Світ шукає інженерів... І це диктує необхідність нових підходів до організації освітньої галузі України - LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Думка експерта

Світ шукає інженерів… І це диктує необхідність нових підходів до організації освітньої галузі України

Дата публікації:

Олександр СОСНІН, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України

У нинішніх умовах пандемії коронавірусу Україна розпочала новий навчальний рік в університетах, орієнтуючись на широке використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, і цим самим багато в чому змінює звичний процес набуття вищої освіти. Виокремлення наукової діяльності як окремої галузі й організація здобуття вищої освіти в спеціалізованих закладах розпочалося давно. Відомо, що в Олександрії в V–III столітті до н. е., в епоху еллінізму, почали створюватися школи, в яких філософія, філологія, медицина й математика вивчалися окремо, тобто талановита молодь, вивчаючи відомі на той час науки й закони природи, вже отримувала достаньо глибокі відомості про людину, мінерали, небесні тіла, про рослини і тварин. А з часів Галілея вже ніхто не сумнівався, що основою розвитку суспільств є розвиток наук, а пошук шляхів виховання молоді, здатної до наукової і творчої праці, й став турботою перших осіб держав, церкви й меценатів. Без фахово підготовлених спеціалістів жодна країна не вставала на шлях інноваційного розвитку й не була здатною послідовно вибудовувати ефективну систему державного управління. У новому навчальному році, крім традиційних вад, притаманних напівреформованій попередніми керівниками галузі, Україна випробує й здатність нового міністра освіти і науки України керувати галуззю, що очікувано супроводжуватиметься низкою непередбачуваних дій його опонентів.

Чому так важлива науково-освітня сфера?

На тлі вивчення досвіду першої промислової революції (початок — кінець XVIII століття), яка започаткувала використання сили води і пари для механізації виробництв, другої (початок — кінець XIX століття), яка для створення масового виробництва використала електроенергію, третьої — із застосуванням електроніки та інформаційних технологій для автоматизації виробництв бачимо, що подальше становлення якісно нової, перш за все інженерно-технічної, медичної й управлінської еліти, здатної сприймати тренди й витримати темпи цивілізаційного розвитку.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Із винаходом парової машини і бурхливим розвитком капіталізму коло зацікавлених у розвитку наук і вихованні людей, здатних до медичних практик, та створення машин і технологій промисловості постійно розширювалося, а процес розвитку наук й університетів мав постійну тенденцію до зростання інженерно-технічних знань. Уже в другій половині ХVІІІ століття в Англії, а потім і в інших країнах, почали з’являтися навчальні заклади, які надавали системну медичну, інженерну, філософську тощо освіту. Їх кількість постійно зростала, головним чином за рахунок роботодавців і меценатів, які за власний кошт та, об’єднуючись, але під жорстким контролем влади, створювали в своїх країнах мережі, зокрема інженерно-технічних університетів, оскільки за цим стояв розвиток промислових технологій і бізнесу.

Згадаємо лише, що ХХ століття розпочалося в Україні із креслень, які використовули розмірність 10-2–10-3 м, а вже із середини століття під тиском розвитку електроніки й особливо оптики вони почали застосовувати розмірності 10-9–10-10 м, тобто нанорозміри, що співвідносяться із розміром молекул. Так під тиском розвитку високотехнологічних виробництв в Україні розпочався якісно новий етап розвитку промисловості і соціальної функції науки як безпосередньої продуктивної сили. Інженери ставали носіями ідей перетворення досягнень науки в технічні креслення та технології, обумовивши появу в країні наприкінці 80-х років минулого століття четвертої промислової революції, яка спиралася на технічні досягнення попередніх віків, виносячи на поверхню потребу інтенсивно розвивати комп’ютерні та інформаційно-комунікаційні технології. На сьогодні їх уже повністю інтегровано в глобальний інформаційно-комунікаційний простір і всюди в світі наразі зростає темп їх опанування. Діджиталізація, про яку ми нині багато говоримо і яка відбувається в світі вже із середини минулого століття та в яку Україна — піонер комп’ютерної ери людства, занурюється лише сьогодні. Вона, за великим рахунком, є частиною грандіозного проекту перетворення світу, обумовлюючи потребу злиття всіх попередніх уявлень про засади існуючих наукових знань і промислових технологій, дозволяючи швидко наповнювати їх сучасними досягненнями нано- та біотехнологій. Усе це, безумовно, розмиває наші уявлення про межу між фізичними й біологічними сферами, вимагаючи прийняття нових єдиних стандартів організації наукової й освітньої діяльності, інсталяції в них реально діючих виробництв. Це важливо для розробки нових, більш досконалих і навіть «розумних» технологій, матеріалів, машин та систем штучного інтелекту для всіх систем управління, включаючи державне. Взагалі багато в чому людство стоїть на краю прірви. Вибір, який нам належить зробити, є воістину життєво важливим. Від того, якою дорогою ми підемо далі, залежить, чи залишиться взагалі можливість життя людей на планеті Земля, й це лише ознаки контуру вимог до виховання майбутніх носіїв усіх знань, інженерно-технічних професій, зокрема.

Миттєвість, за яку відбулося знищення системи вищої освіти в Україні за минулі роки, вражає і є, безумовно, наслідком змін в соціально-політичному устрої країни та, безумовно, потребує глибокого аналізу. Останні тридцять років розвитку України свідчать, що втративши минулий досвід організації освіти і вищої школи, зокрема, країна просто деградуала, опинившись на узбіччі цивілізаційного розвитку світу, що для України стало виключно небезпечним, оскільки аналіз глобальних тенденцій розвитку людства в XXI столітті дозволяє стверджувати, що сьогодні сировинноорієнтовані держави втрачать незалежність, навіть нафта і газ перестають бути ресурсом політичного впливу, — подальший розвиток держав і суспільств, їх політики, економіки, військової справи, безумовно, буде пов’язаний із рівнем розвитку освіти і науки та здатністю молоді до реалізації величезних науково-технологічних проектів, пов’язаних, зокрема, з необхідністю безпечної переробки сировини, утилізації відходів життєдіяльності і промислових виробництв, регенерації джерел водопостачання, рекультивації земель тощо. І все це відбуватиметься на тлі змін психофізичних реакцій людини внаслідок масового безсистемного й безконтрольного використання сучасних комп’ютерних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Скажімо, проблема попередження маніпуляцій свідомістю за їх допомогою стала сьогодні, безумовно, глобальною. Фахівці починають глибоко вивчати й виокремлювати окремі компоненти їх впливу на людину, і це має стати турботою нового очільника МОНУ.

Нові вимоги до освіти і фаховості кадрів

В умовах нинішньої психо-комп’ютерної реальності, коли людство дедалі частіше буде стикатися з поблемами, пов’язаними з неправильним або неконтрольованим використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Новітні інформаційно-комунікаційні технології дедалі більше демонструють здатність до нових (з урахуванням застосування) інтегрованих технологій, проектування яких здійснюється вже сьогодні, сучасного технологічного обладнання, спрямованого на підвищення якості життя людини, а для цього відбувається постійний аналіз раціонального використання нематеріальних активів, фундаментальних знань та інформації, накопиченої в національних науково-дослідних й освітніх центрах усіх країн світу. На основі аналізу такої інформації, до створення якої залучені вчені й інженери всього світу, створюються нові проривні технології надвисокого рівня (high-tech). Саме тому в світі стрімко зростають вимоги до освіти і фаховості людей, інженерно-технічних кадрів, зокрема. Особливі сподівання тут на молодь, яка готується стати елітою нації, навчаючись в університетах.

Узагалі знання щодо особливостей впливу інформаційно-комунікаційних технологій на процеси функціонування мозку людини й особливо молоді, який у процесі виховання студентства всюди стає виключним, оскільки лише при правильному використанні такі технології сприяють досягненню успіху в діяльності, зберігаючи психічне та фізичне здоров’я еліти нації. Натомість викривлення світогляду під впливом маніпулятивного навіювання надможливостей цифрових технологій формує в людей кліпове мислення, що є вагомим фактором впливу альтернативних культур на свідомість людини. В таких умовах зростає вага й авторитет вихователів — професорсько-викладацького складу університетів, які орієнтують молодь на реалізацію грандіозних науково-технологічних проектів, зокрема, на вивчення студентством кіберпсихології як науки, яка вивчає синергетичні комбінації на перетині людської і комп’ютерної активності, що має стати турботою відповідних кафедр національних університетів.

В умовах виникнення виключно небезпечних і вагомих для наукової сфери інженерно-технічних і технологічних ризиків, пов’язаних з опануванням нових наукових знань в умовах нової кіберпсихологічної реальності людина дедалі більше стає інформаційно залежною. Одночасно, це вже сьогодні сприяє становленню принципово нової економіки (the knowledge-based economy) — основи конкурентоспроможності країн світу. Процес цей виключно складний, оскільки підготовка висококваліфікованих викладачів зазвичай займає життя цілого покоління — приблизно 25 років. Це, безумовно, набагато більше й складніше в порівнянні з термінами набуття людиною першої вищої освіти — 5—6 років навчання, але сьогодні, як ніколи, це має хвилювати нас при оцінці наукової бази університетів та інших науково-освітніх установ. Чи здатні вони в сукупності з технічними засобами набуття освіти забезпечувати необхідну динаміку підготовки юнацтва для впровадження сучасних знань і науково-технічних досягнень в усі сфери життя суспільства? На прикладі останніх медійних подій навколо призначення міністра освіти і науки України ми бачимо наскільки ця проблема є стратегічно важливою для подальшого розвитку Україна, адже саме вона обумовлює подальший розвиток, або, навпаки, занепад країни. Таким чином, бачимо, що політика виховання здатної до практичної високофахової діяльності молоді нині є виключно значимою.

На жаль, Україна, де з давніх часів опікувалися розвитком наук і освіти, протягом останніх десятиліть багато в чому втратила, зокрема, через непрофесійне керівництво міністерством. Процесами розвитку університетського науково-освітнього середовища дедалі частіше стали керувати призначенці за партійною ознакою й чиновництво, яке орієнтуючись на незрозумілу «магію» коефіцієнтів і параграфів, зарегульовувало його, багато в чому позбавивши сенсу. Чого тільки варта, скажімо, поява такої структури, як Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, яке в країні, що зазвичай орієнтується на науково-технічний розвиток, очолив гуманітарій. За вимогами фундаторів агенства, безумовно, можна виховувати вчителів, викладачів професійно-технічних училищ, але не інженерів, здатних до творчої діяльності, до того ж, не поставивши умовою їх підготовки виробничі практики на передових підприємствах. Як приклад більш виваженого підходу до оцінки якості інженерної освіти можна навести дії засновників Київського політехнічного інституту. Утворюючи Київську політехніку вони запросили для виховання студентів найбільш видатних вчених, а перевірити якість їх роботи доручили вченому світового рівня Д. І. Менделєєву. Виключно такий підхід має стати зразком і для українського науково-освітнього середовища.

«Навчання через дослідження…»

Тренд «навчання через дослідження», який народжується в Україні на сучасному етапі організації науки та освіти, безумовно відповідає нинішнім світовим тенденціям. Галузь бурхливо розвивається і вдосконалюється, але вимоги і принципи атестації вихованців та викладачів не змінюються, а лише постійно зростають. Це багато в чому пов’язано з необхідністю інтенсивного впровадження технологій комп’ютерної доби, становленням глобальних інформаційно-комунікаційних мереж, інтернаціоналізацією науково-освітніх процесів і безпекою систем національної науково-освітньої діяльності. Відтак масова міграція вчених та практиків по всьому світу за таких умов є цілком зрозумілою. Українські вчені, зокрема, аби зберегти генофонд національної науки, пропонують новий підхід до академічної освіти: «Навчання через дослідження, замість відтоку мізків — циркуляція».

Організація такої роботи виключно актуальна, складна й відповідальна особливо в умовах, коли в світі під негативним впливом пандемії коронавірусу й інших факторів нищиться сенс фундаментальних ідей організації освіти, економіки, фінансів, взагалі неоліберального порядку та всіх уявлень про свободу, рівність, справедливість і братерство. За таких умов багато в чому змінюється сенс і філософія соціалізації юнацтва й науковоосвітньої політики, які взагалі то є виключно консервативними. До всього цього додаються й часом просто невдалі кадрові призначення останніх десятиліть у системі управління науково-освітньою сферою. Її розвиток дедалі більше вимагає об’єднати зрілих, досвідчених та високопрофесійних фахівців із їх молодими колегами, які за покликанням є дійсно вченими, здатними бачити науку в собі й мати спільну мету та бажання будувати могутню, високодуховну й культурну державу.

Сьогодні світ стоїть на порозі не тільки нової науково-технологічної революції, яка вже інтенсивно змінює багато умов нашого буття, але й глобальних змін в економічному й суспільно-політичному житті. Можливо, не дуже помітно, але практично повсюдно відбуваються найсерйозніші перетворення, які за своїм масштабом, обсягом та складністю не можна порівняти з тими, які наше суспільство зазнавало раніше. І наразі не до кінця зрозуміло, як усе це відбуватиметься в Україні. Саме тому дуже важливо в цей історичний період, коли в наших домівках багато біди і горя, пов’язаних із війною на сході країни й безробіттям, не помилитися й зберегти потенціал накопиченого національного досвіду, призначаючи на високі й почесні посади в науково-освітній сфері людей із прозорими науковими й життєвими біографіями. Вочевидь, що всім нам над цим треба задуматись і згуртовуватися на якомусь іншому рівні розуміння сенсу наукових звань і посад. Цей процес має бути співмірним новим цивілізаційним викликам щодо розвитку наукових та освітніх установ, оскільки відповідати за помилки доведеться всім — і державі, і кожному з нас.

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми (Частина 2)

Опубліковано

on

От

Закінчення. Початок

(у порівнянні зі статистичними даними за 2016—2019 роки)

Олексій Баганець
заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.

Дещо про права людини і професійний рівень правоохоронців

Як на мій погляд, то ще гірша в цей період ситуація з розглядом судами обвинувальних актів за ст. 212 КК України («Ухилення від сплати податків і зборів»). Так, починаючи з 2014 року, коли за такі злочини було засуджено 82 особи, їх кількість щорічно лише знижувалася: в 2015 — 52, в 2016 — взагалі жодної особи (!), в 2017 — всього 9, у 2018 — 13, у 2019 — 11, а в минулому році — лише 4 особи. А тому й не дивно, що якщо в 2013 році судами було виправдано 5 осіб за цією статтею КК України, то в 2015 — вже 25, у 2017 — аж 232, тобто більше, ніж у 50 разів (!), у 2018 — 5, у 2019 — 10 і в 2020 — 1 особу, тобто стан дотримання конституційних прав і свобод громадян під час розслідування цієї категорії злочинів — катастрофічний.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Читайте також: Сталий розвиток національної економіки неможливий без економічного багатоманіття

Про суттєве погіршення не лише результатів роботи органів досудового розслідування і прокурорів, а й низьку якість досудового розслідування та процесуального керівництва, свідчать і статдані про величезну кількість закритих судами кримінальних проваджень даної категорії, особливо за останні два роки. Зверніть увагу на ці цифри: якщо в 2016 році було закрито 32 таких провадження, то в 2017 — вже 206, у 2018 — 198, у 2019 — 258, а в 2020 — 117, що свідчить як про низький професійний рівень наших правоохоронців та прокурорів, так і свідоме ігнорування ними прав і свобод громадян на досудовому розслідуванні!

Скажу більше: кількість облікованих злочинів даного виду в основному лише збільшується — з 10 756 у 2017 році до 11 160 в 2020-му. Беручи до уваги те, що, як правило, це очевидні кримінальні правопорушення, які можна розкрити якнайшвидше, відсоток розкриття їх за цей період за врученими підозрами лише погіршувався: з 54,3% в 2014 році до 50,9% у 2020. Не набагато краще ці дані виглядають і в кількісному вигляді — з 5 651 в 2014 до 5 676 в 2020 році, що майже на одному рівні! Погіршувався стан розкриття цих злочинів як у кількісному вигляді, так і особливо — у відсотковому, і за направленими до суду обвинувальними актами: з 4 892, що склало 47% у 2014, до 4 623 (41%) — в минулому році. Про негативні тенденції у виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів даного виду свідчить і той факт, що залишок нерозслідуваних таких злочинів збільшився з 5 003 у 2014 до 6 273 у 2020 році.

Читайте також: Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми

На жаль, для більш повної картини щодо протидії цьому виду злочинів не вистачає статданих про результати розгляду судами обвинувальних актів у цих провадженнях: скільки осіб засуджено, скільки з них вступили в законну силу, скільки були перекваліфіковані на менш суспільно небезпечні діяння, по скількох винесено виправдальні вироки та скільки проваджень судами було закрито. Відсутні в статзвітах і дані про кількість повідомлених у таких провадженнях підозр, які в ході досудового розслідування не знайшли всього підтвердження й провадження були закриті слідчими та прокурорами (окремо) за відсутності події і складу злочину й за недоведенням винуватості.

У той же час за даними Державної судової адміністрації, за статтею 205 КК України («Фіктивне підприємництво») в 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 94 (у 2019 — 434, в 2018 — 523) кримінальних провадження, в тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 9, у той час, як у 2019 році — 314 та в 2018 — 440, тобто це в декілька десятків разів менше, аніж у попередні роки. Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в минулому році в судах, становила 153, що теж значно менше, ніж у попередньому році — 516 і в 2018 — 591, у тому числі за вчинення злочину в складі організованої злочинної групи чи злочинної організації всього 7, що також значно менше, ніж у 2019 — 18 та у 2018 роках — 11!

Кількість розглянутих судами проваджень про такі злочини в 2020-му становила всього 49, що теж значно менше, ніж у 2019 — 341 та 2018 — 402).

Із розглянутих 49-ти (у 2019 році — 341, у 2018 — 402) кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 10 (у 2019 — 18, у 2018 — 14), а закрито 36 (у 2019 — 214, у 2018 — 179). Засуджено судами за вчинення таких кримінальних проваджень усього 7 осіб, що в десятки, а то й сотні разів менше, ніж у 2019 році — 88 та у 2018 — 185, закрито кримінальних проваджень щодо 47 (у 2019 — 232, у 2018 — 184) осіб та щодо 23 (у 2019 — 22, у 2018 — 15) осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але чи направляли їх прокурори повторно до суду, статзвіт, знову ж таки, це приховує.

Відповідно, в минулому році на розгляді в судах перебувало і найменше кримінальних проваджень за ст. 205 КК України. Однією з причин цього є той факт, що з 25 вересня 2019 року було декриміналізовано дану статтю (Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес»).

Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом

За статтею 209 КК України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 250 (у 2019 — 252, у 2018 — 221) кримінальних проваджень, у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 70 (у 2019 — 84, у 2018 — 91).

Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в минулому році в суді, становила 444 (у 2019 — 464, у 2018 — 403). Кількість розглянутих судами проваджень у 2020 році — 40 (у 2019 — 62, у 2018 році — 47), у тому числі з постановленням вироку усього 19 (у 2019 — 25, у 2018 — 21), із них з визнанням винуватості 14, що на рівні із 2019 — 14 та 2018 роком — 13.

Із цих розглянутих 40-ка кримінальних проваджень повернуто прокурору 11 (у 2019 — 9, у 2018 — 2), закрито 5 (у 2019 — 4, у 2018 році — 14).

Засуджено за вчинення цього злочину усього 17 осіб, що менше, ніж у попередні роки (у 2019 — 21, у 2018 — 19), виправдано 1 особу (у 2019 — 7, у 2018 — 4), закрито щодо 3 осіб (у 2019 — 12, у 2018 — 1) та щодо 23 осіб (у 2019 році — 21, у 2018 — 29) кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори ці обвинувальні акти до суду повторно, в статзвітах також нічого не зазначено.

Отже, можна зробити висновок, що в 2020 році найменше було розглянутих судами проваджень та винесено вироків по цій категорії кримінальних правопорушень. Найбільша кількість повернутих прокурору обвинувальних актів для доопрацювання та найменша кількість засуджених осіб свідчать явно про відсутність належної взаємодії й професіоналізму правоохоронців і прокурорів по збору, перевірці й оцінці доказів вини обвинувачених, а також про направлення до суду обвинувальних актів, які не грунтуються на зібраних матеріалах досудового розслідування.

Нецільове використання держкоштів

Згідно зі статтею 210 КК України (Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків з бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням) у 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 4 кримінальних провадження (у 2019 — 5, у 2018 — 4), у т.ч. тих, що надійшли у звітному періоді — 2 (у 2019 — 3, у 2018 — 2). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались у суді, становила 5 (у 2019 — 6, у 2018 —5). Кількість розглянутих судами проваджень за цією статистикою в 2020 році становила всього 2 (у 2019 — 0, у 2018 — 2), але, без постановлення жодного вироку (у 2019 — 0, у 2018 — 1), бо обидва були закриті судом.

Тобто за цей злочин в минулому році не було засуджено жодної особи (в 2019 — 1, у 2018 — 2), кримінальні провадження закрито судом щодо 2 осіб (у 2019 — 0, у 2018 — 1).

До речі, жодного вироку (як обвинувального, так і виправдального) не було постановлено і в 2021 році. Це свідчить не про відсутність нецільового використання бюджетних коштів у нашій державі, а, навпаки, про його «процвітання», бо, на жаль, сьогодні немає кому ці факти виявляти та доказувати в суді належними й допустимими доказами. А по-друге, розкривати й доводити доказами такі злочини нині й невигідно, бо, як правило, це потягне за собою призупинення, зупинення або зменшення бюджетних асигнувань, повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, тобто ненадходження коштів «у кишені» чиновників.

Ухилення від сплати податків

Згідно зі статтею 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 309 кримінальних проваджень (у 2019 — 469, у 2018 — 416), у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 141 (у 2019 — 287, у 2018 — 256), тобто значно менше, ніж в попередні два роки. Кількість осіб, провадження щодо яких за цією статтею КК України розглядалися в судах, становила 416 (у 2019 — 587, у 2018 — 544), що теж менше, ніж у 2 попередні роки.

Кількість розглянутих проваджень у 2020 році становила 140 (у 2019 — 293, у 2018 — 234), що теж менше, із яких прокурору повернуто 11 (у 2019 — 12, у 2018 — 11) та закрито 118 кримінальних проваджень (у 2019 — 258, у 2018 — 198).

Звертає на себе увагу і той факт, що засуджено судами за вчинення даного злочину всього 4 особи (у 2019 — 11, у 2018 — 13), тобто теж менше, аніж у попередні роки. Виправдано 1 особу (в 2019 — 10, в 2018 — 5), кримінальні провадження закрито щодо 117 осіб (у 2019 — 258, у 2018 — 198) та щодо 12 осіб (у 2019 — 13, у 2018 — 11) кримінальні провадження було повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направили їх прокурори повторно до суду зі статзвіту не вбачається.

Таким чином, навіть факт утричі менше засудження судами осіб за даний вид злочину є свідченням відсутності в правоохоронців та прокурорів професійних навиків і вміння документувати й формувати належну доказову базу для винесення обвинувального вироку.

Шахрайство з фінресурсами

За статтею 222 КК України (Шахрайство з фінансовими ресурсами) у 2020 році на розгляді у суді перебувало 82 кримінальних провадження, що дещо більше, ніж у 2019 — 54 та 2018 — 42, у тому числі тих, що надійшли у звітному періоді 62 (у 2019 — 34, у 2018 — 26). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядалися в суді, становила 91, що теж більше, ніж у два попередні роки (у 2019 — 63 та у 2018 — 45).

Судами у 2020 році розглянуто 47 таких проваджень, що теж дещо більше, ніж у 2019 — 35 та в 2018 — 22, але з них закрито 37 (у 2019 — 28, у 2018 — 17), тобто значно більше. Засуджено усього 9 осіб, виправдано судом 1 особу — як і в 2018 та 2019 роках, а ось закрито кримінальних проваджень щодо 38 осіб, що значно більше, ніж у 2019 — 24 та в 2018 — 17.

Із цього можна зробити висновок, що незважаючи на те, що шахрайство з фінансовими ресурсами є одним зі злочинів проти фінансової безпеки держави, факт закриття судами 80% кримінальних проваджень за даною статтею є безпосереднім свідченням незадовільної роботи всіх правоохоронних структур.

Питання приватизації та власності

За статтею 233 КК України (Незаконна приватизація державного, комунального майна) в 2020 році на розгляді в судах перебувало всього 2 кримінальних провадження, до речі, як і в двох попередніх роках (у 2019 та у 2018 — по 2), причому, жодного з них не надійшло в звітному періоді (у 2019 — 1 , у 2018 — 0). Кількість осіб, провадження щодо яких розглядались в суді, становила 5, як і в 2019 та 2018 рр. Притому жодного такого провадження в 2020 році не було судом розглянуто, в той час, як у 2018 — 1, а тому й вироки в минулому році не виносилися та провадження судом не закривалися.

Але й це ще не повна картина реального стану так званої протидії злочинам у сфері економіки, бо, окрім названих, до них можна віднести й деякі злочини проти власності (ту ж ст. 191 КК) та частину злочинів у сфері службової діяльності, зокрема, за статтями 364, 366, 367 КК України, які вчиняються виключно в сфері господарської діяльності. На жаль, таких даних не містить жоден статистичний звіт, які складаються сьогодні в Офісі Генерального прокурора, що підлягає додатковому вивченню й корегуванню з метою наведення порядку з обліком злочинів, які відносяться до економічної сфери. Водночас ці питання потрібно адресувати не тільки керівництву ОГПУ, а й профільному комітету ВРУ.

Для прикладу: за статтею 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) у 2020 році на розгляді в судах перебувало 3 618 кримінальних проваджень, що дещо більше, аніж у 2019 — 3 314 та в 2018 — 2 907), у тому числі тих, що надійшли в звітному періоді — 1 282, що менше, ніж у 2019 — 1 328 та в 2018 — 1 389). І це при тому, що ми не володіємо статданими про те, а скільки з цієї кількості проваджень було за частинами 4 і 5 цієї статті, тобто про вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини, які звичайно виявляти й доказувати набагато складніше. До речі, кількість осіб, провадження щодо яких за ст. 191 КК України розглядалися в суді, становила 4 935, що трішки більше, ніж у 2019 році — 4 543, але менше, ніж у 2018 — 3 949. Кількість розглянутих судами проваджень за цією статтею в 2020 році становила 677, що значно менше, ніж у 2019 — 893 та в 2018 — 851, у тому числі, з постановленням вироку (разом виправдальні та обвинувальні) — 387, що теж значно менше, ніж у 2019 — 524 та у 2018 — 479, але з них із визнанням винуватості конкретних осіб тільки 54, що теж менше, аніж у попередні роки (у 2019 — 57, у 2018 — 59).

Із розглянутих 677 кримінальних проваджень судами повернуто прокурору 74, яка їх подальша доля невідомо, а закрито 153 кримінальних проваджень. Засуджено всього 345 осіб, що теж менше, ніж у два попередніх роки (у 2019 — 479, у 2018 — 451), а виправдано судом 42 особи, що менше ніж у 2019 року — 73, але більше, ніж у 2018 — 40, закрито судом провадження щодо 158 осіб та щодо 109 осіб кримінальні провадження повернуто прокурору. Але, знову ж таки, чи направляли прокурори повторно ці обвинувальні акти до суду, невідомо. Статистика про це нічого не зазначає.

Як післяслово Таким чином, із викладеного вище, можна зробити однозначний висновок про те, що органи правопорядку і прокуратури суттєво знизили в минулому році результативність та ефективність у роботі з протидії злочинам у сфері економіки. Причини цього різні — в тому числі і в результаті неналежного виконання правоохоронцями наданих їм повноважень, відсутності належної взаємодії й координації в роботі в результаті позбавлення органів прокуратури функції нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та катастрофічних наслідків від так званої масової «переатестації» прокурорів, внаслідок якої найбільш професійні кадри були незаконно звільнені з роботи та довгий час існували й існують на сьогодні незаповнені кадрові вакансії як в центрі, так і на місцях.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Чи є великий банкопад захистом вкладників та кредиторів банків

Опубліковано

on

От

адвокат Кілічава Тетяна

Підходить до завершення реформа банківського сектору в частині її очищення, основною метою якої, як зазначали, було захист вкладників та інших кредиторів банків. На публічному рівні банківське очищення прозвучало так: “ми  рятуємо вкладників від власників банків, які хочуть вивести усі кошти з цих установ”… Один владник дуже вдало відмітив на суді: “А я не просив, щоб мене рятували…”.

Фонд серед своїх досягнень, наголошує, що стільки-то млрд грн. виплачено вкладникам, що становить так би мовити 99,99 %. Чи так це? – так, але це гарантована сума, тобто це виплати фізичним особам в межах 200 тис. грн., про решту Фонд не говорить, оскільки відсоток сягне не більше 10. З приводу цього, деякі скажуть, що і так добре, але ж ці деякі, забувають, що банки – це не казино, і люди не несуть туди гроші пограти з ризиками. Кошти, це така ж власність як і усе інше, та якщо вони у вас є, то чому хтось повинен визначати, скільки з вас вистачить?

Чому це не “казино”, як висловився якось суддя КСУ Ігор Сліденко: згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи, а метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Тобто, держава забезпечує стабільність банківської системи та захист прав вкладників і сама стимулює на залучення коштів у банківську систему.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Проте, при очищенні банківської системи відбулось наступне:

  • банки визнавались неплатоспроможними/ліквідовувались незалежно від волі власників банків та в багатьох випадках не за оцінкою їх платоспроможності;
  • жодної ефективної підтримки від регулятора щодо санації банків не надавалось, в той час як держава знаходилась в стані економічної кризи, більшість банків втратили свої активи на окупованих територіях;
  • очищення проведено лише з метою заходів впливу регулятора, але без урахування інтересів споживачів банківських послуг;
  • Національний Банк України здійснював очищення банківської системи свавільно, публічно заявляючи, що його рішення прийняті в рамках дискреції;
  • спостерігалась тенденція ненадання можливості здійснити докапіталізацію банків;
  • оскільки усі споживачі банківських послуг вважаються кредиторами лише за умови вчасного подання заяви про акцептування їх вимог і поновлення пропущених строків на це не передбачено, то значна кількість таких споживачів втратили свої кошти у зв’язку з неподанням цієї заяви (не знали/не встигли/не змогли);
  • державою гарантовано лише виплата вкладу в розмірі 200’000,00 грн., але не усім виплачується гарантована сума: до них віднесені вкладники в металах, суб’єкти господарювання, вклад за субординованим боргом та інші. При цьому, Пунктом 23, 26 Директиви 2014/49/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 16.04.2014 року, рівень відшкодування вкладів кожного вкладника в державах-членах Європейського союзу становить 100 000 євро і Держави-члени повинні забезпечити, щоб захист депозитів внаслідок певних операцій або обслуговування певних соціальних чи інших цілей перевищував 100 000 євро за певний період.
  • виплата коштів понад гарантованої суми є малоймовірною, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює продаж основних активів (прав вимог за кредитами) за мінімальними цінами;
  • майже усі юридичні особи, що тримали кошти в цих банках – їх втратили, бо до своєї черги (7ма) лише деякі банки дійшли;
  • контроль над органом, що здійснює ліквідацію банків (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) відсутній;
  • процедура ліквідації банку є непрозорою;
  • альтернативні шляхи виведення неплатоспроможного банку з ринку, крім його ліквідації, фактично не працюють (лише 1 банк продано інвестору, 1 – націоналізований), хоча майже по кожному банку були заявлені інвестори/покупці;
  • скасована судом неплатоспроможність банків не поновлює їх діяльність.

Рішенням Ради Національного банку України № 29-рд від 04.07.2017 р. “Про діяльність Правління Національного банку України щодо розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності” встановлено:

“…за період 2014 – 2016 років визнано неплатоспроможними 90 банків, активи яких до кризи становили близько третини активів усієї банківської системи. Це призвело до немалих фінансових втрат держави, бізнесу, населення про що свідчать офіційні оцінки Національного банку

У зв’язку з кризою банківського сектору держава понесла й інші витрати. Це, зокрема, стосується фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке необхідно було здійснити через потребу в здійсненні значних обсягів виплат вкладникам неплатоспроможних банків. Згідно з оцінками Національного банку, на таке фінансування витрачено 4,4% ВВП. Також 2,5% ВВП втрачено на рефінансування тих банків, які в подальшому визнані неплатоспроможними в 2008 ‒ 2009 та в 2014 роках.

Як наслідок, прямі фіскальні витрати України на подолання наслідків кризи банківського сектору сягнули 14% ВВП, що перевищує відповідні витрати, понесені під час фінансово-економічної кризи 2008 ‒ 2009 років.

Крім держави, втрат зазнали і суб’єкти господарювання, які тримали свої кошти в банках, визнаних неплатоспроможними (оскільки повернення таких коштів не гарантується державою), а також фізичні особи, вклади яких перевищували гарантовану державою суму. Загальний обсяг таких коштів становить 16% ВВП відповідних років. Також втрат зазнали власники функціонуючих банків через необхідність проведення докапіталізації та власники неплатоспроможних банків

При цьому “Очищення” банківської системи відбувалося без оголошення Національним банком чіткої програми реформування банківського сектору, що зумовило значну невизначеність у діяльності банківського і реального секторів, та населення. Недостатньо обґрунтованими були рішення Національного банку стосовно виведення з ринку платоспроможних банків, зокрема спостерігалися ознаки застосування різних підходів під час проведення очищення банківської системи. Не в повній мірі враховані як потреби розвитку економіки, так і характер розвитку банківської системи, а також вплив воєнного конфлікту на економіку…”

Наразі завершено ліквідацію Фондом – 50 банків, з такими результатами (можливе незначне відхилення):

Чому сталась дана криза? Потрібно було рятувати чи це штучна криза зроблена регулятором? – На це питання неодноразово публічно надав відповідь сам регулятор, заявив, що усі банки, які були віднесені до категорії неплатоспроможних, починаючи з 2014 р. підпали під процес очищення банківської системи, тобто це не просто усі відразу власники банків почали виводити кошти з фінустанов, а комплексні заходи, ціль якої було зменшення кількості банків під назвою – реформа фінансового сектору.

Так, реформування фінансового сектору (банківської системи) Нацбанк визначив в три етапи: очищення, перезавантаження та сталий розвиток. До нормативних актів, в яких міститься хоч якесь посилання на реформування фінансового сектору необхідно віднести наступні: Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» (лише зазначена назва реформи),  Угода про асоціацію між Україною та ЄС, Меморандум про співпрацю з МВФ, Комплексна програма розвитку фінансового сектору до 2020 р., затв. Постановою НБУ.

При цьому, Комплексна програма розвитку фінансового сектору до 2020 р., затв. Постановою НБУ від 18.06.2015 р. № 391 прийнята після затвердження Положення про Національну раду реформ (13.08.2014 р.), тобто підлягала узгодженню з Національною радою реформ, але узгоджувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 3 КУ людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Тобто, в питанні як реформувати банківський сектор необхідно перевагу надавати захисту інтересів людини, в даному випадку вкладників, а не Фонду, не Нацбанку тощо.

Тепер щодо інтересів вкладників:

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ).

За ст. 41 КУ кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обраний механізм реформування в частині очищення банківської системи явно показує на наявність обмеження у користуванні права власності або, взагалі, його позбавлення, в т.ч. у випадку коли особа з тих чи інших причин не подала заяву на акцептування своїх вимог.

Відповідно НБУ необхідно було при визначені векторів у реформуванні врахувати інтереси людей та не допускати порушення права власності, а дії здійснювати виключно ті, що передбачені законом.

Чи могла це бути вимога ЄС? – Так, головною метою Комплексної програми є створення фінансової системи, що здатна забезпечувати сталий економічний розвиток за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці на основі розбудови повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС.

Відповідно до ст. 3 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 р., верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку і ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Сторонами.

Пунктами b, c ст. 383 Угоди встановлено, що визнаючи важливість ефективної системи правил та практики їхньої реалізації у сфері фінансових послуг для становлення повноцінної ринкової економіки та з метою сприяння торговельному обміну між Сторонами, Сторони домовились співробітничати у сфері фінансових послуг відповідно до забезпечення ефективного та належного захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг; ) сприяння стабільності та цілісності світової фінансової системи.

Згідно ст. 385 Сторони сприяють поступовому наближенню до визнаних міжнародних стандартів щодо регулювання і нагляду у сфері фінансових послуг. Відповідні акти права ЄС у галузі фінансових послуг містяться у Главі 6 («Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля») Розділу IV («Торгівля та питання, пов’язані з торгівлею») цієї Угоди.

Проте, наразі Україна не виконує зобов`язання, взяті на себе Угодою про асоціацію стосовно впровадження міжнародних стандартів регулювання та нагляду у сфері фінансових (банківських) послуг.

Дана ситуація свідчить про відсутність стійкості банківської системи та підвищення її спроможності протистояти зовнішнім шокам у контексті останніх рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, зокрема Базеля ІІІ.

Положення українського законодавства щодо захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг загалом не відповідають положенням acquis ЄС. Рівень застосування законодавства на практиці є низьким. Рівень розвитку інституційної системи України щодо захисту інвесторів та інших споживачів фінансових послуг є недостатнім.

З 22 грудня 2010 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримав статус постійного члена Європейського Форуму страховиків депозитів. Проте, таке членство не вплинуло на якість роботи Фонду щодо забезпечення повної виплати коштів вкладникам та іншим кредиторам банків. За офіційними показниками, опублікованими Фондом, витрати на ліквідацію становлять приблизно ¼ від надходжень, спостерігається тенденція оцінки ліквідаційної маси в розмірі, необхідній лише забезпечити виплату коштів Фонду, в той час, як вкладники та кредитори отримують кошти лише після ФГВФО.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка підлягає застосуванню судами України згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди.

Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід’ємні для банківських операцій і пов’язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини)».

Таким чином, Україна не зобов’язувалась за Угодою про асоціацію проводити очищення банківської системи, а зобов’язалась, проте не наблизила своє законодавство у банківській сфері до законодавства ЄС та не запровадила міжнародні стандарти регулювання і нагляду в сфері банківських послуг.

Крім того, нібито, виконуючи умови МВФ щодо Extended Fund Facility, Національний Банк України з 2014 р. розпочав процес очищення банківської системи.

Проте, базисною платформою для отримання фінансування від МВФ є: жорстка бюджетна і грошова політика; лібералізація зовнішньої торгівлі, фінансових ринків, валютного курсу; зняття обмежень на іноземні інвестиції; дерегулювання економіки, захист прав власності, приватизація.

Тобто, жодних письмових вказівок/зобов’язань по очищенню банківської системи від МВФ не існувало та такий підхід суперечить базисним принципам МВФ.

Визнаючи масштабність негативних наслідків реформи банківського сектору, Нацбанк опублікував цинічну для вкладників презентацію з назвою “Зрозуміти та відпустити:…”

Функція забезпечення моніторингу ефективності реалізації реформ в Україні покладена на Національну раду реформ, згідно Указу Президента України  від 13.08.2014 р. № 644/2014, згідно якого визначено, що даний державний орган повинен здійснювати, в т.ч. моніторингу реалізації реформ щодо забезпечення сталого розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Згідно із Положенням “Про Національну раду реформ”, затв. Указом ПУ від 13.08.2014 р. №644/2014 та п. 3 Положення “Про Виконавчий комітет реформ”, затв. Указом ПУ  від 13.08.2014 р. № 644/2014 Комітет відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює моніторинг упровадження та ефективності реалізації в Україні реформ, досягнення цілей реформ; за результатами здійснюваного моніторингу вживає заходів щодо забезпечення своєчасного, у повному обсязі виконання рішень Національної ради реформ, подає Національній раді реформ інформацію про хід реформ і пропозиції щодо коригування напрямів, пріоритетів, стратегії та механізмів упровадження реформ; забезпечує інформування громадськості та міжнародної спільноти про стан розроблення, реалізації та зміст здійснюваних реформ.

Проте, жодного моніторингу та оцінки реформування банківського сектору в частині його очищення Національна рада реформ не провела, відповідно 7 років після запровадження цієї реформи відсутня оцінка впливу очищення банківської системи на зростання добробуту її населення, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина

Підсумовуючи: міжнародних вимог на проведення такої реформи не було, вектор був обраний безпосередньо Україною в штучному режимі з метою зменшення кількості банків, без врахування інтересів вкладників та кредиторів банків, без дотримання принципу стабільності банківської системи та довіри до банківської системи, тобто великий банкопад  не мав нічого спільного із захистом вкладників та кредиторів банків.

Читати далі

Думка експерта

Концептуальні засади стратегії запобігання і протидії політичній корупції: міжнародний та національний досвід

Опубліковано

on

От

В останній день вересня, в режимі онлайн пройшов міжнародний науковий форум «Політична корупція: міжнародний та національний досвід». У його роботі взяли участь представники громадських організацій, державних структур, науковці з Києва, Черкас, Коломиї та наші колеги з Франції і Нідерландів. Розглядалися світоглядно-методологічні, законодавчі та методично-праксеологічні засади запобігання і протидії корупції в Україні. Зокрема, цікавими та змістовними видалися думки і висновки з даної тематики керівника західного регіонального відділення Українського комітету по боротьбі з корупцією І. М. Курички, старшого наукового співробітника НДЕКЦ Черкаської області МВС України Л. О. Сидоренка, заступника голови наглядової ради Українського комітету по боротьбі з корупцією, директора правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» М. І. Малія та аналітика центру комп’ютерних технологій Міжнародного Карпатського університету Р. М. Слободяна.

Читайте також: Корупційні ризики допоможе виявляти Антикорупційний портал

Петро Біленчук
професор Національного авіаційного університету
Микола Малій
директор правничої компанії ТОВ «АЮР-КОНСАЛТИНГ»

Зазначимо й те, що Міжнародним Карпатським університетом спільно з Українським комітетом по боротьбі з корупцією та правничою компанією «АЮР-КОНСАЛТИНГ» розроблена й сьогодні пропонується українському суспільству новітня антикорупційна стратегія і тактика запобігання та протидії корупційній злочинності. Дана платформа передбачає широкомасштабний програмний план дій громадськості спільно з органами державної влади і місцевого самоврядування з подолання в нашій країні цього негативного злочинного явища. У даній статті ми представляємо на широкий розгляд деякі штрихи з цього потужного плану дій. Більш детально поетапний план реалізації цієї антикорупційної стратегії буде опубліковано в наступних випусках тижневика «Юридичний вісник України».

Світоглядно-методологічні засади запобігання і протидії корупції

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Відомо, що сьогодні основний із таких креативних заходів запобігання і протидії політичній корупції є реалізація в освіті, науці і практиці потужного прихованого інтелектуального, інноваційного та геополітичного потенціалу, ресурсів економіки (товарів, продуктів, послуг), інформаційно-телекомунікаційних каналів (радіо, телебачення, інтернет), які знаходяться під впливом корупціонерів України. Вважаємо, що виходячи з даних позицій реальними кроками щодо використання суспільством цих потужних прихованих ресурсів повинні бути наступні. Вважаємо, що на світоглядно-методологічному рівні необхідно користуватися такими секретами, рецептами, алгоритмами, моделями і рекомендаціями. По-перше, згадаємо автора всесвітньовідомої теорії суспільного вибору, лауреата Нобелівської премії в галузі економіки (1987 р.) Джеймса Б’юкенена, який стверджував, що більшість людей, незалежно від їх суспільної ролі, діють переважно виходячи з переслідування особистої вигоди. Базуючись на даних положеннях, очевидно, що сутність самого соціального явища «вигода» варто визначати так — це нормальні світоглядно-філософські і позитивні власні думки, міркування, сподівання, мрії та ідеї людини. А поняття політична корупція, корупційна злочинність олігархів — це реальна «іржа» органів державної влади та управління, яка за своєю суттю є страшенно небезпечним результатом дії. Тому це кардинально інше суспільне явище, яке ґрунтується на продуманих негативних зловмисних злочинних діях, нечесності, аморальності самих чиновників, а тому є не лише антисуспільним, а й протиправовим, протизаконним, оскільки, як справедливо констатують В. Гуманенко й О. Луцик, засноване на спробах державного злочинного свавілля, грабежу, шахрайства, фальсифікації, обману людини, суспільства й держави. Особливо небезпечним є те, що їх антидержавні та антисуспільні інтереси, сподівання й злочинні дії «замішані на безпросвітній чиновницькій дурості й жахливій жадібності». Тому очевидно, що за своєю сутністю поняття «вигода» і поняття «корупція» — це кардинально зовсім різні, а значить, протилежні й несумісні речі.

Читайте також: Корупція і влада

Таким чином, виходячи з концептуальних засад теорії суспільного вибору Джеймса Б’юкенена для значимого й дієвого покращення функціонування політичної, економічної й культурної системи розвитку української держави доцільно не шукати найкращих із кращих для обрання їх в органи законодавчої, виконавчої і судової влади та органи державного управління й місцевого самоврядування, а шукати конкретні реальні та креативні дієві шляхи обмеження правового статусу посадових обов’язків всіх чиновників, обраних у чітко законодавчо визначених межах їх діяльності, а також їх постійного тотального, системного, мережевоцентричного контролю українським суспільством і власного самоконтролю.

По-друге, варто наголосити на тому, що аналогічної позиції дотримувався й відомий філософ Карл Поппер, який вказував, що при виборі представників органів державної влади та управління необхідно сформулювати питання в такий спосіб: «Як би нам так організувати політичні інститути, щоб поганці або некомпетентні правителі не могли заподіяти великої шкоди?». Очевидно, що цей надзвичайно дієвий і справедливий рецепт знаного світового аналітика необхідно обов’язково враховувати й українській владі згідно зі статтями 1, 3, 5, 6, 13, 19, 24 Конституції України при наданні чиновникам повноважень у законотворчій, виконавчій, судовій та управлінській діяльності з метою вдосконалення чільного антикорупційного законодавства та асиметричної реалізації їх положень в освіті, науці і практиці.

Читайте також: Корупція і влада (Частина 2)

По-третє, відомо, що українські дослідники Володимир Гуманенко та Олександр Луцик на основі проведених ними спеціальних системних фахових асиметричних досліджень, дійшли висновку, що сьогодні наслідки шкідливих для більшості факторів нечесності (дурості, жадібності) злочинно налаштованої чиновницької меншості стали надзвичайно ворожими для суспільства та країни, оскільки вони загрожують на сьогодні не тільки благополуччю всіх громадян нашої країни, а в тому числі й представництвам іноземних установ та організацій, які працюють на теренах України, але й стали ризикованими, небезпечними та неймовірно загрозливими для національної безпеки держави. Судова, слідча, оперативно-розшукова й експертна статистика свідчать, що сьогодні ці злочинні корупційні дії організованої злочинної чиновницької гільдії уже реально загрожують національній безпеці країни. Така кризова ситуація в Україні турбує наших друзів та партнерів з усього світу. Тому очевидно, що ці реальні загрози, ризики й небезпеки влада має обов’язково враховувати при розробці концептуальних засад антикорупційної стратегії нашої держави, як і при формуванні тактики й мистецтва вдосконалення чинного законодавства та безпосередній реалізації його положень у практичній діяльності.

Вважаємо, що засадничі положення статей 1, 3, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 19, 24 та ін. Конституції України необхідно враховувати не тільки при формуванні антикорупційної стратегії, але й безпосередньо при розробці правового механізму тактики і мистецтва її реалізації в освіті, науці та практиці.

Законодавчі та методичнопраксеологічні засади запобігання і протидії корупції

На наш погляд, на законодавчому, а також на методично-праксеологічному рівні необхідно обрати такі оптимальні й ефективні антикорупційні стратегії та алгоритми, засоби і технології їх реалізації, які забезпечать безпеку людини, суспільства, держави в процесі розбудови ідей четвертої промислової революції, індустрії 4.0 та сонячного суспільства знань. Це стосується, в першу чергу, використання розроблених на сьогодні унікальних новітніх технологій для оперативної діагностики і прогнозування реальної поведінки потенційних та виявлених корупціонерів. При тому варто зазначити, що наразі як в Україні, так і світі розроблено низку оригінальних новацій, а тому розглянемо їх більш детально.

Як вважаємо, найперше треба терміново створити дієву електронну законодавчо затверджену систему захисту людини, суспільства і держави від свідомо продуманих корупціонерами здійснюваних ними злочинних корупційних дій або навіть і випадково помилкових та явно злочинних непрофесійних дій конкретної людини чи організованих злочинних груп людей, за якої не можна було б красти, зловживати владою, займатися шахрайством, обманом, фальсифікацією, грабежем державних і приватних ресурсів, тобто вчиняти злочинні корупційні дії в Україні. Це важливе завдання можна вже сьогодні ефективно й досить швидко реалізувати в нашій державі, так, як це здійснили в Сінгапурі, Швеції, Данії та інших країнах світу. Це завдання можна дуже легко вирішити за допомогою впровадження в усі сфери державотворення (законодавчу, виконавчу і судову) новітніх електронних ноозасобів, креативних автоматизованих систем і методик, Grid-технологій та інших нормативно-правових, технічних і методологічних рішень, які розроблені нашою командою в Міжнародному Карпатському університеті. Такий підхід дозволить швидко й реально здійснювати захист людини, суспільства та держави від злочинних корупційних посягань нечесних і жадібних чиновників.

Необхідно також забезпечити надійний законодавчо врегульований електронний контроль (у тому числі з боку громадянського суспільства) за бюджетними витратами та інвестиціями держави. Відомо, що Верховна Рада України зобов’язана періодично звітувати перед Українським народом про результати використання державного бюджету. Це обумовлено тим, що електронну автоматизовану систему захисту з використанням технологій Block Chain чиновниками-корупціонерами практично уже неможливо буде обдурити чи підкупити, що дозволить повністю уникнути нечесних корупційних дій.

У цьому процесі не останнє місце займає і впровадження найкращих у світі електронних платіжних систем у всі сфери державотворення (економіку, фінансову сферу, культуру, освіту, науку, охорону здоров’я тощо) це дозволить реалізувати ідеї швидкого й блискавичного запобігання та протидії корупційній злочинності відповідно до вимог і потреб четвертої промислової революції, які закріплені в Концепції ООН щодо сталого розвитку світу до 2030 року.

Із метою запобігання та протидії корупції, слід також реально впровадити в діяльність органів державної влади та управління, які займаються практичними заходами щойно розроблену українськими вченими Міжнародного Карпатського університету та юристами-практиками правничої компанії «АЮР-КОНСАЛТИНГ» спільно з Інститутом кібернетики НАН України новітню автоматизовану систему для психофізіологічної діагностики та прогнозування поведінки людини як у типових, так і в екстремальних ситуаціях. Мова про «Автоматизовану систему багатостороннього дослідження людини» (АСБДЛ). Це унікальна технологія для оперативного тестування психофізіологічних особливостей стану людини, з допомогою якої можна вирішувати широкий спектр завдань, пов’язаних із питаннями надійності та передбачуваності дій людини як у типових, так і в екстремальних (кризових) ситуаціях, визначення її істинних мотивів, прогнозування поведінки та оцінки відношення до того чи іншого діяння, явища або персони.

Основними сферами застосування даної автоматизованої Grid-технології є: — оцінка достовірності інформації, яка повідомляється: а) з метою виявлення кола осіб, причетних до вчинення протиправних корупційних дій та б) виявлення груп криміногенного ризику по неблаговидним факторам — масовий скрінінг, скорінг, аудит); конфліктологія (конфлікт інтересів): а) внутрішньоособистісний (причини внутрішньоособистісних конфліктів, психосоматичних захворювань); б) міжособистісних — оптимізація взаємовідносин на роботі, в сім’ї тощо); нейромаркетинг: а) побутовий — проблеми знаходження прийнятних варіантів; б) комерційний — покращення надання послуг; в) політичний — виявлення потреб суспільства.

Висновки та пропозиції

Вважаємо, що така новітня антикорупційна стратегія, тактика і мистецтво її реалізації, побудовані на основі сучасних технологічних досягнень четвертої промислової революції, дасть змогу досить швидко подолати в нашій країні нечесні антисуспільні інтереси та корупційні злочинні дії зловмисників і забезпечить створення безпечного середовища не тільки для українського суспільства, але й для його друзів, партнерів, гостей, прихильників, однодумців, інвесторів тощо. Очевидно, що реалізація в освіті, науці і практиці запропонованих вище ідей, роздумів, міркувань та підготовлених нами спільно з фахівцями Міжнародного Карпатського університету, Національного авіаційного університету, Київського університету права НАН України, Українського комітету по боротьбі з корупцією, тижневика «Юридичний вісник України» та часопису «Бізнес і безпека» законодавчих і технологічних рішень, дозволить створити необхідні умови для інвестиційної привабливості нашої держави.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link