Політична доцільність чи дотримання Конституції: що переможе?

Юлія Кириченко,
експерт, Центр
політико-правових реформ

Новообраний Президент України Володимир Зеленський із моменту складення присяги 20 травня вступив на посаду і в своїй інавгураційній промові оголосив про «розпуск» нинішнього парламенту. Відповідний Указ Президента «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 21 травня 2019 року № 303/2019 (далі — Указ) набув чинності 23 травня, з дня його офіційного опублікування. Слід зазначити, що урочиста промова Президента викликала й заяву про відставку Прем’єр-міністра за власним бажанням. Проте парламент надав вотум довіри прем’єрові 30 травня, оскільки відставку підтримали всього 96 парламентарів.

Основне питання, яке постало в суспільстві і вже перед Конституційним Судом України: чи має Президент повноваження достроково припиняти повноваження парламенту? Так, 62 народних депутати вже наступного дня після опублікування цього Указу внесли подання до КСУ, в якому стверджують про неконституційність дій Президента, зокрема, відсутність у глави держави права розпускати парламент без мотивування наявності конституційних підстав для розпуску, виходячи з політичних мотивів та низької суспільної довіри до парламенту.

Зрозуміло, що питання термінове, оскільки дострокові вибори, як того вимагає Конституція, призначені на 21 липня — впродовж 60 днів від дня опублікування Указу про дострокове припинення повноважень ВРУ.

Тож варто подякувати Конституційному Суду, який не відмовився розглядати це питання (наприклад, через посилання на політичну доцільність), не затягнув початок розгляду, а, фактично, на третій день після внесення конституційного подання відкрив провадження у цій справі. Це — знак того, що суд готовий розв’язати спір між новообраним Президентом та парламентом швидко й не залишити проблему неконституційності підстав для дострокових виборів нового парламенту на потім. Однозначно, парламент, обраний на неконституційних виборах, буде уразливим і слабким, що вкрай загрозливо в умовах збройної агресії Росії. Підрив легітимності вищих органів влади в Україні — ще один напрям знищення нашої держави РФ. Якщо ж Конституційний Суд України визнає неконституційним Указ до 21 липня (дня голосування), то, на наш погляд, ЦВК має припинити виборчий процес, оскільки зникає законна підстава для проведення виборів.

Чому постає питання перевищення повноважень Президентом у випадку дострокового припинення повноважень парламенту? Що основне?

1. Фактично оголошено розпуск парламенту без намагання дотриматися конституційної процедури дострокового припинення його повноважень. Нагадаю, що Конституція України для збереження парламенту й виконання Президентом своєї конституційної ролі арбітра (а не царя) встановлює обов’язковий етап консультацій зі спікером, його заступниками та головами депутатських фракцій. Президент із перших хвилин вступу на посаду оголосив про розпуск парламенту без проведення таких консультацій, які після оголошення рішення вже не мають значення.

2. Відсутність будь-якого мотивування своїх дій. Указ Президента є абсолютно необґрунтованим, не містить жодної мотивації та інформації щодо фактичної відсутності коаліції депутатських фракцій. Позиція глави держави, викладена в окремій новині на офіційному інтернет-представництві Президента України, в якій зазначено, що «головним аргументом для розпуску Верховної Ради є вкрай низька довіра громадян України до цієї інституції», не може вважатися обґрунтуванням такого рішення. Наголошуємо: така підстава для дострокового припинення повноважень парламенту не прописана в Конституції України.

3. Президент в Указі посилається на пункт 1 частини другої статті 90 та статтю 106 Конституції України, тобто на неспроможність Верховної Ради протягом одного місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій сформувати коаліцію. Проте звідки Президент узяв інформацію про цю неспроможність, про відсутність у парламенту коаліції — незрозуміло. Нагадаю: на той момент парламент працював у звичайному режимі, без ознак недієздатності чи кризових явищ, уряд було сформовано, Державний бюджет — затверджено.

Більше того, сам парламент офіційно вказав на відсутність парламентської більшості всього за кілька днів до цього. Голова ВРУ оголосив про припинення діяльності коаліції «Європейська Україна» 17 травня 2019 р. у зв’язку з виходом з неї депутатської фракції політичної партії «Народний фронт». При цьому положення пункту 7 Угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» пов’язують припинення існування коаліції саме з такими подіями, які відбулися 17 травня в парламенті. Інших офіційних повідомлень від керівників фракцій, що входили до коаліції, керівників парламенту чи Президента України про припинення існування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, які б могли стати початком відліку визначеного Конституцією місячного терміну для створення або відновлення коаліції, в останній місяць не було. Указ Президента України «Про дострокове припинення пов- новажень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» з’явився 21 травня 2019 року, тобто на п’ятий день відсутності коаліції в парламенті. Проте такі повноваження (достроково припиняти повноваження парламенту) у Президента виникають лише через місяць після припинення існування коаліції в парламенті. Чому так поспішав глава держави? Можливо, через частину п’яту статті 90 Конституції, яка забороняє достроково припинити повноваження ВРУ в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради, тобто вже з 27 травня.

4. Відсутність парламентської більшості в минулому, наприклад у 2016 році впродовж певного періоду не дає права Президентові припинити повноваження парламенту. Ця ситуація минула. Парламентська більшість змінювалася, постійно відбувалися зміни складу фракцій парламентської більшості, навіть відбулося формування нового уряду. Немає жодного сенсу з’ясовувати періоди відсутності коаліції в минулому, оскільки це не дає підстав для розпуску парламенту сьогодні. Важливо, чи на момент видання Указу була ситуація відсутності коаліції більш ніж 30 днів. Наша відповідь — ні.

Хронічна хвороба всіх президентів в Україні — порушення Конституції, замість того щоб гарантувати дотримання Основного Закону. В цій ситуації, на наш погляд, політична доцільність для Президента, парламентських сил укотре перемогла Конституцію.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути