Централізація в затвердженні тем дисертаційних досліджень — перешкода чи запобіжник? (Запрошення до дискусії)

Микола Кучерявенко, перший віце-президент НАПрНУ, завідувач кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, кандидат економічних наук, професор, академік НАПрНУ

Останні десять або навіть більше років у наукових дослідженнях з правознавства, результатом яких має бути отримання диплома доктора наук або доктора філософії (кандидата наук), сформувалася сумна тенденція, що породжує низку негативних явищ та наслідків. Щорічний аналіз тем дисертаційних досліджень, запропонованих здобувачам у юридичних ВНЗ, дозволяє дійти висновку щодо складного та суперечливого уявлення: яку тему дисертації можна затверджувати, а яку ні? Така тенденція має відношення практично до всіх без виключення спеціальностей, але найбільш концентровано вона сфокусована в спеціальності 12.00.07.

                                             Загальне враження

Із знайомства з темами, які затверджено вченими радами, складається враження, щодо сфери адміністративно-правового аналізу може потрапити все, що завгодно. Достатньо лише назву почати з «Адміністративно-правове регулювання…» та додати до цього будь-який пласт суспільних відносин, який взагалі має регулюватись правом, і тема готова. Це породжує відверті нісенітниці, коли науковий керівник, вчена рада (не кажучи вже про здобувача) демонструє власну поверховість або необізнаність у тому, що має досліджуватися.

Деякі приклади

Це явище сформувалося задовго до сьогодення, а його результатом стає захист дисертаційних робіт, які нівелюють дослідницьку складову в адміністративно-правовій науці, «розмивають» її змістовне наповнення. Як приклад, слід навести деякі дисертації, що виконувалися та захищалися протягом минулих років у спеціалізованих вчених радах: Адміністративно-правові засади підвищення іміджу судової влади в Україні (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2015 р.); Адміністративно-правові засади державного та самоврядного регулювання використання та охорони земель оборони в Україні (Національний авіаційний університет, 2015 р.); Адміністративно-правові засади контрольно-наглядової діяльності органів прокуратури за дотриманням прав, свобод та законних інтересів громадян у державному управлінні (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2015 р.); Адміністративно-правові засади забезпечення екологічного правопорядку (Національний університет «Львівська політехніка», 2015 р.); Адміністративно-правові відносини, що виникають за участю органів прокуратури (Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, 2016 р.); Адміністративно-правове регулювання у сфері телебачення і радіомовлення в Україні (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2017 р.); Адміністративно-правові засади забезпечення особистої безпеки засуджених у виховних колоніях України (ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», 2017 р.); Адміністративно-правове забезпечення організації боротьби з організованою злочинністю, що супроводжується корупційними зв’язками (Сумський державний університет, 2017 р.).

Хотів би більш докладно акцентувати увагу саме на темах, які входять до спеціальності 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Зрозуміло, що мені складно проаналізувати всі запропоновані теми. Більше того, скласти власне враження зможе кожен, коли ознайомиться з відповідним переліком, який буде невдовзі виданий Національною академією правових наук України. Досить умовно можна виділити декілька типів суперечливих або хибних напрямків дисертаційних досліджень , які пропонуються в 2018 році.

1.Немає постановки проблеми, доцільної для аналізу на рівні дисертаційного дослідження.

Особливо суперечливо ця проблема виглядає щодо досліджень на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук. Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку присудження наукових ступенів» No 567 від 24 липня 2013 року докторська дисертація повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати…, що розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему… Але «важливість» наукових або науково-прикладних проблем, запропонованих у багатьох із докторських дисертацій, може викликати лише сумну посмішку.

Доктор наук:

— «Адміністративно-правове забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні» (складно погодитись із такою редакцією, адже забезпечуються не права як такі, а їх реалізація);

— «Адміністративно-правові засади розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування» (більше того, ця тема сформульована некоректно, адже розмежування подібних повноважень є предметом конституційного права);

— «Адміністративно-правове забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України».

Доктор філософії:

— «Інформаційно-технічне забезпечення оперативних органів Національної поліції: стан та проблеми інформатизації» (не зрозуміло, в якому сенсі ця тема взагалі відноситься до правового дослідження);

— «Адміністративно-правові засади запобігання конфлікту інтересів» (не визначено при формулюванні теми, про конфлікт інтересів яких суб’єктів та в яких відносинах ідеться);

— «Систематизація права електронних комунікацій: теоретичні та практичні аспекти (систематизація має стосуватися законодавства, а не права, більше того, не зрозуміло про об’єктивне чи суб’єктивне право йдеться, якщо про останнє, то якого суб’єкта це стосується?»;

— «Адміністративно-правові засади присяги в сфері публічної служби» (присяга не може досліджуватися в сенсі її адміністративно-правових засад, має йтися про відносини);

— «Адміністративно-правове регулювання післядипломної освіти поліцейських в Україні»;

— «Забезпечення законності та дисципліни в діяльності патрульної поліції»;

— «Адміністративно-правове забезпечення професійного навчання поліцейських»;

2.Теми, які не відносяться до паспорту спеціальності 12.00.07.

Зрозуміло, що додавання словосполучення «Адміністративно-правове регулювання…» не дає підстав втручатися в галузеве дослідження, яке до паспорту спеціальності 12.00.07 не має жодного відношення. Саме тому навряд чи послідовно затверджувати теми, які відносяться до інших галузей права (аграрного права – 1, 8; права соціального забезпечення – 2, 4, 6, 10; муніципальне право – 3, 5, 7; господарське право – 9), в якості напрямів дисертаційних досліджень за спеціальністю 12.00.07.

Доктор наук:

— «Адміністративно-правове регулювання фінансування аграрної сфери України».

Доктор філософії:

— «Адміністративно-правові механізми регулювання соціально-трудових відносин в Європейському Союзі»;

— «Відносини між органами місцевого самоврядування та співвласниками багатоповерхових будинків: адміністративноправовий аспект»;

— «Адміністративно-правове регулювання сфери соціального забезпечення та соціального захисту населення в Україні»;

— «Система стримувань і противаг у діяльності органів місцевого самоврядування: теоретико-правові засади»;

— «Адміністративно-правове регулювання соціального захисту людей з інвалідністю»;

— «Адміністративно-правовий статус Міністерства оборони України»;

— «Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні;

— «Адміністративно-правові засади державного регулювання іноземного інвестування в Україні»;

— «Адміністративно-правові засади правового і соціального захисту працівників Національної поліції в умовах реформування правоохоронної системи України».

3.Теми, які в схожих редакціях традиційно майже кожного року пропонують- ся для наукового пізнання.

Доктор наук:

— «Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки на автомобільному транспорті».

Доктор філософії:

— «Організаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху патрульною поліцією»;

— «Адміністративно-правовий статус учасників дорожнього руху»;

— «Адміністративно-правовий статус патрульної поліції України»;

— «Адміністративно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху органами Національної поліції України»;

— «Адміністративно-правовий статус суб’єктів правовідносин в сфері безпеки дорожнього руху».

4.Теми, що містять редакційні (або принципові) хиби у визначенні предмету дослідження.

Доктор наук:

— «Застосування джерел адміністративного права в судочинстві України» (тема сформульована некоректно, адже застосовуються не джерела права, а норми права, що містяться у відповідному джерелі);

— «Адміністративно-правове забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні» (забезпечуються не права як такі, а їх реалізація).

Доктор філософії:

— «Адміністративні стягнення у сфері митних правовідносин в Україні» (адміністративні стягнення не можна розглядати в сфері правовідносин, точніше — стягнення за порушення законодавства);

— «Адміністративно-правове регулювання фінансового забезпечення поліції в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (подібні відносини мають регулюватися фінансово-правовими засобами);

— «Правові засади забезпечення дохідної частини місцевих бюджетів в умовах децентралізації влади» (забезпечувати можна надходження, які формують доходну частину місцевого бюджету, а не безпосередньо дохідну частину місцевого бюджету);

— «Особливості розгляду адміністративними судами справ щодо публічних закупівель за участю Антимонопольного комітету України» (тема сформульована некоректно, оскільки особливості мають визначати зміст роботи, а не її назву);

— «Зміст та реалізація процесуального розсуду адміністративного розсуду адміністративного суду першої інстанції» (тема сформульована некоректно, адже не узгоджуються процесуальний та адміністративний розсуд);

— «Адміністративно-правовий статус суддів в Україні» (статус суддів регулюється конституційними нормами, а не адміністративно-правовими засобами);

— «Адміністративно-правове забезпечення бюджетної безпеки України «(тема сформульована некоректно, адже не зрозуміло, що таке бюджетна безпека, і яке відношення до бюджетного регулювання має адміністративно-правове забезпечення);

— «Правове регулювання інформаційних правовідносин у сфері оподаткування» (тема сформульована некоректно, адже, по-перше, правовідносини не можуть бути об’єктом правого регулювання, бо вони вже врегульовані правовими нормами» (суспільні відносини — так), та, по-друге, в такому випадку вони будуть податковими правовідносинами);

— «Процесуальний порядок судових рішень в адміністративному судочинстві» (судові рішення не є матеріальною категорією, щодо якої можна застосувати процесуальний порядок. «Процесуальний порядок прийняття судових рішень…» — точніше);

— «Адміністративно-правові засади діяльності Антикорупційного суду в Україні» (тема сформульована некоректно, адже подібні засади можуть бути нормативними або законодавчими);

— «Адміністративно-правові основи впровадження прецедентного права при здійсненні правосуддя в Україні» (впровадження прецедентного права неможливе, до того ж, це не є предметом адміністративно-правового регулювання);

— «Правове регулювання та особливості оподаткування адвокатської діяльності в Україні» (особливості мають визначати зміст роботи, а не її назву, до того ж, оподатковується діяльність адвоката, чи той дохід, який отримує адвокат);

— «Правовий статус ліцензійних платежів в податковому праві України» (тема сформульована некоректно, оскільки: а) статус має особа, суб’єкт, а не об’єкт – ліцензійний платіж, до якого доцільно застосовувати категорію режиму; б) ліцензійні платежі не входять до переліку податків та зборів (ст. 9—10 ПКУ); в) ліцензійні платежі не можуть розглядатися в податковому праві, як сукупності податково-правових норм, а можуть бути складовою податкової системи України, де вони за ПКУ відсутні);

— «Проблеми правового регулювання посередників на поза-біржовому ринку» (правовому регулюванню підлягають не посередники, а відносини, до того ж, у цій ситуації можна б було ще досліджувати статус таких учасників відносин, але ж ці відносини не відповідають паспорту спеціальності);

— «Адміністративно-правове регулювання на вчинення насильства в сім’ї» (тема сформульована некоректно, оскільки «правове регулювання на вчинення» гарантує, а не запобігає застосуванню насильства в сім’ї, фактично в такій редакції йдеться про дослідження адміністративно-правових засобів застосування насильства в сім’ї, та в цілому тема не відповідає паспорту спеціальності);

— «Фінансово-правове регулювання державної реєстрації суб’єктів господарювання в Україні» (державна реєстрація суб’єктів господарювання не є предметом фінансово-правового регулювання);

— «Адміністративні процедури як засіб запобігання корупції» (тема сформульована некоректно, потребує редакційного уточнення щодо природи адміністративних процедур, до того ж, запобігання корупції – є предметом дослідження в межах спеціальності 12.00.08).

Постскриптум

Згадалися радянські часи. Незважаючи на те, що це вже минуле для незалежної України, хотілося б підкреслити, що, мабуть, не всі особливості, які були пов’язані з організацією наукових досліджень, доцільно забувати. При затвердженні кафедрою та вченою радою будь-якої теми дисертаційної роботи така інформація спрямовувалася до ВАК СРСР і лише після отримання довідки звідти про доцільність дисертаційного дослідження за затвердженою темою, починалася робота над дисертацією. До цього моменту тема не вважалася затвердженою.

Сучасні наукові роботи в Україні об’єктивно вимагають захисту від псевдонаукових текстів та порожнього перероблення підручників у дисертації або навіть плагіату. Вже давно настав час утворити певний запобіжник ненаукових або хибних напрямків, по яких спрямовується спроба молодих науковців щось привнести для підняття рівня наукового розуміння тієї чи іншої проблеми. Таким запобіжником має бути надання дозволу та відповідного права «вето» на дослідження за певним напрямком окремим учасникам відносин. Таким учасником може бути як окремий орган, так і існуючі, але головне, щоб таку оцінку давали саме науковці, а не адміністратори від науки. На мій погляд, подібне повноваження доцільно формалізувати за Національною академією правових наук України, оскільки за змістом вона вже досить тривалий час щорічно робить цю кропітку та непросту роботу. До того ж, складно уявити більш фахове зібрання вчених, які найбільш об’єктивно та досконало зможуть це зробити.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути