Коментар директора Центру пробації Олега Янчука: «Пробація у дії: як в Україні реалізується альтернативна тюремному ув’язненню система відбування покарань» - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Думка експерта

Коментар директора Центру пробації Олега Янчука: «Пробація у дії: як в Україні реалізується альтернативна тюремному ув’язненню система відбування покарань»

Дата публікації:

Щоб сформувати уявлення серед широкого кола громадян  про достатньо нову для України систему відбування покарань, розкажіть, будь ласка, що таке пробація?

Ні у кого не виникає сумнівів, що наслідком кримінального злочину повинно бути кримінальне покарання. Більше того кримінальне покарання у свідомості пересічних громадян має стійку асоціацію з місцями позбавлення волі.

Разом з тим, якщо продовжити бесіду на цю тему і задати декілька “питань для роздуму”, то причини такої асоціації виявляються значною мірою підсвідомими. Чи варто запроторювати у в’язницю людину, яка не чинила шкоди життю і здоров’ю інших? Чи є впевненість, що під час перебування у в’язниці правопорушник компенсує збитки, завдані злочином? Але якщо не в’язниця, то яким чином буде здійснюватися покарання без ізоляції, чим це краще і наскільки небезпечно це буде для громади?

Саме у відповіді на ці питання полягає суть пробації, яка виникла більше 200 років тому і продовжує вдосконалюватися в усьому світі як система кримінально-правового реагування не лише альтернативна позбавленню волі, але й більш ефективна з точки зору реабілітації правопорушників та створення у них готовності жити, не вчиняючи правопорушень.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Пробація є системою, яка починає працювати з особою на досудовому етапі (у нас – на етапі судового розгляду) і після винесення покарання, яке відбувається без ізоляції від суспільства. При цьому система пробації забезпечує не лише контроль за виконанням обов’язків, покладених судом, але й надає необхідні консультації та допомогу для створення готовності особи жити, не вчиняючи правопорушень. Діяльність пробації базується на індивідуальному аналізі проблемних питань кожного правопорушника, розробці для кожного з них індивідуальної системи мотивації, контролю та допомоги. “Таким чином пробація сприяє забезпеченню безпеки суспільства і справедливому здійсненню правосуддя” – це цитата з Правил Ради Європи про пробацію (2010 року), яка відображає головну мету пробації.

Закон України “Про пробацію”, який був прийнятий у лютому 2015 року, розроблявся з урахуванням європейських стандартів пробації. Тому він визначає, що пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Чи можна оцінити наскільки ефективним є впровадження інституту пробації для українського суспільства? Що є критерієм успішності пробації?

Сьогодні можна говорити про те, що система пробації демонструє хороший рівень ефективності. Кількість клієнтів пробації за чисельністю на сьогодні перевищує кількість осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань. Пробація державі обходиться в 10-12 разів дешевше, ніж позбавлення волі. Так, вартість утримання одного засудженого в день з витратами на персонал становить 271 грн., для порівняння – вартість утримання одного суб’єкта пробації  на день  становить лише 23 грн.

З початку 2019 року через систему пробації пройшло 96636 осіб, які відбували кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі. Повторні злочини під час відбування покарання вчинили 1249 осіб (1,4%).

З початку 2019 року на виконання уповноваженим органам з питань пробації надійшло 21,3 тис. ухвал, складено 19 тис. досудових доповідей і сьогодні майже всі суди запрошують цей документ У майже 90% випадків думка персоналу пробації збігається з рішенням суду щодо доцільності застосування альтернативних видів  покарань. Такі показники свідчать про сприйняття служби пробації як повноцінного гравця кримінального процесу.

Крім досудової доповіді упроваджено пенітенціарну пробацію надання підтримки та допомоги у вирішенні соціально-побутових питань засуджених, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі, для підвищення результатів їх соціальної реабілітації та попередження повторних злочинів. Так, у 2019 році надано сприяння у вирішенні питань підготовки до звільнення: у пошуку місця проживання – 4304   (81 %) осіб; працевлаштування – 1341 (92 %) осіб; соціального патронажу – 969 (77 %) осіб; влаштування до спеціальних установ для звільнених засуджених віком старше 35 років після звільнення – 281 (64%).

Нині розроблено, проведено пілотування та затверджено наказами Міністерства юстиції України пробаційні програми для роботи з суб’єктами пробації, обов’язок пройти які може покладатися судами на осіб, звільнених від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі з іспитовим терміном («Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення»). Це ефективний, але складний інструмент, якій потребує спеціальної підготовки та навичок. Для отримання знань з реалізації пробаційних програм вже пройшли навчання  877 працівників пробації (кураторів пробаційних програм).  На сьогодні до пробації надійшли на виконання  544 судових рішень з обов’язком виконувати заходи, передбачені  пробаційною програмою, із них вже проведено 195 програм.

У рамках проєкту «Заради життя» (Serving Life, PATH) при 12 органах пробації у різних містах України створено та облаштовано консультативні кабінети для надання якісних інтегрованих послуг з ВІЛ, туберкульозу та вірусного гепатиту С для людей у конфлікті із законом. 4673 суб’єктів пробації отримали консультації фахівців зазначених кабінетів. 3882 суб’єктів пробації пройшли скринінгове анкетування, з числа яких виявлено підозру (направлено на подальше обстеження та необхідне лікування) на ВІЛ-інфекцію – 2574 осіб, туберкульоз – 719 осіб, вірусний гепатит С – 1442 осіб.

Ефективність демонструє і система ювенальної пробації, спрямована на якнайкраще забезпечення інтересів дитини, яка перебуває у конфлікті із законом. За моделлю центра ювенальної пробації, розробленого та відпілотованого спільно з канадськими фахівцями, в Україні створено 14 центрів ювенальної пробації, 9 з яких облаштовано за підтримки Уряду Канади. По обліку центрів ювенальної пробації у 2019 році пройшло 296 підлітків. У цілому по обліку пробації 2019 року пройшло 1847 неповнолітніх, з яких 1,7 % вчинили повторні злочини під час перебування на пробації. Серед тих, що перебували на обліку у центрах ювенальної пробації цей показник становив лише  1%, що свідчить про ефективність моделі центрів ювенальної пробації.

Я пишаюся тим, що в Україні прийнято закон «Про пробацію», адже інститут пробації є у всіх європейських країнах. І саме тому 29 листопада 2018 року у Стокгольмі під час засідання Ради Конфедерації європейської пробації (CEP – Confederation of European Probation) одностайно схвалено заявку Державної установи «Центр пробації» на членство у складі CEP. Прийняття такого рішення стало можливим за підтримки NORLAU Проекту Пробації. Центр пробації стане 61-им членом CEP. Повноправне членство вже надає їй повний доступ до всіх можливостей CEP, в тому числі гарантує участь у міжнародних заходах та навчальних візитах для вивчення досвіду діяльності служби пробації в різних державах, підвищення довіри міжнародних партнерів до української пробації у наданні експертної і матеріально-технічної допомоги.

На усіх етапах розвитку пробація України отримує підтримку і серйозний аудит результатів з боку партнерів міжнародних проєктів Канади, Норвегії, Нідерландів, Європейського Союзу, Ради Європи.

Які на сьогодні є виклики у впровадженні системи пробації?

На сьогодні Центр пробації має статус державної установи, повноважень якої не вистачає для подальшого ефективного розвитку та забезпечення міжнародних стандартів діяльності. Для подальшого розвитку пробація повинна отримати статус служби, визначений статтею 16 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”.  В усьому світі пробація має статус служби. До речі, створення у сфері  відання  Міністерства  юстиції  України Служби пробації – це досі не реалізоване положення чинного Указу Президента України від 8 квітня 2008 року №311″Концепція реформування кримінальної юстиції України”.

Існуюча організаційно-правова форма діяльності державної установи «Центр пробації» значно ускладнює можливості доступу до державних реєстрів, укладання міжнародних міжвідомчих угод для поглиблення впровадження пробації, навчання цивільного персоналу, який працює із суб’єктами пробації та складає майже половину персоналу (персонал, який має спеціальні звання, навчається у навчальних центрах Державної кримінально-виконавчої служби), децентралізацію управління пробацією на рівні регіонів для розвантаження апарату Центру пробації і делегування деяких адміністративних функцій в регіони (нині більшість адміністративних функцій виконується апаратом Центру пробації, що неефективно впливає на менеджмент і управлінські рішення) .

Існує нагальна потреба врегулювання питань статусу персоналу пробації. На сьогодні половина штату працівників працюють за трудовим договором, при цьому щоденно  працюють із правопорушниками – тобто здійснюють роботу, пов’язану з певним ризиком, але не мають жодних соціальних гарантій, які мають працівники інших правоохоронних органів (прокуратури, СБУ, поліції). Так не має бути, оскільки у вимогах європейських стандартів передбачено, що особи, які здійснюють тотожні функції або займаються аналогічною діяльністю, повинні мати однаковий соціальний захист. Тож ми очікуємо, що новий уряд підтримає наші законодавчі ініціативи, які дозволять нам працювати як службі і подолати ті прогалини, які перешкоджають нам у ефективному здійсненні покладених функцій та подальшому сталому розвитку пробації як задекларованої успішної державної політики відповідно до міжнародних стандартів ООН і Ради Європи.

Потребує покращення питання фінансування реформи пробації. Нині фінансування покриває лише половину розрахункових потреб розвитку пробації – комунальні платежі, заробітну плату працівників та мінімальну частину потреб організаційно-технічного забезпечення діяльності. Відсутні кошти на повне матеріально-технічне забезпечення, виконання робіт, пов’язаних із запровадженням захисту персональних даних, роботою з реєстром засуджених, впровадженням програм роботи з суб’єктами пробації та надання їм необхідних соціальних й інших послуг, навчанням персоналу.

Реформа у сфері пробації вимагає змін до чинних нормативних актів, зокрема, законів. Впровадження нових форм роботи, їх апробація та аналіз прогалин зумовлює потребу в нормативних змінах. Натомість законодавець не завжди оперативно реагує на ці потреби. Приміром, значна кількість змін, пов’язаних з ефективним виконанням функції пробації, включена до проєктів Законів України “Про пенітенціарну систему”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання кримінальних покарань та організаційно-правового забезпечення діяльності органу пробації”, які знаходяться у Верховній Раді України кілька років, проте дотепер не прийняті. Такий стан справ призводить до створення в різних регіонах різної практики роботи з суб’єктами пробації та реагування на їх поведінку (приміром, судові органи та органи прокуратури по-різному трактують закон і заповнюють прогалини в ньому).

Робота з уразливою категорією громадян, до якої належать в більшості й суб’єкти пробації, вимагає надання їм необхідної допомоги та послуг сторонніх інституцій – служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби зайнятості, спостережних комісій, закладів освіти, медичних установ тощо.  Натомість доволі часто ці структури не мають фінансового забезпечення усіх необхідних послуг або створення певних систем допомоги (приміром, система соціальної адаптації засуджених і звільнених протягом тривалого часу не створена). У підсумку суб’єкти пробації не отримують необхідних послуг, що не дозволяє здійснити їх ефективну соціальну адаптацію та вплинути на поведінку. Більшість органів місцевої влади та самоврядування, на жаль, вважають процес виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень виключною прерогативою загальнонаціональних структур, самоусуваючись від вирішення наявних проблем.

Думка експерта

Концептуальні засади стратегії запобігання і протидії політичній корупції: міжнародний та національний досвід

Опубліковано

on

От

В останній день вересня, в режимі онлайн пройшов міжнародний науковий форум «Політична корупція: міжнародний та національний досвід». У його роботі взяли участь представники громадських організацій, державних структур, науковці з Києва, Черкас, Коломиї та наші колеги з Франції і Нідерландів. Розглядалися світоглядно-методологічні, законодавчі та методично-праксеологічні засади запобігання і протидії корупції в Україні. Зокрема, цікавими та змістовними видалися думки і висновки з даної тематики керівника західного регіонального відділення Українського комітету по боротьбі з корупцією І. М. Курички, старшого наукового співробітника НДЕКЦ Черкаської області МВС України Л. О. Сидоренка, заступника голови наглядової ради Українського комітету по боротьбі з корупцією, директора правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» М. І. Малія та аналітика центру комп’ютерних технологій Міжнародного Карпатського університету Р. М. Слободяна.

Читайте також: Корупційні ризики допоможе виявляти Антикорупційний портал

Петро Біленчук
професор Національного авіаційного університету
Микола Малій
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»

Зазначимо й те, що Міжнародним Карпатським університетом спільно з Українським комітетом по боротьбі з корупцією та правничою компанією «АЮР-КОНСАЛТИНГ» розроблена й сьогодні пропонується українському суспільству новітня антикорупційна стратегія і тактика запобігання та протидії корупційній злочинності. Дана платформа передбачає широкомасштабний програмний план дій громадськості спільно з органами державної влади і місцевого самоврядування з подолання в нашій країні цього негативного злочинного явища. У даній статті ми представляємо на широкий розгляд деякі штрихи з цього потужного плану дій. Більш детально поетапний план реалізації цієї антикорупційної стратегії буде опубліковано в наступних випусках тижневика «Юридичний вісник України».

Світоглядно-методологічні засади запобігання і протидії корупції

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Відомо, що сьогодні основний із таких креативних заходів запобігання і протидії політичній корупції є реалізація в освіті, науці і практиці потужного прихованого інтелектуального, інноваційного та геополітичного потенціалу, ресурсів економіки (товарів, продуктів, послуг), інформаційно-телекомунікаційних каналів (радіо, телебачення, інтернет), які знаходяться під впливом корупціонерів України. Вважаємо, що виходячи з даних позицій реальними кроками щодо використання суспільством цих потужних прихованих ресурсів повинні бути наступні. Вважаємо, що на світоглядно-методологічному рівні необхідно користуватися такими секретами, рецептами, алгоритмами, моделями і рекомендаціями. По-перше, згадаємо автора всесвітньовідомої теорії суспільного вибору, лауреата Нобелівської премії в галузі економіки (1987 р.) Джеймса Б’юкенена, який стверджував, що більшість людей, незалежно від їх суспільної ролі, діють переважно виходячи з переслідування особистої вигоди. Базуючись на даних положеннях, очевидно, що сутність самого соціального явища «вигода» варто визначати так — це нормальні світоглядно-філософські і позитивні власні думки, міркування, сподівання, мрії та ідеї людини. А поняття політична корупція, корупційна злочинність олігархів — це реальна «іржа» органів державної влади та управління, яка за своєю суттю є страшенно небезпечним результатом дії. Тому це кардинально інше суспільне явище, яке ґрунтується на продуманих негативних зловмисних злочинних діях, нечесності, аморальності самих чиновників, а тому є не лише антисуспільним, а й протиправовим, протизаконним, оскільки, як справедливо констатують В. Гуманенко й О. Луцик, засноване на спробах державного злочинного свавілля, грабежу, шахрайства, фальсифікації, обману людини, суспільства й держави. Особливо небезпечним є те, що їх антидержавні та антисуспільні інтереси, сподівання й злочинні дії «замішані на безпросвітній чиновницькій дурості й жахливій жадібності». Тому очевидно, що за своєю сутністю поняття «вигода» і поняття «корупція» — це кардинально зовсім різні, а значить, протилежні й несумісні речі.

Читайте також: Корупція і влада

Таким чином, виходячи з концептуальних засад теорії суспільного вибору Джеймса Б’юкенена для значимого й дієвого покращення функціонування політичної, економічної й культурної системи розвитку української держави доцільно не шукати найкращих із кращих для обрання їх в органи законодавчої, виконавчої і судової влади та органи державного управління й місцевого самоврядування, а шукати конкретні реальні та креативні дієві шляхи обмеження правового статусу посадових обов’язків всіх чиновників, обраних у чітко законодавчо визначених межах їх діяльності, а також їх постійного тотального, системного, мережевоцентричного контролю українським суспільством і власного самоконтролю.

По-друге, варто наголосити на тому, що аналогічної позиції дотримувався й відомий філософ Карл Поппер, який вказував, що при виборі представників органів державної влади та управління необхідно сформулювати питання в такий спосіб: «Як би нам так організувати політичні інститути, щоб поганці або некомпетентні правителі не могли заподіяти великої шкоди?». Очевидно, що цей надзвичайно дієвий і справедливий рецепт знаного світового аналітика необхідно обов’язково враховувати й українській владі згідно зі статтями 1, 3, 5, 6, 13, 19, 24 Конституції України при наданні чиновникам повноважень у законотворчій, виконавчій, судовій та управлінській діяльності з метою вдосконалення чільного антикорупційного законодавства та асиметричної реалізації їх положень в освіті, науці і практиці.

Читайте також: Корупція і влада (Частина 2)

По-третє, відомо, що українські дослідники Володимир Гуманенко та Олександр Луцик на основі проведених ними спеціальних системних фахових асиметричних досліджень, дійшли висновку, що сьогодні наслідки шкідливих для більшості факторів нечесності (дурості, жадібності) злочинно налаштованої чиновницької меншості стали надзвичайно ворожими для суспільства та країни, оскільки вони загрожують на сьогодні не тільки благополуччю всіх громадян нашої країни, а в тому числі й представництвам іноземних установ та організацій, які працюють на теренах України, але й стали ризикованими, небезпечними та неймовірно загрозливими для національної безпеки держави. Судова, слідча, оперативно-розшукова й експертна статистика свідчать, що сьогодні ці злочинні корупційні дії організованої злочинної чиновницької гільдії уже реально загрожують національній безпеці країни. Така кризова ситуація в Україні турбує наших друзів та партнерів з усього світу. Тому очевидно, що ці реальні загрози, ризики й небезпеки влада має обов’язково враховувати при розробці концептуальних засад антикорупційної стратегії нашої держави, як і при формуванні тактики й мистецтва вдосконалення чинного законодавства та безпосередній реалізації його положень у практичній діяльності.

Вважаємо, що засадничі положення статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 19, 24 та ін. Конституції України необхідно враховувати не тільки при формуванні антикорупційної стратегії, але й безпосередньо при розробці правового механізму тактики і мистецтва її реалізації в освіті, науці та практиці.

Законодавчі та методичнопраксеологічні засади запобігання і протидії корупції

На наш погляд, на законодавчому, а також на методично-праксеологічному рівні необхідно обрати такі оптимальні й ефективні антикорупційні стратегії та алгоритми, засоби і технології їх реалізації, які забезпечать безпеку людини, суспільства, держави в процесі розбудови ідей четвертої промислової революції, індустрії 4.0 та сонячного суспільства знань. Це стосується, в першу чергу, використання розроблених на сьогодні унікальних новітніх технологій для оперативної діагностики і прогнозування реальної поведінки потенційних та виявлених корупціонерів. При тому варто зазначити, що наразі як в Україні, так і світі розроблено низку оригінальних новацій, а тому розглянемо їх більш детально.

Як вважаємо, найперше треба терміново створити дієву електронну законодавчо затверджену систему захисту людини, суспільства і держави від свідомо продуманих корупціонерами здійснюваних ними злочинних корупційних дій або навіть і випадково помилкових та явно злочинних непрофесійних дій конкретної людини чи організованих злочинних груп людей, за якої не можна було б красти, зловживати владою, займатися шахрайством, обманом, фальсифікацією, грабежем державних і приватних ресурсів, тобто вчиняти злочинні корупційні дії в Україні. Це важливе завдання можна вже сьогодні ефективно й досить швидко реалізувати в нашій державі, так, як це здійснили в Сінгапурі, Швеції, Данії та інших країнах світу. Це завдання можна дуже легко вирішити за допомогою впровадження в усі сфери державотворення (законодавчу, виконавчу і судову) новітніх електронних ноозасобів, креативних автоматизованих систем і методик, Grid-технологій та інших нормативно-правових, технічних і методологічних рішень, які розроблені нашою командою в Міжнародному Карпатському університеті. Такий підхід дозволить швидко й реально здійснювати захист людини, суспільства та держави від злочинних корупційних посягань нечесних і жадібних чиновників.

Необхідно також забезпечити надійний законодавчо врегульований електронний контроль (у тому числі з боку громадянського суспільства) за бюджетними витратами та інвестиціями держави. Відомо, що Верховна Рада України зобов’язана періодично звітувати перед Українським народом про результати використання державного бюджету. Це обумовлено тим, що електронну автоматизовану систему захисту з використанням технологій Block Chain чиновниками-корупціонерами практично уже неможливо буде обдурити чи підкупити, що дозволить повністю уникнути нечесних корупційних дій.

У цьому процесі не останнє місце займає і впровадження найкращих у світі електронних платіжних систем у всі сфери державотворення (економіку, фінансову сферу, культуру, освіту, науку, охорону здоров’я тощо) це дозволить реалізувати ідеї швидкого й блискавичного запобігання та протидії корупційній злочинності відповідно до вимог і потреб четвертої промислової революції, які закріплені в Концепції ООН щодо сталого розвитку світу до 2030 року.

Із метою запобігання та протидії корупції, слід також реально впровадити в діяльність органів державної влади та управління, які займаються практичними заходами щойно розроблену українськими вченими Міжнародного Карпатського університету та юристами-практиками правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» спільно з Інститутом кібернетики НАН України новітню автоматизовану систему для психофізіологічної діагностики та прогнозування поведінки людини як у типових, так і в екстремальних ситуаціях. Мова про «Автоматизовану систему багатостороннього дослідження людини» (АСБДЛ). Це унікальна технологія для оперативного тестування психофізіологічних особливостей стану людини, з допомогою якої можна вирішувати широкий спектр завдань, пов’язаних із питаннями надійності та передбачуваності дій людини як у типових, так і в екстремальних (кризових) ситуаціях, визначення її істинних мотивів, прогнозування поведінки та оцінки відношення до того чи іншого діяння, явища або персони.

Основними сферами застосування даної автоматизованої Grid-технології є: — оцінка достовірності інформації, яка повідомляється: а) з метою виявлення кола осіб, причетних до вчинення протиправних корупційних дій та б) виявлення груп криміногенного ризику по неблаговидним факторам — масовий скрінінг, скорінг, аудит); конфліктологія (конфлікт інтересів): а) внутрішньоособистісний (причини внутрішньоособистісних конфліктів, психосоматичних захворювань); б) міжособистісних — оптимізація взаємовідносин на роботі, в сім’ї тощо); нейромаркетинг: а) побутовий — проблеми знаходження прийнятних варіантів; б) комерційний — покращення надання послуг; в) політичний — виявлення потреб суспільства.

Висновки та пропозиції

Вважаємо, що така новітня антикорупційна стратегія, тактика і мистецтво її реалізації, побудовані на основі сучасних технологічних досягнень четвертої промислової революції, дасть змогу досить швидко подолати в нашій країні нечесні антисуспільні інтереси та корупційні злочинні дії зловмисників і забезпечить створення безпечного середовища не тільки для українського суспільства, але й для його друзів, партнерів, гостей, прихильників, однодумців, інвесторів тощо. Очевидно, що реалізація в освіті, науці і практиці запропонованих вище ідей, роздумів, міркувань та підготовлених нами спільно з фахівцями Міжнародного Карпатського університету, Національного авіаційного університету, Київського університету права НАН України, Українського комітету по боротьбі з корупцією, тижневика «Юридичний вісник України» та часопису «Бізнес і безпека» законодавчих і технологічних рішень, дозволить створити необхідні умови для інвестиційної привабливості нашої держави.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Українські кредитні спілки в очікуванні законодавчих змін

Опубліковано

on

От

21 жовтня відзначається Всесвітній день кредитних спілок. Рух кредитної кооперації, який об’єднує десятки тисяч українців, перебуває в очікуванні законодавчих змін, які мають відбутися вже найближчим часом та привертають особливу суспільну увагу.

Новий закон – на підході

1 червня поточного року сталася віхова подія для українських кредитних спілок. Цього дня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт «Про кредитні спілки», який має прийти на заміну діючого закону від 2001 р.

Розробку цього документу ініціював Національний банк України в рамках реалізації реформи фінансового сектору, започаткованої в 2019 р. прийняттям закону «про спліт». Позиція НБУ багато в чому збіглася з баченням представників самих кредитівок – вони вже тривалий час виступали за модернізацію чинного законодавства, адже попередній профільний закон був ухвалений майже 20 років тому. За цей час в економічному, соціальному житті країни сталися суттєві зміни і до них мали підлаштовуватися кредитні спілки.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Для фінансового ринку України кредитівки відіграють важливу роль. За даними НБУ, станом на 30 вересня 2021 р. зареєстровано 289 кредитних спілок, учасниками яких є понад 380 тис. громадян. Їхні активи, хоч і помірними темпами, але продовжують зростати. Так, за підсумками ІІ кварталу поточного року кредитний портфель спілок збільшився на 4%, а обсяги нового кредитування зросли на 11%.

На відміну від інших фінансових установ кредитні спілки, як правило, працюють в межах однієї області, району чи міста та спрямовують свою діяльність на підтримку своїх членів. Вони також опікуються розвитком місцевих громад, часто залучаються до локальних соціальних ініціатив і доброчинної діяльності. Якщо ж говорити про економічну сферу, то спілки надають немало кредитів агровиробникам, серед яких чільне місце займають фермери та одноосібники, малим та середнім підприємствам, які працюють у сільській місцевості і досить часто мають обмежений доступ до фінансування. Це так зване комерційне кредитування, і останнім часом саме воно виходить на перше місце в роботі кредитівок. Хоча значну частку їхнього кредитного портфелю, як і раніше, посідають споживчі кредити: вони спрямовуються на здійснення ремонтних робіт, оплату навчання, лікування тощо. Можна констатувати, що кредитні спілки змінили свій курс з надавача коштів «на придбання побутової техніки» на надійного фінансового партнера місцевого малого бізнесу.

Ще одна особливість кредитних спілок – вони охоплюють увагою переважно сільську місцевість і невеличкі міста. Саме тут найменше представлені банківські установи, а віднедавна через оптимізацію своєї роботи вони взагалі закривають там свої філії. На цьому тлі соціальна та економічна роль кредитівок особливо зростає.

Ці питання були обговорені під час розгляду законопроєкту в першому читанні. 22 вересня відбулося засідання Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, на якому розглядалося питання щодо підготовки документу до другого читання. Було зауважено, що народні депутати подали до нього 857 пропозицій та поправок, із яких 364 було враховано. Комітет рекомендував Верховній Раді прийняти законопроєкт в другому читанні.

Кредитування юридичних осіб

Під час підготовки до другого читання законопроєкту було враховано низку важливих пропозицій. Одна з них стосується надання можливості спілкам кредитувати юридичних осіб. Дотепер у такому праві вони обмежені і це суттєво стримує їхній подальший розвиток.

«Найбільш ключова зміна – це забезпечення доступу до кредитів кредитних спілок мікропідприємствам, фермерським господарствам, кооперативам, ОСББ, профспілкам, релігійним організаціям. Фактично це дає можливість кредитним спілкам вибудувати з ними довготривалі ділові відносини», – підкреслив Іван Вишневський, заступник директора Проєкту USAID «Кредитування сільськогосподарських виробників в Україні (КЕП)», що реалізується Всесвітньою радою кредитних спілок (WOCCU).

Також він зазначив, що законопроєкт містить виключний перелік суб’єктів, які підлягають кредитуванню кредитними спілками, – великих підприємств та холдингів серед них нема.

Він пояснив, що легалізація відносин спілок із юридичними особами відіграє для останніх суттєву роль. Сьогодні багато фермерів беруть участь у державних та регіональних цільових програмах. Отримуючи кредит від банку, вони мають право на відшкодування відсоткової ставки та на інші пільги, які передбачені цими програмами. З цієї схеми випадають кредитні спілки, тому що офіційно дотепер не надають кредити юридичним особам. «Запровадження нового механізму не лише збільшить обсяги фінансування в кредитних спілках та відкриє доступ фермерам до кредитів інших інституцій, тобто дозволить мати більше джерел фінансування, але й надасть їм можливість отримувати певні відшкодування чи пільги, передбачені різними програмами, що суттєво посилить позиції малого підприємництва в сільській місцевості», – поділився Іван Вишневський.

Такі новації стосуються не лише фермерів, а й особистих селянських господарств. Не з усіма ними готові співпрацювати банківські установи, які висувають до них високі вимоги. Зокрема це стосується наявного земельного банку: щонайменше він має становити 200-500 гектарів. Натомість кредитні спілки готові обслуговувати клієнтів, які обробляють від 1 до 100-200 гектарів. Можливість працювати з такими агровиробниками, яку надаватиме новий закон, збільшуватиме клієнтську базу кредитівок.

Представники спілок, які працюють в регіонах, також схвально сприймають нові підходи. За словами голови правління черкаської кредитної спілки «Кредит-Союз» Володимира Казарінова, вони й раніше співпрацювали з представниками малого та середнього бізнесу, але як із фізособами-членами їхньої кредитівки. Це обмежувало можливості сторін. «З ухваленням нового закону вони можуть обліковувати отримані від нас кошти як кредити і відповідно обслуговувати їх як кредити. То набагато зручніше для них», – зауважив він. І додав, що їхні стосунки зі спілками, з державою та місцевими органами влади, які формують цільові програми, стають прозорими, а відтак контрольованими.

Думка Володимира Казарінова є вагомою, оскільки він очолює провідну в регіоні кредитну спілку, яка функціонує вже 24 роки та об’єднує понад 11,6 тис. членів. Її активи сягають майже 130 млн грн. Третину кредитного портфелю спрямовують на підтримку малого та середнього бізнесу: люди беруть гроші на виробництво, на створення нових робочих місць; хтось будує станцію техобслуговування, інші відкривають магазини тощо. Розмір такого кредиту сягає 100 тис. грн. А ще третина кредитного портфелю припадає на агровиробників, середній розмір таких кредитів складає 350 тис. грн, переважно вони йдуть на поповнення обігових коштів, на придбання сільгосптехніки, міндобрив, насіннєвого матеріалу тощо.

На відміну від черкаської, кредитна спілка «Імпульс-Плюс» із Вугледара на Донеччині є меншою за розміром, але не менш важливою для своєї громади. Вона об’єднує до 450 членів, а її активи становлять 3,5 млн грн. Донедавна вона була кредитною спілкою шахтарів, але з 2019 р. охоче розпочала співпрацю з аграрним сектором.

Голова правління «Імпульс-Плюс» Тетяна Ковбасюк каже: «Я думаю, що надання нам права обслуговувати юросіб розширить наші послуги та відкриє нові можливості. Ми вже до цього готуємося: підписали договір з платформою AgriAnalytica, на якій зареєстровані фермерські господарства з усієї України. Нам було б цікаво попрацювати з ними».

Перспективи спілок

Серед інших новацій, які запроваджує законопроєкт «Про кредитні спілки», є й право надавати платіжні послуги. Це особливо важливо для жителів невеликих населених пунктів та маленьких підприємств, які впродовж місяця здійснюють небагато платежів. «Також варто звернути увагу на норми, пов’язані з тим, що кредитні спілки набувають право надавати супровідні (в тому числі, посередницькі) послуги. Як на мене, це дуже перспективний шлях і абсолютно вірний, тому що члени кредитних спілок потребують різних фінансових послуг», – розповів Іван Вишневський. І додав, що український законодавець навіть передбачив, що кредитні спілки, які відповідатимуть встановленим регулятором вимогам, можуть отримати право на здійснення діяльності з обміну валюти.

Багатьох представників кредитних спілок та їхніх вкладників дуже цікавить питання щодо участі їхніх установ у Фонді гарантування вкладів. І такий підвищений інтерес небезпідставний: свого часу країна пережила справжній «банкопад», коли чимало комерційних банків через банкрутство змушені були піти з ринку, а їхні клієнти попри те отримали певну компенсацію своїх вкладів від держави. Члени кредитівок наразі не мають такого «запобіжника», але хочуть себе убезпечити на майбутнє. Вони сподівалися, що така норма також буде відображена в новому законодавчому акті, але наразі цього не передбачено. Натомість має розроблятися окремий законопроєкт, пов’язаний із внесенням змін до системи гарантування вкладів. Сьогодні це питання ретельно вивчається, а його ініціатори прислухаються до думок представників ринку.

«Ми на довірі побудували свою структуру, – каже голова правління церковної кредитної спілки «Анісія», що у Львові, Володимир Сидоровський. – Нам довіряють люди, бо є стабільна фінансова установа, яка близько 30 років працює на ринку і ніколи не мала проблем із поверненням людських коштів. Але нам бракує ресурсів, бо кожен третій вкладник запитує, наскільки є гарантованою його сума Фондом гарантування. Що це нам дасть? Дасть гарантії, що люди зможуть нам більше довіряти та приносити нам свої кошти».

Своїм баченням ділиться голова правління херсонської кредитної спілки «Єдність» Олег Арсьонов: «Кредитні спілки організовувалися як фінансові кооперативи та за багато років ми довели нашу надійність. Банки більш комерційні структури: там більший потік грошей і клієнтів. А у нас відносини переважно вибудовуються на довірі. З одного боку, добре, коли ми будемо у Фонді гарантування вкладів, з іншого, – це вимагатиме додаткових фінансових витрат».

Втім переважна більшість експертів схиляється до того, що з часом кредитні спілки приєднаються до Фонду гарантування вкладів. Цьому сприятиме кілька факторів: по-перше, НБУ як регулятор підвищує вимоги до операторів ринку, які працюють із вкладами населення. По-друге, запровадження такого інструменту підвищить інтерес серед населення до кредитних спілок, від чого вони лише виграють. За словами Тетяни Ковбасюк, «якщо дивитися в майбутнє і якщо ми хочемо професійніше працювати на нашому ринку, то треба визнати, що ця думка (приєднання до Фонду гарантування вкладів – авт.) непогана».

Успішні історії

Українські кредитівки мають чимало історій успіхів і перемог. Про одну з них розповідають на Львівщині.

Подружжя Ігоря Реви та Соломії Братах організували сімейну сироварню «Гарбузовий рай» у селі Мильчиці Городоцького району. Сьогодні вони виготовляють близько 10 видів крафтових сирів. Крім прямих продажів і місцевих ярмарків їхня продукція реалізується також в мережевих супермаркетах. Особливість полягає в тому, що свого часу ініціатори цього бізнесу не мали до нього жодного стосунку: Ігор був стоматологом, а Соломія по закінченні львівської консерваторії певний час грала в оркестрі, була піаністкою.

Подружжя продало квартиру у Львові та перебралося за місто. В селі вони купили старе приміщення австро-угорської школи і вклали в його ремонт та в облаштування бізнесу не лише кошти від квартири, але й отриману від кредитної спілки «Анісія» позику. Впродовж 5 років вони користуються її послугами. Як зазначив очільник «Анісії» Володимир Сидоровський, вони один кредит брали, інший закривали: «Сума збільшувалася, і сьогодні вони успішні, проводять майстер-класи, розповідають про свою історію бізнесу».

На Черкащині Олександр Самойленко очолює фермерське господарство «Агросвіт». Попервах він попросив у «Кредит-Союза» кредит в 200 тис. грн на вирощування квасолі і одразу викликав чимало запитань у спілки: куди реалізовуватимуть продукцію і чи взагалі вона має попит? І всі плани фермера, проаналізовані до видачі коштів, були реалізовані. Володимир Казарінов розповів, що спочатку фермер вийшов на Туреччину, а цього року уклав договори на поставку квасолі до Німеччини: «Тепер у нього виникла інша проблема – йому бракує земель для забезпечення задекларованих обсягів поставок. Нині ми шукаємо для нього фермерів, які візьмуться за вирощування цієї культури. Він її акумулюватиме і продаватиме під своїм брендом у Німеччині».

За словами керівника спілки, цього року Олександр Самойленко також «достукався» й до державних проєктів: «Ми там виступали гарантом, і він отримав за програмою «5-7-9» 2 млн грн. Крім того, і у нас позичив 1,2 млн грн».

Вугледарська кредитна спілка «Імпульс-Плюс» активно співпрацює з представниками Спілки пасічників з Волноваського району, які хочуть створити кооператив з виробництва меду. За словами Тетяни Ковбасюк, кредитівка буде їм у цьому допомагати.

Глобальна система кредитівок

Глобальна система кредитних спілок представлена у 118 країнах світу. Вона налічує понад 86 тис. кредитівок, разом вони обслуговують понад 300 млн членів. Особливо багато спілок у США, в Канаді, у Франції, Іспанії, Португалії, Великій Британії. У Північній Америці нерідко створення кредитних спілок свого часу ініціювали саме вихідці з Західної України, тим самим вони продовжили традиції, які існували на їхній батьківщині. В Україні ці традиції відродилися після здобуття незалежності, і тут першість теж тримали західні регіони.

За словами директорки Проєкту КЕП Еви Сєржиньскої, кредитні спілки в усьому світі обслуговують своїх членів, а не клієнтів, бо клієнтів обслуговують інші фінансові установи, зокрема банки. Члени кредитних спілок є їхніми власниками. Кредитні спілки мають кооперативну структуру, а їхній дохід не ділиться між інвесторами, він спрямовується на вигідні умови фінансових послуг, які надаються членам спілок.

У 1971 р. кредитні спілки різних країн об’єдналися у Всесвітню раду кредитних спілок (WOCCU). Її діяльність досить різноманітна і ґрунтується на підтримці розвитку руху кредитної кооперації в глобальному вимірі та по відношенню до окремих держав. Приклад України є доволі красномовним: тут WOCCU за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) успішно реалізує Проєкт «Кредитування сільськогосподарських виробників (КЕП)».

«Як проєкт технічної допомоги ми зосереджуємося на розбудові спроможності та підвищенні знань наших різноманітних партнерів,зазначила Ева Сєржиньска, директорка Проєкту. – Ми працюємо із законодавцями та НБУ, галузевими асоціаціями та ОКСами, з Фондом гарантування вкладів, а також безпосередньо з групою кредитних спілок, які вмотивовані впроваджувати нові методології кредитування, розширювати кредитування агробізнесу і тим самим зміцнювати свою установу та збільшувати покриття ринку. Ми сподіваємося залишити ринок на позитивній траєкторії руху, що забезпечить його майбутнє зростання, функціонування в безпечному, надійному та сприятливому середовищі».

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний пресклуб «Українська перспектива»

Читати далі

Думка експерта

Податкова амністія: кожен із нас – потенційний злочинець

Опубліковано

on

От

Юрій РАДЗІЄВСЬКИЙ,
керівний партнер АО «Радзієвський і партнери»

Податкова створила прецедент, коли прирівняла непідтверджені доходи громадянина до отриманих злочинним шляхом, й арештувала 26 млн гривень. Що це означає і які наслідки може мати для інших українців? 

Читайте також: Податкова амністія вимагає тиші, а не хайпу

Новітні реалії

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Державна податкова служба відкриває нові горизонти трактування норм Кримінального кодексу про легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом. Тепер, судячи з усього, злочинними хочуть визнавати будь-які доходи, джерело походження яких не підтверджене. Це схоже на залякування громадян з метою збільшити показники податкової амністії. Хоча це ще й додаткові корупційні можливості для правоохоронців. Напередодні ДПС опублікувала новину про викриття на Харківщині громадянина, який «легалізував доходи незаконного походження». З тексту повідомлення випливає, що громадянин «здійснив витрати без наявності доходів із підтвердженим джерелом походження»: придбав низку автомобілів та земельних ділянок на загальну суму понад 20 млн грн. «При цьому здійснені витрати в кілька разів перевищували офіційні доходи вказаної особи. Операції мають ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом», – вказано в інформаційному повідомленні. До єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 209 Кримінального кодексу: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, вчинена в особливо великих розмірах.

Громадянину загрожує позбавлення волі на п’ять—вісім років з конфіскацією майна. Слідчі також ініціювали арешт його коштів – понад 26 млн грн. Мабуть, на додаток до тих, які він витратив на купівлю землі і машин.

Що не так у цій історії?

Перше – це стаття «за легалізацію». Якщо спрощувати приписи статті 209, то фактові легалізації, в даному випадку купівлі майна, має передувати встановлення його злочинного походження. Це не несплата податків, а, наприклад, шахрайські дії, крадіжка, махінації на фондовій біржі. В тексті повідомлення ДПС про такий злочин не вказано, хоча правоохоронні органи зазвичай описують злочинні діяння. Можна зробити висновок: у цьому випадку злочином вважається відсутність документів про походження доходів.

Читайте також: «Податкова амністія»: що чекає на декларантів?

В українському законодавстві норма, яка зобов’язує доводити законність своїх доходів, існує лише для чиновників. Вона відома як норма про незаконне збагачення. Відповідно до неї, злочином є набуття активів, що на певну суму перевищують офіційні доходи. Це — антикорупційна норма, покликана зробити прозорішими доходи і видатки держслужбовців, які живуть на наші податки. Норми, яка б зобов’язувала громадянина пояснювати походження своїх доходів, не існує. Можливо, її лише планують запровадити. Раніше подейкували, що «чиновницьку» норму скопіюють для звичайних громадян, поклавши на останніх тягар доведення невинуватості.

Консенсусу з цього приводу наразі немає, так само, як немає й офіційних непрямих методів контролю (податкова не зможе порівняти з офіційними доходами всі ваші видатки), у податкової служби немає прямого доступу до банківської таємниці. На сьогодні виявити «надмірні» доходи можна лише в момент, коли людина здійснює велику операцію в банку. Тобто, коли банк у процесі фінансового моніторингу просить підтвердити походження грошей, а громадянин не може це зробити. Також при спробі провести великий платіж без відповідних документів банк може заблокувати кошти на рахунку. У цих випадках фінустанови зобов’язані повідомляти про спроби таких операцій Держфінмоніторингу, а це відомство – інформувати правоохоронців. Обов’язок останніх – довести незаконність походження коштів. Сама людина доводити нічого не зобов’язана.

Усе це незручно, але не настільки, як кримінальне провадження, яке може закінчитися вісьмома роками ув’язнення. Поява такого прецеденту свідчить, що податкові органи відпрацьовують новий механізм примусу громадян до участі в податковій амністії, яка поки що дає відверто скромні результати.

Сигнал подано чіткий: не можете пояснити походження активів – ризикуєте опинитися за ґратами. Або декларуйте, сплачуйте 5% і про походження коштів ніхто не спитає. Насправді це зловживання повноваженнями й підміна понять.

Оскаржити такі дії податківців буде непросто: слідчі судді зазвичай не беруть на себе відповідальність і не втручаються в хід досудового слідства. («Ваша честь, ми все ще шукаємо докази незаконного походження коштів цього шановного громадянина, тому дозвольте, будь ласка, провести обшук у його помешканні»). Справа може залишатися «фактовою», тобто без формального підозрюваного, але слідчі дії (обшуки, допити) та арешт майна можуть тривати місяцями. У цей час слідчим можна «працювати» з фігурантом, торгуючись про умови закриття кримінального провадження або невручення йому підозри.

Привернення уваги до цього прецеденту повинно стати точкою відліку не лише для дискусії про методи агітації за податкову амністію, а й загалом про практику маніпуляцій і тиску податкових органів на громадян з ігноруванням приписів кримінального та процесуального законодавства, що має ознаки свавілля.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link