Думка експерта
Кримінально-правова реакція держави в контексті розвитку штучного інтелекту
Відповідальність за створення та поширення deepfake – зображень в Україні та США.
Можливості сучасних інформаційних технологій, що подекуди вражають розум, явили собою як велике благо для людства, так і поставили перед ним певні виклики. Розробка та активний розвиток штучного інтелекту (далі – «ШІ»), з його поширенням на переважну більшість сфер суспільного життя «органічно» зумовили його використання окремими суб’єктами з метою реалізації суспільно-небезпечних намірів.
Наприклад, це стосується створення та поширення фейк-відео за допомогою технології «deepfake». Вказана технологія надає користувачам можливість створювати відеоматеріали, в яких штучний інтелект відтворює зовнішність та голос особи до дрібних деталей. Такі відео також називають «цифровими підробками». Особливою зухвалістю відзначилися діяння суб’єктів щодо створення цифрових підробок інтимного характеру та політичних цифрових підробок, метою яких є, зокрема, вплив на виборчий процес в різних країнах світу.
У цій публікації молодший юрист практики кримінального права юридичної фірми «АНК» Євгеній ЗАРКУА досліджує національний та іноземний досвід адаптації кримінального законодавства до сучасних «ШІ-реалій» та висловлює власні міркування щодо подальших кроків суб’єктів правотворчої діяльності у цьому напрямку.
Загальний стан речей
Особлива частина кримінального права є доволі «гнучкою» та «живою» правовою матерією, яка безперервно змінюється й адаптується до актуальних суспільних викликів як міжнародного, так і національного рівнів. Такі адаптаційні процеси, по суті, і становлять кримінально-правову реакцію держави. Як зазначає професор Є. Л. Стрельцов у своїй публікації «Особлива частина кримінального законодавства: визначення та призначення (2021)»: «Розвиток системи Особливої частини кримінального законодавства, її соціально-правове «життя» – це процес, викликаний: зміною суспільних відносин (політичних, економічних, духовних); станом і рівнем кримінально-протиправних діянь у державі, що виражається: в криміналізації відповідних діянь або декриміналізації інших, у змінах, пов’язаних із процесами пеналізації або депеналізації, введенні інших законодавчих обставин для можливості прийняття необхідних рішень, реалізуючи державні наміри реагування на відповідні діяння» (Стрельцов Є. Л. Раціональний дискурс про кримінальне право: монографія. Київ: Юрінком Прес, 2024. 468 с., ст. 96-109).
Розроблення та широке впровадження штучного інтелекту, а також поява нових, пов’язаних із ним, форм кримінально-протиправної поведінки особи, зумовлюють нагальну потребу в адекватній кримінально-правовій реакції держави, передусім шляхом удосконалення та доповнення чинного законодавства. Варто зазначити, що окремі держави певною мірою «превентивно» відреагували на потенційні виклики, пов’язані із ШІ, ще до його широкого поширення та використання. Так, у 2019 році Китай оголосив про нові правила, що регулюють відео- та аудіо- контент в Інтернеті, включаючи заборону на публікацію та поширення «фейкових новин», створених за допомогою таких технологій, як штучний інтелект та віртуальна реальність. Адміністрація кіберпростору Китаю на своєму веб-порталі також повідомила про необхідність маркування ШІ-контенту відповідними позначками, що дають змогу дійти висновку про штучне створення таких матеріалів. Порушення таких правил може бути кваліфіковане як кримінальне правопорушення (видання «Reuters»: «China seeks to root out fake news and deepfakes with new online content rules»).
В цьому контексті слід також відзначити закон штату Каліфорнія AB-730 (2019), закон штату Техас SB-751 (2019), що були ухвалені з метою захисту виборчого процесу від незаконного впливу з використанням ШІ-технологій, а також закон США «The Nurture Originals, Foster Art, and Keep Entertainment Safe Act of 2023» («NO FAKES ACT»), за мету якого поставлено «захищати голос та зовнішність осіб від несанкціонованого відтворення за допомогою комп’ютерних технологій на основі ШІ та інших технологій».
Поширення в різних країнах світу такої форми зловживання технологічними можливостями штучного інтелекту, як створення та поширення deepfake-зображень інтимного характеру без згоди осіб, яких вони стосуються, стало «поштовхом», що зумовив виокремлення цих діянь із-під дії загальних законів, які регулюють використання ШІ, та доповнення кримінального законодавства спеціальними нормами. У державах, які не «поспішають» адаптувати законодавство до сучасних ШІ-викликів, кримінально-правова кваліфікація створення та поширення інтимних deepfake-зображень здійснюється на підставі норм, що містять більш загальні описи відповідних діянь. Наприклад, у березні 2024 року мало місце створення та поширення в Інтернеті deepfake-матеріалів інтимного характеру щодо Прем’єр-міністра Італійської Республіки Джорджі Мелоні. Вважається, що такі діяння «підпадають під кримінальну статтю про поширення про особу неправдивої інформації, що принижує її честь та гідність, шкодить діловій репутації». Відповідна норма міститься у кримінальному законодавстві Італії. (Видання «ВВС»: «Мелоні вимагає 100 тисяч євро за порно-діпфейк зі своїм обличчям»). Нагадаємо, що майже ідентична за змістом норма була передбачена й у Кримінальному кодексі України до ухвалення Закону № 767-VII від 23.02.2014; вона мала назву «Наклеп».
Водночас, окремі держави англосаксонської правової системи останнім часом здійснюють більш цілеспрямовану адаптацію свого кримінального законодавства, запроваджуючи спеціальні норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за створення та поширення порнографічних зображень, виготовлених із використанням технології «deepfake» щодо реальних осіб. Зокрема, 7 січня 2025 року уряд Сполученого Королівства на своєму офіційному веб-порталі повідомив, що особи, які без згоди інших створюють відверті deepfake-підробки сексуального характеру, можуть нести кримінальну відповідальність. Для вирішення цієї проблеми уряд планує запровадити нові положення кримінального законодавства, які передбачатимуть відповідальність як за створення, так і за поширення таких зображень. («GOV.UK»: «Government crackdown on explicit deepfakes»). «Від слів до дії» перейшли й Сполучені Штати Америки, ухваливши 19 травня 2025 року федеральний закон S.146 – TAKE IT DOWN Act, спрямований на боротьбу з несанкціонованими цифровими підробками інтимного характеру. Цей закон потребує особливої уваги, і його аналіз буде наведено далі.
Слід зазначити, що в Україні також усвідомлюють необхідність створення належної правової бази для реагування на подібні діяння; певні кроки в цьому напрямку вже здійснюються, проте детальніше про них буде сказано далі.
Американський досвід («TAKE IT DOWN Act»)
Отже, Сполучені Штати Америки, як «світовий флагман» у сфері розробки ШІ-технологій, одні з перших повноцінно відреагували на проблему поширення інтимних цифрових підробок, що дедалі більше набирає обертів. Так, 19 травня 2025 року Конгресом США було ухвалено федеральний закон S.146 – TAKE IT DOWN Act, який запровадив спеціальні норми кримінального законодавства, спрямовані на боротьбу зі створенням та поширенням інтимних цифрових підробок щодо осіб без їхньої згоди. Закон, зокрема, запровадив спеціальну процедуру подання скарг у соціальних мережах щодо суб’єктів, які поширюють цифрові підробки інтимного характеру без згоди осіб, що в них фігурують, та зобов’язує представників соціальних мереж реагувати на такі скарги протягом 48 годин із моменту їх надходження шляхом видалення відповідного вмісту та його можливих копій (Офіційний веб-сайт Конгресу США: федеральний закон S.146 – TAKE IT DOWN Act). Ці нововведення зумовили специфічну назву закону, адже «TAKE IT DOWN» англійською можна перекласти як «приберіть це» або «знищте це». Ключові кримінально-правові положення закону являють собою доповнення до чинного законодавства, зокрема федерального закону США «The Communications Act of 1934 (47 U.S.C.)».
Щодо кримінально-правового значення цього Закону слід зазначити, що його положення вводять до кримінального законодавства США спеціальні норми, які передбачають відповідальність за поширення матеріалів інтимного характеру без згоди осіб, що на них зображені. Закон передбачає дві основні форми кримінально-протиправного діяння: поширення автентичних (справжніх) зображень особи інтимного характеру без її згоди та поширення «цифрових підробок» зовнішності особи без її згоди.
«Цифрові підробки» в розумінні Закону являють собою зображення особи інтимного характеру, створені за допомогою різноманітних комп’ютерних та інших технічних засобів, включно зі штучним інтелектом, які неможливо відрізнити від справжніх зображень особи. У подальшому такі форми вчинення діянь додатково диференціюються залежно від віку потерпілої особи. Слід зазначити, що вчинення зазначених дій щодо неповнолітньої особи без її добровільної згоди не є обов’язковою правовою ознакою цього злочину. Закон встановлює, що такі дії можуть мати мотиви знущання, приниження або переслідування неповнолітньої особи, а також цілі, пов’язані із збудженням або задоволенням сексуального бажання будь-якої особи. Максимальний строк покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення цього злочину становить 3 роки, що дозволяє класифікувати його, як «Тяжкий злочин Класу Е», аналогічно до попередніх норм. У контексті даної публікації особливу увагу слід звернути на форму об’єктивної сторони злочину, яка включає використання засобів створення цифрових підробок.
Отже, відповідно до положень зазначеного Закону, будь-якій особі забороняється незаконне використання інтерактивних комп’ютерних сервісів (тобто, відповідно до законодавства США, – комп’ютерних засобів обміну інформацією) для умисного поширення цифрових підробок особи, якщо: цифрова підробка була поширена без згоди особи; поширене зображення не було добровільно оприлюднено особою, що на ньому зображена, в публічному або комерційному середовищі; те, що зображено, не є предметом суспільного інтересу; та публікація цифрової підробки має на меті заподіяти шкоду/ заподіює шкоду особі, включаючи психологічну, фінансову або репутаційну шкоду. До суб’єкта, який вчинив таке кримінальне правопорушення може бути застосоване покарання у вигляді штрафу та/або позбавлення волі строком до двох років. Важливо відзначити, що розмір штрафу в санкції зазначеної статті не конкретизовано. Проте, як випливає з її змісту, при призначенні покарання у вигляді штрафу слід керуватися загальними положеннями Розділу 18 Кодексу Сполучених Штатів (англ. – «United States Code») щодо визначення розміру штрафу залежно від видової класифікації злочину. Видова класифікація злочинів закріплена у параграфі 3559 цього Кодексу та здійснюється залежно від максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією, або за спеціальними ознаками для окремих складів злочинів. Оскільки максимальне покарання за поширення цифрових підробок без згоди особи не може перевищувати двох років, такий злочин за класифікацією належить до категорії «Тяжкий злочин Класу Е» (англ. – «Class E felony»). Відповідно до параграфу 3571 Кодексу, максимальний розмір штрафу, який може бути призначений за вчинення тяжких злочинів, становить $250,000. У цьому контексті постає доцільне питання щодо того, яке з покарань, що можуть бути призначені особі, є більш суворим, адже зазначений розмір штрафу (у випадку його призначення у максимальному розмірі) може значно перевищувати фінансові можливості багатьох обвинувачених, створюючи для них серйозні економічні складнощі.
Серед іншого, до винної особи за рішенням суду може застосовуватися конфіскація як додатковий кримінально-правовий захід. Конфіскації можуть підлягати наступні категорії майна: 1) матеріали, що являють собою предмет злочину; 2) майно, що має злочинне походження, тобто було набуте особою в результаті вчинення такого злочину; 3) особисте майно особи, що використовувалося/мало використовуватися для вчинення кримінального правопорушення або для сприяння його вчиненню.
Законом також передбачено, і це варто обов’язково виділити, обставини, що виключають кримінальну протиправність поширення цифрових підробок без згоди особи, зовнішність якої такі цифрові підробки відображають, що передбачає можливість не притягнення до відповідальності. Зокрема, кримінальна відповідальність не настає у випадках, коли: 1) такі дії вчиняються в межах законно санкціонованої слідчої, захисної або розвідувальної діяльності, що здійснюється федеральними правоохоронними органами США, правоохоронними органами чи політичними підрозділами штату, або розвідувальним агентством Сполучених Штатів; 2) інформація розкривається розумно та добросовісно: правоохоронному органу або посадовій особі; в рамках надання або подання документів, пов’язаних із судовим провадженням; в рамках медичної освіти, діагностики, лікування або з метою досягнення законних медичних, наукових або освітніх цілей; поширення інформації здійснюється при повідомленні про незаконний вміст, небажану поведінку суб’єкта, чи на виконання юридичного, професійного чи іншого законного зобов’язання; для отримання підтримки чи допомоги у зв’язку з отриманням небажаного інтимного візуального зображення; 3) розкриття інформації обґрунтовано здійснюється з метою допомоги особі, якої вона стосується; 4) особа, яка володіє або публікує цифрову підробку себе самої, на якій зображено оголене тіло або сексуально відверту поведінку. Також положення закону не застосовуються до випадків поширення «дитячої порнографії» та зображень сексуального насильства над дітьми, що являють собою окремі особливо кваліфіковані склади злочину, передбачені іншими законодавчими актами.
Злочином також визнається погроза поширення цифрових підробок щодо особи з метою залякування, примушування до певних дій, вимагання або завдання психологічної шкоди (стресу). Максимальний строк позбавлення волі за вчинення такого діяння не може перевищувати 18 місяців, якщо воно вчиняється щодо повнолітньої особи, та 30 місяців, якщо потерпілим є неповнолітня особа. За видовою класифікацією це кримінальне правопорушення, як і раніше описані, належить до категорії «Тяжких злочинів Класу Е». Опційно може бути призначений штраф у порядку, що застосовується до зазначених вище злочинів, передбачених законом.
Отже, систематизуючи наведені відомості, можна дійти висновку, що, незважаючи на різноманіття описаних діянь, їх кваліфікація потребує встановлення ознак, які характеризують саме діяння (об’єктивна сторона), а також ознак, що відображають мотиви та цілі особи під час поширення інтимного deepfake-зображення щодо іншої особи без її згоди (суб’єктивна сторона), та визначення конкретної мети, яку вона переслідувала. Серед найважливіших обставин – необхідність встановлення наявності або відсутності згоди повнолітньої особи, цифрову підробку якої поширено, на вчинення таких дій.
У підсумку слід зазначити, що закон демонструє рішучість не лише Республіканської партії США, а й Конгресу загалом у питанні боротьби зі зловживанням технологією штучного інтелекту, зокрема технологією «deepfake», та убезпечення від таких суспільно-небезпечних проявів найбільш уразливої категорії населення – неповнолітніх. відображення і в українському законодавстві, про що далі піде мова. Аналогічні тенденції починають відображатися й у українському законодавстві, про що буде йти мова далі.
Українські законодавчі «нариси»
Загальновідомо, що Україна є однією з провідних європейських держав у сфері цифровізації. Це проявляється не лише у «заохочувальних» законодавчих ініціативах, а й в адаптації кримінального законодавства України до нових форм суспільно небезпечних посягань, які часто виникають як органічний наслідок розвитку інформаційних технологій. Беручи до уваги іноземний досвід, зокрема американський, 29 жовтня 2025 до Верховної Ради України було внесено Проєкт Закону №14165 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо кримінальних правопорушень проти безпеки особи». Зокрема, законопроєкт фактично декриміналізує виготовлення, поширення та збут порнографічної продукції на території України, якщо така продукція виробляється за добровільною згодою повнолітніх осіб, зображених у відповідних матеріалах.
Не торкаючись потенційних дискусій щодо цієї законодавчої ініціативи, звернемо увагу на принципово важливе положення, пов’язане з використанням технології штучного інтелекту у кримінально-протиправних цілях, що, як слід вважати, відносить ШІ саме на законодавчому рівні до можливих знарядь вчинення конкретного кримінально-протиправних діянь. Як зазначено у Пояснювальній записці до цього законопроєкту: «Окремим завданням законопроєкту є встановлення кримінальної відповідальності за розповсюдження інтимних матеріалів без згоди особи, зображеної у таких матеріалах (так званий revenge porn), у тому числі із застосуванням цифрових технологій і штучного інтелекту. Це сприятиме забезпеченню належного рівня захисту честі, гідності, приватного життя громадян та стане важливим кроком у запобіганні цифровому насильству».
Таким чином, пропонується Кримінальний кодекс доповнити статтею 301-3, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне розповсюдження інтимних матеріалів та створення контенту сексуального характеру без згоди особи. За змістом частини четвертої проекту цієї статті, «створення, модифікація чи поширення творів, відео-, фото- або інших матеріалів порнографічного чи еротичного характеру із використанням інформаційних технологій, що відтворюють зовнішність чи голос особи без її добровільної згоди, карається штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років», що підтверджує визначення ШІ знаряддям вчинення кримінально-протиправних діянь.
Частина п’ята законопроєкту закріплює, що вчинення таких дій щодо неповнолітньої особи карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, як вбачається, без призначення додаткового покарання. На думку автора, розмір цього покарання додатково демонструє суворість українського кримінального законодавства порівняно з американським. На прикладі проаналізованого закону можна побачити, що максимальний строк позбавлення волі в Україні за вчинення злочину, передбаченого існуючою на рівні проекту ч. 5 ст. 301-3 КК (10 років), значно перевищує максимальний строк, встановлений аналогічним законодавством США (3 роки). При цьому, законодавством США передбачено більш суворий максимальний розмір штрафу за вчинення таких кримінально-протиправних діянь, тобто $250,000, що станом на момент написання цієї статті (22.11.2025) за офіційним курсом гривні щодо долару США (42,1549) складає 10 538 725 гривень, проти 170,000 грн (10 000 НМДГ), передбачених в ч. 4 ст. 301-3 КК аналізованого українського законопроекту.
Таким чином, у цьому аспекті можна говорити про різне «розставлення акцентів»»у кримінально-правових санкціях у законодавстві України та США. Вбачається, що українське кримінальне законодавство є більш суворим з точки зору закріплення строків позбавлення волі, при цьому більш «поступливим» щодо розмірів штрафів, відносно кримінального законодавства США. Водночас, порівнюючи «масштаб» державної реакції на такі діяння, слід зазначити, що розглянуті кримінально-протиправні дії, на думку автора, характеризуються особливою аморальністю та мають на меті завдати/завдають значної психологічної шкоди потерпілій особі. Відповідно, запропоноване українським законодавцем суворе покарання у вигляді позбавлення волі видається більш ніж достатнім для реалізації завдань кримінального права.
Проведення порівняльного аналізу американського та українського законодавства дозволяє звернути увагу на, з нашої точки зору, недостатню деталізованість положень диспозицій українського кримінального законодавства та їх доволі лаконічне викладення, що може згодом спричинити певну невизначеність і потенційні зловживання. З метою удосконалення цих норм, на думку автора, доцільно врахувати американський досвід, зокрема застосування спеціальних ІТ-термінів та їх детальне тлумачення безпосередньо в кримінально-правових нормах, уникаючи надто узагальнених і нечітких формулювань. Водночас, в умовах стрімкого розвитку ІТ-галузі та появи нових технологій, які можуть використовуватися як знаряддя вчинення кримінально-протиправних посягань, важливим є дотримання балансу та залишення певного простору для застосування кримінально-правових норм, їх «гнучкість» до нових форм вчинення кримінальних правопорушень.
Післяслово
На думку автора, Україна є перспективною державою з високим рівнем цифровізації. Цифровізація як суспільно-державне явище охоплює не лише динамічний розвиток інформаційних технологій, державне сприяння цьому процесу та цифровізацію окремих державних функцій, а й передбачає необхідність формування достатньої та узгодженої законодавчої бази для запобігання, виявлення та протидії зловживанням «плодами технологічного розвитку», зокрема за допомогою потужного державного «важеля» – кримінального права. Це передусім забезпечується через належну обізнаність суб’єктів законодавчої діяльності щодо сучасних тенденцій розвитку інформаційної галузі, актуальних цифрових технологій та засобів, розуміння їх функціонування, а також аналіз потенційних загроз, пов’язаних із можливими зловживаннями цими технологіями. Розвиваючи власний досвід, водночас, необхідно враховувати іноземний досвід, зосереджуючи особливу увагу на законодавчих тенденціях держав, які посідають провідні позиції у сфері інформаційних технологій.
Кримінально-правова реакція держави на різноманітні виклики, обумовлені розвитком суспільства, а також її ефективність та характер проявів, безпосередньо залежать від морального контексту, в якому функціонує відповідне суспільство, а саме – від ставлення суспільства до конкретних діянь, що підлягають криміналізації. Цей важливий чинник визначає як закріплення відповідних норм в Особливій частині кримінального законодавства, так і обґрунтованість та розмір покарання за вчинення відповідного кримінально-протиправного діяння. Саме ці аспекти багато в чому пояснюють відмінності у кримінально-правових санкціях у законодавстві різних держав. Водночас встановлення кримінальної відповідальності за подібні діяння підкреслює, що охорона правопорядку, захист суспільства та запобігання протиправним діям залишаються спільною метою всіх демократичних цивілізованих держав.
Джерело: Юридичний вісник України
