Коли електронний договір може виявитися непідписаним: судова практика

Христина Венгриняк, юридичний радник ІТ компанії «Intecracy Deals»

Із розвитком електронного документообігу та переходом на використання електронного цифрового підпису поступово формується судова практика з цих питань. Так, у рішенні Вищого господарського суду по справі No 910/361/14 від 09.11.2017 р. була сформована позиція стосовно того, яким чином клієнт вважається таким, що погодився з умовами договору в електронному вигляді шляхом приєднання, і коли договір вважається підписаним електронним цифровим підписом (далі — ЕЦП).

Звертаємо увагу на те, що незнання нюансів роботи з електронними документами та електронним цифровим підписом може дорого обійтися як банкам, так і їхнім клієнтам. Тому перед тим, як почати взаємодію в електронному вигляді, вивчайте особливості підписання документів електронним цифровим підписом та погодження з умовами правочинів шляхом приєднання. Зокрема, обирайте програмне забезпечення, яке дозволяє перевіряти накладення ЕЦП, його валідність, а також забезпечує створення юридично значимого документу шляхом накладення ЕЦП.

Позиції інстанцій

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 р. у справі No 910/361/14 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — Банк) і присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця (далі – ФОП) на користь банку 50 000,00 грн заборгованості за кредитом, 32 218,38 грн — процентів за користування кредитом, 7 200,00 грн — комісії, 12 421,61 грн — пені, 2 036,80 грн — судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 р. у даній справі задоволено апеляційну скаргу ФОП та скасовано вищезазначене рішення Господарського суду м. Києва. Натомість прийнято нове рішення, яким відмовлено Банку в задоволенні позовних вимог та стягнуто з нього на користь ФОП 2 240,48 грн — судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас банк не погодився з таким рішенням апеляції і звернувся з касаційною скаргою до тоді ще Вищого господарського суду України. Останній у цій справі став на позицію апеляції.

Відзначимо, що місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 16.06.2011 р. між Банком та ФОП шляхом подачі останнім заяви про відкриття поточного банківського рахунку та приєднання до розміщених у мережі інтернет «Умов та правил надання банківських послуг» (далі — Умови) укладено договір банківського обслуговування, відповідно до умов якого клієнту (ФОП) встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через засоби електронного зв’язку.

Пунктом 3.18.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) і/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов’язання сторонами.

Аргументація ВГСУ

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 вказаної норми визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1–3 ст. 207 Цивільного кодексу (в редакції на дату підписання заяви від 16.06.2011 р.) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу передбачено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) в разі, якщо:

— електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

— під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

— особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному в сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1—3 ст. 4 Закону «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами — суб’єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно зі ст. 6 Закону «Про електронний цифровий підпис» сертифікат ключа містить такі обов’язкові дані:

— найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчу вального центру);

— зазначення, що сертифікат виданий в Україні;

— унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;

— основні дані (реквізити) підписувача — власника особистого ключа;

— дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;

— відкритий ключ;

— найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа;

—інформацію про обмеження використання підпису.

Посилений сертифікат ключа, крім обов’язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Однак, на думку ВГСУ, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву від 16.06.2011 р. про приєднання до умов, тарифів ПАТ КБ «Приватбанк». Особистий ключ має властивості прихованого файлу, в якому відображається, зокрема, повне ім’я, номер сертифікату, початок строку дії та завершення строку дії. Відсутні докази отримання ФОП електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, у тому числі ПАТ «ПриватБанк». Тобто банком не доведено підписання заяви від 16.06.2011 р. фізичною особою-підприємцем та використання електронного цифрового підпису.

Окрім того, заява не містить зразків підписів та/або відбитки печатки відповідача, відсутні докази укладення між сторонами угоди щодо надання відповідачу доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк. Також матеріали справи не містять доказів належного доведення до відповідача кредитних лімітів. Також позивачем не доведено, які саме умови та тарифи були розміщені на сайті позивача на час відкриття банківського рахунку, тобто на час укладення договору приєднання, зокрема, до яких саме умов та тарифів приєднався та зобов’язався виконувати відповідач.

Оскільки ні позивачем, ні матеріалами справи не підтверджено отримання відповідачем цифрового підпису та підписання останнім цифровим підписом заяви від 16.06.201 р. про приєднання й погодження з умовами, викладеними в умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку, відсутні докази відкриття ФОП рахунку, користування ним та отримання кредиту. Таким чином, надаючи кредити фізичним та юридичним особам за допомогою засобів електронного зв’язку, банки мають подбати, щоб порядок надання таких кредитів та підписання відповідних документів в електронному вигляді відповідали вимогам чинного законодавства України. Дану проблему може вирішити відповідне програмне забезпечення, за допомогою якого можна буде доказати цілісність підписаного електронного документа, з якими умовами погодився клієнт банку шляхом приєднання, та підтвердити волевиявлення такого клієнта.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути