Думка експерта
Коментар діяння, передбаченого ст. 436-2
Збройна агресія рф, розпочата у 2014 році та масштабована у лютому 2022 року, стала безпрецедентним викликом не лише для національної безпеки, територіальної цілісності та суверенітету України, а також й для системи міжнародного правопорядку. Україна зіткнулася з суттєвою загрозою, а саме інформаційною агресією, яку являє систематичне виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України та глорифікацію її учасників окремими особами як на тимчасово окупованих територіях, так і на підконтрольній Україні території.
В умовах гібридної війни, у якій інформаційна складова має критичне значення, розуміння діянь, що полягають у глорифікації агресії набуває особливого значення для національної безпеки. Вчинення таких діянь незалежно від безпосередніх мотивів, реально виконують функцію інструменту ворожої пропаганди, послаблюють єдність українського суспільства, деморалізують захисників держави та посилюють деструктивні ідеї, які можуть вплинути на міжнародну підтримку держави України. Глоріфікація збройної агресії як специфічний тип протиправної поведінки є новим явищем у кримінально-правовій науці і практиці.
Об’єктом діяння є суспільні відносини, що забезпечують інформаційну безпеку держави, ціннісні орієнтації українського суспільства, локалізують або ліквідують інформаційні загрози. Дане діяння має протидіяти ідеологічним деформаціям правосвідомості, поширенню ворожої пропаганди.
Об’єктивна сторона включає кілька складів кримінальних правопорушень, зокрема за ч. 1: а) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту; б) виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України; в) глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф України, розпочату у 2014 році, серед таких осіб можуть бути представники збройних формувань рф, учасники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф; г) глоріфікація представників окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
За ч. 2: а) виготовлення, поширення матеріалів з виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту; б) виготовлення, поширення матеріалів з виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України; в) виготовлення, поширення матеріалів з глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф України, розпочату у 2014 році, серед таких осіб можуть бути представники збройних формувань рф, учасники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф; г) виготовлення, поширення матеріалів з глоріфікація представників окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Способи вчинення протиправних діянь мають пропагандистський характер, гібрідну агітацію у виді виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії, маніпулятивний спосіб ототожнення збройної агресії рф проти України із внутрішнім громадянським конфліктом на українських теренах, глоріфікація (власне це славлення, звеличення) російських або проросійських учасників бойових дій проти суверенної Української держави. Поширенням таких матеріалів є поширення звернень, листів, листівок, гасел, комп’ютерних носіїв інформації серед невизначеного кола осіб, дописів в інтернеті тощо. Способом вчинення діянь, передбачених коментованою статтею може бути викривлення фактів процедури передачі Криму на кшталт «дарунку Хрущова Україні». Йдеться про викривлення того, хто саме ініціював процедуру, чий підпис стоїть під mУказом о передаче} от 19.02.1954, які території були втрачені Україною взамін Криму, які проблеми отримала Україна разом з Кримом (засушливий солончаковий степ, відсутність сільського господарства та промисловості на півострові, відсутність достатніх водних ресурсів, багато необжитих земель та відсутність рактер правопорушення, що не потребує фізичного протистояння. Вчинення зазначеного діяння можна пов’язати з наявністю психологічної залежності жертви агресії від агресора (стокгольмський синдром), відповідно з якою жертв співчуває загарбникам, своєрідно реагує на психотравматичні події.
Суб’єктивна сторона розкривається у залежності мотивів та способів вчинення: основними мотивами діяння є політичні, ідеологічні та емоційні чинники – прихильність до радянського минулого, відношення до рф як до братського народу, відторгнення всього українського тощо. Інколи може мати місце комплексна мотивація, зокрема неприязнь до України та її історії, і помста всім і кожному за якісь негаразди у власного життя.
Пом’якшуючими або обтяжуючими обставинами можуть бути щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, проте нерідко це оцінюється лише формально. Серед обтяжуючих обставин зазвичай фігурує вчинення злочину в умовах воєнного стану, хоча судова практика з цього питання не є одностайною. У поодиноких випадках як обтяжуюча обставина згадується стан алкогольного сп’яніння. Вчинення досліджуваного кримінального правопорушення з використанням соціальних мереж (переважно заборонених в Україні), для поширення проросійських наративів шляхом написання постів, коментарів або репостів. Такі дії демонструють низький рівень правосвідомості, громадянської відповідальності та медіаграмотності; вони вчинюються за відсутності критичного осмислення інформації, що вказує на інтелектуальну пасивність і схильність до маніпуляцій.
Серед морально-психологічних рис механізму протиправної поведінки можна відзначити інформаційну ізольованість, довірливість до чуток, слабке критичне мислення, а також схильність до впливу авторитетних осіб або близького оточення, поверхневе засвоєння ідеологічних наративів, заперечення державності України, перекладання відповідальності за війну на інші країни. Світоглядні орієнтири суб’єктів зазначених діянь часто відзначають ностальгією за радянським минулим, викривленим сприйняттям сучасної міжнародної ситуації та нерідко запереченням української державності. Поширення дезінформації та пропаганди формує у таких осіб спотворене бачення національної ідентичності, що проявляється у схильності до підтримки або виправдовування, визнання правомірними, заперечення дій держави-агресора. У більшості випадків ці правопорушення не мають ознак глибокої ідеологічної мотивації, а радше зумовлені обмеженим рівнем критичного мислення, інформаційною ізольованістю та впливом зовнішніх маніпулятивних факторів.
Суб’єкт діяння загальний. Явище глорифікації не має прямої залежності від рівня освіти, а визначається комплексом соціально-психологічних та ідеологічних факторів, які впливають на особу. Багато українців, особливо представників старших поколінь, у свої свідомості залежать від російських або радянських наративів досить глибоко, що сприймають українську незалежність як аномалію, а російську агресію – як спробу «відновлення справедливості» або «захисту російськомовного населення».
Суб’єктивна сторона розкривається у залежності мотивів та способів вчинення: основними мотивами діяння є політичні, ідеологічні та емоційні чинники – прихильність до радянського минулого, відношення до рф як до братського народу, відторгнення всього українського тощо. Інколи може мати місце комплексна мотивація, зокрема неприязнь до України та її історії, і помста всім і кожному за якісь негаразди у власного життя.
Пом’якшуючими або обтяжуючими обставинами можуть бути щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, проте нерідко це оцінюється лише формально. Серед обтяжуючих обставин зазвичай фігурує вчинення злочину в умовах воєнного стану, хоча судова практика з цього питання не є одностайною. У поодиноких випадках як обтяжуюча обставина згадується стан алкогольного сп’яніння. Вчинення досліджуваного кримінального правопорушення з використанням соціальних мереж (переважно заборонених в Україні), для поширення проросійських наративів шляхом написання постів, коментарів або репостів. Такі дії демонструють низький рівень правосвідомості, громадянської відповідальності та медіаграмотності; вони вчинюються за відсутності критичного осмислення інформації, що вказує на інтелектуальну пасивність і схильність до маніпуляцій. Серед морально-психологічних рис механізму протиправної поведінки можна відзначити інформаційну ізольованість, довірливість до чуток, слабке критичне мислення, а також схильність до впливу авторитетних осіб або близького оточення, поверхневе засвоєння ідеологічних наративів, заперечення державності України, перекладання відповідальності за війну на інші країни. Світоглядні орієнтири суб’єктів зазначених діянь часто відзначають ностальгією за радянським минулим, викривленим сприйняттям сучасної міжнародної ситуації та нерідко запереченням української державності. Поширення дезінформації та пропаганди формує у таких осіб спотворене бачення національної ідентичності, що проявляється у схильності до підтримки або виправдовування, визнання правомірними, заперечення дій держави-агресора. У більшості випадків ці правопорушення не мають ознак глибокої ідеологічної мотивації, а радше зумовлені обмеженим рівнем критичного мислення, інформаційною ізольованістю та впливом зовнішніх маніпулятивних факторів.
Лесь Курінний,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
