Податок на виведений капітал — бути чи не бути?

Сергій ПАЛЕЙ, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту та банківської справи Донецького державного університету управління, кандидат економічних наук, м. Маріуполь

Про сутність цього податку, його достоїнства й недоліки. Висловлюється думка про широкі можливості його для розвитку національної економіки та формулюються пропозиції, спрямовані на використання даного податку.

Нововведення, яке поки не дочекалося свого часу

Рік, що минув, знову на певний період віддалив від нас давно очікуваної кардинальної реформи податкової системи України, основи якої прийшли з пріснопам’ятного періоду побудови соціалізму. Спроба винести в липні на затвердження Верховної Ради Украї ни законопроект № 8557 про податок на виведений капітал обіцяла наблизити звершення змін. Але до затвердження він так і не був прийнятий. Акордом до чергового не звершення наших надій стало проведення в кінці грудня баттлу при дискусійному клубі під егідою видання «Деловая столица». Він був присвячений детальному аналізу можливостей використання податку на виведений капітал. У будь-якому разі більш докладних обговорень ще не було, і вже одне лише це може знайти імпульси у вирішенні даної проблеми.

Трохи історії

Перші згадки про податок на виведений капітал в українському політикумі з’явилися в 2015 році. Саме тоді почалася підготовка відповідного законопроекту. Дані дії були викликані успішним досвідом Естонії. Згодом до неї приєдналися Литва і Грузія. В Естонії ця модель оподаткування діє з 2000 року. Такий податок влада країни введена з метою спрощення процедури стягнення податку, а заодно й для активізації притоку інвестицій. За оцінкою деяких економістів, ця мета була досягнута лише після трирічного періоду падіння податкових надходжень до бюджету.

Одразу слід сказати, що в інших країнах світу такий податок не діє. Там застосовується корпоративний податок, який подібний до українського податку на прибуток.

Унікальність властивостей податку на виведений капітал

Такий успіх викликаний унікальною властивістю податку на виведений капітал — об’єктом його оподаткування є дивіденди від ефективної господарської діяльності. Податок на виведений капітал (ПнаВК) є альтернативою податку на прибуток. Сутність кожного з них у тому, що податком обкладаються витрати на особисте споживання суб’єкта підприємництва і витрати на його інвестиції. При податку на прибуток оподатковуються витрати, які підприємець збирається направити на інвестиції. Зверніть увагу, що результатів від реалізації нововведення ще немає, а податок заплатити вже треба.

В умовах податку на виведений капітал податок сплачується тільки від суми прибутку, яку підприємець зібрався направити на особисте споживання. Таким чином, унікально змінюється принцип оподаткування. Суб’єкт господарювання може направляти які завгодно суми на інвестиції, не сплачуючи при цьому ні копійки податків.

Різниця визначається тим, що при податку на прибуток інвестиції здійснюються за рахунок дивідендів, якими є різниця між сумою оподатковуваного прибутку та сумою податку на прибуток. При такому підході інвестиційні витрати збільшуються на розмір податку на прибуток. При цьому (зверніть увагу на деталь, яка знадобиться нам у наступних викладках) оподатковуваним є прибуток, обчислений за нормами бухгалтерського обліку і зменшений (збільшений) на величину податкових різниць. Ними визнаються: 1) суми амортизації необоротних активів; 2) величина резервів; 3) розмір фінансових операцій.

Механізм податку на виведений капітал

У моделі ПнаВК об’єкт оподаткування складається з операцій:

1. виведення капіталу, яке здійснюється у вигляді нарахування: дивідендів; сукупної виплати в грошовій і в негрошовій формах; повернень від підприємця до учасників його бізнесу.
2. перерахування коштів, прирівняні до виводу капіталу. До них відносяться фінансові дії, за якими платник ПнаВК здійснює фінансові платежі та дії (включаючи і передачу майна) у вигляді:

• нарахування відсотків за фінансовими операціями;
•  здійснення платежів за договорами страхування; фінансової допомоги; безповоротної передачі майна;
• нецільової передачі майна неприбутковим організаціям; передачі майна неплатників ПнаВК;
•  передачі майна за договорами доручення;
• роялті на користь неплатників ПнаВК;
  господарські операції, які відповідно до законодавства визнаються контрольованими.

Головні фобії податку

Модель нового податку настільки багатообіцяюча з точки зору здешевлення інвестицій, що держава може розраховувати на широке використання його всіма платниками. Але багато фахівців вважають, що ефект нового податку має деяке запізнювання. Бо результати інвестицій можуть проявитися не в тому ж році, коли платник перейшов на нову модель оподаткування, а лише через певний період. Багато аналітиків оцінюють його в 2–3 роки. Значить, протягом усього цього періоду перестануть надходити податки (в даному випадку — з прибутку), від яких держава відмовилася заради застосування більш раціональної схеми.

Крім того, не всі платники активно виводять капітал для подальшого свого розвитку. Всесвітній банк, зокрема, вважає, що ПнаВК вигідний обмеженому переліку платників. Зміна оподаткування заради їхніх інтересів призведе до втрати податкових сум від усіх інших суб’єктів господарювання. Саме з цієї причини МВФ застерігає використанням нововведення в Україні без належних компенсаторів податкових втрат податку на прибуток.

З огляду на неминучі податкові втрати в період переходу до використання ПнаВК, деякі економісти припускають можливість одночасної дії обох податків. При цьому податок з прибутку буде діяти кілька років до тих пір, поки почнуться податкові надходження з нового податку. Однак міністерство фінансів України заперечувало проти поетапного переходу на ПнаВК. Аргументувалося це тим, що на перехідному етапі виникнуть складності і плутанина в адмініструванні податків.

Головне достоїнство можливого нововведення

Із таким неупередженим опонентом важко не погодитися. Однак кілька слів заперечення все ж можна додати. Новий податок набагато простіший в адмініструванні ніж той, на зміну якого він приходить. І дійсно, при дії податку на прибуток необхідно контролювати практично кожну господарську операцію на предмет правомірності віднесення її до оподатковуваних витрат, тобто прагнення до необґрунтованого їх завищення. А плюс до цього необхідно відстежувати і «забудькуватість» платника, через яку виявляються не повністю відбитими господарські операції, за результатами яких виник оподатковуваний дохід.

То, що ж робити?

Аналітика показує, що загальний обсяг робіт у результаті переходу до нового податку навряд чи критично зросте. Отже, як тимчасовий захід можна допустити поетапний перехід до даної фіскальної зміни. Саме тому законопроект № 8557 передбачає, що починаючи з 2019 року одночасно, протягом трьох років, будуть діяти два альтернативних податки — на прибуток і на виведений капітал.

Ухвалення ПнВК викличе необхідність цілого ряду дій по його адмініструванню. До того ж, не всі суб’єкти господарювання зацікавлені в новому податку. У першу чергу це збиткові підприємства. Вони податок на прибуток взагалі не платить, бо за чинним положенням наявність збитків дозволяє робити це. Перехід на нову модель оподаткування буде означати, що такі підприємства залишаються один на один зі своїми збитками, і механізм їх компенсації взагалі припиняє існувати. Думаю, саме такі підприємства повинні бути переведені на новий податок у першу чергу. Бо податкових платежів від нього в будь-якому випадку не дочекатися.

Для всіх платників, хто не перейшов на новий податок, фактично наступають податкові канікули, адже вони взагалі нічого не сплачують — жодні податки від них не надходять. Але ці канікули повинні бути платними. Такі платники тимчасово повинні працювати на умовах сплати податку на прибуток. І розмір щорічної плати буде визначатися часткою від суми їх збитків. Після закінчення загального для країни часу переходу на новий податок, фактично сплачена загальна сума реально вироблених щорічних платежів може бути визнана в якості погашення збитків.

Для деяких підприємств, що не увійшли до переліку обов’язкового переходу на ПнВК, повинна бути передбачена процедура ініціативної сплати цього податку. Вона може застосовуватися для тих, хто на підставі своїх економічних розрахунків доходить висновку про доцільність переходу до нововведення. У цьому випадку вони знаходяться в режимі одномоментного оподаткування податками на прибуток та на виведений капітал, і тимчасово здійснюють платежі податку на прибуток. Після закінчення трирічного терміну переходу на ПнВК, загальні суми виплачених податків враховуються як суми погашення чергових податків, наступних після трирічного періоду.

Замість післяслова

І так, рік пройшов. Він не наблизив прихід податкового нововведення, але залишив нам цілий букет суперечливих думок про корисність і недоцільність настання часу «Ч». Їх дуже вдало вдалося сформулювати в процесі проведення баттла про податок на виведений капітал. Там почули і про сумніви в припливі інвестицій, і про переконаність у спрощенні податкового адміністрування, і, звичайно, про головну фобію — загрозу бюджетного дефіциту. Несподівано навіть спливла тема зниження контролю над тіньовим бізнесом.

Як же використовувати переваги ПнаВК і не дати країні пройти повз таку можливість — усі ці проблеми розглянемо в подальших роботах. Там же покажемо, що в сучасної моделі сплати податку на прибуток відсутній принцип обов’язковості. Його платять лише ті, хто хоче. Той, кому потрібно показати прибуток від своєї діяльності. Хто не хоче, його й не змусиш цього робити. Він відгородиться збитками.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути