Думка експерта
Усі винні, всіх – за грати, або Чиє життя дорожче?
Олена Бабікова, директор НДІ проблем досудового розслідування, доктор юридичних наук, професор, адвокат
У Конституції України (ст. 24) визначено, що: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Конституційні гарантії
Це означає, що закріплені Конституцією України права і свободи поширюються рівною мірою на всіх громадян і мають для них тотожний (однаковий) зміст. Права людини належать їй від природи, є невід’ємними. Завдання держави й суспільства в сучасних умовах полягає в тому, щоб захищати ці права та не допускати їх порушення. Отже, кожен громадянин України може користуватися й користується на рівних умовах з іншими громадянами всім спектром прав і свобод без утиску з боку держави, дискримінації з боку державних органів, окремих посадовців або інших осіб. Надання кожному громадянинові України рівних прав і свобод дозволяє брати активну участь в усіх сферах життєдіяльності держави: формувати представницькі органи державної влади, мати рівний доступ до всіх посад в державних органах без будь-яких ознак дискримінації, знайомитися з усіма документами і матеріалами, що безпосередньо стосуються прав і свобод громадян тощо (Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін. ; Нац. акад. прав. наук України. 2-ге вид., переробл. і допов. Х. : Право, 2011. 1128 с.).
Принцип верховенства права
Основним Законом країни також визначено, що в нашій країні діє принцип верховенства права, відповідно до якого «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Аналіз положень вітчизняного законодавства дозволяє дійти висновку, що воно містить велику кількість норм, якими визначено спрямованість самого законодавства, основні цінності та блага, які ним охороняються за рахунок введення відповідальності за його порушення, в тому числі й нормами кримінального законодавства. Все це промовисто заявляє, що Україна обрала курс на побудову правової держави та євроінтеграцію. Заяви та положення з цього приводу побудовані правильно, звучать гучно, але якщо справа доходить до конкретних випадків, картина кардинально змінюється, на жаль.
Для прикладу, 18.09.2025 року в одному з міст України сталося смертельне ДТП. І все наче нічого особливого: водій не тікав з місця події, викликав швидку медичну допомогу, дочекався поліції та незважаючи на шок від даної події намагався допомогти слідчим провести первинні слідчі дії, був тверезим, до цього жодного разу й до жодного виду відповідальності не притягувався… Але потерпілий загинув, помер у лікарні від отриманих травм через кілька годин після трагедії, на жаль. Молодому хлопцю, військовослужбовцю, який незважаючи на свій вік (23 роки), вже має бойовий досвід, здобутий під час оборони та захисту Харкова від агресора, численні подяки та жодного стягнення від свого командира, оголошують підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України «Порушення правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом», його затримують на місці події й суд обирає йому міру запобіжного заходу – тримання під вартою (безальтернативно, без визначення розміру застави), незважаючи на всі доводи захисту та обставини, які суд зобов’язаний, відповідно до змісту ст. 178 КПК України, ретельно дослідити і за результатами вивчення або прийняти до уваги, або спростувати. Ще один пікантний момент: усі місцеві адвокати відмовилися захищати хлопця, і не через особистість підозрюваного, не через вчинений ним жорстокий умисний злочин, а… правильно, через постать потерпілого, який виявився, знову вгадали, – співробітником правоохоронного органу! Аналізуємо судову практику регіону, де сталася подія, та всієї України, з’ясовується, що така міра запобіжного заходу обирається у випадку, коли підозрюваний втік з місця події, був нетверезим та за наявності інших обтяжуючих обставин. У законі, певно, забули згадати, що така міра запобіжного заходу, незважаючи на будь-що, може обиратись і в разі, якщо потерпілий – співробітник правоохоронного органу. Ще один неприємний момент рішення в цьому регіоні приймаються не судом, як того вимагає закон, а керує інший правоохоронний орган (Який, сподіваюсь, ви всі здогадалися).
Усі винні, всіх – за грати!
Це опис лише одного такого факту, насправді ж їх набагато більше. Говорити ж про виправдувальні вироки по даній категорії справ взагалі не доводиться. Всі – винні, всіх – за грати! А тепер висновок: загибель людини на дорозі – трагедія, трагедія для родини загиблого, його друзів, знайомих, колег, але задіювати адмінресурс проти простого молодого хлопця, військовослужбовця, якому з цим жити, і який, закриваючи очі, знову й знову переживає цей момент, момент загибелі людини, тримати його в заручниках цієї ситуації – прикра помилка ображених на хлопця дорослих і завзятих чоловіків, які бажають продемонструвати силу, а мали б проявити мудрість чи хоча б милосердя.
Говорити про процес євроінтеграції, за який так ратують правоохоронці та суди взагалі не варто, адже євроінтеграція – це гуманізація всього законодавства та зокрема кримінального. Можна зазначити, що саме стосовно таких несправедливих, на їх погляд, аспектів діяльності правоохоронців, риторика наших партнерів щодо вступу завжди жорстка та вимоглива. Вже доволі давно в Основному Законі України, а також положеннями КПК України передбачено, що верховенство права та законність як визначальні засади здійснення правосуддя в Україні мають перевагу, так би мовити, над іншими засадами, та, відповідно, займають визначальне місце серед них.
Джерело: Юридичний вісник України
