Роль штрафу в забезпеченні виконання податкового зобов’язання

Юридична відповідальність Податковим кодексом України визначена окремою главою. Це говорить про значимість цих питань, які пов’язані з дотриманням законності та верховенства права в сфері сплати податків, невідворотності відповідальності, встановлення покарання за порушення норм податкового закону.

Штраф як засіб покарання за порушення податкового законодавства

Зміни, що зумовлюються реформуванням податкових правовідносин, з одного боку, вирішили проблеми правового застосування окремих податкових норм, що встановлюють відповідальність за порушення законодавства. Кодексом систематизовано покарання, розмежовано види відповідальності, згруповано за окремими напрямами статті загального поняття податкового правопорушення, перелік санкцій, порядок їх застосування та статті, що містять конкретні склади правопорушень. Однак, на жаль, залишилися проблеми щодо застосування покарання, зокрема, штрафу як санкції за порушення податкового законодавства.

Один із найрозповсюдженіших засобів відповідальності як в Україні, так і в зарубіжних країнах є штраф. Штраф має давнє походження і в перекладі з німецької «Strafe» означає грошове стягнення, міру матеріального впливу, яка застосовується у випадках і порядку, встановлених у законі або договорі.

Штраф як вид майнового заходу юридичної відповідальності, застосовується в кримінальному, адміністративному, цивільно-правовому та фінансовому праві. Так, за кримінальним законодавством, штраф накладається судом у випадках і межах, встановлених в особливій частині Кримінального кодексу. Згідно зі ст. 53 КК України штраф визначається не в конкретній сумі гривень, а у вигляді суми, яка відповідає певній кількості неоподаткованого мінімуму доходів громадян, офіційно встановленому державою. Загальний розмір становить від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак у цій же статті також передбачено, що розмір штрафу в інших статтях Особливої частини Кодексу може бути вищим. Законодавець надав суду можливість самостійно вирішувати в кожній справі розмір штрафу та визначив критерії такого розсуду — залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного.

Суб’єкти, щодо яких застосовуються штрафи

За юридико-фактичною підставою, адміністративна відповідальність застосовується за вчинення адміністративного проступку, а фінансово-правова відповідальність — податкового правопорушення. За суб’єктами, щодо яких застосовуються штрафи — адміністративні штрафи накладаються лише на громадян та посадових осіб, а фінансові застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб. Ця відмінність, на думку Т. О. Коломоєць, є головним межовим знаком між ними.

За методикою визначення розмірів адміністративних та фінансових штрафів. Так, розміри адміністративного штрафу визначаються відповідно до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у деяких випадках — у кратному розмірі до певної вартості (наприклад, ст. 1351 КУпАП України), і в деяких статтях КУпАП залишилися штрафи у фіксованих розмірах (статті 208, 208-1, 209 КУпАП України). Фінансові штрафи визначаються в кратному або відсотковому відношенні до «несплаченої суми» або ж до «вартості виготовленої продукції», «незаконно отриманого виторгу» тощо, в деяких випадках — у кратному розмірі до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Адміністративні і фінансові штрафи: відмінності

Виявлено істотні відмінності між розмірами адміністративних та фінансових штрафів. Розміри адмінштрафів відносно невеликі, залежать від ступеня суспільної шкідливості адміністративних проступків. У КУпАП, основному кодифікованому акті про адміністративні правопорушення, найменший розмір штрафу становить 0,1, а найбільший — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 164-5 КУпАП). Розміри ж фінансових штрафів залежать в основному від розміру «заниженої, несплаченої суми …» й відрізняються підвищеним, порівняно з адміністративними штрафами, розміром.

У податковому праві, за загальним правилом, штраф стягується в повному обсязі, наприклад, поряд зі стягненням несплаченої суми податкового зобов’язання. Крім цього, штраф у податковому праві, на відміну від цивільного, може взагалі не бути пов’язаним із заподіянням державі або іншому суб’єкту матеріальних збитків. В якості прикладу можна навести фінансовий штраф за несвоєчасну реєстрацію як платника акцизного збору чи за неповідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках. Саме тому фінансовому штрафу притаманна каральна спрямованість, яка полягає в обмеженнях матеріального характеру порушника податкового законодавства.

Обґрунтованість такого твердження полягає і в тому, що серед багатьох характеристик явища юридичної відповідальності теоретиками права в якості визначальної обрано ту, яка відбиває мету й особливості бажаного правового впливу». При вчиненні податкового правопорушення держава в особі компетентних органів прагне відновити порушене право, компенсувати збитки, завдані таким порушенням, і через каральні санкції вплинути на особу правопорушника. При цьому слід мати на увазі, що, являючись покаранням, штраф, тим не менше, не повинен мати лише каральні мети. Кара визначає сутність покарання, що виражається в обмеженні майнових інтересів правопорушника. Мета ж призначення штрафу полягає в тому, щоб, впливаючи на правопорушників, виховувати їх у дусі поваги до суспільства, держави і права, а також попереджувати в майбутньому суспільно шкідливі протиправні діяння з боку як покараних, так і інших суб’єктів податкових правовідносин. Наведене підтверджує, наприклад, закріплення законодавцем підвищеного розміру фінансового штрафу за заниження податкового зобов’язання платником податків (посадовою особою платника податків), засудженим за вчинення злочину щодо ухилення від сплати податків або, навпаки, закріплення зменшеного розміру фінансового штрафу стосовно платників податків, які самостійно виявили й погасили суму недоплати. Отже, вектор правового впливу спрямовується не на кредитора (як це має місце в цивільному праві), а на правопорушника. У зв’язку з цим саме через штраф має відбуватися карально-превентивний вплив на правопорушника, підтверджуючи докір держави такій особі, що тягне за собою суттєві матеріальні наслідки, які роблять невигідним та небезпечним вчинення податкових правопорушень.

Функціональне призначення фінансового штрафу

Виходячи з вищесказаного, функціональне призначення фінансового штрафу в податковій сфері полягає в примушуванні особи дотримуватися норм податкового законодавства, прийнятого для забезпечення належного функціонування податкової системи та підвищення рівня податкової дисципліни серед платників.

Процесуальні відмінності, пов’язані із застосуванням фінансового штрафу, полягають у наступному: неможливість заміни фінансового штрафу іншим стягненням; можливість накладення фінансового штрафу одночасно зі стягненням недоїмки з податків і пені; сплата фінансового штрафу за рахунок прибутку, який залишається в юридичної особи після сплати всіх податків; при накладенні фінансових штрафів за сукупністю податкових правопорушень остаточний його розмір визначається за принципом повного складання стягнень, при цьому відсутні обмеження щодо загального розміру. В адміністративному та кримінальному праві складання стягнень обмежено максимумом санкції (вищої межі), установленої за більш суворе правопорушення або злочин; законодавчо закріп лена можливість досягнення податкового компромісу при застосуванні фінансового штрафу; уповноважений орган позбавлений можливості на свій розсуд звільняти від накладення стягнення штрафу.

Разом із тим, слід зазначити, що й різняться самі органи кримінально-штрафної, адміністративно-штрафної, цивільно-штрафної та фінансово-штрафної юрисдикції; строки позовної давності, строки розгляду справ, виконання постанов про застосування штрафів, процедура добровільної сплати та примусового стягнення несплачених сум.

Отже, порівняльний аналіз матеріально-правових та процесуальних властивостей фінансового штрафу зі штрафами інших видів юридичної відповідальності переконливо свідчить про наявність багатьох суттєвих відмінностей між ними, що дає змогу говорити про самостійний характер кожної штрафної санкції та спростування положення про те, що фінансові штрафи є, нібито, різновидом інших, зокрема, адміністративних санкцій. Саме тому необхідно чітко, на законодавчому рівні визначити це положення з метою усунення суперечностей у нормотворчій і застосовній діяльності щодо штрафів в Україні.

Особливою ознакою, яка чітко виділяє фінансовий штраф серед інших штрафів, є те, що його розмір встановлюється в нормативному акті вже в абсолютно визначеному розмірі. В теорії права всі штрафи, залежно від порядку встановлення розміру, поділяються на дві групи — абсолютно визначені і відносно визначені.

Деякі рекомендації

Таким чином, за доцільне було б закріпити на законодавчому рівні право органу податкової юрисдикції зменшувати розміри фінансових санкцій з урахуванням характеру податкового правопорушення, завданих ним збитків, добровільного погашення заборгованості перед бюджетом, фінансового стану платника і стану виконання ним зобов’язань із податкових платежів.

Санкція, яка закріплювала б такий вид стягнення, може формуватися наступним чином: «за вчинення податкового правопорушення на платника податків накладається штраф у розміри від десяти до двадцяти відсотків заниженого податкового зобов’язання». Така конструкція санкції дасть змогу, з одного боку, встановити об’єктивне співвідношення між розміром стягнення й негативними наслідками правопорушення, а з іншого, контролюючому органу, об’єктивно оцінивши кожне окреме правопорушення, встановлювати розмір стягнення залежно від його обставин. Такими обставинами можуть бути, наприклад, особа правопорушника (сумлінний платник податків або, навпаки, платник, який систематично порушує податкове законодавство), хвороба платника тощо. Юрисдикційним органам слід враховувати й об’єктивні економічні умови роботи підприємства (наприклад, кризу платежів кредиторів або неналежне бюджетне фінансування, затримку оплати виконаного державного замовлення). Відкритий перелік таких обставин доцільно б було закріпити на законодавчому рівні.

Проведене нами дослідження дає підстави стверджувати, що діючі в Україні розміри ставок порівняно низькі, але не нижче мінімального рівня, характерного для розвинутих країн. У зв’язку з цим посилання на великий розмір штрафних санкцій у податковому законодавстві України є необґрунтованими. Можливо, слід переглянути розміри штрафних санкцій у бік їх збільшення, але за умови законодавчого закріплення процесу альних гарантій суб’єктів податкових правовідносин.

Запозичення зарубіжного досвіду

Іншим пріоритетним напрямком підвищення ефективності застосування штрафних санкцій може стати запозичення досвіду податкового законодавства зарубіжних країн щодо широкого застосування поряд зі штрафними санкціями заходів немайнового характеру. Наприклад, у Китаї порушник податкового законодавства позбавляється права участі в публічних торгах або на роботу в державних установах, обмежується у виборчому праві, а також позбавляється інших громадянських прав, включаючи право носити зброю, виступати як опікун або піклувальник. Зустрічається використання й такого заходу, як публічне оприлюднення факту вчинення особою податкового правопорушення. Подібна практика оприлюднення має місце в Канаді (через ЗМІ), США (на офіційному сайті Служби внутрішніх доходів), Франції (в офіційно друкованому виданні). Досить часто поряд зі штрафними санкціями застосовується такий вид санкцій, як використання підвищеної ставки податку (Австрія, Білорусь, Данія, Фінляндія).

Підвищення ефективності застосування штрафних санкцій досягається також через специфіку їх моделювання. Так, відповідно до Кодексу внутрішніх доходів США, за недоплату податку передбачено стягнення «комбінованого» штрафу — 5% від несплаченої суми податку і 50% від суми, яку платник отримав би у випадку внесення цих сум, у банк, виходячи зі стандартних банківських ставок. Прив’язка в даному випадку розміру штрафу до результатів можливої капіталізації податкових сум розглядається як засіб попередження ситуації, коли платнику податків стає вигідніше не платити податок й отримати дохід, що перевищує розмір встановлених законом санкцій. В Австралії та Італії штраф має форму додаткового податку.

Таким чином, дослідження податкового законодавства зарубіжних країн дає підстави для наступних висновків: переконливо доводиться ефективність використання штрафних санкцій у податковій сфері; форми моделювання штрафних санкцій мають враховувати специфіку охоронюваних відносин; штрафні санкції здатні забезпечити виконання охоронної функції через поєднання юридично невигідних наслідків (в першу чергу економічного характеру) із заходами морально-виховного впливу.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути