Connect with us

Думка експерта

Владний синдром

Опубліковано

Про те, як дивно змінюється світогляд у претендентів на владне крісло в Україні після здійснення їхніх мрій і планів входження до влади

Олексій Баганець,
заступник Генерального прокурора (2000—2002, 2005—2006, 2014—2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих
України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат,
кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

Можливо, комусь у нинішні дні страшної та кровопролитної війни з агресором може здатися не на часі вдаватися до роздумів на означену тему, про яку колись у народі говорили приблизно так: «Хочеш перевірити людину, признач її на будь-яку керівну посаду». Але я, вибачте, переконаний, що й про це також треба сьогодні говорити, аби допомогти нашій владі (особливо обраній народом) правильно підбирати й розставляти кадри, в тому числі й для досягнення Перемоги на полях боїв, пришвидшення закінчення війни, а потім і не менш складного періоду, післявоєнного, коли потрібно буде відбудовувати країну, «зализувати рани» (прошу не плутати зі злочинними планами, як і надалі розкрадати кошти та іншу міжнародну допомогу), відновлювати економіку і сільське господарство, паралельно удосконалювати та зміцнювати обороноздатність нашої країни, вводити нові форми і методи участі, акцентую увагу, всього суспільства в захисті своєї Батьківщини як великої, так і малої. Не менш складним є й буде надалі виконання домашнього завдання наших західних партнерів, аби стати повноправним членом Європейського Союзу.

Дещо про управління державою

Саме для розкриття справжнього змісту й суті наших українських прийомів і методів управління державою в останні кілька років, як у воєнні, так і в мирні часи, від чого буде залежати майбутнє України, з вашого дозволу я хотів би проаналізувати інтерв’ю одного з майбутніх топ-керівників органів державної влади, члена «Слуги народу», дане одразу після інавгурації нинішнього Президента України навесні 2019 року. Моя мета не шукати позитив чи негатив в оприлюдненій позиції цього майбутнього високопосадовця, тим більше, що я не збираюся його критикувати, тому й не називаю його прізвище. З цією людиною я зустрічався всього один раз на ток-шоу в програмі «Народ проти», де обговорювались проблеми створення і запуску Державного бюро розслідувань (ДБР). А мова піде про тодішнього експерта Програми реформування правоохоронної і судової системи Українського інституту майбутнього, який на той час, будучи вже у команді новообраного Президента України, відповідав за майбутні зміни саме в органах правопорядку.

Читайте також: 47% ліцензій і дозволів Мінекономіки скасують

Чому для розкриття даної теми я зупинився на інтерв’ю саме цього представника нинішньої влади, який сьогодні обіймає достатньо високу посаду, про яку на час дачі цього інтерв’ю він, можливо, навіть і мріяти не міг, враховуючи його попередній досвід та стаж трудової діяльності? Пояснюю, він, на відміну від більшості його тодішніх колег зі «Слуги народу», тоді озвучив дуже багато правильних думок, які дійсно заслуговували на схвалення, що для мене навіть дивним було, виходячи, знову ж таки, з його не зовсім переконливого послужного списку, та і під час нашої єдиної зустрічі він нічим визначним мені не запам’ятався.

Зокрема, хіба не можна було погодитися з його думкою про наявність на той час великих загроз як національній, так і внутрішній безпеці Україні, коли він говорив про подальшу долю Служби безпеки і Генеральної прокуратури у зв’язку із їх «реформуванням», чи про необхідність перегляду низки нормативних актів, в тому числі і законів, в яких були надмірно, в порушення вимог Конституції, «роздуті» повноваження того ж Президента України? Тим більше, що він наводив конкретні приклади таких перевищень влади у вигляді, зокрема, і неконституційних призначень попереднім Президентом України директорів НАБУ і ДБР.

Він абсолютно правильно критикував команду Петра Порошенка за відсутність необхідного незалежного процесу розробки конституційної реформи СБУ, яка на практиці сама цим і займалася; навіть радив, як це слід було зробити, мотивуючи це своїм власним досвідом як експерта, який до цього вже займався реформою в прокуратурі. Обома руками, вибачте, я підтримував його і в тому, що саме «пришвидшення» таких процесів змін призводили, навпаки, до негативних процесів, передусім до витоку найкращих кадрів з указаних органів правопорядку та неякісного розслідування в подальшому кримінальних проваджень. Так, абсолютно правильно він говорив про подальшу долю слідчих СБУ і самих кримінальних проваджень, які в них перебували, в разі поспішного позбавлення Служби безпеки функції досудового розслідування, обґрунтовано сумніваючись у збереженні її слідчих, наприклад, шляхом переведення до новоствореного ДБР, як це планувалося, але не було зроблено раніше з досвідченими слідчими прокуратури.

Про реформи і слідство

Вірно і по людськи майбутній високопосадовець говорив і про процедуру реалізації реформ у частині обов’язковості збереження слідчих, які раніше працювали в прокуратурі, особливо тих, хто розкривав злочини у так званих «Справах Майдану», і яких спочатку абсолютно логічно пропонували перевести у ДБР разом із кримінальними провадженнями, які вони розслідували. А оскільки цього зроблено не було свого часу, то це, на його думку, створило величезну проблему з доведенням до логічного завершення названих досудових розслідувань, із чим і я повністю погоджуюсь, тим більше, з його припущеннями про злонавмисність таких кроків з метою, щоб ніколи і ніхто не встановив у цих справах істину.

Цілком по державному він підтримував ідею перетворення СБУ саме на спецслужбу без функції досудового розслідування та пропонував для цього ліквідувати в ній Головне управління по боротьбі із корупцією та організованою злочинністю, хоча й це потрібно було, на його думку, робити не поспіхом, а поступово. При цьому посадовець логічно також допускав можливість створення в Нацполіції України Департаменту стратегічних розслідувань, хоча й сумнівався, як і я, до речі, чи зможе цей новий підрозділ ефективно протидіяти організованій злочинності.

Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси

Не можу оспорювати і його тодішні пропозиції щодо послідовності, знову ж таки, процедури реформування СБУ, позбавивши її спочатку функції розслідування економічних злочинів (хоча він і сам при цьому сумнівався, а кому її передавати в подальшому) до моменту створення нового, окремого органу досудового розслідування – Служби фінансових розслідувань, до якої повинні перейти повноваження податкової міліції, Департаменту з питань захисту економіки Нацполіції, а також підрозділу з розслідування злочинів у сфері економіки СБУ, що зробить, на його думку, цю діяльність ефективнішою і дасть можливість припинити тиск правоохоронців на бізнес.

Про «нові обличчя» і ДБР

Достатньо переконливо він обґрунтовував і тривалість створення нового органу із фінансових розслідувань та проведення тієї ж реформи СБУ, на що нова влада, начебто, планувала виділити, як мінімум, два роки, причому, протягом цього перехідного періоду, планувалося забезпечити закінчення розслідування наявних кримінальних проваджень даної категорії, які знаходяться в різних органах правопорядку. Посадовець правильно повторно пояснив і проблему, як не втратити хороших спеціалістів, які працюють у цих старих відомствах, щоб не трапилося масового відтоку фахівців із правоохоронних органів у приватні, в тому числі й кримінальні, структури.

Знову ж таки, «обома руками» я підтримував майбутнього посадовця і в тому, що до органів правопорядку і судів потрібно набирати виключно професійних фахівців з досвідом, але за обов’язкової умови перевірки їх на доброчесність. Так, зокрема, погоджувався я і з його висновком про те, що перший експеримент із встановленням квоти при наборі слідчих до ДБР — 51% людей, які не мали будь-якого досвіду роботи на таких посадах у правоохоронних органах, не спрацював, бо це створило певні проблеми й суттєво вплинуло на ефективність цього нового органу досудового розслідування, тобто підхід на кшталт «нові обличчя» на прикладі ДБР, на його думку, не приніс позитивних результатів.

Незважаючи на те, що я також в цілому не проти конкурсних процедур набору кандидатів, особливо на посади слідчих і прокурорів, а тим більше їхніх керівників, все ж маю свої застереження (і цього ніколи не приховував щодо масового та необґрунтованого залучення до складу кадрових комісій так званих «зовнішніх експертів», тобто представників іноземних держав, вважаючи, що підбором кадрів до правоохоронних органів нашої держави повинні займатися виключно наші вітчизняні визнані фахівці! Тому, було приємно, що й цей представник нової влади, стверджуючи про важливість обставини, хто саме підбиратиме необхідних спеціалістів до органів правопорядку, хоча б уточнив дуже важливу деталь: діяльність таких кадрових «комісій» за участі так званих «зовнішніх експертів» повинна бути короткостроковою.

Про реформу прокуратури й «телефонне право»

Погоджуюсь я і з наведеним ним прикладом невдалої реформи в прокуратурі в 2015 році, коли такий конкурс провели, але не забезпечили новообраним прокурорам нормальних умов роботи і головне — достатнього розміру заробітної плати, що потягло з собою звільнення частини дійсно гідних прокурорів із займаних посад.

Далі він ще говорив про явно позитивні речі, які заслуговують на увагу і дійсно формували йому позитивний імідж на той час.

Так, хіба не відповіло дійсності його твердження про наявність неформального впливу тривалий час керівників нашої держави на правоохоронні органи? Тому його порада вже новообраному на той час Президенту України, їхньому політичному лідеру Володимиру Зеленському, забрати пряму урядову телефонну лінію із кабінетів керівників НАБУ, САП і ДБР заслуговувала виключно на підтримку й повне схвалення, бо за його ж прогнозом в разі ліквідації «телефонного права» резонансні справи розслідуватимуться значно швидше. Більше того, майбутній посадовець в своєму інтерв’ю також рекомендував вже новообраному Президентові вимагати від правоохоронних органів належним чином проводити досудові розслідування й доводити кримінальні провадження до суду, а не змагатися, хто першим пред’явить підозри тому чи іншому топ-чиновнику. Більше того, він вірив як у реальну можливість притягнення до кримінальної відповідальності топ-чиновників, так і в те, що такі матеріали в органах правопорядку є або скоро будуть, і на прикладі поведінки прокурора Кулика стверджував, що частина правоохоронців, начебто, вже готова сьогодні до їх розслідування і що він очікує таких гучних проваджень щодо представників влади Петра Порошенка, хоча, може, й не так швидко.

Читайте також: Посадовці можуть виїжджати за кордон виключно у службові відрядження. Але є винятки

Явно позитивною була і його ініціатива про посилення громадянського контролю за правоохоронними органами. Абсолютно вірно він посилався і на законопроект про створення спеціального комітету ВРУ з контролю за правоохоронними й розвідувальними органами, що тепер, начебто, стане одним із завдань оновленої вже Адміністрації Президента України. Або, як не погодитись із його закликами про те, що глава держави має діяти виключно в межах Конституції України і тих законів, які відповідають Основному закону країни, на противагу його попереднику, який навмисно розширював свої межі впливу, ухвалюючи закони, які прямо суперечили нормам Конституції.

Щодо реформи органів внутрішніх справ

Дуже цікавими виглядали його міркування щодо реформи органів внутрішніх справ. Так, стверджуючи про повний «перезапуск» патрульної поліції (від більш детальної оцінки він явно ухилився), майбутній посадовець водночас заявив і про те, що кримінальний блок поліції за 5 років залишився майже не реформованим. Більше того, він правильно (негативно) оцінив і законодавчі новації, в тому числі, й так звані «поправки Лозового», які в цілому тільки ускладнили роботу тих же слідчих, професію яких протягом останніх 5 років (мається на увазі до 2019 року) фактично нівелювали, що привело до майже відсутності досвідчених фахівців на цих посадах в поліції. Більше того, в цілому він підсумував, що на прикладі Нацполіції перетворення такої складної системи показало свою саме невдалість.

І на цьому позитивні міркування майбутнього високопосадовця нової влади майже закінчилися, бо далі він говорив речі, які могли свідчити лише про його некомпетентність та відсутність практичного досвіду, або може вже й про політичну заангажованість. Для прикладу: за його твердженнями, навчання в тій же Академії МВС України протягом кількох років – це, начебто, марне витрачання бюджетних коштів. А як позитив навів Ізраїль, де існує Поліцейська академія, в якій теорії вивчають дуже мало, а в основному проводять практичні заняття, як він їх дослівно назвав, «тренінги на прикладі конкретних кейсів», після закінчення яких, протягом всього кількох місяців, поліцейські виходять, начебто, повністю підготовленими до несення служби, що, звичайно, є повною, вибачте, нісенітницею, особливо, якщо такий підхід до підготовки слідчих й оперативних працівників застосувати в Україні.

«Досягнення» НАБУ

Сумнівним є й позитивне оцінювання ним роботи новоствореного НАБУ, про що, начебто, свідчить «запущення його роботи та створення позитивної практики», бо в чому саме полягали такі «досягнення» – для мене особисто не зрозуміло, хоча б виходячи з позиції того ж Європейського Союзу, який і через 7 років існування даного бюро продовжує вимагати від України посилення боротьби з корупцією. Дуже цікавою була його відповідь на питання журналіста і щодо явного популізму при проведенні таких «реформ», коли їх ініціатори навіть не зовсім розуміли, який саме повинен бути новий орган правопорядку. На це майбутній посадовець, неодноразово посилаючись на свій «досвід» роботи у різних конкурсних комісіях, заявив, що «їхня» влада планує провести аудит кожного правоохоронного органу, щоб зробити грунтовний аналіз і подивитися, як він працює, а для цього вони разом з новим парламентом мають напрацювати реально діючий законодавчий механізм їх проведення. Але, хто і в яких випадках повинен проводити такі перевірки (аудити), він чомусь не уточнив. Більше того, у відповідь на закономірне запитання про те, а що дав, наприклад, передбачений законом обов’язок проводити щорічні аудити діяльності того ж НАБУ, він знову фактично ухилився від прямої відповіді, хоча частково з його міркуванням щодо недосконалого законодавчого механізму проведення таких перевірок можна було б і погодитися. Зокрема, дійсно, зі змісту відповідного закону незрозуміло, в якому об’ємі повинен був проводитися такий зовнішній аудит (перевірка), на якій підставі, наприклад, таким аудиторам мали надаватися для вивчення ті ж кримінальні провадження, тим більше оперативно-розшукові справи, що прямо заборонено законом; що поверхневі аудити, під час яких просто підрахують кількість зареєстрованих проваджень і направлених до суду обвинувальних актів, не дадуть можливості об’єктивно оцінити рівень ефективності діяльності цього нового органу досудового розслідування.

Разом із тим, під час таких перевірок, на його слушну думку, потрібно було з’ясовувати, чому допускалася тяганина в конкретному досудовому розслідуванні, в яких провадженнях детективи спрацювали неефективно тощо, в той час як діючим законодавством України цього не передбачено.

Більш-менш прийнятною була його позиція щодо наявності в перевіряючих аудиторів НАБУ обов’язкового досвіду роботи прокурором чи оперативним працівником саме в Україні, а не за кордоном, як це передбачено в діючому законі. На жаль, представник нової влади ухилився від прямої відповіді на запитання журналіста щодо пропозицій Європейської бізнес-асоціації на адресу Президента України серед його перших кроків призначити на посади в ГПУ й СБУ виключно професіоналів з бездоганною репутацією і відсутнім зв’язком з олігархами, відповівши (може й жартома), що Зеленський, начебто, планує до пошуку саме таких кандидатів залучити «міжнародні кадрові агентства».

Повністю відкидаю й висловлені майбутнім посадовцем пропозиції провести відкритий конкурс на посаду Генпрокурора, яка, як йому відомо, вимагає чітких професійних і особистих якостей таких кандидатів. Тим більше, що, як було заявлено, до його проведення, знову ж таки, необхідно залучити «міжнародні кадрові агентства». Не виключено, що представник «Слуги народу» просто пожартував.

Підбиваючи підсумки цього інтерв’ю та проаналізувавши, насамкінець, висловлену одним із відомих членів команди нинішнього глави держави, програму дії «Слуги народу» на майбутнє, причому в деяких моментах зовсім непогану, змушений констатувати, що зайнявши в подальшому високу державну посаду, він на практиці здійсненням запропонованих ним же новацій не займався. На превеликий жаль, як завжди у нас в Україні і буває, виголошені ним на початку своєї каденції у владі в цілому позитивні наміри (плани, ідеї та пропозиції) ні ним самим, ні нинішньою владою реалізовані так і не були. А в цьому, мабуть, і криється головна проблема нашого українського державного управління: перед заходом у владу переважна більшість таких осіб наче й правильні речі говорять, а досягнувши свого, зайнявши бажане крісло, про сказане або забувають, або просто не знають, як його втілити, або взагалі й не збиралися виконувати обіцяне раніше. Хоча не можна виключати й того, що політична сила, в якій до влади прийшов цей високопосадовець, не підтримала його ідей і не дала можливості їх реалізувати. Тому й не хочеться вірити в справжній зміст вивішених партією «Слуга народу» та їх лідером на бігбордах в 2019 році лозунгів на кшталт «Мы их сделали» чи «Мы их сделаем», вибачте за російську мову, але так дійсно було в оригіналі надруковано.

А тепер самі, шановні друзі, зробіть висновки, що з того, до чого закликав майбутній посадовець, здійснилось, чи всі його обіцянки і пропозиції були реалізовані новою владою, які потрібно вже сьогодні зробити висновки, щоб Україна в майбутньому не тільки виграла війну та відбудувалась як передова квітуча європейська держава, але й зберегла власне бачення свого подальшого розвитку, свою культуру, мову, ідентичність та історичні традиції, щоб інші держави, в першу чергу наші сусіди і навіть союзники, будували свої стосунки з нами з повагою до нашої незалежності та суб’єктності.

Слава Україні!
Слава Збройним силам України!
Слава добровольцям територіальної оборони!

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.