Думка експерта
Українські чорноземи – сучасні реалії
Павло Кулинич, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, завідувач сектору Інституту держави і права імені В. М. Корецького
Шляхи вдосконалення законодавства про відновлення ґрунтового покриву країни, порушеного воєнними діями
Україна – провідна аграрна країна світу, продовольча міць якої базується на родючості знаменитих вітчизняних чорноземних ґрунтів. Тому земельне законодавство містить правові норми, спрямовані на захист ґрунтового покриву країни від їх безгосподарного використання, яке спричиняє виробничу деградацію ґрунтів. У першу чергу така деградація загрожує виснаженням сільськогосподарських угідь.
Читайте також: Висадку інвазійних видів дерев заборонено
Деградація земель: нові реалії
На жаль, з початком російської агресії проти України ми зіткнулися з новими реаліями деградації земель – воєнними. Порушення ґрунтового покриву України під час війни набуло значних масштабів. За підрахунками громадської організації «Українська природоохоронна група», внаслідок воєнних дій на 34% території України вже наявне або існує ризик системного порушення поверхневого шару ґрунтів чи їх забруднення (мінами, нафтопродуктами, нерозірваними боєприпасами тощо).
Водночас ступінь порушення ґрунтового покриву в результаті воєнних дій може бути кардинально різним. Як свідчить міжнародний досвід, внаслідок воєнних дій поля можуть залишатися небезпечно зараженими боєприпасами протягом тривалого періоду – 100 і більше років. Особливо показовими в цьому плані є землі країн, на яких пройшли дві світові війни. Так, у 2011 р. у Бельгії, через майже 100 років після закінчення Першої світової війни, вчені провели дослідження ґрунтів біля міста Іпр – ключового пункту Західного фронту цієї війни, і встановили, що вміст важких металів у них все ще перевищує норму. Вказані землі визнані такими, що до цього часу є непридатними для сільськогосподарського використання.
Ще один приклад. У 2015 році французька влада зобов’язала місцевих фермерів знищити вирощену продукцію, яка виявилася забрудненою елементами зі старих боєприпасів – залишків світових воєн.
А в якому стані перебувають українські грунти на землях, де проходили і до цього часу відбуваються бойові дії? На сьогодні поки не проведені повноцінні польові обстеження земель, які зазнали негативного впливу воєнних дій, ми не маємо повної картини втрати потенціалу ґрунтового покриву країни. Водночас газета «НьюЙорк Таймс» (США) нещодавно опублікувала дослідження військових експертів, яке свідчить, що день війни в Україні дорівнює місяцю війни в Афганістані за кількістю артилерійських пострілів. Але ж, крім артилерійських снарядів, українська земля страждає й від інших видів боєприпасів. Отже, неважко припустити, що російсько-українська війна за характером використовуваного обома сторонами військового спорядження та боєприпасів є набагато інтенсивнішою як за веденням бойових дій, так і за наслідками для довкілля та, зокрема, ґрунтового покриву.
Загалом оцінка характеру пошкодження ґрунтового покриву внаслідок воєнних дій дає підстави виділяти два основні ступені порушення ґрунтів: значне, яке потребує тривалого відновлення, та тимчасове, що може бути усунуте протягом короткого періоду часу. На жаль, відновлення ґрунтового покриву потребує не тільки часу, а й чимало затрат та організаційної підтримки. Тому для подолання наслідків воєнних дій доцільно розробити державну програму відновлення ґрунтового покриву, яка б передбачала проведення біологічної рекультивації порушених війною сільськогосподарських угідь протягом відносно короткого часу – 3–10 років шляхом традиційної сільськогосподарської рекультивації – залуження тощо, а також використання деградованих внаслідок воєнних дій сільгоспугідь для інших потреб протягом тривалого часу (може потребувати не одне десятиліття).
Глобальна енергетична криза – нові виклики для світу
Що стосується потреб, для яких можуть використовуватися сильно деградовані землі, то вони також обумовлені російською агресією проти України. Так, російська агресія проти нашої країни завдала шкоди не лише українській державі, а й спричинила кілька глобальних криз: продовольчу (порушення продовольчої безпеки різного ступеня, включно з голодом у низці країн), гуманітарну (переміщення мільйонів біженців з України до інших держав), правову (порушення світового правопорядку) та енергетичну кризу. Зокрема, глобальна енергетична криза позначилася на житті переважної частини населення планети Земля двома економічними наслідками. Перший з них полягає в різкому зростанні цін на енергоносії, що виробляються з викопного палива (нафта, газ тощо). А другий наслідок світової енергетичної кризи є протилежністю першого, оскільки значно зросла економічна привабливість вирощування енергетичних культур (верба, тополя, міскантус, свічграс) для використання як палива для виробництва теплової і електричної енергії та кукурудзи як сировини для виробництва біометану («зелена» енергетика). Фактично за високих цін на традиційні енергоносії, які виробляються з викопного палива, виробництво енергоносіїв з енергетичних культур (деревини, сільськогосподарських рослин тощо) стало прибутковим.
Читайте також: На об’єкти критичної інфраструктури направлятимуть спеціальні місії ЄС
Як зазначає голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха, за останні 5 років ціна природнього газу зросла з 10 до понад 300 Євро/ МВт*год у пікові періоди, тобто у 30 разів. Натомість ціна зернових культур зросла за п’ять років у середньому з 200 до 300 доларів США за тонну, тобто в 1,5 рази. Виходить, що природний газ, який ми купуємо, зріс у ціні в 10 разів, а сільськогосподарська продукція, яку ми продаємо, – всього в 1,5 раза. Відповідно, доводить Г. Гелетуха, в умовах енергетичної кризи маркетингова ситуація змінилася радикально не на користь України: сьогодні на дохід від продажу зернових ми зможемо купити у 7 разів менше того ж природнього газу, ніж рік-два тому. Відтак вирощування енергоносіїв стає для аграріїв більш вигідною справою, ніж вирощування продовольства.
«Енергетичне землеробство»
Водночас виникає питання, на яких землях можна вирощувати енергетичні культури та сільськогосподарські рослини для задоволення потреб у «зеленій» енергетиці. Оскільки 70 відсотків території України складають землі сільськогосподарського призначення, то найперше можемо звернути свою увагу саме на ці землі. Проте вирощування енергетичних та інших культур для виробництва екологічно чистої енергії не є підгалуззю аграрного виробництва, оскільки не має на меті виробництво продовольчої продукції для людей чи кормів для тварин.
Водночас в Україні наявні близько 5 млн га деградованих, техногенно забруднених земель та просто малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Усі ці землі не використовуються в аграрному виробництві, хоча значна їх частина належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Крім того, до цих земель потрібно додати кілька млн га сільськогосподарських земель, які зазнали сильної деградації внаслідок воєнних дій і надовго стали непридатними для вирощування продовольчої продукції та кормів. Очевидно, саме на таких землях слід, на нашу думку, в першу чергу розвивати «енергетичне землеробство». А для цього потрібно надати таким землям особливий правовий режим.
Отже, розвиток біоенергетики на основі використання деградованих унаслідок воєнних дій сільськогосподарських угідь та інших земель потребує внесення істотних змін у правові засади розподілу земель країни для задоволення комплексу потреб у земельних ресурсах. У теоретичному плані для забезпечення розвитку правового регулювання «енергетичного землеробства» два базові принципи земельного права України – принцип продовольчої безпеки та принцип екологічної безпеки – доцільно доповнити ще одним – принципом біоенергетичної безпеки, який передбачає використання певної частини земель країни для потреб «зеленої» енергетики. Цей принцип має бути імплементований у правове регулювання земельних відносин. Відтак забезпечення енергетичної безпеки країни має стати домінантою законотворчого процесу з вдосконалення земельного законодавства на етапі відновлення економіки держави, яка постраждала від російської агресії. У практичному плані закріплену в Земельному кодексі України систему категорій земель доцільно доповнити ще однією – категорією земель «зеленої» (біологічної) енергетики, до якої вже сьогодні можна включити 4–5 млн га сильно деградованих і непридатних для аграрного виробництва земель. Вирощування енергетичних культур стане фактором відновлення продуктивних властивостей пошкоджених війною ґрунтів, яке, на жаль для сільського господарства, але на користь енергетики, може затягнутися на багато десятиліть.
В уряді заговорили про охорону грунтів
Схоже, уряд почав задумуватися над такою перспективою розвитку земельного законодавства України. З цією метою розробленим урядовцями планом законопроектних робіт на виконання Програми відновлення України, яка була презентована потенційним міжнародним інвесторам 7 липня 2022 р. у м. Лугано (Швейцарія) передбачена розробка проектів законів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування використання земель, які перебувають у процесі відновлення», а також проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми охорони та відновлення ґрунтів». На наш погляд, при розробці цього законодавства мають бути реалізовані завдання розвитку «зеленої» енергетики та її земельної бази у вигляді системи узгоджених правових норм.
Рекультивація земель
Тепер про деякі конкретні пропозиції до законодавства. В проекті Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування використання земель, які перебувають у процесі відновлення», доцільно врегулювати:
1) запровадження електронної карти місць знешкодження боєприпасів, воєнних дій тощо;
2) види та порядок біологічної рекультивації порушених війною ґрунтів;
3) використання наявних у водних об’єктах органічних ресурсів – мулу та сапропелю.
У ситуації високих цін на енергію значно зростають перспективи використання поживних решток і сільськогосподарських відходів для виробництва енергії, для використання їх у якості палива для виробництва теплової та електричної енергії, а також вирощування силосу кукурудзи як сировини для виробництва біометану. Можна сказати, що аграріям уже стало економічно вигідним зайнятися вирощуванням енергетичних рослин в якості бізнесу. Дев’ятнадцятого листопада набув чинності прийнятий 19 жовтня цього року Верховною Радою Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698. Закон дозволяє розміщення об’єктів виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, на земельних ділянках сільськогосподарського призначення. Отже, певна законодавча база є, побачимо, що буде в перспективі.
Джерело: Юридичний вісник України
