Думка експерта
Протидія економічній злочинності в Україні: стан і проблеми (дані за 2019 рік у порівнянні з відповідними показниками за 2016—2018 рр. (частина перша)
Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, член Керівної ради Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
Так склалося, що разом із появою homo sapien (людини розумної) історично зародилося таке поняття як «безпека», бо усвідомлене бажання бути захищеним від зовнішніх загроз світу закладено в інстинкт самозбереження, що природно для людини. Поняття «безпека» трактувалося по-різному і в різні часи. Так, у XVII — XVIII століттях цей термін отримав нове трактування, яке характеризувалося станом спокою в результаті відсутності реальної небезпеки, охоплюючи при цьому матеріальні, економічні, політичні умови, а також наявність відповідних органів та організацій, що сприяють утворенню такої ситуації. У 70-ті роки XX ст. вперше з’явився термін «економічна безпека». Він досить швидко набув розповсюдження в розвинутих капіталістичних державах. Саме тоді представники країн Західної Європи виступили за використання економічних методів забезпечення національної безпеки, що стало пріоритетом для багатьох із них. Але якщо вже дивитися глибше й ширше, то саме від безпеки людини залежить безпека і держави, і суспільства, а тому й не дивно, що існує певний розподіл на категорії безпеки — безпека людини, національна безпека та державна безпека. Їх можна уявити у формі ланцюга, кільця якого залежать одне від одного й відіграють велику роль в історії людства. Варто зазначити, що необхідною передумовою стійкого розвитку держави є забезпечення належного рівня саме її економічної безпеки, стан якої й залежить від рівня дотримання законності в цій сфері, в тому числі й протидії в ній кримінальним правопорушенням. Використовуючи наявні в нас статистичні дані, спробуємо проаналізувати роботу органів правопорядку і прокуратури на цьому специфічному напрямку діяльності нашої держави, недоліки цієї діяльності та причини, які негативно вплинули на цей процес.
Зі звіту Офісу Генпрокурора
Якщо поглянути на дані звіту Генеральної прокуратури України «Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» останні 4 роки, то загалом ситуація виглядає наступним чином.
Загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності протягом цього періоду зростає з 2016 по 2018 рр. включно (в 2019 році ця цифра дещо менша). Така ж тенденція проглядається, зокрема, і по тяжких злочинах. У той же час по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає майже навпаки — з 2016 по 2018 рр. їх кількість зменшується, а в 2019 році вона дещо збільшилася. Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з кожним роком тільки зростає: з 18 877 в 2016 році до 23 979 — у 2019-му. Така ж картина спостерігається і по вручених повідомленнях про підозру: до 2018 року їх кількість зростає (з 15 858 до 21 869, або 33,1% до 42,4%), в той час як у 2019 році їх кількість зменшилася. Тобто, виходячи із цих статданих, складається враження, що розкриття злочинів даного виду з 2016 року покращувалося до 2018 року і становило більше 42%, в той час, як у минулому році ситуація погіршилася й цей показник склав всього 38,4% за кількістю вручених конкретним особам повідомлень про підозру.
Приблизно така ж ситуація з розкриттям злочинів цього виду за направленими до суду обвинувальними актами — з 2016 по 2018 року їх кількість збільшилася з 13 004 до 22 755, а в 2019 у порівнянні з 2018 роком зменшилася — з 22 755 до 19 895, що у відсотковому відношенні склало всього 35%. А це свідчить, що, відсоток розкриття цих злочинів за даним показником у минулому році погіршився в порівнянні з двома попередніми роками.
Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, відзначимо, що на превеликий жаль, за всі ці роки так званих «реформ» у сфері правоохоронної діяльності законодавчо так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення відносяться саме до категорії економічних. Тому будемо намагатися їх визначати такими, виходячи з назв розділів КК України. Так, аналізуючи цю категорію злочинів, треба справедливо зазначити, що загальна кількість виявлених кримінальних правопорушень у господарській сфері протягом останніх 7-х років продовжує щорічно стрімко знижуватися, що однозначно свідчить про суттєве послаблення боротьби органів правопорядку з цим підвидом економічної злочинності. Зокрема, якщо в 2019 році було зареєстровано 5 947 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році — 11 104, тобто було вдвічі більше, ніж у 2019-му.
Про значне зниження активності правоохоронців у виявленні злочинів у даній сфері свідчить і той факт, що в 2019 році обліковано всього 248 випадків фіктивного підприємництва, що значно менше, ніж у попередні роки (для порівняння: у 2018 році — 715, у 2017 — 784, у 2016 — 681, у 2015 — 885, у 2014 — 858, у 2013 — 891), 283 факти легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що дещо більше показника деяких попередніх років (2018 році — 242, у 2017 — 243, у 2016 — 159, у 2015 — 221), але трохи менше, ніж у 2014 (296) та 2013 (291) рр.; всього 22 випадки незаконної приватизації державного комунального майна, що дещо більше показників 2018 (17) та 2016 (10) років, хоча менше, аніж у 2017 році — 26 і вдвічі менше показника 2014 року — 46; 76 випадків шахрайства з фінансовими ресурсами, що трохи більше, аніж у 2018 — 58, у 2017 — 61 та в 2016 (63) роках, водночас значно менше, в тому числі й у кілька разів, ніж у 2015 році — 133, у 2014 — 347 та в 2013 — 337). Якщо продовжувати далі, то за цей же період обліковано лише 23 факти нецільового використання бюджетних коштів, що дещо більше, аніж у 2018 році — 18, у 2017 — 21 та 2016 — 15, але менше, в тому числі й у кілька разів, аніж 2015 (24), у 2014 (34) та в 2013 (48) роках, і це в той час, як мільярдні суми «губляться» на тендерах, коли лише німий сьогодні не говорить про розкрадання бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, ремонт і будівництво доріг, а також 852 факти ухилення від сплати податків та зборів, що теж значно менше показника попередніх років (у 2018 — 1 099, у 2017 — 1 009, у 2016 році — 1 203, у 2015 році — 1 748, у 2014 — 1 899), а в порівнянні з тим же 2013 роком — навіть утричі — 3 069!
Ще гірша ситуація з розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру у їх вчиненні.
Посудіть самі. Якщо взяти найменш складні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то закономірно й рівень їх розкриття шляхом повідомлення конкретним особам про підозру з кожним роком повинен був покращуватися. Однак насправді на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів фіктивного підприємництва — з 891 в 2013 до 248 в 2019 році — кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишилася фактично однаковою в кожному з цих означених років і становила від 222 в дореволюційному 2013-му до 214 в 2019 році, а тому, начебто, кращий відсоток їх розкриття, який зростав із року в рік (із 24,9% в 2013 до 86,2% в 2019 рр.) є хибним у дійсності, бо вираховувався завдяки зниженню активності правоохоронців із виявлення цього виду кримінальних правопорушень. Якщо брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то картина із їх розкриттям схожа, хоча в кількісному вигляді й дещо відрізняється. Так, якщо в 2013—2014 роках кількість таких зареєстрованих злочинів становила, відповідно, 337 і 347, то починаючи із 2015 року показники їх виявлення й реєстрації щорічно знижуються — від 133 до 58 в 2018 році і 76 — у 2019му. Разом із тим у відсотковому вигляді стан розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру, окрім 2018 року (всього 17,4%), був приблизно однаковим, коливаючись від 57,1% в 2016 році до 77,6% в 2019-му. По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація з їх розкриттям за цим показником вручення повідомлень про підозру — набагато гірша. Особливо критична вона стосовно розкриття фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, де протягом п’ятирічного періоду (з 2014 по 2019 рр.) не повідомлено про підозру жодній особі (!), та й сама кількість виявлених таких фактів була мізерною (у 2014 році — 46, в 2016 — 10, в 2018 — 17 і 22 в 2019 році).
Відзначу й дуже низький відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав всього від 0% — в 2016 та 2019 рр. до 16,7% в 2018 році, що теж значно менше, аніж у 2013 рр. — як у кількісному, так й у відсотковому вигляді.
Приблизно така ж ситуація із зареєстрованими ухиленнями від сплати податків та зборів — із 3 069 у 2013 до всього 852-х у 2019 рр., тобто майже в 4 рази, і відповідно щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у їх вчиненні — із 482-х у 2013 до 94-х у 2019 рр., тобто майже в 5 разів. А у відсотковому вираженні картина виглядає ще гірше: якщо в 2013 році відсоток розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становив 15,7%, то в 2015 — вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так само щороку (по 11 чи 12 відсотків). І це при тому, що кількість зареєстрованих таких злочинів з року в рік лише зменшувалася.
Таким чином, навіть наведені статистичні дані наглядно підтверджують практичне згортання діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що дійсно може (за такої подальшої негативної тенденції) загрожувати економічній безпеці нашої держави.
Направлення справ до суду
Набагато гірша ситуація з розкриттям даного виду кримінальних правопорушень за направленими до суду обвинувальними актами. Так, за фактами незаконної приватизації державного й колективного майна за ці роки з (2014 по 2019) до суду не направлено жодного (!) обвинувального акта, в той час як в 2013 році їх було 2. Вкрай негативний відсоток розкриття за направленими до суду обвинувальними актами й нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого в 2014, 2016 і минулому році до суду не направлено жодного обвинувального акта, в 2015 — 1 обвинувальний акт, що становить 4,1%, та по 3 в 2017 та 2018 роках, що складало, відповідно, 14,2% і 16,7%, в той час як у тому ж 2013 році таких обвинувальних актів було направлено до суду 8.
Приблизно така ж ситуація з розкриттям і фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно з 2013 року кількість направлених до суду обвинувальних актів лише зменшувалася: зі 165-ти в 2013 до 22-х у 2019 році, тобто майже у 8 разів, а у відсотковому вимірі картина виглядала ще критичніше — від 5,4% в 2013 до 2,6% в 2019 році! Та й загалом, про яке посилення боротьби зі злочинами в сфері економіки можна говорити, якщо навіть у таких найбільш простих у доказуванні фактах фіктивного підприємництва відсоток розкриття за направленими до суду обвинувальними актами складав у середньому від 18,5% в 2014 до 38,9% в 2018 рр., тим більше, якщо кількість зареєстрованих злочинів цього виду практично була однаковою — 161 у 2013, 278 у 2018 і 160 у 2019 роках.
Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом
Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за направленими до суду обвинувальними актами. При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду обвинувальних актів (із 95-ти в 2013 до 24-х у 2016 та 62-х і 64-х, відповідно, у 2017 та 2018 роках), відсоток їх розкриття за цим показником складав протягом цього періоду з 15,1% в 2016 та 18% в 2015 до 31% в 2019 році, хоча в 2013 році таких обвинувальних актів до суду було направлено 95, що складало 32,6 відсотка.
Що говорить судова практика
Ще показовішим фактом практичного згортання діяльності органів досудового розслідування та прокурорів щодо протидії кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності є судова практика із розгляду обвинувальних актів. На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, та закритих проваджень судами по кожному з видів цієї категорії злочинів у період із 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за статтями 199—233 КК України (за виключенням ст. 212) про результати розгляду судами за цей період були об’єднані в одну цифру. Скоріше за все, для останніх очільників ГПУ остаточні результати протидії злочинності в цій надважливій сфері взагалі були нецікавими. А даремно, бо результати розгляду направлених до судів обвинувальних актів по даній категорії злочинів додатково підтверджують не лише зниження кількості зареєстрованих таких злочинів за ці роки, а й низьку якість досудового розслідування та рівня публічного (державного) обвинувачення. Так, у 2019 році було засуджено всього 88 осіб, що значно менше, зокрема і в десятки разів, аніж у попередні роки (в 2018-му — 185, в 2017 — 1 002, в 2016 — 993, в 2015 — 1 400, в 2014 — 1 638 і в 2013 — 1 882).
Слід також звернути увагу й на негативну тенденцію з винесення судами виправдальних вироків у даній категорії злочинів: якщо в 2013 році судами було виправдано всього 24 особи, то в 2014 — вже 44, в 2015 — 85, в 2016 — 52, а в 2017 — 274! І це при тому, що досить велика кількість таких проваджень у судах закривалася. Якщо в 2013 році їх було 1 103, в 2014 — 1 111, в 2015 — 916, в 2016 році — 575, а в 2017 році — 718.
Про низьку якість досудового розслідування та процесуального керівництва свідчать і статдані про кількість виправданих осіб у цій категорії обвинувальних актів. Якщо, наприклад, у 2013 році таких було всього 19 осіб, то вже в 2014 — 38, в 2015 — 60, в 2016 — 48, в 2017 — 42.
У 2018 і 2019 роках статистичні дані по цій категорії кримінальних правопорушень уже розподілені по кожному з них, зокрема і за статтями 205, 209, 233, 222 і 210 КК України. Із їх вивчення вбачається, що в основному, судами засуджені особи лише за вчинення найпростіших у доказуванні кримінальних правопорушень: фіктивного підприємництва — 185 осіб за 2018 рік і ще менше — 88 осіб за 2019 рік, хоча, в той же час, у 2018 році закрито проваджень стосовно — 184-х осіб, а в 2019 — стосовно 232-х; за шахрайство з фінансовими ресурсами засуджено всього 3 особи в 2018 році, в той час як закрито проваджень стосовно 17 осіб; у 2019 році засуджено 8 осіб, а закрито стосовно 24 осіб, тобто втричі більше. Зазначу, судами в цей час практично не приймалися рішення в злочинах, передбачених ст. 233 (незаконна приватизація), лише стосовно однієї особи було закрито провадження, і за ст. 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів) засуджено всього 2 особи в 2018 й 1 — в 2019 році та по одному такому провадженню було закрито.
За ст. 209 КК України в 2018 році засуджено 19 осіб, у 2019 році — 21 особу, в той час як виправдано– 4 особи в 2018 і 7 осіб у 2019 році, при цьому було закрито таких проваджень у минулому році щодо 12 осіб.
На мій погляд, ще гірша в цей період ситуація із розглядом судами обвинувальних актів за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків і зборів). Так, починаючи з 2014 року, коли було засуджено 82 особи, їх кількість щорічно лише знижувалася: в 2015 році — 52 особи, в 2016 — взагалі жодної (!), в 2017 — всього 9, в 2018 — 13, а в минулому — 11 осіб. А тому й не дивно, що якщо в 2013 році судами було виправдано 5 осіб за цією статтею КК України, то в 2015 — уже 25, а в 2017 — аж 232 особи, тобто менше в 50 разів! Про суттєве погіршення не лише результатів роботи органів досудового розслідування та прокурорів, а й підтвердження низької якості досудового розслідування та процесуального керівництва, свідчать і статдані про величезну кількість закритих за ці два роки судами кримінальних проваджень даної категорії. Ви тільки вдумайтесь у ці цифри: в 2013 — 391, в 2014 — 370, в 2015 — 304, в 2016 — 32, в 2017 — 206, в 2018 — 198, а в 2019 — 258 проваджень!
Та й це ще не повна картина стану протидії так званим злочинам у сфері економіки, бо, окрім названих, до них можна віднести і деякі злочини проти власності (ту ж ст. 191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за статтями 364, 366, 367 Кримінального кодексу України, але лише ті, які вчиняються виключно в господарській діяльності. На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню й корегуванню з метою наведення порядку з обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Але, ці питання потрібно адресувати не лише керівництву Офісу Генпрокурора, а, й, у першу чергу, профільному комітету Верховної Ради України.
Для прикладу можна навести статдані про результати виявлення й розслідування органами досудового розслідування кримінальних правопорушень за ст. 191 КК України. При їх вивченні вбачається, що кількість облікованих злочинів даного виду тільки зменшується — з 10 756 в 2017 році до 9 074 у 2019-му. Беручи до уваги те, що, як правило, це очевидні кримінальні правопорушення, які можна розкрити досить швидко, бо вони фактично самодокументуються, розкриття їх за цей період за врученими підозрами тільки погіршувалося — із 54,3% до 43,4% в 2019 році, теж саме і в кількісному вигляді — із 5 651 в 2014 до 3 937 в 2019 році.
Погіршувався стан розкриття цих злочинів (як у кількісному вигляді, так і, особливо, у відсотковому) й за направленими до суду обвинувальними актами: з 4 892, що склало 47%, — у 2014 до 3 262 (36%), — у минулому році. Про негативні тенденції у виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів даного виду свідчить і той факт, що залишок нерозслідуваних таких злочинів збільшився з 5 003 — в 2014 до 5 434 — у 2019 році.
Для більш повної картини щодо протидії цьому складу злочинів не вистачає статданих про результати розгляду судами обвинувальних актів у цих провадженнях: скільки осіб засуджено, скільки з них вступили в законну силу, скільки були перекваліфіковані на менш суспільно небезпечні діяння, по скількох винесено виправдувальні вироки та скільки проваджень було судами закрито. Відсутні в статзвітах і дані про кількість повідомлених у таких провадженнях підозр, які в ході досудового розслідування не знайшли свого підтвердження й провадження були закриті за відсутності події і складу злочину, та за недоведенням винуватості осіб.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
