Думка експерта
Охоплення заповітом легату на користь спадкоємця за заповітом
Ярослав КОВАЛЬЧУК,
блогер, викладач, науковець, юрист
У даній статті з’ясовується можливість охоплення заповітом розпорядження, зміст якого полягає у встановленні в даному правочині легату на користь спадкоємця за заповітом.
Відомо, що заповідачу гарантовано різні за своєю сутністю можливості, яким властивий майновий або немайновий характер. Чи дозволено даній особі охопити своїм заповітом легат на користь спадкоємця за заповітом? Ще цивільне законодавство Стародавнього Риму, будучи чітким та лаконічним, водночас гарантувало тим або іншим особам різні за своєю суттю можливості. Зокрема, заповідач був вправі охопити своїм заповітом легат на користь спадкоємця за заповітом. Чинне законодавство, рецепіювавши кращі риси античного законодавства, водночас не гарантує цілій низці фізичних осіб окремі юридичні можливості. Скажімо в ЦК України відсутня норма про те, що заповідач вправі встановити легат на користь спадкоємця за заповітом.
На сьогодні офіційна доктрина спадкового права охоплює величезну кількість дискусійних питань. Зокрема, нині в юридичній літературі присутні дві протилежні за своєю суттю концепції щодо з’ясування наявності в заповідача можливості встановити легат на користь спадкоємця за заповітом. У даній статті розглядається непростий зміст вищенаведених підходів. Сподіваюся, що зміст такої праці стане надійним підґрунтям для подальшого аналізу вказаної проблеми та пов’язаних із нею питань.
Гончаренко В. зазначав, що спадкоємець за заповітом не може мати правового статусу відказоодержувача. Доцільність вищенаведеної точки зору даний науковець пробує обстояти такими доводами. Окремі учасники цивільно-правових відносин не мають тих або інших прав. Наприклад, спадкоємці за заповітом не можуть ставати відказоодержувачами. В противному випадку вони набували б собі подвійного юридичного статусу. Однак такий факт не видається логічним, оскільки статус, який має спадкоємець, поглинає статус, яким володіє відказоодержувач.
Крім В. Гончаренка, думку про те, що особа, яка є спадкоємцем за заповітом, водночас не може бути відказоодержувачем, у своїх наукових напрацюваннях схвалюють й інші науковці. До когорти таких дослідників належить, наприклад, С. Фурса. Однак далеко не всі вони погоджуються з вищезазначеною точкою зору. Зокрема, З. Ромовська вказує про те, що спадкоємець за заповітом може мати правовий статус відказоодержувача. Доцільність вищенаведеної точки зору вона намагається підтвердити такими доводами. Заповідач, складаючи заповіт, на конкретних учасників правових відносин (наприклад, на двох своїх дітей), водночас має право зобов’язати одного з них здійснити на користь другого відповідну дію. І така його воля не суперечитиме юридичній природі заповідального відказу.
Крім З. Ромовської, думку про те, що особа, яка є спадкоємцем за заповітом, водночас може бути відказоодержувачем, у своїх наукових напрацюваннях підтримують чимало науковців. Когорту таких дослідників, наприклад, утворюють Л. Шевчук та інші фахівці цивільного права. На моє переконання, заслуговує на всіляке схвалення точка зору про те, що учасники правових відносин, які беруть участь у спадкуванні за заповітом, водночас можуть бути відказоодержувачами. Доцільність наведеної концепції ми спробуємо підтвердити такими доводами. По-перше, вітчизняним законодавством не передбачено ті чи інші заборони. Наприклад, у ЦК України та в інших законах відсутня юридична норма про те, що заповідачу не дозволено встановити в своєму заповіті заповідальний відказ на користь спадкоємця за заповітом.
Національна правова система охоплює велику кількість юридичних аксіом. Чіткий і недвозначний зміст одного з таких суджень полягає в наступному – кожному дозволено вчиняти будь-які діяння, за винятком того, що перебуває під прямою забороною вітчизняного законодавства. Враховуючи зазначене судження, заповідач може вчиняти різні правочини, зокрема вправі скласти заповіт. Чіткий і недвозначний зміст згаданого правочину може охоплювати собою цілу низку розпоряджень, яким властивий майновий чи немайновий характер. Зокрема, заповідач, складаючи свій заповіт, може охопити даним правочином легат на користь особи, що є спадкоємцем за заповітом.
По-друге, відсутність у заповідача можливості встановити в своєму заповіті легат на користь конкретного учасника цивільно-правових відносин, який має правовий статус спадкоємця за заповітом, призводить до неминучого настання відповідних юридичних наслідків. Про що саме йде мова? Перш за все, спадкування за заповітом не містить у собі важливу вказівку. Наведений інститут вітчизняного спадкового права не охоплює собою, зокрема, спеціальне розпорядження, сутність якого полягає в покладенні заповідачем на спадкоємця за заповітом обов’язку надати певні майнові блага легатарію, яким, у свою чергу, є інший спадкоємець за заповітом. Крім того, окремі принципи спадкового права зазнають негативного впливу від певних юридичних фактів. Скажімо, межі дії свободи заповіту підлягають істотному звуженню. Як це розуміти?
1. Одні майнові розпорядження заповідачу дозволено зробити, а інші – ні. Наприклад, вказана особа, заповівши двом своїм донькам житловий будинок у рівних частинах, водночас не може зобов’язати одного з таких спадкоємців, що має значні доходи, придбати для іншого з них, доходи якого є незначними, радіоприймач, телевізор чи відеомагнітофон.
2. Про одних суб’єктів заповідачеві дозволено подбати, а про інших – ні. Наприклад, він, заповівши своїм двом синам чотирикімнатну квартиру та дачу в рівних частинах, водночас не може зобов’язати одного з таких спадкоємців, що не має тих чи інших проблем зі своїм здоров’ям, виплатити іншому з них, який переніс декілька операцій на нирках, відповідну грошову суму.
Постсоціалістична Україна, ставши незалежною та суверенною державою, водночас розпочала формувати свою зважену поведінку в міжнародній сфері. На сьогодні головним зовнішньополітичним завданням нашої держави є її осмислена інтеграція в європейське співтовариство. Вдале виконання Україною наведеного завдання видається зовсім неможливою без успішного проведення різних за своєю суттю реформ. Скажімо, докорінних змін повинне зазнати чинне законодавства, яке охоплює собою чимало неврегульованих питань.
У сучасній Україні вказані проблеми не оминули і юридичних норм, що регулюють різні за своєю суттю майнові та особисті немайнові відносини. Зокрема, в ЦК відсутнє положення про те, що заповідачу дозволено охопити своїм заповітом легат на користь спадкоємця за заповітом. На моє переконання, вказана проблема потребує невідкладного вирішення. Тому, враховуючи вищевказане судження, вважаю за доцільне закріпити в статті 1237 ЦК України правову норму про те, що заповідач може встановити в своєму заповіті легат на користь спадкоємця за заповітом.
Джерело: Юридичний вісник України
