Connect with us

Думка експерта

Реанімація криміналізації контрабанди як визнання власного безсилля. Чому президентський законопроект не вирішить ситуацію?

Дата публікації:

Андрій САВАРЕЦЬ,
керівник громадської організації «Центр розвитку цифрової економіки», експерт з питань митної політики

Відшуміли й стали вже історичними засідання Ради національної безпеки і оборони, на яких вводилися санкції проти «контрабандистів». Лише через півтора року після відправної точки — наради в Закарпатті по контрабанді — «мешканці «чорного вігвама» зробили більш-менш значущі кроки в напрямку протидії контрабанді. Санкції РНБОУ — це ноу-хау нинішньої влади як нестандартне рішення стандартної проблеми. Буцімто не можна було залучити фігурантів за несплату податків, службове підроблення, корупційні злочини тощо. Наче в спецслужб та інших правоохоронних органів не було оперативної інформації, яку можна було реалізувати за хоча б останні півтора року. Швидко, яскраво, ефектно. Але побешкетували і досить. А тепер, кажуть нам вони, повернемося в правове поле й будемо злочинців карати в’язницею. А для цього треба передбачити кримінальну відповідальність — так жорсткіше!

Щоб усе контролювати…

Традиційно контроль за митницею, а значить і за зовнішньою торгівлею здійснювала Служба безпеки України. Ця традиція сягає корінням у часи СРСР, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю і, відповідно, КДБ контролювала непорушність цієї монополії.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

За часів незалежності спецслужба контролювала митницю і торгівлю товарами якраз за допомогою статті 70 КК УРСР. Як тільки контрабанда була декриміналізована, одразу ж з’явилися прихильники її зворотної криміналізації. В основному, звичайно ж, силовики, спраглі альтернативної підслідності. При цьому зацікавлені органи (через депутатів-аватарів) приводили одні й ті ж доводи, але при цьому робили діаметрально протилежні висновки.

І ось через десять років нова спроба (насправді таких спроб було декілька, але всі вхолосту). Хоча вражає навіть не це, а сам рівень дискурсу. В той час як деякі країни освоюють Марс, штучний інтелект, технології «блокчейн» у митних процедурах, в Україні йде дискусія, перефразовуючи нетлінний анекдот, так відкопати стюардесу, чи ні?

Загальна характеристика і критика президентського законопроекту Це не юридичний аналіз гучного законопроекту, оскільки він не піддається аналізу. Але все ж таки декількома великими мазками спробуємо охарактеризувати цю законодавчу ініціативу. Отже, законопроектом пропонується:

1. До Кримінального кодексу додати аж три нових статті: «Контрабанда товарів», «Контрабанда підакцизних товарів» та «Недостовірне декларування».

2. Із підакцизних товарів є тільки одне вилучення — електрична енергія. Тобто автомобілі як підакцизний товар будуть предметами контрабанди. А значить в якомусь «Авто-хабі» буде сидіти представник органу, якому підслідна контрабанда підакцизних товарів, і на око визначатиме, чи достатньо автентичні документи на автомобіль? І незалежно від відповіді, «квиток» треба буде купити в будь-якому випадку.

3. Граничні значення великого та особливо великого розміру, а також кваліфікуючі ознаки написані «зі стелі». Для товарів звичайних поріг 113 500 грн, для підакцизних 56 750 грн, а для недостовірного декларування 147 550 гривень. Тобто для судимості досить палети з фарбою, ящика віскі або зубожілого «Фіата». Наприклад, контрабанда «битка» зі Штатів вартістю приблизно 2 тисячі доларів, вчинена організованою групою, потягне мінімум на десять років позбавлення волі. Й ось представник органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, сидить у виділеній комірці в Одеському порту й голосом відомого кіногероя Гліба Жеглова каже: «Так що по десятці вам, громадяни, по десятці на душу населення». Тайтл не сподобався…

4. І за диспозицією пропонованої статті «Недостовірне декларування» будь-яке митне оформлення потенційно потрапляє під дію цієї статті.

5. Підслідність закріплена за неіснуючою податковою міліцією, а потім, коли-небудь, — за Бюро економічної безпеки. Одразу видно, хто добіг до Офісу Президента першим.

6. Вражає й одночасно бентежить формулювання, запропоноване в статті 201-4 КК, яким передбачається ввести кваліфікуючу ознаку «недостовірне декларування товарів», — сприяння в будь-якій формі посадовою особою митного органу з використанням влади або службового становища. Чому дії посадової особи повинні впливати на суспільну небезпеку діяння іншої особи? Але таких «перлів» тут ще багато.

7. Диспозиція «контрабандних» статей передбачає формулювання «дії, спрямовані…», тобто склад злочину передбачається навіть не формальний, а усічений.

8. Нарешті про мотивування необхідності прийняття законопроекту: воно наївне й безграмотне. На думку авторів документу, адмінвідповідальність не забезпечує належну превентивну функцію й негативно впливає на наповнення бюджету. На їхню думку, недовиконання «плану» на 28,5 млрд гривень і є той самий показник тіньового імпорту.

А справи зі значною вартістю предметів правопорушень, за їхньою логікою, закриваються судами, бо митні органи не мають достатніх повноважень і не в змозі якісно задокументувати правопорушення. А тому розслідування потрібно доручити податкової міліції — вже вони-то інвентаризують дуже якісно. Але головний бенефіт автори вбачають у тому, що терміни досудового розслідування без вручення підозри значно триваліші строків адміністративного провадження. Іншими словами, «мурижити», формально не вручаючи «підозру» можна довго, змушуючи «Коммерс» продовжувати щомісяця «абонемент» за надуманою справою.

Природно, на думку авторів, що реалізація цих норм не потребуватиме додаткових фінансових витрат, а навпаки, — створить умови для збільшення надходжень коштів до бюджету від застосування штрафів за контрабанду підакцизних товарів.

Тут можна було б заперечити — а як же збільшення кількості кримінальних проваджень, штату слідчих, наглядових прокурорів, суддів, витрати на товарознавчі експертизи, плата за зберігання вилучених товарів? Більше того, а як же економіка права, непопулярне й незвідане явище в українських реаліях. Можна як завгодно довго пропонувати «інвестиційних нянь», але якщо правоохоронна система країни займається розбоєм, то жодних інвесторів не буде. Як так? А ніяк! Це не турбує мешканців «чорного вігвама», просто в пояснювальних записках усі так пишуть.

Ну і фінал, останній абзац, який варто навести в повному обсязі:

«Введення крімінальної відповідальності за контрабанду товарів та підакцизних товарів, а також за недостовірне декларування товарів забезпечення. Зменшення кількості порушених правил переміщення товарів через митний кордон України, сприятиме припиненню схем незаконного переміщення товарів, что матиме позитивний вплив на розвиток національної економіки, зокрема, в частині збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України».

Висновки і рекомендації, які напрошуються самі

1) Посилення відповідальності не дозволить перемогти контрабанду.

Саме по собі посилення відповідальності ні до чого не приведе. Простий приклад, 12 листопада 2019 року Верховна Рада прийняла закон, яким вносилися зміни в ст. 321-1 Кримінального кодексу й передбачалося довічне позбавлення волі за фальсифікацію лікарських засобів при обтяжуючих обставинах (особливо великий розмір, заподіяння смерті).

28 листопада закон вступив в силу, і за цей час зареєстровано 45 проваджень, вручено аж 3 підозри, у суди направлено 2 справи, судами винесено 2 вироки: групі зловмисників, які «бодяжили» й збували етиловий спирт, її учасники отримали покарання у вигляді штрафу з конфіскацією майна. Другий вирок стосувався спритника, який підробляв дезінфектор АХД2000, — отримав 2 роки умовно. Оце й усе.

Якщо ближче до нашої теми, то чи замислювалися ви, що відбувається з кримінальними провадженнями в судах? За «класичну» контрабанду із 42-х засуджених за минулий рік лише четверо отримали реальні терміни позбавлення волі (і то, це поки що тільки по першій інстанції). За незаконне переміщення лісу засуджено троє — позбавлення волі не отримав ніхто. За контрабанду наркотиків засуджено 110 осіб, лише 15 із них отримали реальні терміни.

І це тільки те, що матеріалізувалося у вироки. Дві третини цих справ «вмирає» на стадії розслідування. А скільки таких проваджень офіційно не фіксується внаслідок корупційних домовленостей?

Тож про що ми говоримо, яка превентивна функція?

) Надання правоохоронної функції митниці радикально не змінить ситуацію. Тобто пропонується доручити розслідування кримінальних проваджень про контрабанду найменш розваленої інституції.

Але сувора правда в тому, що розвалені всі інституції. І зовсім не важливо, який орган буде вважати «капці» в контейнері контрабандою, або «розводити» водія фури.

Безумовно, якщо митниця матиме правоохоронні функції, то це буде краще з точки зору того, аби уникнути перебування «чужинців» у зоні митного контролю. Крім того, це дозволить розблокувати отримання оперативної інформації від зарубіжних колег по правоохоронних каналах. Плюс до всього грає роль стара архетипна фантазія митників про «маскулінних мужиків», з якими вони себе асоціюють, в тактичному обмундируванні з автоматичною зброєю, які вселяють страх контрабандистам. На їхню думку, це суто правоохоронна функція.

Але це лише фантазії, а реальність буде іншою. У правоохоронного блоку митниці з’являться надповноваження щодо забезпечення «квитками» своїх же інспекторів, які безпосередньо здійснюють митне оформлення та контроль. А мрії про «суверенну» митницю, як і про «суверенну» контрабанду так і залишаться мріями, бо «суміжники» нікуди не дінуться, і будуть розгулювати по зоні митного контролю, доки в них будуть повноваження в сфері економіки і боротьби з корупцією.

І навіть безпосередньо не копирсаючись у товарах, будуть класти «обличчям у підлогу» «митників-соколів», схиляючи до співпраці під дахом більш серйозної фірми.

3) Чи потрібна нам взагалі кримінальна відповідальність за контрабанду товарів?

У цьому плані багато маніпулюють, що в Європі є кримінальна відповідальність за такі злочини. Ну тільки як їм це допомагає в боротьбі, скажімо, з потоком нелегальних сигарет з Білорусі та України? Отож… Але попри всі ризики і проблеми кримінальної відповідальності в Україні в принципі потрібна відповідальність.

Але вона повинна бути невідворотною!

Тут варто відповісти на головне питання: кого саме держава хоче саджати в тюрму? Якщо умовних «контрабандистів», вони ж «оператори», вони ж благородні пірати і т. д., то так! Щоб не ганятися за ними із санкціями. Якщо ж просто обивателів, неуважних брокерів, неписьменних водіїв фур і селян — жителів прикордоння, то однозначно — ні!

Як післяслово

Криміналізація контрабанди товарів / підакцизних товарів в особливо великих розмірах необхідна для документування організованих злочинних угруповань, які займаються контрабандою високоліквідних товарів, сигарет, бурштину. І наявність такої відповідальності за контрабанду дозволило б з’єднати ланцюжок злочинної діяльності воєдино й правильно кваліфікувати злочини та доводити їх до лави підсудних. В той же час зрозуміло, що ні сьогоднішня Служба безпеки України, ні згадана податкова міліція не в змозі будуть «потягнути» такий масштаб. Досвід роботи по ОЗГ є тільки в поліції, але в них немає кредиту довіри громадськості. Вірніше, він був, але закінчився в силу певних обставин.

Натомість кредит довіри буде у новоствореного Бюро економічної безпеки, але яким буде цей кредит, залежатиме від прозорості формування цього органу й кадрового укомплектування цього бюро. До того ж «запас міцності» може бути дуже коротким… Тому говорити про криміналізацію контрабанди до формування ВЕБ — більш ніж передчасно.

І найголовніший фактор — судова реформа! Немає сенсу розписувати його — результати притягнення контрабандистів до відповідальності ми бачили.

Водночас для всього вищеописаного потрібна ще й довга політична воля! А вона, схоже, відсутня…

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Організована злочинність в Україні. Від примітивізму до професійної витонченості (реанімація забутої проблеми, яка набула рафінованого вигляду). Частина 4.

Опубліковано

on

Продовження. Початок ч.1, ч. 2, ч.3

Частина 4. Транснаціональні злочинні організації як системне утворення

Транснаціональна організована злочинність становить багатофакторну кримінальну систему, що руйнівно впливає на економічне, політичне, духовне суспільне життя, психологічний стан і генофонд нації. Члени організованої транснаціональної злочинності діють у різних регіонах світу, мають кожний свою специфічну спеціалізацію, тактику дій, користуються різноманітними методами. Хоча вони мають різний кількісний та етнічний склад, їх об’єднує єдина спільна мета — отримання від злочинних практик, не виключно, що із поєднанням формально законної діяльності, надвисокого прибутку. Дії транснаціональних злочинних угруповань носять системний характер, як і заходи протидії їм мають бути системними, — доводять наші автори, доктор юридичних наук Олена БУСОЛ і кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Богдан РОМАНЮК.

Олена БУСОЛ
доктор юридичних наук, полковник міліції у відставці, заступник начальника відділу — керівник групи по боротьбі з корупцією Міжвідомчого науково-дослідного центру із проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБОУ
Богдан Романюк
кандидат юридичних наук, генерал-лейтенант міліції у відставці, екс-перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України та керівник Управління МВС України в Львівській області

Злочинний ринок охопив всю планету

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Поняття транснаціонального злочину надає Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. Так, злочин носить транснаціональний характер, якщо: він вчинений у більш, ніж одній державі; він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі; він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі. У доповіді ООН «The Globalization of Crime: А Transnational Organized Crime Threat Assessment» зазначені основні транснаціональні канали незаконного розповсюдження наркотиків, вогнепальної зброї, контрафактної продукції. У документі розкрити факти про зростання кількості таких злочинів як розкрадання природних ресурсів, продаж людей з метою сексуальної експлуатації або примусової праці, незаконне переміщення мігрантів, морське піратство, кібернетична злочинність тощо. За допомогою підкупу, з використанням доходів від злочинної діяльності та погроз застосування сили, злочинці впливають на результати проведення виборів, рішення та дії окремих політиків і військовослужбовців. Злочинний ринок охоплює всю планету — заборонені товари виробляють на одному континенті, переміщують на другий, а збувають — на третьому. Так, сучасна злочинність, за загальними тенденціями глобалізації, набуває транснаціональних рис.

Найвпливовіші транснаціональні організовані угруповання

Найбільш впливові та потужні транснаціональні організовані угруповання розташовані в різних частинах світу: «Ла Коза ностра» в США, «Коза Ностра» в Європі (Італія), в Азії — «Тріада» (Китай) і «Якудза» (Японія). До цієї когорти можна додати колумбійські наркокартелі Латинської Америки, ямайсько-британську, албанську, сербську, ізраїльську, мексиканську мафії. Із Азії до Канади транснаціональні організовані утворення постачають прекурсори хімічних речовин для незаконного вироблення синтетичних препаратів, передусім — екстазі. Різноманітні мережі транснаціональних організованих угруповань займаються контрабандою екстазі та марихуани на південь і кокаїн на північ через канадський кордон. Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії отримує величезний економічний прибуток — між $32 і $64 мільярдів — від щорічної великомасштабної контрабанди людей, наркотичної торгівлі, фінансових фальсифікацій та масового маркетингового шахрайства.

Україну, як і інші держави світу, також не оминув вплив злочинних процесів, що відбуваються у планетарному масштабі. Тільки в 2017 році українська поліція виявила сім організованих груп і злочинних організацій із транснаціональними зв’язками. Одним із найрезонансніших викриттів стала спільна українсько-німецька операція затримання злочинної групи викрадачів елітних автомобілів із Європи. Злочинні угруповання з держав СНД являють величезну небезпеку в розповсюдженні організованої злочинності для всіх держав й, насамперед, США. Нині налічується шість тисяч таких угруповань та двісті синдикатів, які діють на глобальному рівні. Наприклад, французький кримінолог Alain Bauer характеризує російські угруповання як «краще за всіх структуровані» — вони з, майже військовою точністю, готують злочини та вибудовують свої злочинні схеми.

La Cosa Nostra

На сьогодні в США найбільш загрозливою зі злочинних організацій для суспільства є La Cosa Nostra (LCN) (укр. — «Наша справа»), яка є загальнонаціональним союзом злочинців, пов’язаних родинними зв’язками, або ритуалом посвячення в злочинці. Її засновником є уродженець Сицилії Джузеппе Еспозіто, який емігрував у США разом з шостьома членами сицилійської мафії після вчиненого ними вбивства канцлера та віце-канцлера сицилійської провінції та 11 багатих землеволодільців. Першого лідера LCN Сальваторе Маранцано було вбито через шість місяців. Новим її лідером став Чарльз «Лакі» Лучано. За життя С. Маранцано розробив кодекс LCN, «родинні» підрозділи та структуру, запровадив процедуру вирішення внутрішніх конфліктів. Ч. Лучано також створив «наглядову комісію» за діяльністю LCN, до складу якої входило шестеро босів із семи родин, та був депортований на батьківщину в 1946 р. за обвинуваченням в сутенерській діяльності, де був зв’язною ланкою між сицилійською мафією та LCN. На сьогодні найбурхливіша діяльність LCN здійснюється у таких містах, як Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Філадельфію, Детройт, Чикаго та Нова Англія. У 1963 р. агент ФБР Джозеф Калачі став членом LCN і розкрив перед комітетом Сенату США численні таємниці організації, зокрема її назву, структуру, потужність баз, коди, присягу та прізвища її членів. На сьогодні злочинна діяльність LCN — це вбивство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, підкуп посадових осіб, азартні ігри, інфільтрація законного бізнесу, трудовий рекет, лихварство, проституція, порнографія, ухилення від податків завдяки шахрайським схемам, фондові маніпуляції, та інші.

Між Транснаціональними компаніями (ТНК) нині існує жорстка конкуренція за ринки збуту та сфери впливу. Наприклад, у 2017 р. федеральним відомством кримінальної поліції (Bundeskrimimalamt (BKA)) і палермського відділення італійської Фінансової гвардії, у м. Філлінгене-Швеннінгене були арештовані 19 наркоторговців італійського походження. В них конфісковані товари та гроші на суму 4 млн євро. Арештовані діяли в Німеччині на замовлення клану Мондіно (Mondino) — сицилійського мафіозного угруповання з Палермо. Злочинна діяльність полягала у контрабандному ввезенню до ФРН із Албанії тони марихуани та кокаїну, та відмиванню доходів від їх реалізації у гральних автоматах, встановлювати які змушували під загрозою знищення бізнесу, своїх співвітчизників — власників барів і магазинів. Прибуток від незаконного обігу наркотиків використовувався для закупівлі зброї на Балканах.

За даними ВКА, італійська мафія, в основному, зосереджена на півдні та заході Німеччини. За даними ВКА, найбільша кількість із відомих поліції італійських мафіозі (близько 134 осіб) належить до калабрийської «Ндрангете», що відома розстрілом у 2007 р. у Дуйсбурзі шістьох членів конкуруючого клану. Трохи менш чисельною є неаполітанська «Каморра» (близько 52 осіб), і сицилійська «Коза ностра» налічує близько 13 осіб. Для транснаціональних злочинних організацій характерне членство на етнічній основі або земляцтва.

ТНК в Україні

В Україні нині діють близько 30 транснаціональних корпорацій, які мають понад 7 тис. представництв та філій, які функціонують переважно в харчовій, нафтогазовій і тютюновій промисловості (McDonalds, Nestle, British American Tobacco, British Petroleum, Procter & Gamble, Shell тощо). Окремі ТНК виступали в ролі партнерів українських компаній, наприклад, корпорація «Богдан», ПАТ «Єврокар», ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», фармацевтичні компанії — ПАТ «Дарниця» та ПАТ «Фармак». До найбільших українських ТНК відносили зокрема ПАТ «Українська автомобільна корпорація», кондитерську корпорацію «Рошен», телекомунікаційну компанію «Укртелеком», ТОВ «ДТЕК» тощо. Позитивними моментами представництва зарубіжних ТНК в Україні є забезпечення залучення іноземних інвестицій у державу, створення нових робочих місць, сприяння модернізації промисловості, упровадження новітніх науково-технічних розробок, поширення світових та міжнародних стандартів підготовки кваліфікованих кадрів, ведення бізнесу. Інша сторона «медалі» — експансія закордонних ТНК в Україні супроводжується застосуванням «змішаних» і «замаскованих» псевдоінвестиційних стратегій. При цьому в багатьох випадках інвестиційні стратегії є інвестиційними лише номінально, тоді як основною причиною їх застосування є не використання виробничого потенціалу України, а мінімізація митних відрахувань. При цьому сума необхідних для псевдоінвестиційного входження капіталовкладень може бути незпівставна не тільки з обігом материнської компанії, а навіть із обігом створеного в Україні підприємства.

Розглядаючи ознаки протиправної діяльності промислово-фінансових угруповань України, можна говорити, що вони відповідають основним ознаками такого мафіозного утворення як злочинний синдикат. В Україні існує такий структурно-організаційний тип транснаціональної злочинної організації, в якому поєднані елементи класичної злочинної організації й легального бізнесу.

Глобальні ТНК четвертого покоління

На теперішній час у світі затвердились і функціонують глобальні ТНК четвертого покоління, відмінними рисами яких є: планетарне бачення ринків і здійснення конкуренції у світовому масштабі; розділ світових ринків з небагатьма такими ж глобальними ТНК; координування дій своїх філій на основі новітніх інформаційних технологій, гнучка організація кожного окремого виробничого вузла, адаптивність структури корпорації, одноманітна організація бухгалтерського обліку і аудиту; об’єднання своїх філій, заводів та спільних підприємств у єдину міжнародну мережу управління, яка, в свою чергу, інтегрована з іншими мережами ТНК; здійснення економічного і політичного впливу на держави, в яких функціонують ТНК. Протягом останніх років в основному склалася така система світоустрою, при якій ТНК контролюють близько половини світового промислового виробництва, 63 % — зовнішньої торгівлі, більшу частину патентів і ліцензій на нову техніку, технології та «ноу-хау». Під контролем ТНК знаходиться приблизно 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, тютюну, 80 % — чаю, 75 % — бананів. http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12004/1/Development.pdf.

У світі діють понад 65 тис. ТНК, що мають близько 700 тис. закордонних філій у більш, ніж 150 державах. У процесі діяльності транснаціональних корпорацій неминуче вчинюються корупційні діяння, тому що між цими ТНК існує жорстока конкуренція за ресурси планети — природні, матеріальні, людські, фінансові, інформаційні, технологічні тощо. Корупційна злочинність, виступаючи на першому етапі як національна проблема, перетинає кордони і стає транснаціональним явищем, одним з основних засобів впливу організованої злочинності на всі сфери міжнародного життя. Відносно поширення транснаціональної корупції зазначимо, що $1 трильйон на рік — це приблизна цифра, що дає лише загальне уявлення про те, скільки неправомірної вигоди отримується в усьому світі — як у розвинених державах, так і в тих, що розвиваються. Згідно з інформацією МВФ, щорічно у світі «відмивається» від $500 млрд до $1,5 трильйона, або 5 % світового валового внутрішнього продукту. Офіційні видання Президента США називають цифру — від $1.3 до $3.3 трильйона (між 2 % і 5 % світового валового внутрішнього продукту.

За даними Світового банку, щороку на підкуп членів урядів і політиків витрачається близько $80 млрд. Загальний обсяг операцій у наркобізнесі перевищує півмільярда доларів, а прибутки від «трансферів» нелегалів — $3,5 млрд. Держави, що розвиваються, витрачають на боротьбу зі злочинністю приблизно 14 % ВВП, а розвинені — 5 %.

«Зайве» населення

Як зазначають дослідники процесів глобалізації, вона в результаті призвела до того, що в ХХІ ст. для благополучного життя на планеті достатньо 20 % освіченого населення. Решта «зайвих» людей фактично залишається не затребуваною, відсунутою від нібито демократично встановлених норм використання природних ресурсів, а отже — без засобів існування. Одночасно влада і багатство концентруються в невеликої групи людей та корпорацій. Ще у 1998 р. у докладі ООН «Про розвиток» вказувалось, що «плоди глобалізації продаються глобальній еліті», господарям і керівникам глобалізації. До кінця ХХ століття розрив між багатими і бідними землянами збільшився до 80 разів. Статки трьох найбільш заможних людей перевищує дохід 600 млн. людей, які проживають у 36 бідних державах світу. Глобальна ж конкуренція не дозволяє транснаціональним компаніям приділяти багато уваги соціальним, і тим більш, кримінологічним проблемам, з побоювання втрати своїх капіталів. Отже, світовий порядок не базується на соціальній справедливості. Тож глобалізація змушує до перегляду принципів управління як на національному, так і наднаціональному рівнях. В ідеалі має визнаватися той факт, що вигоди для одного з учасників глобального ринку (держави або ТНК) можуть не задовольняти інших учасників, а тому слід поступатися частиною своєї економічної вигоди заради спільного стратегічного розвитку. Для впровадження такої політики слугують впливові міжнародні організації — NАТО, WTO, IМF, UNIDO, WIPO, UNESCO, The World Bank Group та інші. Останнім часом спостерігаємо тенденції безроздільного домінування політики міжнародних організацій, котрі підтримують глобальні ринки, над діяльністю організацій, які піклуються про забезпечення суспільних благ, зокрема, збереження миру, охорону довкілля, захисту прав людини, протидію бідності, розвиток охорони здоров’я, культури, освіти. Держави, які найбільш ізольовані від зазначених міжнародних організацій, є вразливішими перед загрозами глобалізації.

Злочинний світ налічує понад мільйон незалежних озброєних угруповань. У випадку їх злочинної змови та координації, вони здатні впливати не тільки на національну безпеку, але й на стан справ у всіх континентах. Діапазон методів утручання ТНК в справи приймаючих держав і засобів впливу на політичну та соціальну обстановку в цих державах дуже широкий. Наприклад, у 1975 році американська компанія «Стандард фрут» (раніше — «Юнайтед фрут») і кілька інших ТНК США, незадоволених політикою Панами, Гондурасу й Коста-Ріки у сфері експорту бананів, створили спецфонд на $ 5 млн. для підриву економічної стабільності в цих регіонах. Для цього ними планувалося провокування збройних сутичок, акцій саботажу і навіть замах на життя тодішнього президента Панами Торріхоса. Раніше «Юнайтед фрут» брала участь у висадці загонів кубинських контрреволюціонерів у затоці Кочінос, а корпорація «Г’юз ейркрафт» — у підготовці замахів на Ф. Кастро.

Відома в історії Латинської Америки, так звана, «війна Чако» між Болівією та Парагваєм (1932–1935 рр.), що розорила обидві держави, особливо Болівію, і коштувала останній 60 тис. життів, була, по суті, сутичкою між американською корпорацією «Стандард ойл оф Нью-Джерсі» (зараз «Екссон-Мобіл») і англо-голландською «Ройал Датч Шелл» за виявлені в Чако нафтові запаси. Крім того, американській корпорації необхідно було отримати доступ до моря для будівництва нафтопроводу. «Ройал Датч Шелл» на той час уже отримала концесію на частину нафтоносних полів Чако і боролася за збереження та розширення своїх позицій. Загалом у 90-ті роки XX століття у війнах за доступ до природних ресурсів загинуло близько 5 млн. осіб. Ще 6 млн. втекли до сусідніх держав, а від 11 до 15 млн змушені були змінити місце проживання, не залишаючи батьківщину.

Як використовують Україну

Не треба відшукувати приклади, коли в Україні фактично розгорнуті бойові дії на територіях Донецької і Луганської областей, і, як автори вже писали, предметом вивчення науковцями нині є проблема впливу ТНК на тривалість Операції об’єднаних сил та розподіл природних й інших ресурсів цих територій між олігархами. Так, за результатами соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, на замовлення громадської організації «Детектор медіа», за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні, майже дві третини українців впевнені, що війна в Донецькому регіоні не припиняється із-за того, що вона вигідна київській владі й олігархам. Не є секретом, що впливові багаті держави, користуючись національними ресурсами бідніших держав, отримують переваги для транснаціональних корпорацій. ТНК здійснюють контроль і над світовим інформаційним простором, усувають конкурентів та встановлюють світовий порядок на вигідних для них умовах. Таким чином відбувається процес транснаціоналізації великого капіталу — потужні корпорації розповсюджують свої мережі по всьому світу, користуючись дешевою робочою силою і природними ресурсами бідних держав або держав, що розвиваються. При цьому кінцеві прибутки отримують власники зазначених корпорацій, тобто, врешті-решт, резиденти розвинених держав. З кожним роком через економічну глобалізацію прискорюється процес наростання світової нерівності. На початку XXI ст. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими державами світу збільшився до співвідношення 72:1. Таку тенденцію вчені визнають тривожною, з огляду на збільшення кількості конфліктів у світі, зростання корупції, тероризму, організованої злочинності, зниження доступності якісної освіти, погіршення екології та медичного забезпечення людей.

Мафія діє глобально

У свою чергу мафія діє глобально та ефективно, так само як і всесвітні концерни, використовуючи інтернет для узгодження дій та внутрішньої логістики. Кримінальні мережі перейняли певний досвід ведення справ у приватного бізнесу. Сьогодні можна говорити про існування глобального кримінального мережевого світу. Якщо певні держави й досягають певних успіхів у протидії мафії, все одне злочинні організації виявляються гнучкими — переміщуються в іншу державу, якій міцно базуються. Отже, однією з ознак ТЗО є їх мобільність.

Сьогодні корпорації, за впливовістю на економіку держави та прийняття відповідних рішень, порівняні із урядами деяких держав. ТНК включені в місцеві політичні процеси — їх представники вступають у національні асоціації промисловців, завдяки чому мають можливості «виходу» на керівників влади. Отже, ТНК цілком здатні впливати на внутрішню політику держави, аж до здійснення державних переворотів та інспірації прикордонних конфліктів. У ТНК розвинена розвідка і контррозвідка, що часто займається шпигунством, нейтралізацією та фізичним усуненням конкурентів. Ще на початку 80-х років минулого століття лише на утримання своїх служб безпеки провідні ТНК США витрачали щорічно понад 2,5 млрд. дол. (практично стільки ж, скільки і ЦРУ США), а вартість технічних засобів охорони сягала 800 млн. дол. США Кількість працівників лише служби безпеки корпорації «Дженерал моторс» (22 тис. чол.) була порівнянна із загальною чисельністю працівників ФБР США https://dt.ua/ECONOMICS/globalniy_viklik_transnatsionalnih_korporatsiy.html.

Партнерство ТЗС із ТНК

Транснаціональні злочинні співтовариства підтримують партнерство із ТНК, у які вони влили інвестиції, і з банками, в яких розміщено незаконно добуті гроші. ТЗС беруть участь у підкупі політиків, диктуючи свої умови.

Хоча транснаціональна організована злочинність є стійким інтегративним утворенням, якому притаманні цілісність, ієрархічність, багаторівневість, чіткої моделі дій транснаціональних організованих злочинних угруповань із іншими злочинними організаціями не спостерігається. Транснаціональні кримінальні організації можуть суттєво відрізнятись від інших видів злочинних організацій за своєю структурою, потужністю, розмірами і географічними масштабами діяльності, або ступенем розгалуженості своїх операцій. Спільними їх ознаками є участь у заборонених законом формах ділової активності, включаючи продаж незаконних товарів і послуг, незаконну контрабанду товарів, що виробляються легально, крадіжку таких товарів чи всі три типи операцій.

Транснаціональна організована злочинність характеризується тенденцією до професіоналізації, спеціалізації, функціоналізації та структуризації елементів злочинних організацій.

Однією з характерних рис сучасних ТНК є їхні величезні видатки на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки. Наприклад, щорічні витрати на це «Дженерал моторс», «Форд», і «ІБМ» становлять $ 2–3 млрд., що перевищує науково-дослідницькі бюджети багатьох держав. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі держави. Наприклад, компанія «ІБМ» на початку 90-х років використовувала за межами США понад 25 тис. науковців, близько 30 лабораторій, що здійснювали дослідницькі програми у рамках єдиного плану корпорації, але з урахуванням особливостей ринків спеціалізації філій і дочірніх компаній «ІБМ». Значний внесок у розробку передової технології ТНК робить і співробітництво з університетами й науковими центрами. Такі центри створюються, як правило, при університетах, і їх активно фінансують провідні промислові корпорації https://dt.ua/ECONOMICS/globalniy_viklik_transnatsionalnih_korporatsiy.html.

Корупційні зв’язки в правоохоронних органах та інших органах державної влади є характерним елементом системи, на основі якої діють ТЗО. Так само ТНК стають дедалі гнучкими, мобільними, здатними швидко корегувати свою протиправну діяльність у відповідь на втручання правоохоронних органів.

Боротьба за ринки збуту призводить до війн

Боротьба між корпораціями за джерела сировини і ринки збуту призводить до війн між їх державами. Військові конфлікти все ще зустрічаються на територіях держав, які розвиваються, при чому такі держави найчастіше є «розмінною монетою» конкуруючих між собою розвинутих, економічно сильних держав. Класичною формою ведення війн між ТНК є кібервійни. Найвитонченіші міжнаціональні злочинні утворення, для яких характерно вчинення кіберзлочинів, засновані в РФ і Румунії. Отже, злочинні мережі постійно розширюють свою активність. У результаті спостерігається конвергенція загроз, які еволюціонували до складніших, мінливих і дестабілізуючих.

Фінансово-промислові еліти намагаються нав’язати свій порядок суспільствам, які до цього не готові у силу різниці культур, історії, законів, соціального порядку, ментальності тощо. Транснаціональна організована злочинність не може бути подолана в локальних суспільствах через те, що цілі еліт та певних держав не співпадають. Заходи окремих держав протистояти тиску потужних ТНК поки що не є успішними.

Тактика України = інтереси ТНК + стратегічні пріоритети економіки країни

Осмислення розглянутих негативних процесів у світі, а також розуміння побудови та принципів функціонування системи транснаціональних злочинних організацій, важливе для вироблення стратегії й тактики протидії загрозам національної безпеки.

Заходи протидії транснаціональній організованій злочинності потребують системного характеру. Потрібно створення адекватних форм і способів попередження та припинення злочинних проявів, вироблення міжнародно-правових, політичних, військових і економічних механізмів контролю над цим явищем. Ефективною тактикою України у цьому напрямі, вважаємо, буде не протистояння або протидія засиллю іноземних ТНК, а приведення їх інтересів у відповідність із стратегічними пріоритетами економіки України. У стосунках держав з фінансово-промисловими групами радили б, на державному рівні, прагнути досягнення між ними максимально тотожних цілей. Необхідно вчасно виявляти соціально небезпечні, криміногенні тенденції у діях фінансово-промислових еліт. Це допоможе спрямувати міжнародні зусилля на створення відповідних умов для функціонування транснаціональних корпорацій у таких межах, вихід за які, буде загрожувати зменшенню, або втратою ними своїх, у злочинний спосіб набутих капіталів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Податкова амністія та непрямі методи визначення доходів: як вони пов’язані?

Опубліковано

on

Станіслав ДЕРЧУК,
адвокат, директор Derchuk & DWP Law Firm

Чому ця, на перший погляд вигідна, «акція» від держави може не стати виграшною — думки сертифікованого спеціаліста з фінансового моніторингу.

Як відомо , 30.03.2021 р. Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету (реєстр. № 5153), поданий Президентом України (постанова ВРУ від 30 березня 2021 року N 1362–IX). Оголошена мета законопроєкту — стимулювання детінізації доходів. Це відбувається через підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету.

То що ж таке податкова амністія?

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Законопроєктом № 5153 розділ XX Податкового кодексу України «Перехідні положення» доповнено підрозділом 94 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб», п. 1 якого надано визначення поняття «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування» (податкова амністія), а саме: «Одноразове (спеціальне) добровільне декларування — особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/ або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року».

З огляду на положення законопроєкту № 5153 постає низка логічних питань, зокрема такі:

1. Одноразове (спеціальне) добровільне декларування — це одноразова «акція» держави, але яка мета, з огляду на завдання державних інститутів, переслідується?

2. Стимулювання детінізації доходів і підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування — це: вже завершена загальнодержавна процедура боротьби з ухиленням від оподаткування доходів громадян; чи це підготовка для впровадження «жорсткішого» контролю за доходами громадян із застосування специфічних методів їх визначення?

Розглядаючи поставлені питання, потрібно зазначити, що прийняття будь-яких законів має своїм підґрунтям основи державної політики. А державна політика України, незалежно від осіб, що приходять до влади, рухається в сторону оптимізації контролю за надходженнями та витратами громадян.

При тому особливий інтерес приділяється доходам і витратам: публічних осіб, державних діячів і пов’язаних із ними особам, а також кінцевим реальним бенефіціарним власникам бізнесу.

Окремо прийняте законодавство щодо разової податкової амністії як для держави, — не матиме ані економічного, ані політичного ефекту (і не важливо — позитивного чи негативного). А от прийняття законодавства щодо застосування непрямих методів визначення доходів громадян — це буде актом державної (в тому числі політичної) волі, що дійсно матиме як економічні, так і політичні наслідки.

Що таке непрямі методи?

Це визначення сум податкових зобов’язань платників податків за оцінкою їхніх витрат. Водночас визначення цих сум здійснюється за допомогою інформації, джерелом одержання якої є не тільки звітність та первинні документи.

До чого ж тут податкова амністія, та який зв’язок між податковою амністією і застосуванням непрямих методів визначення доходів громадян? Непрямі методи визначення доходів громадян застосовуються для того, щоб встановити факт відповідності чи невідповідності витрат окремо взятого громадянина його доходам. Відтак, якщо витрати перевищать доходи, держава отримає право застосувати заходи контролю та примусу у зв’язку з ухиленням від оподаткування доходів.

Застосування податкової амністії дозволяє державі визначити:

  • рівень заможності громадян;
  • розмір доходів;
  • обсяг активів, які належать окремому громадянину станом на певну дату.

Отже, які висновки? Застосовувати окремо тільки податкову амністію або окремо тільки непрямі методи визначення доходів громадян — нелогічно. А тому після прийняття закону щодо податкової амністії наступним кроком — не через рік чи два, а одразу — має бути законодавче впровадження застосування непрямих методів визначення доходів громадян. Тридцять першого травня профільний комітет надав порівняльну таблицю з поправками до другого читання після аналізу зауважень Головного юридичного управління. Тож вже скоро очікуємо на розгляд оновленого законопроекту та рекомендуємо слідкувати за експертними матеріалами на цю тему.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Ратифікація Стамбульської конвенції дуже важлива для європейської ідентичності України

Опубліковано

on

На цьому під час інтерв’ю наголосив Надзвичайний та Повноважний Посол Швеції в Україні Тобіас ТИБЕРГ. На його думку, для успішного вирішення цього питання Україні необхідно досягти суспільного консенсусу стосовно протидії домашньому та ґендерно зумовленому насильству та боротьби з цими явищами.

Відомо, що Швеція розпочала боротьбу з дискримінацією на підставі статі та ґендеру задовго до появи Стамбульської конвенції. Що це були за закони?

– У Швеції питання про необхідність рівності за ознакою статі виникло ще в ХІХ столітті. Цей процес розпочався самоорганізацією жінок, спрямованою на відстоювання своїх прав. Але коли йдеться про протидію насильству чоловіків по відношенню до жінок, а саме це є фокусом Стамбульської конвенції, то тут є певні значні дати в історії нашої країни. І в цьому сенсі я хотів би згадати закон, ухвалений 1998 року. Ним вперше в Швеції насильство чоловіків щодо жінок було визначено особливим видом насильства, яке має певні характеристики.

Перш за все, жінки від самого початку перебувають у становищі, коли чоловіки мають певні переваги. Йдеться про переваги як економічного характеру, оскільки жінки є залежними від чоловіків і так склалося вже впродовж багатьох років історії, а також і про фізичні переваги, коли чоловіки можуть застосовувати насилля до жінок. Також існують певні стереотипи в суспільстві, і жінки часто потерпають через них. Ще одна особливість: у більшості випадків насилля чинилось близькими людьми, в домашньому оточенні.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Все це було взято до уваги, коли розроблявся цей закон. Згадані аспекти були винесені на суспільне обговорення. Тому країни, які зосереджуються на вирішенні питань протидії домашньому та ґендерно обумовленому насильству, також мають зважати на такі аспекти і характеристики такого насильства в подальшій роботі.

У нашій країні були ухвалені й інші законодавчі акти в цій царині, але закон 1998 року складає основу відповідного законодавства.

Наскільки успішною була реалізація цього закону?

– Цей закон був успішним уже хоча б з огляду на ситуацію, яка склалася на сьогодні. У Швеції є загальне розуміння, що собою являє насилля чоловіків по відношенню до жінок і якою є його природа. Завдяки розвитку відповідних політик, стратегій, законодавства кожна людина, кожний представник влади в своїх діях та заявах зважають на цю обставину та керуються нею.

Коли Швеція ратифікувала Стамбульську конвенцію, і наскільки складним для неї був цей процес?

– Швеція підписала Конвенцію 2011 року, а ратифікувала її в 2014 році. Наскільки мені відомо, з політичного боку не було жодних проблем.

Для мене найбільш цікавим є питання, як ратифікація вплинула на процес викорінення насильства чоловіків щодо жінок у подальшому. Мені здається, що саме це питання є надзвичайно важливим в українському контексті. Для Швеції цінності, які містяться в Стамбульській конвенції, ніколи не піддавалися сумніву, вони завжди були загальноприйнятними на рівні суспільства. І тому сама ратифікація цього документу була корисна для країни в сенсі подальшої боротьби з насильством по відношенню до жінок. У країнах, де не було суспільного консенсусу стосовно таких цінностей, необхідно зрозуміти важливість цієї Конвенції.

Для Швеції механізми оцінки виконання Конвенції виявилися надзвичайно корисними. Завдячуючи їм ми отримуємо нові ідеї, поштовхи і пропозиції для того, щоб стати  більш ґендерно рівними та продовжувати боротьбу з насильством.

– Що дала Швеції реалізація Стамбульської конвенції?

– Швеція змогла скористатися тим досвідом, тією інформацією, яку надає ця Конвенція. Ми змогли в подальшому покращувати наше законодавство, поліпшувати ситуацію з вирішенням питання щодо домашнього насильства, тому що Конвенція вказує на недоліки, над якими потрібно працювати. Тож ми сприймаємо її як корисний інструмент, який допомагає нам стати більш рівними та більш відкритими в цьому питанні.

Чи є питання домашнього та ґендерно зумовленого насильства актуальним для Швеції?

– Ця проблема залишається гострою як у Швеції, так і в будь-яких інших країнах. Тим паче, що зараз ми живемо в епоху обмежень, пов’язаних з COVID-19, через які кількість випадків такого виду насильства повсюдно зросла.

Однак шведський досвід засвідчує, що завдяки потужним законодавчим ініціативам, міцним державним політикам можна стримувати зростання домашнього насильства, зменшувати стигму, пов’язану з потерпілими. А також створювати передумови для того, щоб жінки не соромилися та інформували про насильство, яке з ними сталося.

– Чи існує в Швеції система спеціальної освіти з ґендерної рівності та протидії насильству?

– У нас існує безліч різних типів навчань та курсів, особливо для працівників, які безпосередньо стикаються з цією проблематикою. Маю на увазі представників поліції, соціальних працівників, освітян. Є курси, які працюють у школах, університетах, для них розробляються спеціальні програми. Також працюють курси для широкого загалу, щоб люди були поінформовані про таку проблематику.

Кожен поліцейський, який навчається у Шведській поліцейській академії, має в обов’язковому порядку пройти 12-тижневий курс з протидії насильству чоловіків стосовно жінок. Отже така систематична робота проводиться, вона сприяє не лише зростанню обізнаності в цій проблематиці, але й формує відповідне ставлення до неї в суспільстві.

В уряді Швеції є міністр з питань ґендерної рівності та омбудсмен з питань рівності. Чим вони займаються, що мають спільного та відмінного в своїх завданнях?

– Міністр відповідає за розробку національної політики щодо ґендерної рівності, а також за координацію між секторальними міністерствами та агентствами, які також займаються питаннями рівності між чоловіками та жінками.

Омбудсмен безпосередньо отримує звернення від громадян і реагує на них, контактує з представниками виконавчої та судової влади стосовно виконання рішень, які ухвалюються за зверненнями громадян.

Швеція є першою країною в світі, яка розробила та реалізує феміністичну зовнішню політику. Яка її мета?

– Феміністична зовнішня політика Швеції базується на розумінні того, що питання ґендеру, питання рівності як і нерівності присутні скрізь – у  будь-якій проблематиці і в будь-яких аспектах. Швеція розуміє цей факт і намагається боротися з такою нерівністю завдяки відповідній політиці, зокрема зовнішній.

Швеція сформувала в своїй зовнішній феміністичній політиці три головні цілі. Це: представництво, ресурси та права. Вони спрямовані на те, щоб жінки досягали рівного політичного представництва з чоловіками, щоб вони мали рівний доступ до ресурсів і такі ж самі права, як і чоловіки.

Чи спроможна Україна ефективно боротися з домашнім та ґендерно зумовленим насильством без ратифікації Стамбульської конвенції?

– Чесно кажучи, я так не думаю. Стамбульська конвенція є єдиним загальноєвропейським документом, який сприяє викоріненню насильства чоловіків по відношенню до жінок. Вона надає доступ до відповідних ресурсів та підтримки. Якщо країна не виявляє наміру ратифікувати Конвенцію, тоді виникає питання, чи дійсно вона бажає виконувати свої зобов’язання стосовно протидії такому насильству та боротьбі з ним. Поки Україна не ратифікує Стамбульську конвенцію, її успішність у цій роботі піддаватиметься сумніву.

– Як Рада Європи та інші міжнародні організації можуть допомогти Україні з ратифікацією Стамбульської конвенції?

– Потужні міжнародні організації, такі як Рада Європи та її партнери, мають, насамперед, сприяти збільшенню обізнаності щодо цього питання в суспільстві, брати участь у дискусіях, щоб мотивувати ратифікацію цього документу. Мені здається, що західні партнери повинні продемонструвати, що питання ратифікації є надзвичайно важливим для європейської ідентичності України.

– Швеція є головним донором у сфері ґендерної рівності в Україні, зокрема й через Раду Європи, та відкритим прибічником ґендерної рівності у суспільстві в цілому. Які проєкти, програми у цій сфері вона підтримувала останніми роками в нашій країні та що реалізується зараз?

– Наразі наша робота з українськими партнерами в цьому напрямку базується на трьох ключових програмах. Перший аспект – це розвиток національної політики з ґендерних питань. Тут ми співпрацюємо з організацією ООН-Жінки, іншими міжнародними партнерами. Ми реалізовували дуже цікаву програму, пов’язану з ґендерним бюджетуванням. Цей проєкт передбачав, що влада, плануючи Державний та місцеві бюджети, повинна брати до уваги потреби як чоловіків і жінок, так і хлопчиків і дівчаток для того, щоб потому відповідним чином розподілялися фінанси.

Ще один аспект нашої роботи – це збільшення політичного представництва та залучення жінок, і в цьому напрямку ми співпрацюємо з американською організацією – Національний демократичний інститут.

І третій напрямок – це боротьба з ґендерно зумовленими стереотипами, тут ми співпрацюємо з Фондом народонаселення ООН.

У майбутньому ми хотіли б розвивати ще два напрямки. Перш за все, це напрямок економічного розвитку жінок. Ми маємо дуже цікавий новий проєкт, у рамках якого проводимо навчання з комп’ютерних та інформаційних технологій для жінок, які потерпали через насильство від чоловіків, щоб вони могли створити власне джерело доходів і були більш незалежними.

Також у планах на майбутнє – просувати напрямок, пов’язаний з порядком денним, який має назву «Жінки, мир, безпека». І в цьому сенсі ми б хотіли  збільшити участь жінок у процесі, який пов’язаний з протидією російській агресії та збільшенням участі жінок у процесі перемовин.

Володимир ДОБРОТА,
Національний пресклуб «Українська перспектива»

Додаткова інформація

Королівство Швеція є давнім стратегічним партнером України у сфері реформ і найбільшим серед усіх країн донором подовженого Плану дій Ради Європи для України на 2018-2022 рр. (5,87 млн євро). Швеція також є головним донором у сфері ґендерної рівності в Україні та відкритим прибічником ґендерної рівності у суспільстві в цілому. Ґендерна рівність – неодмінна складова всіх проєктів, що підтримуються Швецією в Україні. У 2017 р. шведський уряд виділив 5 млн євро на утвердження ґендерної рівності в Україні через підтримку роботи новоствореного офісу Урядового уповноваженого із питань ґендерної політики, а також допомогу в реалізації Національного плану дій «Жінки, мир, безпека».

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram