Оновлення судової системи. Чому участь міжнародних експертів у ключових відборах важлива?

Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine

Участь міжнародних експертів у конкурсах до ключових органів правосуддя – один із найважливіших запобіжників для забезпечення їхньої незалежності. червні 2025 року завершилися повноваження першого складу конкурсної комісії, яка обирала членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), і за чинним законом міжнародники більше не зможуть брати участі у відборі.

Загалом по темі

Цей сигнал може запустити ланцюгову реакцію згортання міжнародного компонента в інших конкурсах, поставивши під загрозу досягнутий прогрес в реформах. Нагадаю, у 2023-му, після чотирьох років перерви, відновила свою роботу ВККСУ – орган, відповідальний за відбір та оцінку суддів. Таке відновлення було однією із семи умов, необхідних для початку переговорів про членство України в ЄС.

Читайте також: Оцінка незалежності українських судів: коментар судді ПАГС Барсук Марини

Відбір до цього органу суддівського самоуправління відбувся за новими правилами – Україна відмовилася від квотного принципу та ввела процедуру конкурсу для зайняття посади члена Вищої кваліфкомісії суддів. За цю процедуру відповідала конкурсна комісія. Її перший склад формувався із шести членів: трьох пропонувала Рада суддів України, а трьох – міжнародні організації з бездоганною репутацією. Переважний голос мали міжнародні експерти – їхня участь забезпечувала незалежність та довіру до процедури.

Й от 1 червня закінчився строк повноважень першого складу конкурсної комісії. Надалі її членів за чинним законом мають пропонувати виключно національні суб’єкти. На цю перспективу гостро відреагували 90 громадських організацій – у їхній спільній заяві йдеться, що національні суб’єкти наразі нереформовані й не мають довіри суспільства, тож необхідно продовжити участь міжнародних експертів у цій конкурсній комісії.

Попри це, 22 липня Вища рада правосуддя (ВРП) розпочала процес формування конкурсної комісії без міжнародних експертів у складі. Тому актуальність проблеми і ціна її ігнорування зросла в рази. Чому таке продовження участі міжнародних експертів критичне не лише для конкурсу до ВККСУ, але й для низки ключових державних органів – розберемося далі.

Перезапуск ВККСУ: перешкоди і небезпеки

У 2023 році Вища кваліфікаційна комісія суддів України як орган «стартувала» з нуля – в один день до неї призначили всіх шістнадцятьох членів. За два роки роботи зі складу комісії вийшов один – Роман Ігнатов, його місце до останнього часу було вакантним. Дванадцятого серпня ВРП визначалася, чи зможе хтось із двох уже рекомендованих комісією кандидатів обійняти цю посаду. У підсумку Рада призначила Ігора Кушніра на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Хоча роботу Вищої кваліфкомісії суддів часто критикують, громадськість неодноразово відмічала, що не було критичних ситуацій, які б підважили до неї довіру. Наприклад, Громадська рада доброчесності, яка сприяє ВККСУ в процедурах суддівської кар’єри, згадувала про конструктивну співпрацю з комісією, попри окремі розбіжності та відсутність підстав для недовіри. Громадськість також висловлювала стриманий оптимізм щодо роботи органу – як у дослідженні його практики, так і в аналізі діяльності в цілому.

Водночас ВККСУ піддавалася тиску з боку Державного бюро розслідувань (ДБР), про що заявляв і сам орган, і громадські організації. Вища рада правосуддя, зі свого боку, визнала загрозу авторитету правосуддя через такі дії Державного бюро розслідувань. Цікаво, що раніше ДБР зверталося до комісії щодо звільнення її голови Романа Ігнатова, який ці дії називав тиском.

Тут варто нагадати, що повноваження членів цього складу ВККСУ планово закінчуються у 2027 році, а це означає, що нас знову очікує масштабний конкурс та повне оновлення органу. Проте, як ми вже згадували вище, за чинним законом оновлювати орган буде Конкурсна комісія, яку формуватимуть Рада суддів України, Рада прокурорів України, Рада адвокатів України та Національна академія правових наук України. Діяльність цих інституцій, зокрема їхні сумнівні призначення до деяких конкурсних комісій та непризначення протягом трьох років членів до Вищої ради правосуддя, неодноразово критикувала громадськість, і ці ж дії помітила Єврокомісія, згадавши їх у звіті про розширення.

При цьому вже зрозуміло, що наступний склад Вищої кваліфкомісії суддів успадкує численні завдання від «попередників»:

• завершення добору кандидатів на 1 800 посад суддів місцевого суду;
• завершення кваліфікаційного оцінювання близько 1 500 суддів, результат якого може стати підставою для звільнення багатьох із них;
• можливий конкурс до Верховного Суду.

Тож від того, чи будуть члени ВККСУ компетентними та доброчесними, залежатиме якість виконання цих завдань. Своєю чергою, зважаючи на обсяг майбутньої роботи, наступний склад комісії або суттєво очистить та оновить суддівський корпус, або ж завдасть йому катастрофічної шкоди.

Читайте також: Орган конституційного переслідування чи інструмент зовнішнього управління?

При тому наявність лише однієї вакансії може використовуватися маніпулятивно – мовляв, це «тестовий режим» для національних суб’єктів. Хоча нерідко кажуть, можливо, їм варто дати шанс, призначення навіть за недосконалим порядком ще одного члена до органу, що вже має в своєму складі 15 учасників, суттєво не вплине на роботу інституції. Як на наш погляд, заповнення навіть однієї посади кандидатом, який не пройшов чесний конкурс, уже нестиме загрозу роботі комісії. Зокрема, у ВККСУ існує підхід, де за окремі процеси відповідає певний визначений член комісії. Це дає йому автономію приймати ті рішення, які не потребують загального обговорення та голосування. Водночас такий член суттєво визначає вектор і темп процедури, за яку відповідає. Якщо на нього впливатимуть, це може призвести до затягування чи зриву, наприклад, окремого конкурсу.

При цьому заповнення «лише однієї» вакансії представниками від національних органів буде вкладатися в систему тиску на Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Коли поступово, використовуючи кримінальні провадження, вдалося б змусити чинних членів комісії теж «по одному» залишити свої посади, і надалі, за вже не новою схемою, обрати до Вищої кваліфкомісії суддів більше «лояльних» членів. Таким чином, заповнення «лише однієї» вакансії стане своєрідним стимулом надалі створювати нові вакансії, в тому числі через тиск. І це може спричинити посилення переслідування членів ВККСУ.

Загроза «ланцюгової реакції»

Разом із тим проблеми з конкурсом ВККСУ можуть запустити ланцюгову реакцію і в інших відборах. Втрата міжнародного елементу у доборі до ВККС може стати небезпечним прецедентом і вплинути на рішення парламенту щодо подальшого залучення незалежних експертів до інших комісій. Адже саме конкурсна комісія з добору членів Вищої кваліфкомісії суддів перша в черзі, де участь незалежних міжнародних експертів закінчується, коли орган ще навіть не встиг повноцінно попрацювати після свого перезавантаження. Наприклад, історія саме з цим відбором може негативно вплинути на діяльність Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), яка здійснює перевірку на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики кандидатів до Вищого антикорупційного суду – очікується, що мандат ГРМЕ завершиться в травні 2026 року.

І так само в наступні роки варто очікувати завершення участі міжнародних експертів у конкурсах на посади в таких органах, як ВРП, Конституційний Суд та, можливо, НАБУ. До речі, незаконне рішення уряду, який не призначив очільника Бюро економічної безпеки (БЕБ), попри прозорий конкурс та підтримку міжнародних партнерів, – це якраз яскравий приклад того, що національні органи готові піддаватися впливу. І навіть участь міжнародних експертів у складі комісії та посилена увага послів країн G7 не стали на заваді такому незаконному рішенню Кабміну. Що ж буде відбуватися з конкурсами далі без такої участі міжнародників, можна передбачити вже зараз.

Відкат прогресу

Приклад Вища кваліфікаційна комісія суддів показує шлях інституції, яка формується. Він не проходить без помилок та зауважень з боку зацікавлених сторін. Подекуди вона зазнає й політичного тиску як у ситуації з кримінальними провадженнями ДБР.

Але ВККСУ – не єдиний орган, що перебуває в процесі формування. Тож зацікавлені сторони мають максимально забезпечити потрібні умови для розвитку всіх таких нових чи оновлених інституцій. І первинною умовою в цьому є незалежний та прозорий конкурс, адже діяльність будь-якого органу залежатиме від його складу. Тож якісний конкурс стане запорукою, що гідні кандидати довірятимуть процедурі та спробують свої сили.

В останні роки саме участь незалежних міжнародних експертів забезпечувала довіру кандидатів до процедури подібних відборів. Проте норма про таке залучення представників партнерів – не константа, така участь передбачена «положеннями, що заходять» (sunset clauses), тобто є тимчасовим заходом. Цей підхід логічний, адже за певний час Україна мала сформувати свої стійкі органи, які надалі й мали б перебрати на себе відповідальність за процедури конкурсів.

Водночас практика свідчить, що однієї ітерації оновлення органу за незалежного та прозорого конкурсу буде недостатньо, аби вберегти прогрес та довіру. Особливо, коли процедура за планом передається в руки нереформованих органів. Важливо не допустити й «повзуче» оновлення колегіальних органів, коли за відсутності незалежного конкурсу посилиться тиск на призначених членів.

Читайте також: Українська судова влада вперше відкрито оцінена на європейському рівні – cуддя-спікер ПАГС Барсук Марина

І знову ж прикладом неготовності національних органів до такої повної відповідальності є конкурси до Бюро економічної безпеки, попри те, що уряд таки призначив переможця, та Конституційного Суду України. У першому випадку уряд незаконно відмовив у призначенні очільника, що не має жодного раціонального пояснення, окрім політичних причин. У другому випадку парламент майже пів року зволікає з обранням суддів із-поміж незалежно обраних кандидатів. Орган, який проводив конкурс, заявляв про зволікання та незаконні вимоги саме з боку Верховної Ради.

І хоча такий тимчасовий захід, як участь міжнародних експертів, справді має закінчитися, саме сьогодні це явно не на часі. Щобільше має відбутися хоча б декілька ітерацій конкурсів, щоб зберегти досягнутий прогрес та зробити розвиток таких органів сталим.

Підхід, коли конкурсна комісія відбирає не один склад органу, вже має приклади реалізації в законі. Наприклад, парламент двічі голосував за питання строку участі міжнародних експертів у конкурсі до Служби дисциплінарних інспекторів ВРП. У результаті депутати підтримали такий строк участі, що дозволить охопити два масштабні конкурси до Служби, і це розумний підхід.

Врятувати та запобігти

Врятувати конкурс до Вищої кваліфкомісії суддів депутати можуть вже зараз – для цього голова антикоркомітету Верховної Ради Анастасія Радіна з колегами зареєструвала законопроект № 13382. Проект закону пропонує продовжити строк перебування міжнародних експертів так, щоб вони змогли відібрати і наступний склад ВККСУ в 2027 році. Шанс прийняти такий закон буде в серпні, коли парламент збереться на пленарні засідання.

Прийняття цього законопроекту важливе й для уникнення небезпечного прецеденту, коли буде закрита можливість пройти до одного з ключових органів влади. Це питання стає особливо критичним, враховуючи те, як політична влада протидіє призначенню незалежно обраних кандидатів, як ми могли спостерігати це на прикладах конкурсів щодо керівника БЕБ та суддів КСУ.

Аби не допустити повторення ситуації з відбором ВККСУ, слід заздалегідь планувати продовження участі міжнародних експертів і в інших конкурсних комісіях. Водночас без широкої підтримки громадськості та міжнародних партнерів таке продовження малоймовірне.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути