Думка експерта

Стратегія державної безпеки України як прикладна проблема. Частина 2

Опубліковано

13.03.2023

Сергій Гордієнко, професор кафедри національної безпеки Навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП, доктор юридичних наук, доцент

Закінчення. Початок

Завдання в сфері воєнної безпеки

Основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом – боєздатні Збройні сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які в поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки та оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, в повітрі, на морі та в кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.

Читайте також: Україна і Фінляндія ділитимуться досвідом у сферах цифровізації та кібербезпеки

Пріоритетними завданнями правоохоронних, спеціальних, розвідувальних та інших державних органів відповідно до їх компетенції є: активна та ефективна протидія розвідувально-підривній діяльності, спеціальним інформаційним операціям та кібератакам, російській та іншій підривній пропаганді; запобігання, виявлення та припинення проявів сепаратизму, тероризму, екстремізму, припинення діяльності незаконних збройних формувань, політично мотивованого насильства та інших зазіхань на конституційний лад; отримання повної і достовірної упереджувальної інформації про ситуацію в Україні та світі, протидія зовнішнім загрозам національній безпеці України, сприяння реалізації національних інтересів України.

Оборонно-промисловий комплекс забезпечуватиме потреби Збройних сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України в озброєнні та військовій техніці, інвестуватиме в розвиток технологій, виробничих потужностей, людських ресурсів, залучатиме інвестиції, братиме участь у спільних міжнародних проектах, реалізуватиме потенціал державно-приватного партнерства, виступатиме у такий спосіб драйвером економічного зростання. Держава сприятиме зміцненню експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу, активізуватиме військово-технічне співробітництво з іноземними партнерами з метою залучення сучасних технологій в оборонну та суміжні галузі економіки, а також створенню спільних підприємств та нових робочих місць.

Для захисту України від загроз національній безпеці необхідним є розвиток сектору безпеки і оборони.

Для цього наша країна:

зміцнить демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони України як запоруку законності та ефективності діяльності його складових, підвищить ефективність управління, зміцнить нагляд і посилить відповідальність посадових і службових осіб органів сектору безпеки і оборони;
перегляне й забезпечить виконання законодавства у сфері національної безпеки і оборони, зокрема, уточнить та імплементує норми Закону України «Про національну безпеку України»;
створить систему ефективного управління та координації діяльності органів сектору безпеки і оборони, удосконалить її архітектуру;
оптимізує структуру, функції і чисельність Служби безпеки України як спеціально уповноваженого державного органу у сферах контррозвідувальної діяльності та охорони державної таємниці, головного органу у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю, що дасть змогу попереджати, своєчасно виявляти зовнішні та внутрішні загрози безпеці України й запобігати їм, припиняти розвідувальні, терористичні та інші протиправні посягання спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усувати умови, що їм сприяють, та причини їх виникнення;
створить ефективне розвідувальне співтовариство, посиливши його роль у реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони, зміцнить систему координації та контролю діяльності розвідувальних органів, розвиватиме розвідувальні спроможності;
завершить створення національної системи кібербезпеки, сформує сучасні спроможності суб’єктів забезпечення кібербезпеки і кібероборони та зміцнить систему їх координації;
удосконалить державну охорону органів державної влади і визначених законом посадових осіб;
забезпечить системність реформування Національної поліції України, посилить кримінальну поліцію та органи досудового розслідування, зокрема, у сфері боротьби з організованою і транснаціональною злочинністю;
забезпечить розвиток Національної гвардії України з урахуванням досвіду держав – членів ЄС, посилить її інституційну спроможність виконання завдань за призначенням;
організує розбудову та використання комплексних систем відеоспостереження з аналітичною складовою в інтересах громадської безпеки;
забезпечить розвиток та удосконалення загальнодержавної системи захисту державного кордону, зокрема імплементацію європейських стандартів прикордонної безпеки, скоординовану діяльність державних органів України та військових формувань для системного розвитку інтегрованого управління кордонами;
оптимізує державну систему цивільного захисту шляхом удосконалення її структури та системи управління (координації), удосконалить реагування на загрози, пов’язані з надзвичайними ситуаціями будь-якого характеру, уточнить завдання на мирний час та в особливий період;
автоматизує процеси надання адміністративних послуг іноземцям та особам без громадянства, посилить міграційний контроль на державному кордоні і всередині держави для забезпечення дотримання іноземцями та особами без громадянства законодавства України.

І знову невідомість…

Водночас те, коли і як будуть виконані зазначені завдання, – невідомо. Заключними положеннями Стратегії зазначається, що вона є основою для розроблення таких документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони, які визначатимуть шляхи та інструменти її реалізації:

Стратегія людського розвитку;
Стратегія воєнної безпеки України;
Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України;
Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України;
Стратегія економічної безпеки;
Стратегія енергетичної безпеки;
Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату;
Стратегія біобезпеки та біологічного захисту;
Стратегія інформаційної безпеки;
Стратегія кібербезпеки України;
Стратегія зовнішньополітичної діяльності;
Стратегія забезпечення державної безпеки;
Стратегія інтегрованого управління кордонами;
Стратегія продовольчої безпеки;
Національна розвідувальна програма.

Таким чином, порушуючи строки виконання норм Указу Президента (Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020 «Про Стратегію національної безпеки України») Службою безпеки України була розроблена Стратегія забезпечення державної безпеки, першою помилкою якої є відсутність, або хоча б посилання на поняття державної безпеки та її змістовне обґрунтування.

Читайте також: Засудженим за злочини проти основ національної безпеки не виплачуватимуть пенсії

В цьому документі терміни визначені з повним порушенням правил визначення понять і вживаються в такому значенні:

− забезпечення безпеки державної таємниці та службової інформації – впровадження комплексу організаційно-правових, адміністративних, інженерно-технічних, оперативно-розшукових, контррозвідувальних, розвідувальних заходів, заходів із забезпечення технічного та криптографічного захисту секретної та службової інформації, спрямованих на запобігання її витоку;

− забезпечення державної безпеки – створення умов для забезпечення захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності та демократичного конституційного ладу й інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз Україні;

− загрози державній безпеці – явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності та демократичного конституційного ладу й інших життєво важливих національних інтересів;

− об’єкти забезпечення державної безпеки – державний суверенітет, конституційний лад, територіальна цілісність України, оборонний, економічний і науково-технічний потенціал, кібербезпека, інформаційна безпека, об’єкти критичної інфраструктури, державна таємниця та службова інформація;

− суб’єкти забезпечення державної безпеки – державний орган спеціального призначення із правоохоронними функціями, правоохоронні та розвідувальні органи й інші державні органи та особи, які беруть участь у забезпеченні державної безпеки відповідно до законодавства України;

− суб’єкти розвідувально-підривної діяльності – іноземні держави, спеціальні служби іноземних держав, а також організації, окремі групи та особи, діяльність яких становить загрозу національним інтересам України у сфері державної безпеки;

− інформаційна безпека – стан захищеності національних інтересів людини, суспільства і держави в інформаційній сфері, за якого унеможливлено завдання шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується, негативний інформаційний вплив; витік державної таємниці та службової інформації; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації, у тому числі шляхом проведення іноземними спецслужбами, окремими організаціями, групами, особами спеціальних інформаційних операцій та деструктивних інформаційних впливів, а також забезпечується своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам та національній безпеці України. Інформаційна безпека є складовою національної безпеки України;

− контррозвідувальний режим – система передбачених законодавством сукупних контррозвідувальних, розвідувальних, режимних та адміністративно-правових заходів, що спрямовані на забезпечення державної безпеки та захист національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз, сприяють протидії розвідувальній, підривній, диверсійній, терористичній та іншій діяльності суб’єктів розвідувально-підривної діяльності, а також усуненню передумов для її здійснення та локалізації можливих негативних наслідків.

Алогічність визначення безпекового середовища

Повністю алогічно визначене безпекове середовище та загрози державній безпеці:

− російська федерація для реалізації власних стратегічних цілей в Україні, у тому числі компрометації її державності, продовжує гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні та інші засоби, кібератаки;

− окупаційна адміністрація російської федерації, яку створюють її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України;

− деструктивна пропаганда розпалює ворожнечу, провокує конфлікти та підриває суспільну єдність. Відсутність цілісної інформаційної політики держави, недостатня розвиненість національної інформаційної інфраструктури, слабкість системи стратегічних комунікацій;

− спеціальні служби окремих іноземних держав продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України;

− усталеними є намагання суб’єктів розвідувально-підривної діяльності отримати доступ до відомостей, що становлять державну таємницю та службову інформацію, а також іншої інформації з обмеженим доступом … що здійснюються в оборонно-промисловому комплексі, економічній та науково-технічній сферах;

− недостатня ефективність державних органів, непослідовність та незавершеність реформ складових сил безпеки, недосконалість механізмів правового, організаційного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення процесу розвитку системи забезпечення державної безпеки підвищують уразливість держави до загроз і знижують ефективність заходів із протидії таким загрозам.

− розвідувально-підривна та інша протиправна діяльність іноземних спецслужб, окремих організацій, груп та осіб, зокрема, з використанням організованих злочинних угруповань і корумпованих посадових осіб, спрямована на руйнування механізмів державного управління та місцевого самоврядування;

− обмеженість держави у фінансових ресурсах обумовлює необхідність застосування асиметричних тактик у безпековій сфері;

− сучасна модель глобалізації уможливила поширення міжнародного тероризму та нових схем його фінансування, міжнародної злочинності, зокрема? в кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного фундаменталізму, політичного та релігійного екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки тощо;

− цілеспрямованими є намагання окремих держав впливати через національні меншини на ухвалення органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень на шкоду державній безпеці України;

− низький рівень добробуту населення знижує довіру до держави;

− олігархічними колами встановлено контроль над стратегічними підприємствами та галузями національної економіки, у тому числі через вплив на політичні інститути та процеси;

− посилюються загрози для критичної інфраструктури, пов’язані з тимчасовою окупацією частини території України;

− збільшується кількість порушень законодавства України про міграцію іноземцями та особами без громадянства.

Читайте також: Право сили, «шредер-меркелізм» та перспективи глобальної безпеки

При цьому суттєва зміна природи сучасних загроз усіх рівнів, розмиття меж між ними, проведення підривної діяльності нижче усталених порогів їх виявлення суттєво ускладнює не лише забезпечення належного реагування на такі загрози, але й прогнозування подальшого розвитку безпекової ситуації взагалі. Викладені основні загрози державній безпеці залишатимуться актуальними й у середньостроковій перспективі.

Надалі Указом визначається необхідність:

попередження, своєчасне виявлення й запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України,
припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України,
усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

На підставі цього, повністю еклектично основними завданнями державної політики у сфері забезпечення державної безпеки визначено:

− розвиток спроможностей суб’єктів системи забезпечення державної безпеки щодо своєчасного попередження, виявлення зовнішніх і внутрішніх загроз державній безпеці України, запобігання та протидії таким загрозам;

− удосконалення контррозвідувального забезпечення державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, оборонного, економічного і науково-технічного потенціалу, економічної безпеки, об’єктів критичної інфраструктури від впливу суб’єктів розвідувально-підривної діяльності;

− забезпечення дієвості контррозвідувального режиму в державі, усунення або локалізація причин та умов, що призводять до розвідувальної, терористичної, диверсійної та іншої діяльності суб’єктів розвідувально-підривної діяльності;

− системна протидія економічному тероризму як суспільно небезпечній діяльності, спрямованій на дестабілізацію та/або завдання іншої шкоди економіці з метою досягнення політичних цілей, економічної вигоди або примушування органів державної влади, міжнародних організацій, юридичних чи фізичних осіб учинити певні дії або утриматися від їх учинення;

− інтенсифікація боротьби з тероризмом та організованою злочинністю, протидія руйнуванню державного апарату та місцевого самоврядування у зв’язку з поширенням системної корупції в державних органах;

− здійснення контррозвідувального забезпечення сфери здійснення та забезпечення судочинства, органів правопорядку, відомств із контрольними повноваженнями та правоохоронними функціями з метою упередження формування позицій деструктивного впливу в інтересах іноземних держав та їх структур, а також організацій, окремих груп та осіб;

− проведення контррозвідувальних заходів з попередження, виявлення, запобігання та припинення протиправної діяльності спеціальних служб іноземних держав, організацій, окремих груп (у тому числі фінансово-промислових груп, міжнародних транснаціональних корпорацій та регіональних груп впливу) i осіб на шкоду державній безпеці, спрямованої на встановлення контролю над стратегічно важливими об’єктами критичної інфраструктури та окремими підприємствами, здійснення негативного впливу на їх стійке та безпечне функціонування i розвиток;

− завершення створення, подальший розвиток і посилення спроможності національної системи кібербезпеки, оптимізація координації її суб’єктів з метою ефективної протидії кіберзагрозам у сучасному безпековому середовищі;

− активізація протидії спеціальним інформаційним операціям, спрямованим на повалення (зміну) конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, загострення суспільно-політичної ситуації в державі, підрив обороноздатності, та іншим проявам протиправної діяльності на шкоду інтересам України;

− попередження, виявлення та припинення злочинів проти основ національної безпеки, миру і безпеки людства, розповсюдження зброї масового ураження й інших злочинів, які становлять загрозу державній безпеці України, а також забезпечення безпеки державної таємниці та службової інформації;

− упровадження гармонізованих зі стандартами безпеки НАТО та ЄС механізмів функціонування системи забезпечення безпеки державної таємниці та службової інформації, що включає технічний і криптографічний захист інформації, з урахуванням трансформації безпекового простору України;

− нарощування технологічних можливостей суб’єктів забезпечення державної безпеки, прийняття на озброєння новітніх систем апаратних комплексів та спеціальних засобів;

− удосконалення державної охорони органів державної влади і визначених законом посадових осіб;

− забезпечення подальшого розвитку та поліпшення загальнодержавної системи захисту державного кордону, зокрема імплементації європейських стандартів прикордонної безпеки, скоординованої діяльності державних органів України та військових формувань для системного розвитку інтегрованого управління кордонами;

− посилення міграційного контролю на державному кордоні та в державі для забезпечення дотримання іноземцями й особами без громадянства законодавства України, автоматизація процесів надання адміністративних послуг іноземцям та особам без громадянства;

− створення ефективної системи обміну інформацією між суб’єктами забезпечення державної безпеки та запровадження дієвих механізмів доступу суб’єктів забезпечення державної безпеки до державних електронних інформаційних ресурсів та автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів, банків (баз) даних;

− підвищення професійного рівня фахівців суб’єктів забезпечення державної безпеки;

− забезпечення належного рівня соціально-правового захисту фахівців суб’єктів забезпечення державної безпеки;

− удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування системи забезпечення державної безпеки, організаційних засад діяльності суб’єктів забезпечення державної безпеки, їх координації та взаємодії;

− упровадження дієвих механізмів взаємодії суб’єктів забезпечення державної безпеки із громадянським суспільством, зміцнення демократичного цивільного контролю і нагляду за діяльністю суб’єктів забезпечення державної безпеки;

− подальший розвиток міжнародного співробітництва в безпековій сфері, насамперед, з питань боротьби з тероризмом, його фінансуванням, кіберзлочинністю, нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, протидії легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом, та транснаціональній організованій злочинності, а також з питань захисту об’єктів критичної інфраструктури та запровадження національної системи стійкості.

Щодо реалізації Стратегії

Для реалізації Стратегії необхідним є вжиття таких заходів як:

1. Підготовка й ухвалення законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються:

удосконалення законодавства з питань забезпечення державної безпеки;
розподілу повноважень суб’єктів забезпечення державної безпеки;
удосконалення механізмів боротьби з тероризмом і його фінансуванням;
забезпечення безпеки державної таємниці та службової інформації;
забезпечення кібербезпеки; − ґарантування інформаційної безпеки;
захисту об’єктів критичної інфраструктури;
запровадження національної системи стійкості;
удосконалення діяльності суб’єктів забезпечення державної безпеки, у тому числі з урахуванням досвіду держав – членів ЄС і НАТО.

2. Моніторинг реалізації визначених стратегічними і концептуальними документами планових заходів із забезпечення державної безпеки та їх своєчасне корегування

3. Узагальнення й аналіз правозастосовної практики законодавчих та іншихнормативно-правових актів України, спрямованих на досягнення цілей, виконання завдань і визначення основних напрямів діяльності щодо забезпечення державної безпеки (Указ Президента України від 16 лютого 2022 року № 56/2022 «Про Стратегію забезпечення державної безпеки»).;

Таким чином, навіть пересічному громадянину України видно, що всі закладені в зазначені вище документи протиріччя серйозно завадять виконати вимоги Указу:

1. Службі безпеки України та Кабінету Міністрів України щороку до 1 березня надавати Раді національної безпеки і оборони України інформацію про стан реалізації Стратегії забезпечення державної безпеки.

2. У шестимісячний строк після затвердження Стратегії Службою безпеки України за участю суб’єктів сил безпеки розробити план заходів, що буде (чомусь) затверджено Кабінетом Міністрів України.

3. У подальшому розробляти відповідні програмні документи у сфері забезпечення державної безпеки та нормативно-правових актів щодо розвитку складових сил безпеки України, зокрема, з питань: контррозвідувальної діяльності; удосконалення механізмів та інституційної спроможності суб’єктів боротьби з тероризмом, транснаціональною та організованою злочинною діяльністю, що використовується іноземними спецслужбами, терористичними організаціями та незаконними збройними формуваннями; захисту об’єктів критичної інфраструктури; охорони державної таємниці та службової інформації; забезпечення кібербезпеки.

Тобто унеможливлюється реалізація чергової норми Указу про те, що виконання положень Стратегії здійснюватиметься на плановій основі на період до 2025 року, та й, очевидно, і в подальшому.

Деякі загальні висновки автора

Державна безпека — це безпека: державно-політичного, конституційно легітимізованого політичного ладу держави від змін його неконституційним шляхом; державотворення і конструктивної політики задля стабільності суспільства; політичного суверенітету; територіальної цілісності України і недоторканності її кордонів; інститутів державної влади; національно-державних інтересів у сфері економіки задля ефективної реалізації соціального призначення держави – забезпечення подальшого розвитку особи, суспільства та держави. Якісний стан безпеки держави залежить від рівня загроз для неї та ефективності системи протидії останнім. Автор вважає недоцільним розпорошуватися на їх деталізацію без прив’язки до достатньо розробленої ще за радянських часів системи заходів з протидії в першу чергу розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав, окремих організацій та осіб.

Безпеку держави в сучасних умовах розвитку українського суспільства забезпечує не лише Служба безпеки України, як-то зазначено в законодавстві, а й інші органи влади та управління, від яких вона напряму залежить: Верховна Рада, Президент, РНБО та суди України, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; Міністерство енергетики та захисту довкілля України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство фінансів України; Міністерство юстиції України; Державна податкова служба України; Державна служба України з етнополітики та свободи совісті; Державна митна служба України; Державна служба геології та надр Укрaїни; Державна служба Укрaїни з надзвичайних ситуацій; Державна служба фінансового моніторингу Укрaїни; Державна служба експортного контролю Укрaїни; Державна фіскальна служба Укрaїни та практично всі інші державні інституції.

Як нами вже неодноразово зазначалося, діяльність органів державної безпеки доцільно розглядати як систему, що включає в себе: мету, завдання, об’єкт, суб’єкт, засоби, що використовуються, форми, методи, саму фізичну діяльність і очікуваний результат (Д = М => З => О-бт => Суб-т => З => Ф => М => Фіз. Д = Результат).

Очевидно, що діяльність СБ України доцільно класифікувати наступним чином: гласна діяльність (політична, економічна, науково-технічна, військова та соціальна сфери); (негласна (агентурна та оперативно-технічна) діяльність); (політична, економічна, науково-технологічна, військова та соціальна сфери).

На наше переконання, лише тільки за такої методики може бути адекватно суспільним відносинам будуватися система їх захисту та забезпечуватися безпека органів влади та управління як гаранта забезпечення безпеки особи та суспільства. Однак, якщо такі новації для фахівців СБ України неприйнятні, тоді їм ніхто не забороняє скористатися досвідом класифікації підривної діяльності спецслужб іноземних держав, окремих організацій та осіб, які достатньо повно описувалися в підручниках КДБ СРСР і на основі якої виписувалися різного роду системи протидії.

Джерело: Юридичний вісник України