Коронавірус і кримінальне право: парадоксальність чи доречність їх спільного аналізу?

 Коронавірус і значні світові політичні, соціально-економічні, правові та інші проблеми, які багато в чому породжені саме цією пандемією, ставлять сьогодні дуже складні завдання практично перед усіма державами, в тому числі й перед Україною.

Якщо до цього додати політичні та соціально-економічні складнощі, які ми маємо на власному рівні, то потреба спеціального звернення до аналізу основного на цьому етапі суспільного розвитку «ініціатора» цих негативних процесів – коронавірусу Covid-19 – підтверджує таку необхідність. Свій внесок у дослідження цієї складної світової проблеми, яка, до речі, є, мабуть, першою саме в цьому напрямку, здійснюють представники відомої династії правників Стрельцових – доктор юридичних наук, професор Євген Львович Стрельцов та кандидат юридичних наук, почесний професор Лев Євгенович Стрельцов. Вони працюють у різних правових сферах, кожен має свій напрямок наукових досліджень, але в цьому аналізі їх інтереси збігаються. Потрібно додати, що обидва Стрельцови (батько й син) плідно працюють з «Юридичним вісником України», в різні роки входили до кола щорічних найкращих авторів газети, які відзначалися експертами в зв’язку з високим рівнем їх публікацій. Саме тому ми вкотре із задоволенням надаємо їм можливість викласти своє бачення цієї складної проблеми.Коронавірус СOVID-19 став сьогодні надзвичайною світовою проблемою. Кількість людей, які захворіли цією вірусною хворобою на третю декаду квітня, вже перевищила 2 млн осіб, майже 150 тисяч людей померли. Причому вважається, що навіть, пік пандемії ще не настав. Наразі установи та організації різного профілю як на міжнародному рівні, так і на рівні кожної держави, здійснюють різнобічні заходи дозвільно-стимулюючого й охоронно-забороняючого характеру. Право, як відомо, надає цим заходам офіційний нормативно-обов’язковий характер, що необхідним чином упорядковує їх проведення. При цьому, і це потрібно обов’язково підкреслити, необхідність протидії COVID-19 надає таким заходам більш відвертий, абсолютно прагматичний, раціональний характер. Усі так звані напівзаходи, віртуально-ідеалістичні наміри не придатні для застосування в таких умовах. Саме такий раціонально-прагматичний підхід повинен домінувати й при оцінці права/законодавства на рівні визначення та реального використання його можливостей. Не час і не місце наділяти в таких умовах право/законодавство якимись якостями та приписувати йому можливості, які, за великим рахунком, ніколи йому не притаманні.

Усе це стосується й кримінального права/законодавства, на яке в цих умовах, поряд з адміністративним правом/законодавством, покладаються основні повноваження щодо правової регламентації проведення охоронно-каральних заходів, застосування заходів кримінальної відповідальності до осіб, які порушують встановлені державою заборони. Так, привід, безумовно, є зовсім недобрим, але водночас він дає змогу (як кажуть, «необхідність — найжорстокіша вчителька») реально оцінити можливості кримінального права/законодавства під «мікроскопом» трагедії, пов’язаної зі світовою вірусною інфекцією. З огляду на це, поєднаний аналіз проблем коронавірусу та можливостей кримінального права/ законодавства не виглядає «дивним». Навпаки, такий аналіз є необхідним та, до того ж, з нашої точки зору він навіть може бути диференційований на напрямки, які в загальному плані можна визначити як: безпосередній (прямий зв’язок), опосередкований (непрямий) зв’язок та виявлення цього зв’язку з урахуванням подальшого розвитку подій. При цьому потрібно враховувати, що складність даної проблеми, кількість питань, які потрібно обговорити, в поєднанні з характером публікацій тижневика та запланованого обсягу, не дали можливість зробити це дослідження в тому обсязі, який був би потрібен для професійного наукового видання. В зв’язку з цим цю публікацію потрібно розглядати як первісні роздуми, спробу виділити з правових позицій та сфокусувати соціальний погляд на значній комплексній проблемі, яка має свої різні прояви та об’єктивно заслуговує такого аналізу.

Коронавірус: тільки основні факти

Сьогодні інформація про цю вірусну хворобу, без усяких перевищень, є домінуючою. В зв’язку з цим виокремимо тільки основні факти. Отже, коронавіруси (лат. Coronaviridae) – це віруси (лат. virus — «отрута»), які викликають інфекційну хворобу та включають у це визначення на січень 2020 року 40 видів, об’єднаних у дві підродини, які заражають людину і тварин. Загальна назва пов’язана з будовою вірусу, шиповидні відростки якого нагадують сонячну корону. Вперше коронавірус у людини був виявлений у 1965 році. У грудні 2019 року в Китаї почався черговий спалах цієї хвороби, викликаний новим вірусом з цього сімейства — Covid-19, яка незабаром почала поширюватися і на інші країни. Механізм дії даного вірусу виглядає наступним чином: потрапивши до клітини людини, він «захоп- лює» контроль над нею та змушує невпинно виробляти власні копії – замість звичних для неї білків. Починається ланцюгова реакція. Зрештою клітина гине, породжуючи значні складнощі для здоров’я людини й роблячи її носієм цієї інфекції, тобто заразною для інших осіб. При цьому, коли поширення такої хвороби набуває масового характеру, в масштабах всього світу, а більшість людей не мають необхідного імунітету проти неї, то Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (далі – ВООЗ) визначає її як пандемію (грец. «весь народ»). Тобто це таке захворювання, що поширюється на території країн, континентів і характеризує вищий ступінь розвитку епідемічного процесу (https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports).

Коронавірус, який уже сьогодні викликав рівень смертності 3,6 %, повною мірю встає в ряд найстрашніших масових захворювань в історії людства, серед яких найбільш відомими є: «чума Юстиніана»; бубонна чума, або як її свого часу називали «чорна смерть»; третя холерна пандемія; епідемія грипу H1N1; натуральна, або чорна віспа; пандемія ВІЛ/СНІД; епідемія малярії. Й щоразу, коли знаходяться можливості, в першу чергу ліки, за допомогою яких вдається ефективно вплинути на чергову таку хворобу, світ, начебто, заспокоюється. Але COVID-19 знову продемонстрував повну вразливість людства перед такими захворюваннями. Оцінюючи події сьогодення та наслідки, які ми вже маємо, причому лише в самих приблизних рисах, і вже зараз замислюючись про більш тривалу перспективу, почнемо наш аналіз з прямого зв’язку між цією хворобою й можливостями кримінального права/ законодавства.

Прямий (безпосередній) зв’язок

Слід зазначити, що поруч з організаційно-медичними заходами, спрямованими, в першу чергу, на розробку необхідної вакцини, безпосереднє та профілактичне лікування, здійснення інших необхідних організаційно-профілактичних кроків, є ще низка соціально-організаційних заходів, спрямованих на виявлення хворих, їх відокремлення від здорових осіб, припинення будь-яких заходів, які додатково порушують або значно ускладнюють проведення необхідної протиепідемічної роботи, зокрема, поширення перебільшених або неправдивих відомостей, а інколи й відвертої брехні; порушення умов перебування в організаціях, які проводять карантинні заходи та програми, порядку самоізоляції тощо. В таких випадках одними з об’єктивно необхідних, поруч із заходами адміністративного права/законодавства, стають заходи кримінально-правового характеру. Причому дуже часто при встановленні найбільш небезпечних порушень правил здійснення вказаних вище заходів перевага, з огляду на можливості державного впливу на осіб, які їх вчиняють, надається кримінальному праву/ законодавству.

Пригадайте організацію противірусних заходів у Китаї, які дали змогу цій державі досить швидко реально покращити ситуацію, в тому числі й у сумнозвісній провінції Ухань. Одним з основних, найбільш дієвих засобів впливу на свідомість та поведінку людей, які порушували встановлені правила/заборони, або для утримання їх від таких порушень, стали приписи кримінального права/законодавства. Так, одразу ж було встановлено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 10 років, довічне ув’язнення та навіть смертна кара за те, що людина, маючи, наприклад, явні симптоми захворювання (кашель, температура), при перевірці в лікаря, при вході в житловий комплекс або громадський транспорт, не повідомила про це, або в останні тижні перебувала в Ухані або спілкувалася з тими, хто відвідував цю провінцію, і не звернулася після цього до медиків. Ще гірше складається становище тих людей, які не вживають жодних заходів щодо самоізоляції, не носять маску, відвідуючи при цьому громадські місця й наражаючи тим самим на небезпеку зараження, тобто наражаючи на пряму соціально-медичну небезпеку велику кількість людей. Тяжкість покарання стосовно конкретної людини обирається в залежності від наслідків, до яких призвели дії порушника. Необхідно відзначити, що такі злочинні дії в Китаї розглядаються не як злочини проти народного здоров’я, як, наприклад, у нас, а як прямі злочинні загрози громадській безпеці. Причому, на нашу думку, не слід вважати все китайське кримінальне право/ законодавство дуже жорстоким, спрямованим виключно на безальтернативний крайній примус. Наприклад, на відміну від кримінального законодавства багатьох країн, у тому числі й України, китайське кримінальне право/законодавство передбачає лише один, досить «лагідний» вид покарання для юридичних осіб – штраф (ст. 31), не передбачаючи ані конфіскації майна, ані навіть ліквідації такої юрособи. Можна припустити, що процеси криміналізації/ декриміналізації відповідних діянь здійснюються в цій країні продумано

А що Європа?

Країни «старої» Європи основну «надію» в регламентації різних видів покарань за подібні дії покладають на покарання майнового характеру, значно збільшивши останнім часом розміри штрафів за порушення, скажімо, встановлених карантинних правил. Наприклад, в Італії в найбільш небезпечних провінціях – Ломбардії і Болоньї – розмір штрафу піднятий до 5 000 євро, або навіть передбачений арешт до 3-х місяців. В Іспанії – штраф уже був збільшений, але саме в останні дні його додатково було підвищено – від 1 500 до 10 400 євро, причому якщо при застосуванні відповідних дій є певний спротив поліції в цьому – ще й «додатковий» штраф у 2 000 євро. У Франції «початковий» штраф встановлюється у 135 євро, при повторному порушенні встановлених правил – 1 500 євро, а тим, хто порушив самоізоляцію чотири і більше разів, загрожує арешт до шести місяців і штраф у 3 700 євро. У Хорватії за перше порушення – штраф 1 500 євро, за повторне – 15 000 євро (!).

Потрібно також звернути увагу на регламентацію в європейських країнах покарання за розповсюдження фейкових новин стосовно цих подій і заходів, які застосовуються. Наприклад, Литва стала першою серед Балтійських держав, яка порушила кримінальну справу за такі дії. Потрібно додати, що при наявності необхідних обставин вказані дії можуть розглядатися як інформаційний тероризм.

Навіть ці досить короткі відомості про кримінально-правову регламентацію таких заборонених діянь у європейських державах дозволяють зробити висновок про наступне: якими б демократичними і гуманними вони себе не позиціонували, в разі необхідності чіткого вирішення конкретної проблеми, в намаганні максимально дотримуватися людьми встановленої заборони, влада в цих державах реально демонструє, що посилення прямих примусових заходів впливу на населення, тобто страх перед покаранням стає одним з основних, якщо взагалі не основним, засобів вибудовування суспільних відносин у державі. Саме так використовуються істотні можливості кримінального права/законодавства, і це потрібно завжди враховувати.

А Україна?

Україна теж має необхідний кримінально-правовий «важіль». Так, ст. 325 Кримінального кодексу України (далі – КК) передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил та норм, встановлених із метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (ч. 1). Якщо такі дії спричинили загибель людей та інші тяжкі наслідки (ч. 2), вони розглядаються як кваліфікуючі (обтяжуючі) ознаки вчинення такого злочину. До цієї статті 17 березня 2020 року Законом № 530-IX були внесені зміни, які, в першу чергу, пов’язані з посиленням покарання. Такі зміни, особливо враховуючи скорочений час для їх розробки та прийняття, відповідають необхідним вимогам, тож реакція влади була зрозумілою і необхідною.

Але детальніший аналіз свідчить, що тут є багато проблем, які суттєво ускладнюють застосування положень цієї статті (норми). Виникають, наприклад, питання: хто є «уповноваженим», і які саме норми, що в ній вказуються, «повинні» бути порушені, якого рівня небезпеки повинно бути таке порушення, щоб ставити питання про кримінальну відповідальність, яка форма вини – умисна чи необережна, необхідна (допустима) для цього. Є й інші питання (див. наприклад, Юрій Колос, Дмитро Деркач. Карантин: нові штрафи та відповідальність для бізнесу. https://vkp.ua/publication/karantin-novi-shtrafi-ta-vidpovidalnist-dlya-biznesu). Це, на нашу думку, пов’язано з тим, що протягом достатньо довгого часу у нас не було саме таких проблем, і положення цієї статті в основному (на рівні проголошення) застосовувалися за масові отруєння під час проведення різних видів свят в організаціях громадського харчування (весілля, дні народження тощо), і не застосовувалися у зв’язку із сучасними подіями. З огляду на те, що, по-перше, сьогоднішній процес ще має свій розвиток та, по-друге, кримінальне право/законодавство потребує свого подальшого вдосконалення саме в цьому напрямку, такий аналіз потрібно продовжувати. Досвід, який ми маємо через аварію на Чернобильскій АЕС, яка спричинила масову загибель людей, не дуже може «допомогти» в цьому напрямку, тому що переважна більшість осіб, які тоді понесли відповідальність, звинувачувалися, за положеннями Кодексу УРСР 1960 року, в порушенні правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або вибухонебезпечних цехах (ст. 220), а окремі – ще в халатності (ст. 167). Деталі встановити неможливо, оскільки матеріали розгляду цієї кримінальної справи засекречені. В той же час, відносно вже сучасних діянь, питання можуть торкатися необхідності уточнення відповідальності за суспільно-небезпечні діяння, пов’язані з порушенням порядку використання засобів, які забезпечують проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів (наприклад, необхідність забезпечення необхідними ліками, антисептичними речовинами, медичними масками та ін.). Навряд чи можна вважати «однаковими» за характером суспільної небезпеки діяння, пов’язані з контрабандою захисних медичних масок у «звичайний» час і зараз, у період таких форс-мажорних обставин.

Думаючи про зміст і напрямки такого вдосконалення, вважаємо, що необхідні більш значні підходи щодо розуміння кримінального права/ законодавства, яке повинно забороняти певні види поведінки (вчинків), які порушують встановленні державою заборони в таких умовах. Основна ідея в розробці відповідного законодавства повинна полягати в тому, що діяння, які пов’язані з безпосереднім інфікуванням інших осіб, загрозою такого інфікування, іншими свідомими порушеннями встановлених заборон, представляють реальну небезпеку не тільки для життя або здоров’я конкретної особи або нехай і досить великої групи осіб, такі дії реально загрожують фізичному, психічному та духовному здоров’ю без перебільшення всього населення України та інших держав. Тому треба уточнити, що виступає дійсним об’єктом кримінально-правової охорони: народне здоров’я, як ми традиційно сьогодні вважаємо, чи з урахуванням усіх обставин, які ми вже сьогодні розуміємо, це скоріше громадське здоров’я (англ. Public health), яке, «спираючись» на здоров’я конкретної людини, включає в себе увесь об’єднаний комплекс заходів щодо лікування та попередження захворювань, покращення здоров’я населення, збільшення тривалості життя, зміцнення соціального здоров’я членів суспільства. Саме тому в галузі громадського здоров’я звертається основна увага не на дослідженні здоров’я однієї людини, а саме людської спільноти, яка може включати в себе: окрему групу населення, населення міста, регіону, країни, населення всієї планети. Розвиваючи цей посил, підкреслимо, що кожна держава, світова спільнота повинна завжди контролювати реальний потенціал громадського здоров’я як міру якості та кількості здоров’я людей, існуючих та потенційних резервів такого здоров’я, які накопичені. Ми маємо певні думки щодо змісту та напрямів вищезазначеного вдосконалення, але їх висвітлення, безумовно, потребує спеціального дослідження.

На кінець квітня стали відомі ще достатньо незвичні, в будь-якому разі для цивілізованих людей, випадки, які теж мають, на нашу думку, пряме відношення до «взаємозв’язку» подій коронавіруса та кримінального права/законодавства і які безпосередньо «пов’язані» з невиконанням (зловживанням) особами, котрі повинні здійснювати протидію цій пандемії, своїх професійних обов’язків. Так, міністр Іспанії повідомила, що солдати, які дезінфікували будинки, виявили низку літніх людей, яких просто «покинули» помирати на їх ліжках, свідомо залишивши їх без будь-якої допомоги (URL: https://www.unian.net/world/10935086-strah-mozhnopochuvstvovat-v-vozduhe-vrachi-ispanii-rasskazali-obuzhasah-pandemii-koronavirusa.html). Стали відомі й такі ж випадки в будинках для літніх людей у цій державі (URL: https://novayagazeta.ru/articles/2020/03/27/84542-arestuyte-menya-ne-mogu-bolshe-sidet-doma-s-mamoy).

Непрямий (опосередкований) зв’язок

Існує і такий напрямок взаємозв’язку, який пов’язаний із тим, що коронавірус COVID-19 може бути, так би мовити, не напряму пов’язаний із цим законодавством, але він, його прояви, його наслідки можуть мати свій «вплив» і на сферу кримінального права/законодавства. Багато в чому це пов’язано з тим, що протікання даної хвороби, здійснення відповідних запобіжних заходів, в тому числі й карантинних, у всіх їх формах може мати непрості соціально-психологічні та інші прояви, що, в свою чергу, матиме опосередковане «відношення» до кримінального права/законодавства. Наприклад, закриття, обмеження часу роботи , тимчасові відпустки (часто без грошового утримання) , «просто» звільнення працівників підприємств і організацій, що закриваються, та інші подібні процеси вже мають свої реальні негативні прояви. Це, наприклад, позбавлення можливості отримувати кошти «безпосередньо» в кінці робочого дня тими людьми, які працювали в невеликих підприємствах торгівлі, на продовольчих ринках, у таксі тощо. Невеликі готелі, транспортні компанії, туристичні агентства, які працювали за рахунок постійного обороту клієнтів та замовників сфери послуг, вже мають реальні складнощі. Не обійшло це й великі, навіть відомі компанії зі сфери послуг. І хоча у таких компаній є певні фінансові накопичення, на відміну від невеликих підприємств або робітників, фінансово-грошове становище стає для них складним. Все це вже починає отримувати, так би мовити, «злочинні» прояви і в сфері кримінального права/законодавства. Найбільш яскравий приклад такого становища відбувся у середині квітня в Південно-Африканській Республіці, коли люди, залишившись без роботи в зв’язку з карантином і не маючи необхідних коштів для існування, почали стихійно збиратися в групи, навіть у кількості до 300 людей, та «вдиралися» в закриті магазини й виносили звідти все, що могли побачити (Рэкет и массовые беспорядки: как проходит карантин в ЮАР (URL: https://kriminal.tv/news/reket_i_massovye_besporjadki_kak_prohodit_karantin_v_juar_video.html).

Вважається, що продовження карантину, включаючи й продовження самоізоляції, можуть бути прямими причинами збільшення, в першу чергу, кількості майнових злочинів, в тому числі й насильницького характеру. Саме враховуючи це, на нашу думку, влада багатьох країн поволі, тимчасово намагається не стільки зменшити умови самоізоляції, скільки надати можливість отримати хоча б якісь гроші певним верствам населення, «потихеньку» надаючи дозвіл хоча б потрохи відкривати деякі підприємства сфери послуг. Також потрібно враховувати, що зменшивши прояви вуличної злочинності, коронавірус водночас значно «розширив» можливості так званої «віддаленої» злочинності – різних проявів комп’ютерного шахрайства, які стали набувати абсолютно реального характеру, наприклад, при продажі медичних масок або антиінфекційних засобів. Керівництво Європолу вважає, що більш загальними факторами, які змінюють «розширення» та «насиченість» певних видів злочинності в даному випадку, виступають зростання попиту на певні товари, зниження мобільності громадян, перебування більшості людей вдома, обмеження суспільного життя й посилення тривоги та страхів на тлі пандемії (URL: https://www.rbc.ua/rus/news/evrope-uvelichilas-prestupnost-fone-pandemii-1585327487.html). Підтверджено, що і в Україні відбувається певне пожвавлення шахрайства, в першу чергу, комп’ютерного (https://www.segodnya.ua/ukraine/snizilsyapo-vsem-statyam-kak-karantinpovliyal-na-uroven-prestupnostiv-ukraine-1422892.html).

Треба відзначити, що в первісних відомостях стосовно коронавірусу головна увага приділялася в основному економічним детермінантам злочинності. Але все змінюється, й сучасні думки вже пов’язані з тим, що події безпосередньо зачіпляють основи людської природи, а саме нашу соціальність. Професор Майкл Томаселло, директор Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу, вважає, що людство завоювало свій високий статус в еволюційній ієрархії саме завдяки двом здібностям – створювати спільні наміри та реалізовувати їх через спільні дії. Саме тому в людей вийшло так кардинально змінити планету, інші види і самих себе (Томаселло Майкл. Истоки человеческого общения. Переводчики: Фаликман М. В., Печенкова Е., Синицина М. Серия: Разумное поведение и язык. Языки славянских культур, 2011. 328 с.). Але зараз усе це піддається істотним змінам. Розуміючи можливість порушення такої соціальності, вже на одному зі своїх перших брифінгів з цієї проблеми президент США Дональд Трамп говорив, що карантин призведе не лише до втрати роботи та грошей: це, особливо, коли такі профілактичні заходи будуть мати певну тривалість, може «провокувати» суттєве зростання кількості суїцидів, домашнього насильства, вживання наркотиків тощо (URL: https://fakty.com.ua/ua/svit/20200402-nasylstvo-narkotyky-ta-suyitsydy-tramp-rozpoviv-yak-karantyn-vplyne-na-amerykantsiv/), що вже підтверджують саме такі випадки домашнього насильства у Франції, Англії та інших країнах Європи.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України