Думка експерта
Вибіркове правосуддя
Щодо спеціального досудового розслідування кримінальних проваджень у сфері господарської діяльності
Останніми роками набули поширення випадки проведення спеціального досудового розслідування кримінальних проваджень, у порядку, передбаченому главою 24-1 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, дослідженням відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) за 2024 рік встановлено понад 140 тисяч ухвал судів першої інстанції, які розглядали клопотання слідчого/прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування.
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Вимоги законодавства
Як на мій погляд, це й не дивно, враховуючи війну рф проти України, яка триває вже понад три роки. Положення ст. 297-1 КПК України допускають застосування спеціального досудового розслідування до підозрюваних, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також щодо підозрюваних, стосовно яких уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
Читайте також: Стягнення компенсації за примусово викуплені акції
У той же час в Єдиному державному реєстрі судових рішень зустрічаються непоодинокі ухвали слідчих суддів про надання дозволів на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які розслідуються за злочинами, тільки не дивуйтесь, вчиненими у сфері господарської діяльності. Зважаючи, що приватний український бізнес – це один із «стовпів» нашої державності, який за час повномасштабного вторгнення ворога на наші терени (лише за станом на квітень 2024 року) задонатив 58,5 млрд грн на гуманітарні та військові потреби, кожен дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, що стосується українського бізнесу, має бути уважно вивчений. Тим більше, що самоврядні організації українського бізнесу періодично звертаються до Президента, Генерального прокурора, Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань захисту прав інвесторів щодо «неприпустимості тиску силовиків на бізнес», зокрема й звернення Української Ради бізнесу в 2024 році.
Звуження прав підозрюваних
Скажу більше, аналізуючи норми вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, можна переконливо стверджувати, що проведення спеціального досудового розслідування кримінального провадження суперечить принципу змагальності, що закріплений в статті 22 КПК України, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення й стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. До того ж, спеціальне досудове розслідування звужує права підозрюваного в частині захисту від висунутої підозри, а також щодо безпосереднього вивчення підозрюваним пред’явленого обвинувачення та надання своїх свідчень з цього приводу.
Під час спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні підозрюваному також майже неможливо реалізувати свої права, передбачені ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), а саме: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також ч. 3 ст. 6 Конвенції: кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно й детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Одним із крайніх таких випадків спеціального досудового розслідування злочинів у сфері господарської діяльності є кримінальне провадження щодо співвласниці ПАТ «АЙБОКС БАНК» А. В. Шевцової. Так, 25 березня 2025 року на веб-сайті Бюро економічної безпеки України в мережі Інтернет було опубліковано повідомлення про те, що детективи БЕБ завершили спеціальне досудове розслідування стосовно «співвласниці Айбокс банку та двох її пособниць». Цьому передувало повідомлення за 14 березня 2025 року про те, що Личаківський районний суд м. Львова задовольнив клопотання детективів Бюро економічної безпеки про здійснення спеціального досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Сумнівна обґрунтованість підозри
Окрім вищевказаних застережень щодо здійснення спеціального досудового розслідування за такою категорією кримінальних проваджень, в даному кримінальному провадженні є ще цілий ряд сумнівів, зокрема щодо дотримання прав і свобод людини і громадянина. Найперше – це сумнівна обґрунтованість підозри співвласнику та менеджерам вказаного банку. Як відомо, 7 березня 2023 року правління Національного банку України ухвалило рішення № 89-рш, яким відкликало банківську ліцензію у ПАТ «АЙБОКС БАНК», тобто, фактично розпочало процес його ліквідації. Що стосується кримінального переслідування співвласниці ПАТ «АЙБОКС БАНК», то із судових рішень, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомо, що 15.02.2023 р. детективами Бюро економічної безпеки України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження № 72023140000000040 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, щодо групи невстановлених осіб та працівників ПАТ «АЙБОКС БАНК», за фактом «здійснення протягом травня 2021 – березня 2023 р. діяльності з організації та проведення азартних ігор в мережі Інтернет без передбаченої законом ліцензії з отриманням грошових коштів від гравців на рахунки підконтрольних юридичних осіб з використанням електронних платіжних засобів за напрямками: інтернет-еквайринг, сервіси P2P/A2C та/або C2A».
Читайте також: Порубка дерев на території лісогосподарського підприємства на підставі уявного права утворює склад самоправства
На думку сторони обвинувачення, така діяльність, начебто «завдала державі збитків у вигляді несплати податків в особливо великих розмірах на суму 1,3 млрд. грн, а кошти, отримані від незаконної діяльності, пов`язаної з ухиленням від сплати податків, незаконної організації та проведенні азартних ігор в мережі Інтернет без передбаченої законом ліцензії, легалізувалися з використанням АТ «АЙБОКС БАНК» шляхом перерахування на транзитні рахунки з подальшим виводом на карткові рахунки».
Чотирнадцятого липня 2023 року детективами БЕБ України складено письмове повідомлення про підозру співвласнику ПАТ «АЙБОКС БАНК» Шевцовій А. В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно тексту підозри, Шевцова А. В. «в період часу з 30.04.2021 по 07.03.2023 рр. спільно з двома спільницями та іншими не встановленими на теперішній час особами в межах єдиного умислу організованої злочинної групи, перебуваючи в м. Києві та використовуючи підконтрольні суб`єкти господарювання, розробила план дій щодо здійснення незаконної діяльності, пов`язаної з організацією та проведенням азартних ігор в мережі Інтернет без відповідної ліцензії, впровадила, контролювала та вдосконалювала цей злочинний план шляхом отримання доповідей та надання вказівок у групових чатах. За результатами вищезазначеної злочинної діяльності, учасниками організованої групи в межах єдиного умислу упродовж з 10.01.2022 до 07.03.2023 рр. здобуто злочинним шляхом коштів на загальну суму 4.811.959.013,67 грн». Ці дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Разом із тим, аналізуючи положення статті 203-2 Кримінального кодексу, слід зазначити, що кримінальна відповідальність за вчинення вказаного злочину настає за сам факт «організації або проведення азартних ігор без ліцензії», в незалежності від фінансового результату! Оскільки загальна сума коштів, які пройшли через рахунки суб’єктів господарювання, не тотожні здобутим коштам, твердження сторони обвинувачення про те, що Шевцова А. В. зі своїми співучасницями здобула злочинним шляхом кошти на суму в понад 4,8 млрд грн є помилковим та юридично не обґрунтованим.
Крім того, згідно винесеної підозри, на думку сторони обвинувачення, «упродовж 10.01.2022 – 07.03.2023 рр. Шевцова А. В., разом зі своїми двома встановленими спільницями та іншими невстановленими особами в межах єдиного умислу організованої групи, перебуваючи в м. Києві, використовуючи підконтрольні суб`єкти господарювання, усвідомлюючи, що кошти в сумі 4.811.959.013,67 грн є активами, які отримані злочинним шляхом, а саме внаслідок організації та проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності та які проводяться в мережі Інтернет за вищевикладених обставин, організувала вчинення дій щодо перерахування цих коштів, тобто набуття, володіння, використання та розпорядження, в тому числі здійснення ряду фінансових операцій та вчинення правочинів із такими коштами, а також маскування джерел їх походження, тобто легалізації (відмивання) вказаних коштів, фактичні обставини щодо яких свідчать про одержання їх злочинним шляхом». Ці дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 209 КК України.
Ще раз звертаємо увагу, що твердження сторони обвинувачення про те, що «кошти в сумі 4.811.959.013,67 грн. є активами, які отримано злочинним шляхом», надумані, а, відповідно, й висунута підозра в легалізації цієї суми, теж сумнівна.
Щодо процедури вручення підозри
Сторона обвинувачення вважає, що Шевцовій А. В. оголошена підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Як доказ належності повідомлення Шевцової А. В. про винесену підозру сторона обвинувачення вважає розписку голови Гірської сільської ради Бориспільського району. В той же час із відповіді вказаної сільської ради від 17.08.2023 р. № 1373-02-11-23, відомо, що Шевцова А. В. не проживає на території цієї громади Бориспільського району Київської області, у зв’язку з цим, отримане 17.07.2023 р. сільським головою повідомлення про підозру Шевцовій А. В. повернуто на адресу Офісу Генерального прокурора. Таким чином, повідомлення про підозру Шевцовій А.В. належним чином не вручено!
Більше того, із наявних матеріалів вбачається, що ще 8 березня 2023 року Шевцова А. В. виїхала за межі України, а з 25.04.2023 р. проживає на території Об`єднаних Арабських Еміратів у Дубаї та перебуває на тимчасовому консульському обліку в Консульстві України в Дубаї. Додамо й те, що 14.07.2023 р., 17.07.2023 р., 18.07.2023 р., 28.07.2023 р., Шевцова А. В. через свого представника повідомляла орган досудового слідства про своє фактичне місце перебування та місце проживання на території Об`єднаних Арабських Еміратів в Дубаї за відомою адресою.
Також із відповіді департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від. 25.07.2023 р. № 1214ел/01-09 відомо, що Шевцова А. В. з 07.06.2023 р. знята з реєстрації місця проживання в Одесі. Із відповіді Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України від 25.07.2023 р. № 71/36-500-86799 вбачається, що за даними Відомчої інформаційної системи МЗС Шевцова А. В. з 22.06.2023 по 22.04.2025 р. перебуває на тимчасовому консульському обліку в Консульстві України в Дубаї.
Виходячи з цих даних, слід нагадати детективам БЕБ, що відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
У той же час стороною обвинувачення вимоги ч. 7 ст. 135 КПК України не виконані. Цією бездіяльністю порушені права Шевцової А. В., передбачені частинами 1, 2 ст. 20 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані були роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Також порушені права Шевцової А. В., передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, в тому числі, право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення її підозрюють. За таких обставин, не вручення Шевцовій А. В. повідомлення про підозру свідчить про ненабуття нею статусу підозрюваної ні в кримінальному провадженні № 72023140000000040, ні в кримінальному провадженні № 72023000500000071! І це факт, що не викликає сумнів.
Щодо міжнародного розшуку Шевцової А. В.
Четвертого серпня 2023 року детективом Бюро економічної безпеки України у кримінальному провадженні № 72023140000000040 винесена постанова, якою підозрювані, в тому числі й Шевцова А. В., оголошені в розшук, а 11.08.2023 р. – в міжнародний розшук. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває в розшуку, як і не визначає самого поняття «міжнародного розшуку», однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України). Початком перебування особи в міжнародному розшуку є дата винесення слідчим/прокурором постанови про оголошення міжнародного розшуку. Така позиція узгоджується із судовою практикою (до прикладу, в ухвалах Вищого антикорупційного суду 15.11.2022 р. у справі № 991/4285/22, від 03.06.2022 р. у справі № 991/1640/22, від 26.02.2020 р. у справі № 991/1274/20).
Щодо вчинення стороною обвинувачення дій, які б могли свідчити про фактичне перебування Шевцової А. В. в міжнародному розшуку, слід зазначити наступне. Одним зі способів отримання міжнародно-правової допомоги, яка стосується питання міжнародного розшуку, є використання можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, учасником якого є Україна. Використання правоохоронними органами можливостей Інтерполу врегульовано Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол, затвердженої спільним Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 р.
У той же час Шевцова А. В. Міжнародною організацією кримінальної поліції – Інтерполом не розшукується, у зв’язку з чим, є підстави стверджувати, що Шевцова А. В. фактично оголошена в міжнародний розшук та відносно неї здійснюються розшукові дії в порядку міжнародного співробітництва – відсутні.
Джерело: Юридичний вісник України
