Думка експерта
Щодо примари вступу до Євросоюзу…
Незважаючи на здійснення нашою державою героїчного спротиву окупантам по всій лінії зіткнення, на жаль, інколи доводиться відступати та залишати свої території. Терпіти постійні масовані обстріли мирного населення і ракетами, і безпілотниками, що неминуче тягне за собою не тільки смерть наших людей, а й пошкодження та навіть знищення об’єктів критичної інфраструктури.
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
В умовах, коли Україна все менше і менше отримує від наших союзників військової допомоги, одочасно Європа продовжує, вибачте, заганяти нас «в стійло», вимагаючи все більше і більше втрачати свої позиції як незалежної і вільної країни, тим самим фактично вводячи відносно нас зовнішнє управління. Тобто, Україні сьогодні доводиться захищатися як від зовнішнього лютого ворога, так і від так званих партнерів які взагалі не звертають уваги на реальну можливість захоплення москалями силою ще більше наших територій, що неминуче потягне за собою збільшення втрат наших людей від війни. Газета «Європейська правда» оприлюднює вкотре вимоги ЄС щодо нашої «європейської перспективи», яка ще до 2022 року, і тим більше зараз, в нинішніх умовах, є малоймовірною, якщо не сказати правду — зовсім не вірогідною!
Як тверезомисляча людина і не політик, я і раніше не вірив в райдужні перспективи, які нам обіцяла наша влада, щодо вступу в НАТО, і не тільки тому, що розумів повну відсутність для нас реальної вигоди від цього, бо члени НАТО нас туди ніколи не приймуть, бо не хотіли, не хочуть і не будуть воювати із росією, це абсолютно не входило і не входить на тепер в їхні плани. Європейцям значно комфортніше нинішнє мирне життя, без повітряних тривог, без обстрілів, і тим більше без необхідності відправляти своїх військовослужбовців воювати та вмирати за територію України. Це не їхня війна, а тому дивуюся коли, наша влада, як попередня, так і нинішня, переконували українців в обов’язковому досягненні такої мети, яка мовляв, дозволить нам мати необхідні гарантії безпеки і захисту зі сторони членів цього Альянсу, наче нам свого часу не обіцяли їх надати ще при підписанні Будапештського меморандуму. Наївні українці. Так і сталося, адже лише нещодавно, коли вже Україна котрий рік «стікає кров’ю», нам остаточно порадили забути про членство в НАТО назавжди, після чого навіть Володимир Зеленський припинив «піаритись» на цій темі.
А ось, що стосується вступу до Європейського Союзу, то тут ситуація була трохи іншою, хоч і не набагато. Без сумніву перебування України в даному європейському співтоваристві давало нам надію на покращення свого життя, оздоровлення нашої економіки, запозичення новітніх технологій, отримання хороших перспектив для розвитку сільського господарства, а тим більше розширення реального збуту нашої конкурентноздатної сільськогосподарської продукції. І мабуть, найбільш привабливою була надія якнайшвидше впровадити верховенство права у всі складові функціонування нашої держави, в першу чергу, у сферу діяльності органів правопорядку та судочинства, де дійсно ситуація із дотриманням прав людини і громадянина, на мою думку, постійно погіршувалась і погіршується до сьогодні.
Але, час показав, що наші плани і наміри не збігаються зі справжньою метою наших «партнерів», оскільки не про впровадження верховенства права в наше життя вони думали і думають, а виключно про досягнення своїх власних інтересів. Насправді їхньою справжньою метою є ще більше позбавлення України самостійності, незалежності та суб’єктності. І зараз я не буду вдаватись у деталі цих подій під час цієї кровопролитної війни, коли наші європейські сусіди блокували наші кордони, перешкоджали вивозу нашої сільгосппродукції для реалізації на нових ринках Європи, як вони буквально «штурмували» наші залізничні потяги та великовантажні автомашини, висипаючи звідти прямо на землю наше зерно, насіння соняшника, вирощені руками працьовитих українців під час війни. Мовчу я і про те, що частина наших європейських сусідів відкрито веде боротьбу проти нас і сьогодні, категорично заперечуючи навіть саму можливість нашого вступу в ЄС, відмовляється голосувати за надання нам нової фінансової допомоги, край потрібної, щоб вистояти в цій війні! І це не тільки Угорщина, але й Словаччина та Польща, які б вони причини не надумували. А тому потрібно чітко собі усвідомити, що без їх голосів нас ніхто до ЄС не прийме, якби нам не називали такі рішення чисто технічними чи політичними; для нас туди дорога однозначно закрита, як мінімум зараз, а тому українців не потрібно надалі дурити, треба сказати прямо.
Читайте також: Під час розгляду спорів з іноземним елементом суди мають першочергово з’ясовувати наявність чи відсутність згоди сторін про вибір права
Але, нас продовжують обманювати керівні органи ЄС, навіть обіцяючи абсолютно безмотивні способи пришвидшення цього процесу. Так, нещодавно ЄС передав нам нові «умови» для вступу, а точніше — перелік нових вимог, після виконання яких Україна, начебто, буде готовою до такого вступу. Це я оцінюю, як юрист з багаторічним стажем, своєрідним тиском на Україну для поглиблення втрати нами своєї незалежності. Більше того, наші «партнери» навіть не приховують того, що Угорщина вже наклала вето на рішення про вступні перемовини з Україною.
При цьому, треба мати на увазі і той факт, що по таких «суперважливих (начебто) для ЄС» сферах як верховенство права, антикорупція та права людини будуть застосовуватись, так звані, «проміжні критерії», по яких можуть в подальшому з’являтись додаткові «фінальні» вимоги, які спочатку, начебто, не можна було передбачити. Тим більше, що конкретного шляху дій України — Євросоюз так і не передав нашим представникам. Про їх зміст Україні просто порадили зрозуміти лише із виступу головуючого на засіданні Ради ЄС у Львові в грудні 2025 року та на підставі «роз’яснювальних брифінгів», які з нами проводяться, тобто сталого документа, який повинна виконати Україна, а також конкретного терміну його дії, фактично досі немає.
Варто ознайомитися з оприлюдненим авторитетним ЗМІ переліком, начебто, нинішніх вимог ЄС до України, то ще раз можна переконатися в тому, що ніхто нас туди приймати не збирається! Посудіть самі: в цьому переліку викладених вимог немає навіть близько тих, які мають безпосереднє відношення до названих як суперважливі, начебто, для ЄС сфери верховенство права, антикорупція і тим більше права людини!
Коли ми перейдемо до з’ясування їх змісту безпосередньо, то побачимо що насправді, вони стосуються, тільки не дивуйтеся, наприклад, розширення юрисдикції (повноважень) НАБУ щодо розслідування кримінальних правопорушень осіб, які перебувають на державних посадах «з високим рівнем ризику». У зв’язку з цим, звертаюся до представників ЄС: чи знають вони, що створені ними в Україні НАБУ і САП, в переважній більшості своїй, насправді розслідують злочини, які не віднесені законом до їх виключної підслідності?! Якщо вони уважно ознайомляться із переліком кримінальних правопорушень, які вчиняються державними посадовцями «з високим рівнем ризику», то побачать, що всі вони підслідні виключно НАБУ, тому виконання такої додаткової їх вимоги тільки ще більше буде відволікати підпорядкованих їм «борців із корупцією» від виконання протидії корупції у найвищих ешелонах влади, для чого вони, начебто, і створювались. Чи вони взагалі пропонують, щоб НАБУ і САП розслідували також і кримінальні провадження відносно рядових працівників патрульної поліції чи митників в разі пропозиції надання їм неправомірної вигоди в сумі 1000 грн?! Чи вони не розуміють, що їхні нові вимоги ще більш розпорошать зусилля антикорупційних органів і відволікатимуть їх від розслідування тільки їм підслідних злочинів, вчинених у вищих ешелонах влади?
За більше ніж 10 років існування НАБУ і САП стало зрозумілим, що їхнє дітище та іноземні агенти які їх обслуговують в Україні ніколи не визнають свої недоліки і просто нездатність боротися з корупцією серед високопосадовців і будуть постійно шукати неіснуючі причини цих недоліків.
Читайте також: Гарантії Конвенції про захист прав людини
Щодо вимоги наших партнерів про вилучення із КПК України норми про автоматичне закриття кримінальних проваджень у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, моя позиція теж є однозначною. Адже я належу до категорії тих правників, які з самого початку заперечували необхідність прийняття так званих «правок Лозового» і вважав, що це безперечно було і є перешкодою у боротьбі із злочинністю, а тим більше — із корупцією. Але, взявши до уваги, що НАБУ і САП за всі ці роки існування повністю скомпрометували себе в результаті масового ігнорування вимог КПК та Конституції України, схиляюся хіба що до перегляду цієї норми, аби вона не перешкоджала у боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади, вчиненої за обтяжливих обставин, в т.ч. і у складі злочинних організацій, і т.д., але і не провокувала додатково антикорупціонерів до відвертої тяганини у розслідуванні таких корупційних правопорушень, як це, на жаль, широко розповсюджено в їх діяльності.
(далі буде)
Джерело: Юридичний вісник України
