Думка експерта
Проблеми адвокатури вимагають реформ
Дар’я Писаренко, виконавча директорка ГО «Адвокат майбутнього»
Адвокатура це вагомий елемент захисту прав людини, своєрідне дзеркало судової влади. Це — неодмінний елемент системи правосуддя. Наразі ЄС рекомендує провести його реформування. Про те без модернізації самої адвокатури неможливо завершити судову реформу загалом. Однак чомусь Європейська комісія у своїх звітах третій рік поспіль констатує відсутність прогресу в реформі адвокатури в Україні.
Один із пріоритетів для України
Можливо 2026 рік може стати вирішальним, адже уперше Євросоюз включив вимогу щодо цієї реформи до переліку пріоритетних для України. Фактично уперше за багато років в Україні з’явилися конкретні державні інструменти, які мають дати практичні результати. В останньому звіті про розширення Європейська комісія розширила перелік пріоритетних задач, які стоять перед Україною у сфері правосуддя. Як відомо, уперше за роки від набуття Україною кандидатського статусу з’явилася вимога про те, щоб вже у 2026 році Україна «надала поштовх реформі адвокатури».
Читайте також: Пальне для адвокатів: потрібні поважні причини використання власного авто
Новий статус цієї вимоги в європейському звіті має привернути увагу Києва до проблеми. Проблеми адвокатури описані у Тіньових звітах за 2024 та 2025 роки (до роботи над якими були залучені незалежні експерти ГО «Адвокат майбутнього»). Ці документи також були у розпорядженні Єврокомісії, тож все це не є новиною для Брюсселя. Втім, саме 2025 рік став переламним. Так, блок щодо адвокатури включили до Дорожньої карти реформ у сфері верховенства права — одного з ключових орієнтирів під час руху України до ЄС. Ця дорожня карта узгоджена з ЄС. Уряд затвердив її у травні 2025 року. Вже й НАЗК включило адвокатуру до проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки. Це означає, що проблема перестала бути внутрішньо професійною дискусією і стала частиною офіційних євроінтеграційних зобов’язань держави, закріплених у стратегічних документах.
Незалежність адвокатури не означає безконтрольності
Важливо наголосити, що ця реформа значно відрізнятиметься у підходах від інших реформ у сфері правосуддя, оскільки адвокатура є незалежним інститутом. Однак незалежність не означає безконтрольності. Адвокатура виконує конституційну функцію забезпечення права на захист, делеговану їй державою, а отже, держава має визначати законодавчі рамки її існування. У 2012 році з’явився пропортновський закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Імплементація закону виявила системні прогалини та недоліки. А з 2022 року адвокатура перестала виконувати одну зі своїх конституційних функцій у системі правосуддя: вона не делегує своїх представників до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП), що спричинило кадрову кризу цих органів. Крім того, нам необхідно обрати нову політику та правила функціонування адвокатури. При цьому не втручаючись у професійну незалежність адвокатів, але забезпечуючи якість, підзвітність інституції та відновлення суспільної довіри до неї.
Має бути практичний крок
12 січня 2026 року була створена урядова робоча група з удосконалення законодавства про адвокатуру, яку співочолюють заступниця міністра юстиції з питань європейської інтеграції (нині т.в.о. міністра) Людмила Сугак та голова парламентського комітету з питань правової політики Денис Маслов. Дорожня карта визначає виконавцями реформи Міністерство юстиції, Верховну Раду та Національну асоціацію адвокатів України (НААУ). Логічно, адже Мін’юст розробляє політику, парламент приймає закон, НААУ імплементує зміни. І цей розподіл принципово важливий. Владні органи мають виключне повноваження напрацьовувати нову політику та встановлювати оновлені правила у сфері адвокатури, якій держава, повторюсь, делегувала функцію. Зберігаючи професійну автономію адвокатів, але встановлюючи стандарти якості, прозорості та відповідальності перед суспільством.
Слід зазначити, що більше 80% членів робочої групи становлять адвокати — які практикують щодня у судах, так і ті, хто обіймає наразі інші посади, але зберігає професійний досвід і розуміння реалій адвокатури. Серед них — народні депутати, науковці провідних правничих факультетів, експерти міжнародних проєктів, представники НААУ та інших стейкхолдерів, включно з Радою Європи та організаціями, що готували тіньові звіти. У групі є як прихильники глибоких змін, так і ті, хто вважає, що жодних системних реформ не потрібно взагалі. Ця різноманітність може стати як силою, так і пасткою. Існує ризик, що група перетвориться на майданчик для багатомісячних дискусій, де кожна пропозиція блокуватиметься опонентами з протилежного табору.
Що саме є проблемою і до чого тут Антикорупційна стратегія
Включення адвокатури до проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки заслуговує на окрему увагу. Вперше адвокатура визначена як окрема складова Антикорупційна стратегії поряд з судами і прокуратурою. Це відповідає баченню Євросоюзу про те, що зменшення корупційних ризиків має охоплювати всі складові системи правосуддя — і адвокатури це також стосується. Після схвалення урядом антикорупційна стратегія має бути внесена до парламенту у формі закону.
Читайте також: Реформа адвокатури. Робоча група Кабміну працює
Так у Верховній Раді зійдуться всі процеси, пов’язані з реформуванням адвокатури. І саме у ВР вирішиться, чи перетворяться євроінтеграційні зобов’язання на реальні інституційні зміни у рамках нового законодавства про адвокатуру. Загалом висновки усіх згаданих документів (Дорожня карта, звіт ЄК, актикорупційна стратегія тощо) сходяться на спільному переліку системних проблем адвокатури.
Зокрема, ключовими викликами є: відсутність демократичних процедур формування органів адвокатського самоврядування та дисбаланс повноважень між центральними й регіональними органами; відсутність виборів органів самоврядування з 2022 року (70 тисяч адвокатів не можуть обрати представників, які мали б їхню довіру); кадрові кризи у ВРП та КДКП через невиконання НААУ своїх функцій з делегування; непрозорі та технологічно застарілі процедури доступу до професії з корупційними ризиками; фактична монополізація системи підвищення кваліфікації адвокатів, що негативно впливає на якість професійного розвитку; використання дисциплінарних механізмів, як інструменту тиску на адвокатів, що публічно критикують стан самоврядування; непрозоре управління фінансовими ресурсами адвокатури. Органи самоврядування не публікують фінансові звіти про використання обов’язкових внесків від адвокатів та інших надходжень.
Вплив кризи в адвокатурі на правосуддя
Криза адвокатури має два виміри — зовнішній і внутрішній. Зовнішній проявляється у невиконанні нею конституційних функцій. Внутрішній вимір кризи пов’язаний із питаннями легітимності рішень, організації самоврядування та підзвітності керівних органів самим адвокатам. Нагадаємо, у 2022 році строк повноважень органів адвокатського самоврядування завершився, але їхні чергові вибори скасувала Рада адвокатів України з посиланням на воєнний стан (хоча закон щодо запровадження воєнного стану не містить такої заборони, та й аналогічні органи суддівського та прокурорського самоврядування за цей період провели власні вибори вже двічі).
Тепер адвокати мають адвокатське самоврядування, обране у 2012-му та майже повністю переобране у 2017-му, яке залишається незмінним понад 14 років — включно з головою НААУ та Ради адвокатів України (РАУ) Лідією Ізовітовою. Не можливо пригадати іншу впливову інституцію в Україні, якою керували б ті самі люди, що й у 2012 році. Та лише вибори проблеми не вирішать. Необхідно змінити вкорінену систему.
Саме на цьому наголошує Єврокомісія у звіті за 2025 рік: спочатку мають бути змінені законодавчі правила формування органів адвокатського самоврядування, і лише після цього проведені вибори. Нинішня модель із квотуванням і багаторівневим делегуванням фактично обмежує конкуренцію та дозволяє нинішньому керівництву сконцентрувати контроль і мати тільки лояльних учасників З’їзду адвокатів, який обиратиме нових керівників. Саме тому експертні рекомендації передбачають запровадження сучасних інструментів голосування, зокрема онлайн-формату, що відповідає масштабам професії, яка налічує понад 70 тисяч адвокатів.
На цьому тлі заява голови НААУ та РАУ Лідії Ізовітової про неможливість запровадження онлайн-голосування через «РЕБи, що глушать, проблеми зі світлом та інтернетом» виглядає радше інституційним запереченням змін, ніж технічним аргументом. Реформа виборчих процедур до самоврядування стане ключовим завданням робочої групи. Адже саме правила виборів визначають легітимність цих органів і, головне, мають надати змогу новим лідерам адвокатури прийти до керівництва та втілити зміни.
Що пропонує чинне керівництво НААУ
Під час підготовки Тіньового звіту ми запросили до інтерв’ю всі центральні органи адвокатського самоврядування. На відміну від Офісу президента, Міністерства юстиції та парламентського комітету, які погодилися на інтерв’ювання, органи адвокатури відмовилися, зокрема, висунувши умовою відкликання попереднього Тіньового звіту. Згодом ми звернулися до НААУ у письмовій формі з проханням надати їхню позицію щодо рекомендацій, викладених у звітах Європейської комісії з розширення в частині адвокатури. У відповіді НААУ зазначила, що не отримувала звітів ЄК за 2023–2024 роки, тому вони не мають, що сказати. Тобто в НААУ вважали достатнім аргументом те, що вони не отримали «офіційно» публічні документи, оприлюднені не лише інституціями ЄС, а й урядом України. Втім, схоже, що зараз ставлення до вимог ЄС змінюється.
Читайте також: Поради для адвокатів
На початку 2026 року НААУ оголосила про відкриття свого офісу в Брюсселі — крок, недоступний для інших інституцій системи правосуддя, зокрема суддівського чи прокурорського самоврядування, які так само перебувають у фокусі реформ. Цей крок викликав запитання професійної спільноти щодо джерел фінансування такого представництва, його практичної доцільності та мети. Чи потрібен цей офіс для захисту професійних інтересів адвокатів, для чого створювалось НААУ в 2012 році? Чи його мета — посилити захист позицій керівництв НААУ задля збереження статус-кво? Варто нагадати, що звіти про використання адвокатських внесків не публікуються вже п’ять років, що залишається однією з ключових вимог адвокатів.
Хай там як, саме зараз з’явився шанс змінити найменш реформовану частину української системи судочинства. ЄС наголошує на потребі перегляду закону 2012 року, який створював ілюзію самоврядування, але не забезпечив ані справжньої відповідальності, ані підзвітності перед адвокатами і перетворився на інструмент зловживань. Ба більше, Європейському Союзу варто розглянути можливість включення реформи адвокатури до механізмів умовності фінансової підтримки, як це вже працює з іншими елементами верховенства права. Поки це лише рекомендації — їх можна імітувати. Коли це умова фінансування — з’являється реальний стимул для змін.
Джерело: Юридичний вісник України
