Думка експерта
Камінь спотикання «Північних потоків»…
Тамара Дудаш, докторка юридичних наук, доцентка кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка
Принцип подвійної криміналізації як бар’єр для німецького правосуддя (за матеріалами аргументовчої частини ухвали польського суду у справі Володимира Журавльова).
Суть справи
Окружний суд у Варшаві (Sąd Okręgowy w Warszawie) 17 жовтня в одноособовому складі, суддя Даріуш Лубовський (Dariusz Łubowski), розглянув справу Володимира Журавльова. Його розшукували органи влади Федеративної Республіки Німеччини на підставі європейського ордера на арешт № BGS 424-24 для цілей кримінального провадження за діяння, передбачене в таких приписах Кримінального кодексу Німеччини:
– абзац 1 § 88 «Антиконституційний саботаж» (Verfassungsfeindliche Sabotage): «(1) Той, хто з наміром підтримати зусилля, спрямовані проти існування або безпеки Федеративної Республіки Німеччина чи проти конституційних принципів, закріплених Основним законом: усуває, робить непридатним для використання або позбавляє функції важливий засіб виробництва чи важливий об’єкт інфраструктури, що його використовують для загального блага або безпеки; або знищує або пошкоджує такий засіб чи об’єкт, карається позбавленням волі на строк до п’яти років або штрафом».
Читайте також: Наслідки невиконання вимог ч.1 ст.199 КПК України
– Абзац 1 § 305 «Знищення важливих засобів виробництва» (Zerstörung wichtiger Arbeitsmittel): «(1) Той, хто знищує, пошкоджує, робить непридатним для використання, усуває або позбавляє функції важливий засіб виробництва або важливий об’єкт інфраструктури, що його використовують для загального блага або безпеки, і тим самим значно порушує функціонування підприємства або об’єкта, карається позбавленням волі на строк до п’яти років або штрафом».
– Абзац 1 § 308 «Спричинення вибуху шляхом використання вибухових речовин» (Herbeiführen einer Explosion mit Sprengsto°): «(1) Той, хто шляхом використання вибухових речовин спричиняє вибух, який створює небезпеку для життя або здоров’я іншої людини чи для чужого майна значної вартості, карається позбавленням волі на строк не менше одного року».
З огляду на відсутність ухвали суду щодо видачі Володимира Журавльова у відкритих джерелах, аргументація польського суду зреконструйована на підставі відео, що міститься у джерелі: (Polish court rejects Germany’s extradition request in Nord Stream case. ±e Warsaw District Court has refused Germany’s European Arrest. Telewizja Republika: official page in Facebook (Accessed: 10.11.2025)). Щодо самого В. Журавльова, він є українським інструктором з дайвінгу, якого німецькі прокурори підозрюють у причетності до організації або виконання підривів газопроводів «Північний потік» у вересні 2022 року (Accessed: 10.11.2025). Спочатку в ЗМІ він часто фігурував як «Volodymyr Z.» (Володимир З.), оскільки польські правила конфіденційності обмежували повне розкриття імені до певного моменту. Пізніше, зокрема після оголошення ухвали суду, його ім’я було підтверджено в багатьох джерелах, і він сам відмовився від права на анонімність (Accessed: 10.11.2025).
Загалом же із зазначеного випливає, що німецька прокуратура кваліфікувала дії підозрюваного українця за трьома повищими параграфами, бо розглядає інцидент як комплексний акт диверсії: 1) використали вибуховий пристрій (§ 308); 2) ціллю була критична інфраструктура (§ 305); 3) мотив був політичним і спрямованим проти національної безпеки Німеччини (§ 88). Ці параграфи в сукупності окреслюють картину високоорганізованого, цілеспрямованого та політично вмотивованого саботажу з боку підозрюваного.
Зазначимо й те, що підозрюваного Володимира Журавльова затримали співробітники поліції в Прушкові (передмістя Варшави) 30 вересня 2025 року о 07:40 відповідно до клопотання Окружної прокуратури у Варшаві від 3 жовтня 2025 року щодо запиту держави-члена Європейського Союзу про видачу розшукуваної особи на підставі європейського ордера на арешт.
Позиція польського суду
Розглянувши справу підозрюваного, суд постановив таку резолютивну частину своєї ухвали (postanowienie). По-перше, на підставі пункту 1 § 1 статті 607r Кримінального процесуального кодексу Польщі (Kodeks postępowania karnego, далі – КПК Польщі), відмовити німецькій владі у видачі Володимира Журавльова (суд перевірив особу підозрюваного за наданими документами громадянина України) на підставі європейського ордера на арешт, виданого Федеральним судом справедливості Німеччини (Bundesgerichtshof), який знаходиться в місті Карлсруе 5 червня 2024 року.
Пояснимо, що згідно з пунктом 1 § 1 статті 607r КПК Польщі польський суд може відмовити у видачі особи на підставі європейського ордера на арешт, якщо: «діяння, у вчиненні якого підозрюють або обвинувачують особу, або за яке її засуджено, не становить злочину згідно з польським законодавством». Ця стаття стосовна до принципу подвійної кримінальності (zasada podwójnej karalności). Вона, хоча й передбачає винятки, зобов’язує польський суд переконатися, що дії, інкриміновані в іншій країні ЄС (у цьому випадку – в Німеччині), також є злочином відповідно до польського права.
По-друге, на підставі § 1 статті 253 КПК Польщі, скасувати запобіжний захід у виді тимчасового арешту, застосований у цій справі до Володимира Журавльова, та розпорядитися про його негайне звільнення.
По-третє, витрати на це провадження покласти на державну скарбницю. Далі, перш ніж викласти обґрунтування своєї ухвали, суд звільнив Володимира Журавльова з-під варти.
Суд насамперед ствердив свій висновок, що запит німецької влади про видачу він відхиляє. Лише після цього суддя навів аргументацію для такого висновку. Такий підхід робить аргументацію більш переконливою для аудиторії з погляду її сприйняття. Адже дані досліджень показали, що саме виклад аргументації в порядку «висновок – аргументи» (а не навпаки) краще сприймає адресат аргументації (Дудаш Т. Правова аргументація: загальнотеоретична характеристика: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2024. С. 546–547).
Читайте також: Два місяці мораторію. Чи вже відчув бізнес полегшення, і чого чекати далі
Аргументовча частина виступу судді містить правову позицію суду який насамперед окреслив межі розгляду справи та обмеженість своєї юрисдикції, вказавши, що: «предметом цього провадження не є визначення того, чи вчинила запитувана особа діяння, що його інкримінує німецька сторона. Предметом є лише те, чи може таке діяння становити підставу для виконання європейського ордера на арешт. Польський суд не має у своєму розпорядженні жодних первинних доказів у цій справі. Німецька сторона в рамках європейського ордера на арешт передала лише дуже загальну інформацію, формально необхідну в таких провадженнях, яка могла вміститися на одній сторінці формату А4. Фактично Окружний суд у Варшаві не має юрисдикції встановлювати, чи була запитувана особа співучасником вибуху трубопроводів Nord Stream 1 і 2, а також оцінювати його вину чи невинність» (Polish court rejects Germany’s extradition request in Nord Stream case. ±e Warsaw District Court has refused Germany’s European Arrest. Telewizja Republika: official page in Facebook (Accessed: 10.11.2025)).
Далі суд чітко сформулював питання, яке він має юрисдикцію вирішувати: «польський суд зобов’язаний у цьому провадженні оцінити, чи існують перешкоди для видачі запитуваної особи німецькій владі, закритий перелік яких міститься в статтях 607p та 607r Кримінального процесуального кодексу» (Polish court rejects Germany’s extradition request in Nord Stream case. ±e Warsaw District Court has refused Germany’s European Arrest. Telewizja Republika: official page in Facebook (Accessed: 10.11.2025)). Додамо, що ст. 607р КПК Польщі містить обов’язкові підстави для відмови у виконанні європейського ордера на арешт (Kodeks postępowania karnego. Stan prawny aktualny na dzień: 09.11.2025. Dz.U.2025.0.46 t.j. Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 r. (Accessed: 10.11.2025)), а у ст. 607r КПК Польщі вміщені факультативні (необов’язкові) підстави для відмови у виконанні європейського ордера на арешт (Art. 607r. Facultative reasons for denial of execution of the warrant (Accessed: 10.11.2025)).
Суд не встановив наявності жодної з перешкод, перелічених у статті 607p КПК Польщі. На такі перешкоди покликався захист підозрюваного. Тому суд обґрунтував підстави для відхилення аргументів захисту, спочатку перелічивши власне аргументи захисту. А саме: «Захист дуже докладно висунув надзвичайно серйозні звинувачення проти німецького правосуддя, стверджуючи, що існує абсолютна перешкода для виконання європейського ордера на арешт, як це визначено в пункті 5 § 1 статті 607p КПК Польщі. 1) Захист стверджував, що будь-яка видача запитуваної особи до Німеччини порушить права та свободи людини і громадянина.
Це, на думку захисту, випливає з політичного контексту справи та глибокої політизації німецьких судів. А також з повної залежності німецьких суддів від виконавчої влади та політиків. 2) Захист зазначив, що суддів у Німеччині призначають та підвищують політики. Кадрове забезпечення федеральних судів здійснюють партійні активісти. Німецькі судді не мають матеріального імунітету. Захист також стверджував, що в Німеччині суддів карають строками ув’язнення за їхні рішення. Як приклад, навели ухвалу від 23 серпня 2023 року, де регіональний суд визнав суддю Крістіана Детмарка винним у перевищенні повноважень. Це сталося через те, що він ухвалив рішення про скасування обов’язку носити маски та використовувати тести на COVID-19 у двох школах. За це суддю засудили до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку. 3) Захист також порушив питання про глибоке проникнення в німецьких політиків та корумповані німецькі політичні еліти російського впливу, який «очолював» колишній канцлер Гархард Шредер. На думку захисту, це могло призвести до видачі запитуваної особи з Німеччини до Росії» (Polish court rejects Germany’s extradition request in Nord Stream case. ±e Warsaw District Court has refused Germany’s European Arrest. Telewizja Republika: official page in Facebook (Accessed: 10.11.2025)).
Суд заявив, що «політика є сферою діяльності політиків, а не судів», по суті оголосивши усі питання, що їх підняла сторона захисту, політичними. Далі суд обмежив свою компетенцію лише оцінюванням правових аспектів справи.
Отже, суд не прийняв як підставу для відмови видати підозрюваного пункт 5 § 1 статті 607p КПК Польщі. Проте суддя самостійно знайшов перешкоду для виконання європейського ордера на арешт Володимира Журавльова в переліку, що міститься в статті 607r КПК Польщі.
Необхідно було оцінити обставини, за яких вчинено діяння, яке інкримінує німецька сторона. Його здійснили під час кривавої та геноцидної агресії росії проти України, що триває з 2014 року, а не з 2022 року. Суд відштовхнувся від твердження, що війна розпочалася не в 2022 році.
Далі суд звернувся до правової концепції справедливої війни (just war). Суд зазначив, що «цю концепцію розробили такі філософи, як Аристотель, який вважав війну допустимою лише для захисту батьківщини та відновлення миру, та Цицерон, котрий зазначав, що справедливу війну ведуть заради праведної справи або для самозахисту. Пізніше ці концепції розвивали Святий Августин, Святий Тома Аквінський та Паво Вовіц. Справедливу війну треба вести лише, щоб подолати зло, і її не можна спрямовувати на завоювання. Вона повинна мати на меті повернення незаконно втраченого майна або територій або захист батьківщини. Її треба вести з любови до батьківщини, справедливості та вірності своїй державі». Далі Суд підвів (субсумував) під цю концепцію позицію і дії України в російсько-українській війні. Суд, зокрема, зазначив: «Усім цим умовам, безсумнівно, відповідає Україна в своїй боротьбі проти російської агресії та геноциду. Українських солдатів та всіх, хто діє в складі українських Збройних сил, зокрема спеціальні підрозділи, не можна розглядати як терористів чи диверсантів. Вони послаблюють ворога, прагнучи захисту своєї батьківщини.
Знищення критичної інфраструктури будь-якої держави в мирний час є диверсією і злочином. Однак дії такого ж роду, що їх вчиняють збройні сили під час справедливої оборонної війни, проти критичної інфраструктури агресора, є не диверсією, а військовими діями диверсійного характеру, які в жодному разі не становлять злочинів.
Читайте також: «Вони ганьблять наше село», або Цькування суддів за радянськими методичками
Якщо Україна, її спеціальні підрозділи, зокрема запитувана особа, організували збройну місію зі знищення ворожих трубопроводів, то ці дії не були протиправними. Навпаки, вони були виправданою, раціональною та справедливою дією в рамках справедливої війни, і їх слід розглядати як sui generis виправдання, що унеможливлює кримінальну відповідальність».
Окремим аргументом, що є окремою лінією аргументації, є аргумент про функційний імунітет та відповідальність держави. Він ґрунтований на аргументі із судової практики та аргументі з акту ООН. На думку суду, «запитувана особа, оскільки вона була виконавцем діяння, користується так званим функційним імунітетом. Цей імунітет охоплює його діяння, вчинене від імені Української держави. Відповідальність за це діяння, через його офіційний характер, може бути приписана лише державі, від чийого імені діяв виконавець, і лише ця держава потенційно може нести за це відповідальність. Це підтверджує, наприклад, рішення Верховного Суду Республіки Польща No. IV CSK 465/09 від 29 жовтня 2010 року та рішення Суду ЄС від 3 лютого 2012 року. Документ Комісії міжнародного права про відповідальність держав No A/56/10 (додаток до резолюції ГА ООН 56-83) у статтях 7 та 8 зазначає, що діяння органу держави або особи, яка здійснює елементи державної влади, вважають діянням цієї держави, навіть якщо вони перевищили повноваження. Це виключає відповідальність осіб, які діяли від імені своєї держави» (Polish court rejects Germany’s extradition request in Nord Stream case. ±e Warsaw District Court has refused Germany’s European Arrest. Telewizja Republika: official page in Facebook (Accessed: 10.11.2025)).
Третя лінія аргументації зосереджена на відсутності юрисдикції Німеччини щодо вибухів на газопроводах. Як перший аргумент у цій лінії суд звернув увагу на те, кому належить право власності на газовпроводи: «вибухи трубопроводів Nord Stream 1 і 2 не відбулися на території Німеччини і не в німецьких територіальних водах, а у міжнародних водах, поблизу данського острова Борнгольм. Трубопроводи Nord Stream 1 і 2 є критичною інфраструктурою ворога України – росії. Знищення цих російських трубопроводів мало військове обґрунтування, оскільки послаблювало військовий потенціал рф. Німецька держава співфінансувала цю агресію, купуючи газ у росії та переказуючи мільярди євро під час повномасштабної військової агресії. Поведінка Німеччини була ворожою до України. Nord Stream 1 на 51% належить Газпрому, росії, а Nord Stream 2 на 100% належить Газпрому, тобто росії. Отже, Німеччина намагається переслідувати підозрюваного за знищення російського майна».
Другим аргументом у цій лінії суд вважає незастосовність Кримінального кодексу Німеччини в міжнародних водах, де відбулися вибухи на газопроводах. Суд зазначив, що § 3 Кримінального кодексу Німеччини (далі – КК Німеччини) передбачає його застосовність до діянь, вчинених на території ФРН, а § 4 КК Німеччини поширює це на німецькі судна. Діяння, вчинені за кордоном, можуть бути підставою для переслідування лише у випадках, перелічених у § 5 і 6 КК Німеччини. Поняття діянь, вчинених за кордоном, стосується територій іноземних держав, а не морів та океанів світу, що становлять міжнародні води. Отже, виникає питання, чи може Німеччина застосовувати свій кримінальний кодекс до події, яка сталася в міжнародних водах, і не відбулася на німецькому судні. У такій ситуації німецькі суди не мали б юрисдикції.
Третім аргументом у цій лінії є суперечливість у фактах та їхній кваліфікації, що стали підставою для самого звинувачення. Суд звернув увагу, що «діяння, нібито, було вчинено у Віку, на острові Рюген, коли запитувана особа сіла на яхту «Андромеда». Вибухи відбулися на значній відстані від міста Вік, на північний схід і південний схід від Борнгольма, у міжнародних водах. Акт фрахтування яхти у Віку відбувся 8 вересня 2022 року, тобто за 18 днів до вибуху. Цей факт не може зробити це місце forum delicti commissi (місцем скоєння злочину) і виправдати застосування положень КК Німеччини». Насамкінець Суд припустив, що належним форумом для розгляду цієї події в майбутньому стане міжнародний трибунал.
На підставі наведених аргументів Суд виснував:
1. Якщо виконавець діяв у рамках справедливої оборонної війни від імені України, він не скоїв злочину.
2. Німецька держава не має юрисдикції для переслідування будь-якої фізичної особи за спричинення вибухів трубопроводів Nord Stream 1 і 2 й не мала підстав видавати європейський ордер на арешт.
Хоч ця ухвала не була остаточною, прокуратура Польщі її не оскаржувала. А для кращого розуміння взаємозв’язків між лініями аргументів та того, як вони підтримують висновки аргументовчої частини ухвали суду, зобразимо графічно структуру аргументації. Така структура аргументації є складною, адже поєднує три лінії аргументів, які в своїй сукупності підтримують висновок суду про відмову видати Володимира Журавльова. Тобто йдеться про пов’язану аргументову структуру: дві лінії підтримують висновок про відсутність юридичної відповідальності за діяння, вчинене в умовах справедливої війни, а одна – про відсутність юрисдикції Німеччини на діяння, вчинене у морських водах. Зв’язки між аргументами виглядають так:
Отже, у справі Володимира Журавльова суд використав норму статті 607r КПК Польщі як основу свого юридичного вирішування, яка запроваджує принцип подвійної криміналізації діяння в Польщі та в іншій державі ЄС, яка видала європейський ордер на арешт. Суд застосував цю норму крізь оптику доктринальної концепції справедливої війни, прив’язаної до суспільно-політичного контексту російської агресії проти України; наявності у Володимира Журавльова функційного імунітету від кримінальної відповідальності за діяння, вчинене від імені держави та відсутності юрисдикції Німеччини вирішувати справу заявника з огляду на факти справи.
З нашого погляду, основним аргументом, що зумовив інші як додаткові, але обов’язкові, все ж вважаємо звернення до доктринальної концепції справедливої війни. А саме: хоча дії (підрив газопроводів) були б злочином у мирний час, в контексті агресивної війни росії проти України їх не можна розглядати як злочин за польським законодавством, оскільки вони вчинені в рамках захисту у справедливій війні.
Джерело: Юридичний вісник України
