Думка експерта
Реанімація криміналізації контрабанди як визнання власного безсилля. Чому президентський законопроект не вирішить ситуацію?
Андрій САВАРЕЦЬ,
керівник громадської організації «Центр розвитку цифрової економіки», експерт з питань митної політики
Відшуміли й стали вже історичними засідання Ради національної безпеки і оборони, на яких вводилися санкції проти «контрабандистів». Лише через півтора року після відправної точки — наради в Закарпатті по контрабанді — «мешканці «чорного вігвама» зробили більш-менш значущі кроки в напрямку протидії контрабанді. Санкції РНБОУ — це ноу-хау нинішньої влади як нестандартне рішення стандартної проблеми. Буцімто не можна було залучити фігурантів за несплату податків, службове підроблення, корупційні злочини тощо. Наче в спецслужб та інших правоохоронних органів не було оперативної інформації, яку можна було реалізувати за хоча б останні півтора року. Швидко, яскраво, ефектно. Але побешкетували і досить. А тепер, кажуть нам вони, повернемося в правове поле й будемо злочинців карати в’язницею. А для цього треба передбачити кримінальну відповідальність — так жорсткіше!
Щоб усе контролювати…
Традиційно контроль за митницею, а значить і за зовнішньою торгівлею здійснювала Служба безпеки України. Ця традиція сягає корінням у часи СРСР, коли існувала державна монополія на зовнішню торгівлю і, відповідно, КДБ контролювала непорушність цієї монополії.
За часів незалежності спецслужба контролювала митницю і торгівлю товарами якраз за допомогою статті 70 КК УРСР. Як тільки контрабанда була декриміналізована, одразу ж з’явилися прихильники її зворотної криміналізації. В основному, звичайно ж, силовики, спраглі альтернативної підслідності. При цьому зацікавлені органи (через депутатів-аватарів) приводили одні й ті ж доводи, але при цьому робили діаметрально протилежні висновки.
І ось через десять років нова спроба (насправді таких спроб було декілька, але всі вхолосту). Хоча вражає навіть не це, а сам рівень дискурсу. В той час як деякі країни освоюють Марс, штучний інтелект, технології «блокчейн» у митних процедурах, в Україні йде дискусія, перефразовуючи нетлінний анекдот, так відкопати стюардесу, чи ні?
Загальна характеристика і критика президентського законопроекту Це не юридичний аналіз гучного законопроекту, оскільки він не піддається аналізу. Але все ж таки декількома великими мазками спробуємо охарактеризувати цю законодавчу ініціативу. Отже, законопроектом пропонується:
1. До Кримінального кодексу додати аж три нових статті: «Контрабанда товарів», «Контрабанда підакцизних товарів» та «Недостовірне декларування».
2. Із підакцизних товарів є тільки одне вилучення — електрична енергія. Тобто автомобілі як підакцизний товар будуть предметами контрабанди. А значить в якомусь «Авто-хабі» буде сидіти представник органу, якому підслідна контрабанда підакцизних товарів, і на око визначатиме, чи достатньо автентичні документи на автомобіль? І незалежно від відповіді, «квиток» треба буде купити в будь-якому випадку.
3. Граничні значення великого та особливо великого розміру, а також кваліфікуючі ознаки написані «зі стелі». Для товарів звичайних поріг 113 500 грн, для підакцизних 56 750 грн, а для недостовірного декларування 147 550 гривень. Тобто для судимості досить палети з фарбою, ящика віскі або зубожілого «Фіата». Наприклад, контрабанда «битка» зі Штатів вартістю приблизно 2 тисячі доларів, вчинена організованою групою, потягне мінімум на десять років позбавлення волі. Й ось представник органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, сидить у виділеній комірці в Одеському порту й голосом відомого кіногероя Гліба Жеглова каже: «Так що по десятці вам, громадяни, по десятці на душу населення». Тайтл не сподобався…
4. І за диспозицією пропонованої статті «Недостовірне декларування» будь-яке митне оформлення потенційно потрапляє під дію цієї статті.
5. Підслідність закріплена за неіснуючою податковою міліцією, а потім, коли-небудь, — за Бюро економічної безпеки. Одразу видно, хто добіг до Офісу Президента першим.
6. Вражає й одночасно бентежить формулювання, запропоноване в статті 201-4 КК, яким передбачається ввести кваліфікуючу ознаку «недостовірне декларування товарів», — сприяння в будь-якій формі посадовою особою митного органу з використанням влади або службового становища. Чому дії посадової особи повинні впливати на суспільну небезпеку діяння іншої особи? Але таких «перлів» тут ще багато.
7. Диспозиція «контрабандних» статей передбачає формулювання «дії, спрямовані…», тобто склад злочину передбачається навіть не формальний, а усічений.
8. Нарешті про мотивування необхідності прийняття законопроекту: воно наївне й безграмотне. На думку авторів документу, адмінвідповідальність не забезпечує належну превентивну функцію й негативно впливає на наповнення бюджету. На їхню думку, недовиконання «плану» на 28,5 млрд гривень і є той самий показник тіньового імпорту.
А справи зі значною вартістю предметів правопорушень, за їхньою логікою, закриваються судами, бо митні органи не мають достатніх повноважень і не в змозі якісно задокументувати правопорушення. А тому розслідування потрібно доручити податкової міліції — вже вони-то інвентаризують дуже якісно. Але головний бенефіт автори вбачають у тому, що терміни досудового розслідування без вручення підозри значно триваліші строків адміністративного провадження. Іншими словами, «мурижити», формально не вручаючи «підозру» можна довго, змушуючи «Коммерс» продовжувати щомісяця «абонемент» за надуманою справою.
Природно, на думку авторів, що реалізація цих норм не потребуватиме додаткових фінансових витрат, а навпаки, — створить умови для збільшення надходжень коштів до бюджету від застосування штрафів за контрабанду підакцизних товарів.
Тут можна було б заперечити — а як же збільшення кількості кримінальних проваджень, штату слідчих, наглядових прокурорів, суддів, витрати на товарознавчі експертизи, плата за зберігання вилучених товарів? Більше того, а як же економіка права, непопулярне й незвідане явище в українських реаліях. Можна як завгодно довго пропонувати «інвестиційних нянь», але якщо правоохоронна система країни займається розбоєм, то жодних інвесторів не буде. Як так? А ніяк! Це не турбує мешканців «чорного вігвама», просто в пояснювальних записках усі так пишуть.
Ну і фінал, останній абзац, який варто навести в повному обсязі:
«Введення крімінальної відповідальності за контрабанду товарів та підакцизних товарів, а також за недостовірне декларування товарів забезпечення. Зменшення кількості порушених правил переміщення товарів через митний кордон України, сприятиме припиненню схем незаконного переміщення товарів, что матиме позитивний вплив на розвиток національної економіки, зокрема, в частині збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України».
Висновки і рекомендації, які напрошуються самі
1) Посилення відповідальності не дозволить перемогти контрабанду.
Саме по собі посилення відповідальності ні до чого не приведе. Простий приклад, 12 листопада 2019 року Верховна Рада прийняла закон, яким вносилися зміни в ст. 321-1 Кримінального кодексу й передбачалося довічне позбавлення волі за фальсифікацію лікарських засобів при обтяжуючих обставинах (особливо великий розмір, заподіяння смерті).
28 листопада закон вступив в силу, і за цей час зареєстровано 45 проваджень, вручено аж 3 підозри, у суди направлено 2 справи, судами винесено 2 вироки: групі зловмисників, які «бодяжили» й збували етиловий спирт, її учасники отримали покарання у вигляді штрафу з конфіскацією майна. Другий вирок стосувався спритника, який підробляв дезінфектор АХД2000, — отримав 2 роки умовно. Оце й усе.
Якщо ближче до нашої теми, то чи замислювалися ви, що відбувається з кримінальними провадженнями в судах? За «класичну» контрабанду із 42-х засуджених за минулий рік лише четверо отримали реальні терміни позбавлення волі (і то, це поки що тільки по першій інстанції). За незаконне переміщення лісу засуджено троє — позбавлення волі не отримав ніхто. За контрабанду наркотиків засуджено 110 осіб, лише 15 із них отримали реальні терміни.
І це тільки те, що матеріалізувалося у вироки. Дві третини цих справ «вмирає» на стадії розслідування. А скільки таких проваджень офіційно не фіксується внаслідок корупційних домовленостей?
Тож про що ми говоримо, яка превентивна функція?
) Надання правоохоронної функції митниці радикально не змінить ситуацію. Тобто пропонується доручити розслідування кримінальних проваджень про контрабанду найменш розваленої інституції.
Але сувора правда в тому, що розвалені всі інституції. І зовсім не важливо, який орган буде вважати «капці» в контейнері контрабандою, або «розводити» водія фури.
Безумовно, якщо митниця матиме правоохоронні функції, то це буде краще з точки зору того, аби уникнути перебування «чужинців» у зоні митного контролю. Крім того, це дозволить розблокувати отримання оперативної інформації від зарубіжних колег по правоохоронних каналах. Плюс до всього грає роль стара архетипна фантазія митників про «маскулінних мужиків», з якими вони себе асоціюють, в тактичному обмундируванні з автоматичною зброєю, які вселяють страх контрабандистам. На їхню думку, це суто правоохоронна функція.
Але це лише фантазії, а реальність буде іншою. У правоохоронного блоку митниці з’являться надповноваження щодо забезпечення «квитками» своїх же інспекторів, які безпосередньо здійснюють митне оформлення та контроль. А мрії про «суверенну» митницю, як і про «суверенну» контрабанду так і залишаться мріями, бо «суміжники» нікуди не дінуться, і будуть розгулювати по зоні митного контролю, доки в них будуть повноваження в сфері економіки і боротьби з корупцією.
І навіть безпосередньо не копирсаючись у товарах, будуть класти «обличчям у підлогу» «митників-соколів», схиляючи до співпраці під дахом більш серйозної фірми.
3) Чи потрібна нам взагалі кримінальна відповідальність за контрабанду товарів?
У цьому плані багато маніпулюють, що в Європі є кримінальна відповідальність за такі злочини. Ну тільки як їм це допомагає в боротьбі, скажімо, з потоком нелегальних сигарет з Білорусі та України? Отож… Але попри всі ризики і проблеми кримінальної відповідальності в Україні в принципі потрібна відповідальність.
Але вона повинна бути невідворотною!
Тут варто відповісти на головне питання: кого саме держава хоче саджати в тюрму? Якщо умовних «контрабандистів», вони ж «оператори», вони ж благородні пірати і т. д., то так! Щоб не ганятися за ними із санкціями. Якщо ж просто обивателів, неуважних брокерів, неписьменних водіїв фур і селян — жителів прикордоння, то однозначно — ні!
Як післяслово
Криміналізація контрабанди товарів / підакцизних товарів в особливо великих розмірах необхідна для документування організованих злочинних угруповань, які займаються контрабандою високоліквідних товарів, сигарет, бурштину. І наявність такої відповідальності за контрабанду дозволило б з’єднати ланцюжок злочинної діяльності воєдино й правильно кваліфікувати злочини та доводити їх до лави підсудних. В той же час зрозуміло, що ні сьогоднішня Служба безпеки України, ні згадана податкова міліція не в змозі будуть «потягнути» такий масштаб. Досвід роботи по ОЗГ є тільки в поліції, але в них немає кредиту довіри громадськості. Вірніше, він був, але закінчився в силу певних обставин.
Натомість кредит довіри буде у новоствореного Бюро економічної безпеки, але яким буде цей кредит, залежатиме від прозорості формування цього органу й кадрового укомплектування цього бюро. До того ж «запас міцності» може бути дуже коротким… Тому говорити про криміналізацію контрабанди до формування ВЕБ — більш ніж передчасно.
І найголовніший фактор — судова реформа! Немає сенсу розписувати його — результати притягнення контрабандистів до відповідальності ми бачили.
Водночас для всього вищеописаного потрібна ще й довга політична воля! А вона, схоже, відсутня…
Джерело: Юридичний вісник України
