Думка експерта
Марина Барсук, суддя ПАГС, про незалежне правосуддя
Українці дискутують, яким має бути суддя та наскільки складний шлях до мантії. Високі вимоги формують основу довіри до правосуддя. Марина Барсук наголошує, що найскладніше починається вже після того, як кандидат успішно пройшов відбір і одягнув мантію. Адже щодня суддя складає непомітний іспит, результати якого відображаються у конкретних людських долях.
«Якщо добір та оцінювання є свого роду перевіркою та обіцянкою, яку дає судова влада, то робота чинного судді є її виконанням. І саме тут, у тиші прийняття рішення та напрузі залу засідань, довіра або народжується, або вмирає остаточно».
Марина Барсук зазначає, хоча суспільство очікує чесного та незалежного правосуддя, рівень довіри до судів залишається одним із найнижчих серед усіх інституцій. Паралельно система стикається з гострим кадровим дефіцитом: нині в судах працює лише від 22% до 61% від необхідної кількості суддів. Апеляційні інстанції фактично перебувають на межі паралічу через надмірне навантаження.
Попри дефіцит кадрів, знижувати планку відбору не стали – стандарти залишаються незмінно високими. Це дозволяє зберігати баланс між потребою системи у нових суддях і очікуванням суспільства щодо їхньої доброчесності.
Кандидатів перевіряють за деклараціями, активами, стилем життя, можливими конфліктами інтересів, дисциплінарною історією та публічною поведінкою. Ця багаторівнева система, за словами судді Північного апеляційного суду, виконує роль «рентгену» доброчесності. Якщо виявлено невідповідність, рішення найчастіше однозначне – «стоп», а не “врахуємо на майбутнє”.
«Теорія, практика, етичні та психологічні тести моделюють реальні рішення в умовах обмеженого часу, медійної уваги та невизначеності. Це перевірка суддівського судження. Таким чином, пройшовши через це суворе сито, система отримує кваліфікованого і доброчесного фахівця. Але саме тут, після складання присяги, починається найскладніший етап – щоденне виконання своєї обіцянки в реальних умовах».
Суддя-спікер Марина Барсук у своїй колонці наголошує на тому, що незалежність судді проявляється не лише у здатності протистояти тиску, але й у вмінні пояснити логіку рішення суспільству. За її словами, зрозумілі та обґрунтовані рішення руйнують міф про «закриту суддівську касту» і стають найсильнішим доказом доброчесності системи.
Водночас вона звертає увагу на проблеми надмірного навантаження та постійного медійного тиску:
«Суддя, який розглядає десятки справ на день, фізично не може приділити однакову увагу кожній. До цього додається й «справедливий гнів» суспільства, коли очікують підтвердження вже готового вироку. Мантія є символом служіння праву, а не настроям сьогодення», – підкреслює вона.
На думку судді Північного апеляційного суду, вкрай важливо створювати умови для стійкості та ефективності суддів: від матеріальних гарантій і психологічного захисту до регулювання навантаження й підтримки всередині професійної спільноти.
«Шлях до довіри – це марафон, а не спринт», – резюмує суддя-спікер, підкреслюючи, що реформа відбувається щодня у сотнях судових рішень по всій країні.
