Думка експерта
«Сліпа зона» Феміди
Олексій РЕЗНІКОВ, партнер ЮФ «Астерс», адвокат, заслужений юрист України
Нещодавно Worldjusticeproject випустив звіт «Global Insights on Access to Justice», в якому проаналізовано стан справ з доступом до правосуддя в 101 країні світу за останні кілька років.
Звіт вийшов великий і цікавий, з масою цифр. Давайте проаналізуємо, як ця маса цифр може бути застосована в нашому повсякденному житті й вирішенні конфліктів.
Відразу обмовимося, що підхід до поняття «правосуддя» в сьогоднішній формальній українській парадигмі поки обмежується судами — українська Конституція містить однозначну норму про те, що правосуддя в Україні здійснюється лише судами. У той же час західний світ має тенденцію дивитися на це питання ширше й включати в поняття «правосуддя» не тільки суди, а й інші законні позасудові процедури вирішення спорів, які допомагають сторонам отримати справедливий процес і результат.
Повернемося до самого звіту. У ньому зазначено, що «краще розуміння людських потреб у сфері цивільних правовідносин і досвіду громадян щодо доступу до правосуддя є необхідним для більш якісного дизайну й розробки державних політик, які супроводжують економічний розвиток і всеосяжне зростання». З цим складно не погодитися, а перекладаючи сказане на сучасний український контекст — розуміння того, які проблеми є в громадян щодо доступу до правосуддя (крім корумпованості судів, які залишимо в цій статті за дужками), дає розуміння в якому напрямку необхідно проводити реформи — змінювати закони і правозастосовану практику.
Для підготовки звіту в респондентів, серед іншого, запитували про: типи юридичних проблем, з якими вони стикалися за попередні 2 роки, джерела допомоги, до яких зверталися респонденти, спосіб вирішення проблеми — через формальні інституції і неформальні методи, результат таких рішень, сприйняття якості процедури й рішення, вартість вирішення питання.
Загальні висновки по всіх країнах в звіті говорять, що більшість людей в проблемних питаннях не звертаються до юристів і суду. «Менше третини (29%) людей, що зіткнулися з юридичною проблемою, звернулися за допомогою в будь-якій формі, щоб допомогти їм краще зрозуміти або вирішити їх проблему, а ті, хто прагнув допомоги, в основному вважали за краще звернутися до членів сім’ї або друзів. Ще менше (17%) передало свою проблему органу влади або третій стороні для посередництва або вирішення їхньої проблеми, при цьому більшість вважає за краще вести переговори безпосередньо з іншою стороною».
У той же час використання альтернативних методів суперечок веде до економії ресурсів усіх сторін, включаючи державу, і дає можливість сторонам отримати справедливу для них процедуру. Тому ми вирішили порівняти стан справ в Україні, США, які є батьківщиною сучасного альтернативного вирішення спорів, до якого відноситься і медіація, та в 4-х європейських країнах, де найбільш поширене використання медіації. Згідно з інформацією від європейських колег, досвід застосування медіації найбільш поширений у Німеччині, Італії, Нідерландах і Великобританії — в кожній із них проводиться понад 10 тисяч медіацій у рік.
Отже, що говорить мова цифр звіту? Частота виникнення проблем: перше, що хочеться відзначити, дивлячись на ці цифри — відсоток опитаних (а їх було близько 1 000 осіб у кожній країні), які стикалися з проблемами юридичного характеру в Україні нижче (43%) ніж в обраних 4-х європейських країнах і США (від 51% до 75%), але серед них відсоток тих, хто знав, де отримати пораду та інформацію, — нижче, ніж в інших порівнюваних країнах: в Україні — 54%, в порівнюваних країнах — від 63% до 76%. В Україні порівняно рідше громадяни стикаються з юридичними питаннями, але в тих випадках, коли вони з ними стикаються, істотно менша кількість громадян розуміє до кого звертатися за допомогою.
Типи проблем: і в Україні, і в 5 порівнюваних країнах найпоширенішими типами проблем є споживчі, грошові й боргові питання та публічні сервіси. У той же час, у Нідерландах, Великобританії, США та Німеччині в трійку сфер-лідерів також входять житлові питання.
Співвідношення вирішених і невирішених питань: Україна вписується в тренд по співвідношенню вирішених і заморожених питань у зазначеному пулі країн — 47% опитаних вирішили питання (41—48% відповідно), ще для 21% проблема залишилася невирішеною (17—22% відповідно).
Справедливий результат: на рівні очікувань, впевненість громадян, що вони зможуть досягти справедливого рішення (а саме для цього й вибудовуються системи правосуддя) в Україні на порядок нижче — 49% респондентів, тоді як у порівнюваних країнах цей показник коливається від 57% в Італії до 71% в США. У той же час, за підсумком вирішення ситуації 62% респондентів в Україні порахували, що процедура була справедливою, що вписується в загальний тренд порівнюваних країн (48% — 68% відповідно), як і середній час, що витрачається на вирішення питання (9.9 місяців в Україна і від 5.8 в Нідерландах до 11.1 в Німеччині).
«Але є одне але: в Україні 30% респондентів стверджують, що їм було складно або майже неможливо знайти кошти, необхідні для вирішення питання, в той час як у порівнюваних країн відповідний показник істотно нижчий — 19% в Італії та 10—13% в інших країнах.
І ось тут давайте повернемося до того принципу, за яким ми вибрали країни для порівняння — за поширеністю в них альтернативного вирішення спорів та медіації, зокрема. Як ми бачимо, при всій сумірності тематики проблем в Україні сьогодні, з її монополією судів на правосуддя, доступ до правосуддя вимагає майже вдвічі більше кош тів, ніж у країнах, де медіація поширена.
Тому, коли говорять про реформу судоустрою, складається враження, що періодично із зони видимості випадає сама мета проведення такої реформи. Тут логічно замислитися над питанням: «Чому важливо провести реформу судоустрою? На що це впливає?». Щоб підвищити якість роботи судів і тим самим забезпечити доступ до правосуддя та ефективність вирішення спорів, швидше за все, почуємо ми у відповідь, — а навіщо це? Це дає громадянам простір, визначеність та інструмент вирішення на випадок зіткнення з проблемами. Іншими словами, суд — це своєрідний майданчик, де держава за заданими правилами надає послугу громадянам для вирішення їх проблем.
В Україні ж на сьогодні в спробах «відремонтувати» майданчик судів, в «сліпій зоні» залишається питання розширення рамок самого підходу до концепції правосуддя в Україні. Як ви, можливо, пам’ятаєте, на початку цієї статті ми говорили про те, що в західну концепцію правосуддя включаються і позасудові процедури вирішення спорів, які допомагають сторонам отримати справедливий процес і результат. Можливо, і в Україні прийшов час не лише «відремонтувати» судовий «майданчик», а й побудувати поруч ще один — для альтернативного вирішення спорів?
(Дана стаття підготовлена в співавторстві з Наталією Безхлібною, юристом ЮФ «Астерс», сертифікованим медіатором CEDR (Великобританія)
Джерело: Юридичний вісник України
