заходу та об’єкта дезінформування; змісту даних; характеру дій, до здійснення яких намічено спонукати іноземні структури; наявності сил та інших засобів, які можуть бути використані для просування дезінформаційних даних; вірогідні заходи, які спецслужби можуть здійснити для перевірки дезінформаційних даних тощо.

Просування дезінформації найчастіше здійснюється шляхом використання засобів масової інформації – преса, радіо, телебачення і кіно, міжнародні засоби електронного зв’язку тощо. Централізація дезінформаційної діяльності забезпечує вироблення єдиної стратегії і тактики дій спеціальних органів при проведенні цієї роботи, правильне визначення дезінформаційних даних, що призначені для просування до іноземних держав. Централізація означає керівництво одним центром – спецслужбою.

Інформаційно-психологічні операції

Тепер є сенс звернутися до класичних визначень інформаційно-психологічної операції. Психологічна операція (також військова інформаційна операція, часто інформаційно-психологічна операція (ІПСО або ІПсО) — сплановані дії з передачі конкретної інформації та індикаторів до іноземних аудиторій, щоб вплинути на їхні почуття, мотиви, критичне мислення і, зрештою, на діяльність іноземних урядів, організацій, груп чи індивідів.

В СРСР під час Холодної війни існувало визначення-антипод – планова пропаганда або допоміжна (політична, економічна, культурна, відповідно військова та інша) діяльність, яка проводиться в мирний та воєнний час, розрахована на іноземні ворожі, дружні або нейтральні аудиторії з метою впливу на їхні відносини і поведінку в сприятливому напрямку для досягнення політичних і військових цілей (Вікіпедія).

Визначення ІПСО офіційно закріплено лише в Польовому статуті ЗС США. У цьому статуті розглядаються психологічні операції як компонента національної могутності, яка безпосередньо впливає на національну волю. Психологічні операції впливають на національну волю дружніх, нейтральних та ворожих сил та суспільств. Це досягається за допомогою впливу на настрої і дії груп, які є об’єктами психологічних операцій для того, аби схиляти їх до підтримки національної політики та національних цілей.

Ціль психологічних операцій залишається незмінною – вони покликані сприяти досягненню цілей військових операцій своїх збройних сил як у мирний, так й у воєнний час за допомогою різноманітних способів зміни думок, почуттів та відносин, а зрештою поведінки груп людей, які є об’єктами психологічних операцій. Психологічні операції (ПСХО) – це планова пропагандистська і психологічна діяльність, що проводиться в мирний або воєнний час, розрахована на іноземні ворожі, дружні чи нейтральні аудиторії для того, щоб впливати на їхнє ставлення та поведінку в сприятливому напрямку для досягнення як політичних, так і військових національних цілей США. Психологічні операції поділяються на стратегічні, оперативні та тактичні.

Пропаганда

Пропаганда – систематичне, цілеспрямоване розповсюдження за допомогою різноманітних засобів зв’язку та інформації певних ідей з метою впливу на думки, почуття і ставлення або поведінку, що є об’єктами пропаганди аудиторій для того, аби досягти прямих чи непрямих вигод для країни, що веде таку роботу. Психологічні акції включають використання засобів масової інформації та допоміжну діяльність у мирний та воєнний час, яка має на меті підрив потенційного чи дійсного престижу та впливу на противника у ворожих, нейтральних чи союзних країнах і зміцнення свого впливу та престижу.

Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси

Психологічні операції, якщо їх здійснення було започатковано завчасно й вони проводилися з високою ефективністю, можуть дозволити відмовитися від фактичного застосування військової сили. Психологічні операції є також невід’ємною частиною операцій із тактичної дезінформації, забезпечення внутрішньої безпеки інших країн, підтримання миру, боротьби з тероризмом та інших спеціальних операцій.

Завданням сил психологічних операцій є надання підтримки звичайним збройним силам, а також іншим спеціальним силам на всіх рівнях воєнних дій та у конфліктах будь-якої інтенсивності (високої, середньої та низької). Частини та підрозділи психологічних операцій розробляють кампанії з метою підтримки звичайних збройних сил і спеціальних сил використовують наступні пропагандистські заходи:

• аналіз завдання підтримуваного об’єднання;
• визначення завдання психологічної операції;
• збір інформації;
• аналіз об’єкта впливу;
• вибір тем і символів;
• вибір засобів поширення пропаганди;
• підготовка пропагандистських матеріалів;
• попередня перевірка ефективності запланованих заходів;
• одержання остаточного дозволу на проведення кампанії;
• розповсюдження пропагандистських матеріалів;
• оцінка ефективності пропагандистських заходів.

Таким чином, психологічні операції мають на меті використання всіх форм впливу для зміни поведінки людини. Головним завданням психологічних операцій є сприяння зміні настроїв, почуттів, відносин чи поведінки, які є об’єктами психологічних операцій осіб або груп, щоб переконати їх припинити опір чи вжити дій, вигідних для своїх військ. Психологічні операції включають головним чином пропаганду та психологічні акції. Ця діяльність покликана надати підтримку командуванню у виконанні завдань, що стоять перед ним, адже підрозділ ПСХО готує пропагандистські кампанії та розробляє пропагандистські матеріали (Психологічні операції).

Елементи ІПСО

Інформаційно-психологічна операція – це дещо видозмінений переклад поняття Psychological Operations, PSYOPS. Значення його, якщо максимально спростити, полягає в тому, щоб спочатку вплинути на настрої груп у суспільстві. На наступному етапі поширення таких настроїв прямо позначиться на діях представників цього ж суспільства. ІПСО застосовують і в мирний, й у воєнний час. Під час нинішньої війни йдеться про те, щоб передусім забезпечити загарбнику оптимальні умови для взяття під контроль територій, тобто зробити все, щоб українці не чинили опір російським окупантам.

До елементів ІПСО відносяться пропаганда, перебільшення певної інформації або применшення іншої та кібератаки. Найскладніше з тим, що елементами ІПСО можуть бути і реальні події. По суті це підтверджують і дані української розвідки, оприлюднені виданням «Дзеркало тижня» вночі на 25 лютого про плани росіян. Через ІПСО нас намагаються підвести до одного висновку – легше підкоритися ворогу, аніж будь-яким чином опиратися йому (Що таке ІПСО, чому важливо це знати і які операції зараз проводить Росія проти України).

На нашу думку, викладене вище дає підстави для простого, але важливого висновку: визначення «інформаційні війни» та «інформаційно-психологічні операції» в «чистому» вигляді є лише термінологічно замаскованою пропагандою, політизованою та необґрунтованою підміною поняття дезінформування та протидії йому, яке, як підтверджує історія, ефективно та адекватно проводиться лише за допомогою будь-якого виду спеціальних, служб створених для проведення таємних операцій.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути