Думка експерта
Пенітенціарна система України
Валентин КОВАЛЕНКО,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України
Міністерство юстиції як правонаступник Державної пенітенціарної служби України, на думку громадських експертів, учасників форуму «Пенітенціарна система України в глобальному вимірі», який відбувся онлайн у жовтні, за п’ять років створило передумови розбалансування всієї кримінально-виконавчої системи. Воно не змогло належним чином забезпечити реалізацію Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України, схваленої розпорядженням КМУ від 13 вересня 2017 року.
Читайте також: Службовців пенітенціарної системи переорієнтують на ресоціалізацію ув’язнених
Загалом по темі Варто зазначити, що в сучасних суспільних умовах реформування (розвиток) кримінально-виконавчої системи України і подальше її трансформування в пенітенціарну систему зумовлена необхідністю професійного оцінювання щодо подолання властивих колишній радянсько-адміністративній системі негативних рис, які мали місце у сфері виконання й відбування кримінальних покарань. Минуло 30 років, відколи Україна намагається стати суверенною, незалежною правовою державою. Серед державних інститутів важливе місце посідає сучасна кримінально-виконавча система, яка перебуває на початковій стадії свого реформування (розвитку). Закладені Міністерством юстиції з 2016 року нові пенітенціарні засади мали б передбачити приведення національного законодавства у повну відповідність із чинними Європейськими стандартами щодо умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань, перебудови кримінально-виконавчої системи на засадах гуманізації покарань, трансформації її в пенітенціарну систему нового зразка, створення прозорого громадського контролю за цими установами та закладами. До того ж, передбачалося створення розгалуженої мережі центрів соціальної адаптації звільнених із в’язниць осіб. Також необхідно було б завершити модернізацію офісів пробації, покращити систему професійної підготовки їх персоналу.
Усі ці проблеми так чи інакше звучали на форумі. Й усі учасники його були єдині в тому, що гуманізм як один з основних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання та відбування покарань і реформування кримінально-виконавчої системи стає важливою складовою демократичних змін у суспільстві, що орієнтується на цивілізовані міжнародні стандарти поводження з ув’язненими й засудженими.
Та попри всі вагомі здобутки вітчизняних науковців щодо реформування кримінально-виконавчої системи України, перетворення її на сучасну пенітенціарну систему, учасники форуму констатували, що здійснені наукою кримінально-виконавчого права дослідження в даній сфері не повною мірою відповідають сучасним потребам теорії та практики. З огляду на викладене вбачається, що проведений на базі Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука пенітенціарний форум «Пенітенціарна система України в глобальному вимірі» спроможний закласти нові паростки вдосконалення та оптимізації функціонування сучасної кримінально-виконавчої системи України та подальше її трансформування в пенітенціарну систему європейського зразка.
Деякі практичні рекомендації
За результатами комплексного обговорення та аналізу розглянутих на форумі проблем вітчизняними та зарубіжними вченими, громадськістю, депутатами, практичними працівниками органів і установ виконання покарань та пробації запропоновано:
1. Міністерству юстиції України розробити «Стратегічне планування реформування (розвитку) кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему на основі творчого науково обґрунтованого підходу. Дане стратегічне планування має передбачати:
— розробку і прийняття Національної програми трансформації кримінально-виконавчої системи в пенітенціарну систему України. Дана програма, на думку учасників форуму, має формуватися на засадах довгострокових пріоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни з урахуванням Європейських стандартів поводження з ув’язненими та засудженими і спрямована на розв’язання найважливішої загальносуспільної проблеми ресоціалізації засуджених та соціалізації їх у суспільство після звільнення;
Читайте також: Пенітенціарні інспекції замінять прокуратуру в місцях несвободи
— фактичне проведення по всій території України оптимізації кримінально-виконавчих установ закритого та відкритого типу відповідно до Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України, схваленої розпорядженням КМУ від 13 вересня 2017 року. Для цього Міністерство юстиції України має розробити алгоритм якісних та кількісних критеріїв, за якими прийматиметься рішення про ліквідацію/функціонування установи, проведення розрахунку фінансового ефекту від таких управлінських рішень та оцінки ризиків їх прийняття. Це, з одного боку, дозволить зберегти функціонування діючих виправних колоній, а з іншого — дозволить сформувати базу даних про стан і спроможність цих установ виконувати завдання щодо утримання засуджених, їх виправлення й ресоціалізацію;
— здійснити перепис засуджених, які відбувають покарання в Україні з подальшим утворенням бази даних на електронних носіях. На думку учасників форуму це дозволить не тільки сформувати базу даних про кількість засуджених, а й отримати інформацію щодо кримінальних правопорушень, вчинених ними;
— розглянути питання щодо утворення в Україні трьох видів пенітенціарних установ: 1) державні установи, де утримуються особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі; 2) муніципальні пенітенціарні установи; 3) приватні пенітенціарні установи.
На думку учасників форуму, це змінить вектор бюджетного фінансування на утримання засуджених в місцях несвободи, створить умови належного відбування ними покарання;
— виокремити основні пріоритети пробації в Україні. До основних пріоритетів пробації, які варто враховувати Державній установі «Центр пробації», учасники форуму вважають: впровадження в роботу уповноважених органів пробації, цифровізацію процесів ведення справ клієнтів пробації; продовження модернізації офісів пробації, що враховують нові підходи роботи з клієнтами пробації та модернізацію системи професійного розвитку персоналу пробації; вдосконалення інструментів пробації шляхом розширення можливостей надання соціально-психологічної допомоги клієнтам пробації; поглиблення співпраці уповноважених органів пробації з громадою в роботі з клієнтами пробації, розвиток волонтерства в пробації; здійснення нагляду органами пробації за умовно-достроково звільненими.
2. Мін’юсту варто також визначитися із законодавчим забезпеченням трансформації кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну. З цією метою учасники форуму пропонують:
— Міністерству юстиції як відповідальному за державну політику у сфері виконання покарань і пробації внести відповідні зміни та доповнення до проекту Закону «Про пенітенціарну систему України» та прискорити його прийняття Верховною Радою. Як вважають учасники форуму — це дозволить швидше врегулювати питання оптимізації структури пенітенціарної системи, спрощення управління сукупністю її підрозділів, а ще — запровадити ефективне управління підприємствами установ виконання покарань, а також забезпечити здійснення заходів, спрямованих на поліпшення умов відбування покарань та тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту;
— із метою належного узгодження проекту закону з чинними законодавчими актами, пропонується включити до проекту низку змін до законів «Про запобігання корупції» «Про пробацію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про попереднє ув’язнення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про політичні партії в Україні», «Про Державне бюро розслідувань», «Про виконавче провадження», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» тощо. Це не зруйнує вибудувану роками систему норм, які регулюють пенітенціарні відносини у сфері виконання покарань, а навпаки посилить їх роль у функціонуванні пенітенціарної системи України;
– створити робочу групу з науковців та практичних працівників з підготовки нового Пенітенціарного кодексу України. На нашу думку, він має відповідати сучасним європейським стандартам поводження з ув’язненими і засудженими та стати провідником реінтеграції в суспільство засудженого після звільнення;
— створити мережу соціального захисту персоналу пенітенціарної системи. Це дозволить зберегти професійні кадри органів і установ виконання покарань та пробації, підвищить авторитет роботи в пенітенціарній системі.
З. Учасники форуму запропонували також інноваційні пропозиції щодо реформування (розвитку) кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему, зокрема: — запровадити в органах прокуратури України інститут пенітенціарного прокурора.
На переконання учасників форуму, таке рішення дозволить забезпечити на високому професійному рівні дотримання в установах виконання покарань норм пенітенціарного законодавства, включаючи й міжнародні правові акти у сфері захисту прав засуджених та ув’язнених та персоналу місць несвободи, а також забезпечення відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків потерпілим, ухвалення рішень, що стосуються заходів спрямованих на підвищення рівня ефективності процесу виконання та відбування кримінальних покарань;
— виключити слідчі ізолятори із підконтрольності й підзвітності ДКВС України, передавши їх функції окремому управлінню при Службі судової охорони. Таке рішення, вважають учасники форуму, дасть змогу залишити за слідчим ізолятором виключно функцію ізоляції від суспільства й забезпечення охорони осіб, яким обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. З цією метою необхідно внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Службу судової охорони, де передбачити створення окремого управління при ССО, якому були б підзвітні слідчі ізолятори, які виконували би функції із забезпечення досудового розслідування, ізоляцію осіб, котрим було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, транспортування таких осіб на слідчі дії, до зали суду для судових засіданнях тощо;
— забрати з-під підпорядкування Міністерства юстиції України і департаменту з питань виконання покарань ДКВС України виховну колонію для неповнолітніх. На даний час в Україні діє одна Державна установа «Кременчуцька виховна колонія» — єдина з 11-ти подібних установ, які ще 20 років тому діяли на території України. Чисельність вихованців у ній у порівнянні з минулими роками зменшилася до 70 осіб, а були роки, коли в Кременчуці утримувалися до 450 і більше осіб.
Враховуючи, що умови тримання вихованців у ній нині більш гуманні, нами пропонується передати дану виховну колонію Міністерству освіти і науки й назвати її «Виховний центр» (далі — ВЦ) для осіб, які вчинили кримінальні правопорушення і які потребують допомоги в соціальній реабілітації та здобутті освіти. Форми фінансування ВЦ можуть бути як державні, так і муніципальні та приватні.
Трансформація кримінально-виконавчої системи України в пенітенціарну систему, переконані учасники зібрання, є не простою зміною найменувань, а продуманою системою стратегічних кроків, націлених на перспективу. Якщо кримінально-виконавча система має на меті ізолювати злочинця від суспільства, виключно покарати його за вчинене кримінальне правопорушення, то пенітенціарна система має за пріоритетну мету каяття засудженого, його ресоціалізацію і реінтеграцію у суспільство після звільнення. Тобто рішення щодо оновлення назви й оптимізації діяльності кримінально-виконавчої системи передбачає відхід від каральної суті установ виконання покарань (з подальшою їх реорганізацією в пенітенціарні установи) та переорієнтацію на європейські стандарти організації соціальної роботи із засудженими на основі безумовного дотримання прав і свобод особистості, організацію корисності відбування покарання й ефективності підготовки засудженого до життя в суспільстві.
Окрему вдячність ми висловлюємо медіаторам форуму — Андрію Боровику, проректору з наукової роботи Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, кандидату юридичних наук, доценту (м. Рівне) та його колезі — Івану Богатирьову, професору кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, доктору юридичних наук, заслуженому діячеві науки і техніки України.
Джерело: Юридичний вісник України
