Думка експерта
Кому і навіщо потрібен такий законопроект?
Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000—2002, 2005—2006, 2014—2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва
Я вже давно перестав дивуватися законодавчим пропозиціям нашої Верховної Ради та останніх двох Президентів України, починаючи з 2014 року, які стосуються діяльності органів правопорядку і прокуратури. Говорив і продовжую стверджувати про те, що всі так звані «реформи» органів досудового розслідування й особливо прокуратури були запроваджені лише з метою послаблення нашої держави, в тому числі й її національної безпеки, спроможності протидіяти злочинності та, тим більше, корупції в умовах спочатку гібридної, а тепер і повномасштабної війни з росією.
Підтвердженням таких висновків стало суттєве погіршення результативності й ефективності діяльності органів правопорядку протягом останніх 8-ми років, про що я щорічно інформував суспільство і нашу владу як попередню, так і нинішню. Згадайте хоча б, як негативно зреагували люди на прояв корупції в діяльності Укроборонпрому часів президенства П. Порошенка, коли тодішні очільники цього оборонного відомства та наближені до нього особи втридорога закупляли запчастини, в тому числі і в росіян, для виготовлення та ремонту нашої військової техніки. Чим закінчилися ті кримінальні провадження? Та нічим і не тільки тому, що в попереднього керівництва держави не було політичної волі, а й у зв’язку з хаосом і безладом у діяльності органів досудового розслідування та прокуратури, в тому числі й антикорупційних, які були створені на вимогу наших «партнерів». Я вже мовчу про те, що жодне із тих резонансних кримінальних проваджень про мегакорупцію тодішніх високопосадовців так і не було доведене до логічного завершення, а українське суспільство так і не дочекалося кінцевих судових рішень по суті в низці кримінальних проваджень: у так званій «газовій справі» екс-народного депутата Онищенка, «земельній справі» та справі заводу «Краян», в яких проходив мер Одеси Труханов, «бурштиновій справі» екс-народних депутатів Розенблата і Полякова, в «справі Энергоатому», де фігурував екс-депутат Мартиненко, а тим більше в багаторічній справі колишнього міністра доходів і зборів Романа Насірова та багато інших, хоча вказаних громадян уже скільки років в Україні називають корупціонерами і злочинцями (!), що прямо протирічить європейському принципу верховенства права. І це при тому, що суть висунутих декому із них звинувачень у мене особисто вже давно викликає обґрунтовані сумніви. І навіть якщо наш «особливий» Виший антикорупційний суд винесе по таких сумнівних обвинувальних актах вироки, вони обов’язково будуть скасовані в майбутньому.
Читайте також: Чи здатна прокуратура України захистити права та свободи громадян?
І тому, з кожним разом, коли наші законодавці, скоріше всього під тиском ззовні, продовжують обмежувати й понижувати в процесуальних правах прокурорів у нашій державі, у мене складається враження, що на Україну ведуть наступ і хочуть знищити не тільки росія, а й внутрішні вороги та покірні слуги. А як ще можна оцінити новий законопроект таких законодавців, яким пропонується фактично в порушення Конституції України створити паралельну прокуратуру, а саме вивести з підпорядкування Генерального прокурора так звану спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) на правах окремої юридичної особи й позбавити очільника так званого Офісу Генерального прокурора навіть тих вкрай обмежених повноважень, які в нього є на сьогодні для забезпечення хоча б елементарних прав і свобод громадян у діяльності Національного антикорупційного бюро та пов’язаної з ним антикорупційної прокуратури.
Ви тільки вдумайтесь, що собі будуть дозволяти в своїй діяльності НАБУ і, ще раз наголошую, тісно пов’язана з ним САП, керівником якої нещодавно так пафосно був незаконно обраний і призначений колишній детектив того ж антикорупційного бюро, який і дня не працював у прокуратурі та й узагалі не має будьяких навичок як у здійсненні процесуального керівництва, так і, особливо, в організації досудового розслідування. А ще більш небезпечним є те, що обидва цих нових антикорупційних органи будуть знаходитися під контролем іноземних держав у разі прийняття такого закону. Схаменіться хоча б ви, шановні законодавці, бо до Президента вже марно достукуватись.
Буквально нещодавно один із авторитетних народних депутатів (а таких в нинішньому складі парламенту можна порахувати на пальцях руки) мені заявив про те, що, на його думку, непрофесійні і недосвідчені представники влади, в тому числі і правоохоронці та судді, приносять значно більше шкоди нашій державі і громадянам, ніж корумповані. І події останніх 8-ми років, на жаль, це підтвердили, бо такого хаосу та безладу в діяльності правоохоронних органів, прокуратури і судів ще не було ніколи, хоча я про це неодноразово попереджував.
Я добре розумію навіть те, що дійсно нинішня, як і попередня, влада має безпосередній вплив на діяльність і прийняття рішень Генеральним прокурором, на посади якого в роки цих «реформ» призначалися в основному недосвідчені люди, які не мають будь-якого досвіду прокурорської роботи, виключно їх політичні соратники та фактично повністю їм подпорядковані виконавці, в той час, як очільник органу прокуратури по закону є процесуальною особою, що вимагає наявності в нього необхідного і достатнього досвіду прокурора. Водночас і створення на противагу цьому негативному явищу сьогодення в Україні не передбачених нашими Конституцією та законами нових, чергових органів правопорядку, комплектуванням та керівництвом якими займаються виключно іноземні держави, нехай і з числа західних «партнерів», ні до чого доброго не приведе, а тільки до неминучої втрати нашої Незалежності. Думаю, не для того сьогодні гинуть на полях боїв із загарбниками наші кращі співвітчизники. Саме через втрату функції прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування й мали місце нещодавні чергові «маски-шоу» під виглядом проведення чергової «компанії» по боротьбі з корупцією, коли проведення обшуків у посадовців, при мовчазному потуранні безправної прокуратури, займалися відверто неуповноважені органи досудового розслідування, наприклад, та ж СБУ, в той час, як це відноситься до підслідності і компетенції НАБУ, або, в крайньому випадку, САП, що неминуче призведе до того, що в майбутньому прокурори, а тим більше суди, не зможуть посилатися на докази, які зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що дозволить винним особам із числа високопосадовців в черговий раз легко уникнути кримінальної відповідальності.
Тому, для посилення боротьби з корупцією не потрібно створювати ще більш безконтрольні з боку держави і суспільства органи правопорядку, бо це, в першу чергу, загрожує правам і свободам наших громадян, підкреслюю, не громадян держав «Великої сімки», сприяє процвітанню беззаконня, а навпаки – необхідно вдосконалювати дієвий в Європі принцип стримування і противаг, підвищувати професійний рівень та незалежність наших слідчих (детективів) та прокурорів, їх взаємодію між собою та громадський контроль за їх діяльністю.
Читайте також: Прокурори – стажисти окружних прокуратурах отримуватимуть дві третини окладу прокурора
Урешті-решт, нашій владі та суспільству сьогодні слід зрозуміти, що ефективність і результативність роботи з своєчасного виявлення та належного документування фактів корупції, особливо в органах влади, а тим більше – на найвищих її щаблях, в тому числі і в організованих формах, залежить від зовсім іншого – від професійності детективів та прокурорів, вправного володіння ними методами і тактикою проведення досудового розслідування, вміння знайти (зібрати), закріпити, перевірити та професійно оцінити докази винуватості чи невинуватості конкретних осіб, а також вкрай необхідного і якнайшвидшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства, яке з 2012 року суттєво ускладнило діяльність слідчих, прокурорів та й оперативних працівників. І ще про одне: керівники, що НАБУ, що САП, що ДБР, повинні бути виключно високо професійними фахівцями, як у галузі проведення слідства, так і в організації та процесуальному керівництві досудовим розслідуванням, на противагу підбору їх кандидатур так званими «міжнародними експертами» чи професійними «громадськими активістами», як це започатковано і вже стільки років продовжується в Україні. В противному разі, повірте, як наживалися негідники на війні, так і будуть наживатися в майбутньому, а страждатиме від цього український народ.
Слава Україні.
Джерело: Юридичний вісник України
